Рішення № 330930, 20.12.2006, Господарський суд Закарпатської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

20.12.2006 Справа № 12/250

За позовом акціонерного комерційного агропромислового банку „Україна”, м. Київ

до відповідача товариства з обмеженою відповідальністю „Нове життя”, с. Дерцен Мукачівського району

про стягнення 10 141,52 грн. боргу по відсотках за кредит.

Суддя Тисянчин В. М.

Представники:

Від позивача –не з’явився

Від відповідача – не з’явився

СУТЬ СПОРУ: заявлено позов акціонерним комерційним агропромисловим банком „Україна”, м. Київ до товариства з обмеженою відповідальністю „Нове життя”, с. Дерцен Мукачівського району про стягнення 10 141,52 грн. боргу по відсотках за кредит.

Ухвалою господарського суду Закарпатської області від 08.12.2006 року визнано явку уповноважених представників сторін у судове засідання на розсуд сторін. Відтак, повідомлення № 3336650 від 16.12.2006 року та № 3336668 від 13.12.2006 року підтверджує вручення сторонам ухвали від 08.12.2006 року про порушення провадження у справі, де вказано про місце і час призначення розгляду справи, чим забезпечено їм реалізацію Конституційного права на судовий захист (п.4 ст. 129 Конституції України).

Вивчивши доводи позовної заяви та матеріали справи, дослідивши їх, суд

ВСТАНОВИВ:

Заборгованість відповідача в сумі 10 141,52 грн. –відсотків щодо оплати за наданий, згідно кредитного договору № 1 від 29.01.2001 року кредит, підтверджується матеріалами справи, зокрема:

- виконавчим написом нотаріуса Ужгородського міського нотаріального округу від 27.03.2002 року;

- рішенням господарського суду Закарпатської області від 25.02.2003 року;

- розрахунком позову, а за таких обставин сума боргу (відсотків за кредит) підлягає стягненню примусово.

Термін повернення кредиту сплив 30.10.2006 року (п.4.1 Кредитного договору № 1 від 29.01.2001 року).

Заявлені вимоги позивача про добровільне погашення боргу відповідач не виконав, чим порушив ст. ст. (4; 151); 161 ЦК УРСР (чинного до 01.01.04) та ст. ст. (11; 526); 509; 530 ЦК України (чинного з 01.01.04).

Саме ця обставина і послужила підставою для звернення позивача до суду з даною позовною заявою.

Відповідно до ч.2 п.4 Перехідних положень Господарського кодексу України –до господарських відносин, що виникли до набрання чинності відповідними положеннями ГК України, зазначені положення застосовуються щодо тих прав та зобов’язань, які продовжують існувати, або виникли після набрання чинності цими положеннями.

Аналогічне правило також закріплено в ст. 5 та ч.2 п. 4 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 175 ГК України майново –господарські зобов’язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України, з урахуванням особливостей передбачених ГК України.

Таким чином, на день розгляду спору у суді, обставини спору (права і зобов’язання сторін) оцінюються судом з огляду на правила ЦК.

Відповідно до ст. 161 ЦК УРСР та ст. 526 ЦК України, зобов’язання повинно виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, акту планування, договору чи вимог, що звичайно ставляться.

У відповідності до ст. 151 ЦК УРСР та ст. 509 ЦК України в силу зобов’язання –кредитор вправі вимагати виконання обов’язку від боржника у випадку невиконання останнім своїх зобов’язань у відносинах. Підставою виникнення зобов’язання є юридичний факт.

Відповідно до ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов’язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти.

Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики (ст. 1048 ЦК України).

В даній правовій ситуації юридичним фактом, на підставі якого виникли зобов’язальні відносини між сторонами, є надання кредиту та сплата відсотків за користування кредитом. (ст. 11 ЦК України).

Отже, обов’язок відповідача сплатити відсотки за користування кредитом є безспірним.

Одностороння відмова від виконання зобов’язання не допускається (ст. 615; 625 ЦК України).

Відтак, договір є обов’язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

При постановленні судового рішення враховується характер зобов’язання, наслідки його невиконання, особа відповідача, ступінь його вини, суспільно – державну значимість службової діяльності відповідача, обставини, що впливають на неможливість виконання відповідачем зобов’язання належним чином та межі здійснення цивільних прав (п.3 ст. 13 ЦК України), де не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах, безпідставного збагачення за рахунок погіршення фінансово –майнового стану сторони у спорі.

За ст. 16 ЦК України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є припинення дії, яка порушує право.

Отже, із встановлених судом обставин вбачається, що склад цивільно –правової відповідальності є наявним на момент судового розгляду справи.

Встановлюючи дійсні обставини справи, суд посилається на фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору, в даному випадку –письмовими доказами. При цьому, заяви та пояснення не приймаються судом за преюдицію, а перевіряються на достовірність.

Таким чином, позивачем доведені ті обставини, на які він посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, тому позов підлягає задоволенню, поклавши відшкодування судових витрат за змістом ст. 49 ГПК України на відповідача з огляду його вини у виникненні спору.

Виходячи з викладеного, оцінивши повноту, достатність позовних матеріалів, проаналізувавши подані по справі доказові документи для вирішення спору, керуючись ст. 124 Конституції України; ст. 2 Закону України „Про судоустрій України”; ст.ст. 4, 33, 34; 36; 43, 44; 49; 75; 82 - 84, 115; 116; Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити повністю.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю „Нове життя” (с. Дерцен Мукачівського району, вул. Ракоці, 179; код 30839368) на користь акціонерного комерційного агропромислового банку „Україна” (м. Київ, пров. Рильський, 10; код 00039025) суму 10 141,52 (десять тисяч сто сорок одну грн. 52 коп.) –боргу по відсотках та 102,00 (сто дві грн.) - у відшкодування витрат по оплаті держмита; 118 (сто вісімнадцять грн.) –у відшкодування витрат на інформаційно –технічне забезпечення судового процесу. Видати наказ.

Дане рішення набирає законної сили в порядку ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Тисянчин В. М.