Ухвала суду № 33093950, 15.08.2013, Апеляційний суд Вінницької області

Справа № 206/6068/2012

Провадження №11/772/688/2013 Категорія: крим.

Головуючий у суді 1-ї інстанції: Шлапак Д.О.

Доповідач : Мішеніна С. В.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В АЛ А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 серпня 2013 року

Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Вінницької області в складі:

Головуючого-судді: Мішеніної С.В.,

Суддів: Рибчинського В.П., Федчука В.В.

за участю прокурора Миколайчука Д.Г.,

захисника ОСОБА_2,

потерпілої ОСОБА_3,

представника потерпілої ОСОБА_4

засудженого ОСОБА_5,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Вінниці кримінальну справу за апеляціями прокурора, який приймав участь у розгляді справи судом першої інстанції Соловйова О.В., захисника засудженого - адвоката ОСОБА_7, потерпілої ОСОБА_3 на вирок Вінницького міського суду Вінницької області від 17 травня 2013 року, яким

ОСОБА_5,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

уродженця м. Вінниці, українця, громадянина України,

одруженого, на утриманні має неповнолітню дитину-

2008 р.н., офіційно непрацюючого, проживаючого в АДРЕСА_1, раніше несудимого,

засуджено за ч. 2 ст. 121 КК України до покарання у виді дев'яти років позбавлення волі.

Цивільний позов ОСОБА_3 в частині стягнення моральної шкоди задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_5 на користь потерпілої ОСОБА_3 моральну шкоду в сумі 200 000 (двісті тисяч) грн.

Долю речових доказів вирішено.

Згідно вироку суду першої інстанції ОСОБА_5 визнаний винним та засуджений за заподіяння умисного тяжкого тілесного ушкодження, що спричинило смерть потерпілого за наступних обставин.

Так, 22.05.2012 р. приблизно о 19 годині, ОСОБА_5, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, знаходячись на своєму подвір'ї будинку АДРЕСА_1 на ґрунті особистих неприязних відносин, що склались у нього з ОСОБА_8, використовуючи малозначний привід, а саме те, що постраждалий ОСОБА_9 скористався туалетом, який розташований на подвір'ї зазначеного будинку, усвідомлюючи характер своїх дій та суспільну небезпеку їх наслідків, умисно, лопатою наніс біля восьми ударів в різні ділянки тіла ОСОБА_9 Намагаючись уникнути суспільно небезпечного діяння, ОСОБА_9 почав тікати з місця події. Однак, ОСОБА_5, усвідомлюючи протиправність своїх дій, діючи з прямим умислом на спричинення тяжких тілесних ушкоджень ОСОБА_8, наздогнавши його, кулаком наніс один удар в обличчя, від якого останній впав на землю. Не зупиняючись на вчиненому, ОСОБА_5, усвідомлюючи суспільну небезпеку свого діяння спрямованого на спричинення тяжких тілесних ушкоджень ОСОБА_8, протиправно, без будь-яких вагань, частиною будівельної цеглини наніс удар в область голови ОСОБА_9

Своїми злочинними діями, ОСОБА_5, відповідно до висновку судово-медичної експертизи № 407 від 25.06.2012 року, спричинив ОСОБА_9 закриту черепно-мозкову травму у вигляді поширених численних субарахноїдальних крововиливів з ділянками забиття речовини головного мозку, субдурального крововиливу, крововиливу у м'які тканини голови, рани потиличної ділянки голови, що належать до тяжких тілесних ушкоджень, небезпечних для життя в момент спричинення, а також синці на голові, тулубі та верхніх кінцівках, що належать до легких тілесних ушкоджень.

Від отриманих тілесних ушкоджень несумісних із життям людини, ОСОБА_9 ІНФОРМАЦІЯ_2 року, перебуваючи у відділені анестезіології та реанімації № 1 МКЛ ШМД м. Вінниці помер. Смерть ОСОБА_9, відповідно до висновку судово-медичної експертизи № 407 від 25.06.2012 року, настала внаслідок закритої черепно-мозкової травми, яка ускладнилась набряком та набуханням речовини головного мозку. Між закритою черепно-мозковою травмою, яка ускладнилася набряком та набуханням речовини головного мозку та смертю ОСОБА_9 є причинний зв'язок.

Не погодившись з вироком суду першої інстанції, прокурор, який приймав участь у розгляді справи судом першої інстанції Соловйов О.В. подав апеляцію, просив вирок Вінницького міського суду Вінницької області від 17 травня 2013 року відносно ОСОБА_5 скасувати у зв'язку з невідповідністю висновків суду фактичним обставинам справи, істотним порушенням вимог кримінально - процесуального закону, що призвело до призначення покарання, яке не відповідає тяжкості вчиненого злочину та особі засудженого, кримінальну справу направити на новий судовий розгляд в той же суд, в іншому складі суддів.

Вимоги мотивовано тим, що висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи та мають місце істотні порушення вимог кримінально-процесуального закону.

При цьому зазначено, що судом не прийнято до уваги покази потерпілої ОСОБА_3 про наявність на голові її сина рублених ран, не враховано показання експерта ОСОБА_11 у судовому засіданні 20.05.2013 року, що травмуюча сила діяла щонайменше 8 разів, одна з ран була зашита, оскільки ОСОБА_9 надавалась медична допомога в умовах стаціонару, крім того, в карті виїзду швидкої медичної допомоги від 22.05.2012 року зазначено, що на голові ОСОБА_9 виявлено рублені рани, що підтверджує те, що потерпілому наносились удари по голові гострою частиною лопати.

Крім того, зазначив, що доказами того, що підсудний діяв саме з умислом на позбавлення життя ОСОБА_9 свідчить локалізація отриманих ним тілесних ушкоджень, а саме те, що тілесні ушкодження наносились в життєво важливу частину тіла - голову, лопатою та цеглиною, в момент, коли потерпілий ОСОБА_9 лежав обличчям до землі і не чинив опору.

Захисник ОСОБА_7 в інтересах засудженого ОСОБА_5 подав апеляцію, просив змінити вирок Вінницького міського суду Вінницької області від 17.05.2013 року в частині призначення покарання ОСОБА_5, визначивши покарання за ч. 2 ст. 121 КК України у вигляді 7 (семи) років позбавлення волі.

Вимоги мотивовано тим, що судом кваліфікація дій ОСОБА_5 за ч.2 ст.121 КК України як умисне нанесення тяжких тілесних ушкоджень, що спричинило смерть потерпілого, повністю знайшла своє підтвердження, так як сукупність досліджених судом доказів свідчить про те, що при нанесенні ОСОБА_9 удару цеглиною по голові, ОСОБА_5 усвідомлював, що спричиняє тяжкі тілесні ушкодження, але не мав умислу на вбивство ОСОБА_9, відповідно його дії кваліфіковані судом за наслідками, які настали.

При цьому, захисник вважає призначене покарання занадто суворим, так як суд, врахувавши обставини, які згідно ст.66 КК України пом'якшують покарання, а саме: визнання вини, щире каяття, повне відшкодування матеріальної шкоди та частину моральної шкоди, не звернув увагу на те, що ОСОБА_5 перебуває на диспансерному обліку в диспансерно-консультативному кабінеті міського гепатологічного центру з приводу захворювання на хронічний вірусний гепатит С , який є серйозним захворюванням та вилікуватись від якого практично неможливо, на досудовому слідстві та в судовому засіданні давав правдиві та послідовні покази, не намагався уникнути відповідальності, а навпаки сприяв слідству в розкритті злочину, в останньому слові ОСОБА_5 щиро покаявся та попросив пробачення у матері потерпілого, за час перебування у слідчому ізоляторі усвідомив та дав оцінку своїм діям, зрозумів, що він своїми необдуманими вчинками приніс велике горе в сім'ю ОСОБА_9, але ж він і свою жінку, двох дітей залишив на довгі роки без чоловіка, батька, годувальника та опори сім'ї, зі свого боку ОСОБА_5 та його родина будуть намагатися зробити все можливе, щоб допомогти потерпілій в цей тяжкий для неї час.

Також, просив врахувати, що ОСОБА_5 ні до кримінальної, ні до адміністративної відповідальності раніше не притягувався, позитивно характеризується по місцю проживання, має на утриманні двох неповнолітніх дітей, батьків похилого віку та є дуже хворою людиною, а також те, що він повністю відшкодував матеріальну та частково моральну шкоду.

Потерпіла ОСОБА_3 подала апеляцію, просила вирок Вінницького міського суду Вінницької області від 17 травня 2013 року скасувати, постановити повий вирок згідно з яким кваліфікувати злочинні дії ОСОБА_5 за п.7 ч.2 ст.115 КК України; стягнути з ОСОБА_5 моральну (немайнову) шкоду завдану його злочинними діями у розмірі 500 000 (п'ятсот тисяч) гривень.

Вимоги мотивувала тим, що вважає вирок незаконним, протиправним, таким що постановлений всупереч наявним матеріалам та доказам по справі, з численними порушеннями норм матеріального та процесуального права, не відповідає вимогам ст.323 КПК України, поскільки суд обґрунтовує його лише на тих доказах, які були розглянуті в судовому засіданні, постановлений з численними порушеннями кримінального закону зокрема: судом суб'єктивно та поверхнево розглянуто дану кримінальну справу, не перевірено покази свідка ОСОБА_12 у судовому засіданні, які він давав під час досудового слідства, оскільки вказаний свідок помер, суд упереджено поставився до її свідчень, не враховуючи при цьому її моральний та емоційний стан, переривав виступи та надання нею пояснень, що підтверджується протоколом судового засідання та журналом судового засідання, суб'єктивно та необгрунтовано оцінював дії засудженого, зокрема те, що ОСОБА_5 захищав свою власність, хоча будь-які докази, що будинок та подвір'я, розташовані за адресою АДРЕСА_1 є власністю ОСОБА_5 у матеріалах справи відсутні. На думку потерпілої, наявні сумніви щодо того, що у ОСОБА_5 на вихованні та утримані знаходиться двоє дітей, оскільки він непрацюючий.

Звернула увагу на те, що судом невірно змінено кваліфікацію вчиненого злочину, поскільки перекваліфікація відбулась через виступ адвоката ОСОБА_5 без з'ясування думки прокурора, потерпілої.

Потерпіла вважає, що спосіб вчинення злочину з особливою жорстокістю та дії ОСОБА_5 після скоєння злочину вказують на намір останнього саме вбити ОСОБА_9 з метою, щоб помститися в обличчі ОСОБА_9 усім тим хто заходив до туалету. Отже намір ОСОБА_5 полягав не у нанесенні тяжких тілесних ушкоджень, а у позбавленні ОСОБА_9 життя. Крім того, після нанесення даних тілесних ушкоджень та, залишивши ОСОБА_9 у безпорадному стані, не надавши допомогу, ОСОБА_5 повернувся до свого подвір'я продовжувати смажити м'ясо та розпивати спиртні напої.

Крім того, згідно свідчень працівників швидкої допомоги у ОСОБА_9 із зовнішніх ушкоджень була велика рублена рана голови, цю обставину підтверджують свідок ОСОБА_13, що також підтверджує її покази. Згідно висновку судово-медичної експертизи №407 від ІНФОРМАЦІЯ_2 та додаткової судово-медичної експертизи №123-к від 08.08.2012 року та свідчень судово медичного експерта відділу судово-медичної експертизи трупів Вінницького обласного бюро судово-медичної експертизи: можна припустити, що ОСОБА_5 міг нанести декілька ударів гострою частиною лопати по голові ОСОБА_9, що в повній мірі б відповідало свідченням, як лікаря швидкої медичної допомоги так і потерпілої .

Вважає, що каяття з боку засудженого не відбулось, щодо шкоди, то ОСОБА_5 матеріальну шкоду пов'язану з похованням та перебуванням ОСОБА_9 у відділенні реанімації не компенсовував, матеріальна шкода була компенсована його рідними. Весь час перебування потерпілого ОСОБА_9 у лікарні ні сам ОСОБА_5, ні будь-хто з його рідних навіть не поцікавився станом потерпілого, який перебував у реанімації на протязі шести днів. Відповідно, вважає, що визнання вини без дійового каяття не може рахуватися судом, як пом'якшуюча обставина. Отже, на думку потерпілої, пом'якшуючі обставини повністю відсутні, покарання не відповідає вимогам ст.65 КК України.

Також зазначила, що судом невірно визначено розмір моральної (немайнової) шкоди спричиненої їй злочинними діями ОСОБА_5, вважає, що її розмір має бути змінений в сторону збільшення і повинен складати 500 000 грн.

Вислухавши доповідача, думку прокурора Миколайчука Д.Г., який підтримав частково апеляцію прокурора, який приймав участь у суді першої інстанції, просив скасувати вирок Вінницького міського суду Вінницької області від 17.05.2013 року, постановити новий вирок, призначити покарання ОСОБА_5 за п.7 ч.2 ст.115 КК України, думку потерпілої ОСОБА_15, представника потерпілої ОСОБА_4, які просили задоволити апеляцію потерпілої, пояснили, що наполягають на наявності в діях ОСОБА_5 складу злочину, передбаченого п.7 ч.2 ст.115 КК України, вказали, що вважають, що судом допущено порушення норм матеріального та процесуального закону, потерпіла просила, також, визначити покарання у вигляді 15 років позбавлення волі та стягнути 500 000 грн., думку захисника ОСОБА_2, який підтримав апеляцію захисника ОСОБА_7, заперечував проти задоволення апеляцій прокурора та потерпілої, просив зменшити покарання, засудженого ОСОБА_5, який просив задоволити апеляцію захисника ОСОБА_7, наполягав, що умислу на вбивство ОСОБА_8 не було, вказав, що визнає вину у заподіянні тяжких тілесних ушкоджень, кається у скоєному, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляції прокурора, який приймав участь у розгляді справи судом першої інстанції Соловйова О.В., захисника засудженого - адвоката ОСОБА_7, потерпілої ОСОБА_3 задоволенню не підлягають з наступних підстав.

Відповідно ст. 365 КПК України вирок суду першої інстанції перевіряється апеляційним судом в межах апеляції.

Висновки суду про винуватість ОСОБА_5 у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.121 КК України за зазначених у вироку обставин обґрунтовані на тих доказах, які були розглянуті судом, проаналізовані та належним чином оцінені.

Так, засуджений ОСОБА_5 у судовому засіданні, під час досудового слідства пояснював, що дійсно, з метою провчити, він наніс тілесні ушкодження 22.05.2012 року біля 18.00 години ОСОБА_8, з яким був знайомий через те, що останній, незважаючи на його зауваження, щодо користування туалетом, розташованим на території його будинковолодіння за адресою: АДРЕСА_1, відповів йому в грубій формі та продовжив користування туалетом.

При цьому вказував, що ріжучою стороною лопати удари не наносив, а лише один чи два удари по спині зовнішньою стороною металевої частини лопати плошмя.

В подальшому, він дійсно наздогнав ОСОБА_8, вдарив його кулаком по обличчю, після чого, підібравши шматок будівельної цегли, який лежав на землі біля ОСОБА_8, наніс ним удар у верхню частину голови останнього. Побачивши кров на голові ОСОБА_8 більше ударів не наносив.

Також, ОСОБА_5 зазначав, що умислу на позбавлення життя ОСОБА_8 він не мав і не бажав настання його смерті.

Дійсно, потерпіла ОСОБА_3 у судовому засіданні пояснювала, що зі слів сина ОСОБА_8 їй стало відомо, що за користування туалетом, ОСОБА_5 наніс йому 8 ударів, з яких 4 удари було нанесено в область голови, з яких один удар лезом, а інші держаком .

Також, свідок ОСОБА_13 у судовому засіданні пояснював, що 22.05.2013 року, він, працюючи лікарем швидкої медичної допомоги м. Вінниці, приїздив за викликом на АДРЕСА_2, де знаходився потерпілий, у якого із зовнішніх пошкоджень була велика рублена рана голови та зі слів якого стало відомо, що його побили .

Допитаний у судовому засіданні судово-медичний експерт ОСОБА_11 пояснив, що на момент розтину тіла ОСОБА_8 на голові було виявлено синець та лінійної форми рана, яка була оброблена та ушита трьома швами, її довжина на момент розтину являла 2,5 см, при цьому підтвердив, що на тілі потерпілого нараховувалось як мінімум 8 тілесних ушкоджень, в тому числі на голові, однак стверджував, що колото-рублених ран на голові виявлено не було, при цьому роз'яснив детально чому він дійшов висновку щодо відсутності рублених ран та вказав, що рана, яка була у ОСОБА_8 не рублена, а має характер забитої рани, яка утворилась від дії твердого тупого предмету.

Покази судово-медичного експерта ОСОБА_11 узгоджуються з висновками судово-медичної експертизи № 407 від 25.06.2012 року, згідно якої, при судово-медичній експертизі трупа ОСОБА_9 виявлено закриту черепно-мозкову травму у вигляді поширених численних субарахноїдалиних крововиливів з ділянками забиття речовини головного мозку, субдурального крововиливу в м'які тканини голови , рани потиличної ділянки голови, що утворилися від дії тупого твердого предмета (предметів), та згідно п. 2.1.3. «Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень» належать до тяжких тілесних ушкоджень, небезпечних для життя в момент спричинення. Між закритою черепно-мозковою травмою, яка ускладнилася набряком та набуханням речовини головного мозку та смертю ОСОБА_9 є причинний зв'язок. Крім того у ОСОБА_9 виявлено синці на голові, тулубі та верхніх кінцівках, що виникли від дії тупого твердого предмета (предметів) та належать до легких тілесних ушкоджень. Вказана черепно-мозкова травма та синці у ОСОБА_9, могли утворитися в час та за обставин, на які вказував ОСОБА_9 в поясненні від 22.05.2012 року («коли я повернувся до останнього спиною, він наніс біля чотирьох ударів заступом по голові та спині. …незнайомець мене наздогнав та ще наніс декілька ударів ручкою заступа по обличчю…») ( т. 1 а.с. 150-153); додаткової судово-медичної експертизи № 123-к від 08.08.2012 року згідно якої, на підставі даних матеріалів кримінальної справи по обвинуваченню ОСОБА_5 при судово-медичній експертизі трупа ОСОБА_9 виявлено закриту черепно-мозкову травму у вигляді поширених численних субарахноїдалиних крововиливів з ділянками забиття речовини головного мозку, субдурального крововиливу в м'які тканини голови , рани потиличної ділянки голови, що утворилися від дії тупого твердого предмета (предметів), та згідно п. 2.1.3. «Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень» належать до тяжких тілесних ушкоджень, небезпечних для життя в момент спричинення. Між закритою черепно-мозковою травмою, яка ускладнилася набряком та набуханням речовини головного мозку та смертю ОСОБА_9 є причинний зв'язок. Крім того у ОСОБА_9 виявлено синці на голові, тулубі та верхніх кінцівках, що виникли від дії твердого тупого предмета (предметів) та належать до легких тілесних ушкоджень, усі виявлені тілесні ушкодження на тілі ОСОБА_9 мають прижиттєвий характер, та судячи з їхніх патоморфологічних особливостей (на момент дослідження усі синці на тілі багряно-фіолетового кольору з жовто-зеленим відтінком по периферії) могли утворитися не менше як за 5-6 діб до моменту дослідження трупа ОСОБА_9 в морзі, усі виявлені на тілі трупа ОСОБА_9 тілесні ушкодження утворилися від багаторазової ударної дії тупого твердого предмета, яким міг бути як і лопата так і цеглина, що вилучені з місця огляду події. На виявлених тілесних ушкодженнях на тілі ОСОБА_9 не відобразилися індивідуальні особливості травмуючих предметів (предмета). Враховуючи, що при судово-медичній експертизі ОСОБА_9 було виявлено зовнішні тілесні ушкодження у вигляді 1) синця в лівій навколоорбітальній ділянці, 2) рани в правій потиличній ділянці голови, 3) синця в правому ліктьовому згині 4-5) двох синців на грудях зліва, 6) синця в проекції передньої-верхньої ості клубової кістки, 7) синця в середній третині правого передпліччя, 8) синця по задній поверхні правого плеча експерт вважає, що на тіло ОСОБА_9 травмуюча сила діяла щонайменше вісім разів, що підтверджується показами ОСОБА_9 в «Поясненні» від 22.05.2012 року («... він наніс біля чотирьох ударів заступом…. …незнайомець мене наздогнав та ще наніс декілька ударів ручкою заступа...»), та суперечить показам ОСОБА_5 в «Протоколі допиту підозрюваного» від ІНФОРМАЦІЯ_2 року щодо кількості нанесених ударів («...наніс удар середньої сили ОСОБА_9 в область спини зовнішньою стороною металевої частини лопати.... Під час того як я його наздоганяв я підняв із землі шматок цеглини червоного кольору та наздогнавши наніс ОСОБА_9 удар зверху цеглиною в скроневу частину голови....»). Враховуючи локалізацію виявлених на тілі трупа ОСОБА_9 тілесних ушкоджень, вважається можливим будь-яке взаємне розташування ОСОБА_9 та особи що їх спричиняла, за умов доступності ділянок тіла де вони були виявлені (т. 1 а.с. 215-219).

Враховуючи викладене, колегія суддів, вважає, що твердження в апеляції прокурора щодо доведеності наявності рубленої рани на голові ОСОБА_8, про що зазначає потерпіла ОСОБА_3, містяться записи в карті виїзду швидкої допомоги, а також нанесення ударів по голові гострою частиною лопати є безпідставними, оскільки спростовуються висновками судово-медичних експертиз, проведених з дотриманням вимог кримінально-процесуального закону, сумніви у правильності яких під час досудового слідства, у судовому засіданні учасниками судового розгляду не висловлювались.

Судом досліджено та дано належну оцінку показам потерпілої ОСОБА_3, свідка ОСОБА_13, судово-медичного експерта, на які звертає увагу прокурор, висновкам експертиз, записам у карті виклику швидкої допомоги в їх сукупності, відповідно зроблено висновок, що рана на голові у ОСОБА_3 не рублена, а має характер забитої рани, яка утворилась від дії тупого твердого предмету.

Крім того, згідно висновку експерта № 147 від 25.06.2012 року судово-цитологічного дослідження речових доказів, при дослідженні господарської лопати, вилученої 22.05.2012 року в ході огляду місця події, на ділянці місцевості поряд з будинком АДРЕСА_1 а саме металевої частини та дерев'яного руків'я, наявність крові не встановлена (т.1 а.с.207-208).

Суд першої інстанції всебічно, повно і об'єктивно розглянув всі обставини справи в їх сукупності. У вироку проаналізовані та оцінені всі докази, розглянуті в судовому засіданні, які як підтверджують висновок суду так і свідчать проти нього.

При цьому судом вказано, чому одні докази визнані достовірними та покладені в основу вироку, а інші докази визнані недостовірними, наведено мотиви прийнятих судом рішень щодо вини засудженого.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що вирок відповідає вимогам ст.323 КПК 1960 року, згідно якої вирок суду повинен бути законним і обґрунтованим.

Вказівки в апеляції потерпілої на те, що суд у судовому засіданні не перевірив покази свідка ОСОБА_12 спростовуються матеріалами справи, а саме протоколом судового засідання, в якому зафіксовано, що суд, з урахуванням думки учасників судового розгляду, ухвалив оголосити покази свідка ОСОБА_12, дані ним під час досудового слідства, оскільки останній згідно довідки виданої виконавчим комітетом Черемошненської сільради Погребищенського району Вінницької області № 71 від 11.02.2013 року (т.2 а.с. 130, аркуш протоколу судового засідання 16). Відповідно, судом було прийнято покази вказаного свідка та враховано з сукупністю інших доказів при прийнятті рішення по суті.

Оцінивши в сукупності докази, всебічно і повністю дослідивши матеріали, суд першої інстанції, з урахуванням вимог ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, у відповідності до вказівок щодо розмежування злочину, передбаченого ч.2 ст.121 КК України від умисного вбивства (ст. 115 КК), які містяться в п.22 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 2 від 07.02.2013 року «Про судову практику в справах про злочини проти життя та здоров'я особи», ретельно дослідив докази, які мають значення для з'ясування змісту і спрямованості умислу ОСОБА_5, врахував спосіб, знаряддя злочину, кількість, характер і локалізацію поранень та інших тілесних ушкоджень, причини припинення злочинних дій, а саме те, що після удару ОСОБА_8 цеглиною по голові, побачивши кров, ОСОБА_5 припинив свої дії, поведінку засудженого, потерпілого, що передувала події, їх стосунки, а також суб'єктивне ставлення ОСОБА_5 до наслідків своїх дій, що є визначальним та дійшов висновку, що ОСОБА_5 при нанесенні ударів ОСОБА_8 не мав умислу на вбивство, однак, при цьому усвідомлював, що завдаючи удари по голові, тулубу, заподіює тілесні ушкодження, небезпечні для його здоров'я, тобто ставлення засудженого до наслідків, що настали, були неумисними.

Крім того, під час судового розгляду встановлено з показів ОСОБА_5, свідків ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, що засуджений ОСОБА_5 та потерпілий ОСОБА_8 були знайомі, що свідчить про виникнення мотивів щодо заподіяння тілесних ушкоджень на грунті особистих відносин.

Прийнявши до уваги висновки судово-медичної експертизи, додаткової судово-медичної експертизи, згідно яких рана, яка була на голові у ОСОБА_8 не рублена, а має характер забитої рани, яка утворилась від дії твердого тупого предмета, рана, яка знаходилася на голові у ОСОБА_8 до рублених не відноситься, виходячи з її патоморфологічних особливостей на момент розтину, викликала розвиток черепно-мозкової травми та відноситься до важкої закритої черепно-мозкової травми, яка стоїть в причинному зв'язку зі смертю в сукупності з іншими доказами по справі, суд дійшов вірного висновку про те, що при нанесені потерпілому удару цеглиною по голові ОСОБА_5 не бажав настання смерті останнього, не мав умислу на його вбивство, однак, усвідомлював, що спричиняє тяжкі тілесні ушкодження.

Проаналізувавши та оцінивши покази засудженого, потерпілої, свідків, експерта в сукупності з іншими доказами, суд в дотримання норм кримінально-процесуального закону, керуючись роз'ясненнями п. 24 Постанови Пленуму Верховного Суду від 24.10.03 р. №7 «Про практику призначення судами кримінального покарання», перекваліфікував кримінально-карне діяння за ст. 115 ч. 2 п. 7 КК України на ст. 121 ч. 2 КК України, яка передбачає відповідальність за менш тяжкий злочин, не погіршуючи при цьому становища засудженого і не порушуючи право останнього на захист.

Доводи в апеляції, що судом порушено норми процесуального права, оскільки не з'ясовувалась думка учасників судового розгляду, щодо наявності підстав для перекваліфікації є необґрунтованими, оскільки питання, якою саме статтею кримінального закону передбачений склад злочину, у вчиненні якого винен підсудний вирішується судом при постановленні вироку.

Таким чином, колегія суддів вважає, що дії ОСОБА_5 вірно кваліфіковані судом першої інстанції за ч. 2 ст. 121 КК України.

Доводи апеляцій прокурора і потерпілої в цій частині є безпідставними.

Відповідно ст. 65 КК України суд призначає покарання у межах, установлених у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинений злочин, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.

Призначаючи покарання ОСОБА_5, суд в дотримання вимог ст. 65 КК україни виходив із принципів законності, справедливості, обгрунтованості та індивідуалізації покарання, врахував те, що ОСОБА_5 вчинив тяжкий злочин, вперше притягується до кримінальної відповідальності, позитивно характеризується, згідно довідки з КЗ ВОНД «Соціотерепія», перебував на профілактичному диспансерному обліку з 12.04.2011 р. по 12.04.2012 р. з діагнозом розлади психіки та поведінки внаслідок вживання алкоголю зі шкідливими наслідками (т. 1 а.с. 81), згідно довідки з Вінницької обласної психоневрологічної лікарні ім. акад. О.І. Ющенка, ОСОБА_5 консультований лікарем-психіатром 12.05.2011 р. з діагнозом: «Змішаний тривожний та депресивний розлад». Направлений на консультацію до нарколога (т. 1 а.с. 80), прийняв до уваги його вік, стан здоров'я, а саме те, що згідно відповіді головного лікаря МКЛ № 1 м. Вінниці № 618 від 07.07.2012 року, ОСОБА_5 перебуває на диспансерному обліку в диспансерно-консультативному кабінеті міського гепатологічного центру (на базі інфекційного відділення № 2 МКЛ № 1 м. Вінниці). Встановлено діагноз: Хронічний вірусний гепатит С (2009 р.), мінімальна активність запального процесу, стадія фіброзу не уточнена (т. 1 а.с. 198), сімейні обставини, а саме те, що на утриманні ОСОБА_5 перебуває малолітня донька 2008 р.н. (т. 1 а.с. 83, 84), визнав обставинами, які пом`якшують відповідно ст.66 КК України покарання визнання вини , каяття, повне відшкодування матеріального збитку, обставиною, яка відповідно ст.67 КК України обтяжує покарання- вчинення злочину в стані алкогольного сп'яніння та визначив покарання необхідне і достатнє для виправлення ОСОБА_5, а також попередження вчинення ним нових злочинів.

Відповідно до ст.ст. 23, 1167 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав та відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності вини.

Визначаючи розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди у розмірі двохсот тисяч гривень, суд врахував те, що потерпіла втратила сина, її моральні страждання, погіршення стану здоров'я, тяжкість вимушених змін у життєвих стосунках та інші обставини, при цьому виходив із засад розумності, виваженості та справедливості, тому колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляції потерпілої в частині стягнення моральної шкоди в розмірі 500 000 грн.

За таких обставин, колегія суддів не знаходить підстав, на які апелюють автори апеляційних скарг для скасування чи зміни вироку.

Керуючись ст. 365, 366 КПК 1960 року, п.11 розділу ХІ «Перехідних положень» КПК України, колегія суддів,

У х в а л и л а :

Апеляції прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції Соловйова О.В., захисника засудженого ОСОБА_7, потерпілої ОСОБА_3 залишити без задоволення.

Вирок Вінницького міського суду Вінницької області від 17 травня 2013 року, яким засуджено ОСОБА_5 за ч.2 ст.121 КК України залишити без змін.

Судді:/підпис/

З оригіналом вірно: