Рішення № 33092959, 22.08.2013, Турійський районний суд Волинської області

Справа № 169/301/13-ц

Провадження № 2/169/227/13

Категорія: 26

ТУРІЙСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 серпня 2013 року смт. Турійськ

Турійський районний суд Волинської області в складі:

головуючого судді Турак О.В.

при секретарі Луцик Н.М.

з участю представника позивача Голярчук А.А.

відповідачів ОСОБА_2

ОСОБА_3

представника відповідача ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором та договором поруки,

в с т а н о в и в:

Публічне акціонерне товариство комерційний банк "Приватбанк" звернулося до суду з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором та договором поруки.

Позовні вимоги обгрунтовані тим, що 26 травня 2008 року між ПАТ КБ "Приватбанк" та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір №25/к, за умовами якого позивач надав відповідачу кредит у сумі 10 000 грн. на термін до 25 травня 2010 року.

З метою забезпечення виконання зобов'язань за договором № 25/к між ПАТ КБ "Приватбанк" і ОСОБА_3 укладено договір поруки. У порушення умов договору та норм чинного законодавства відповідач ОСОБА_2 зобов'язання за договором належним чином не виконала, не здійснила погашення заборгованості у встановленому порядку. У зв'язку з зазначеним, станом на 08 лютого 2013 року виникла заборгованість за кредитним договором у сумі 22 550 грн. 04 коп., з них: заборгованість за кредитом - 5 452.56 грн., забогованість по процентах - 11 038.96 грн., пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань - 4 746.61 грн., штраф (фіксована частина) - 250 грн., штраф (процентна складова) - 1 061.91 грн., яку позивач просив стягнути солідарно із відповідачів, а також судові витрати.

Представник позивача Голярчук А.А. у судовому засіданні позов підтримала повністю, ствердила факти наведені в ньому.

Відповідач ОСОБА_2 в судовому засіданні позовні вимоги, пред'явлені до неї, визнала.

Відповідач ОСОБА_3 та її представник ОСОБА_4 в судовому засіданні просили відмовити у позові про стягнення заборгованості з поручителя ОСОБА_3, посилаючись на те, що договір поруки припинив свою дію на підставі ч.4 ст. 559 ЦК України.

Заслухавши пояснення сторін та їх представників, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позов підлягає до часткового задоволення. При цьому суд виходив з наступного.

26 травня 2008 між позивачем та ОСОБА_2 був укладений кредитний договір №25/к, за умовами якого позивач зобов'язався надати ОСОБА_2 кредит у сумі 10 000 грн. зі сплатою 30 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення 25 травня 2010 року (а. с.8-10).

26 травня 2008 року між відповідачем ОСОБА_3 та позивачем був укладений договір поруки №25/к, за умовами якого остання зобов'язувалась солідарно відповідати перед позивачем за виконання відповідачем ОСОБА_2 своїх зобов'язань за кредитним договором №25/к від 26 травня 2008 року в тому ж розмірі, що і відповідач, включаючи сплату кредиту, процентів, нарахованих за користування кредитом, пені та інших штрафних санкцій (а.с.12).

27 травня 2008 року ОСОБА_2 на виконання умов договору отримала грошові кошти у сумі 10 000 грн., що стверджується доказами, наявними в матеріалах справи (а.с. 11).

Частина 1 ст. 1054 ЦК України визначає, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредити) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

При цьому згідно ч. 2 вказаної статті до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 "Позика", якщо інше не встановлено параграфом 2 "Кредит" і не випливає із суті кредитного договору.

Тому, відповідно до вимог ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюється договором.

Відповідно до ст. ст. 525, 526, 530 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, при чому зобов'язання має виконуватися належним чином і у встановлений строк відповідно до умов договору.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Стаття 629 ЦК України встановлює, що договір є обов'язковим до виконання сторонами.

За змістом ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідач ОСОБА_2 взяті на себе за кредитним договором зобов'язання належним чином не виконала, у зв'язку з чим у неї станом на 08 лютого 2013 року виникла заборгованість у розмірі 22 550 грн. 04 коп., з них: заборгованість за кредитом - 5 452.56 грн., забогованість по процентах - 11 038.96 грн., пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань - 4 746.61 грн., штраф (фіксована частина) - 250 грн., штраф (процентна складова) - 1 061.91 грн., яка визнана відповідачем ОСОБА_2, що в силу ст. 174 ЦПК України є підставою для задоволення позову, оскільки визнання позову не суперечить закону та не порушує права, свободи та інтереси інших осіб.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про наявність в даному випадку передбачених законом підстав для стягнення з відповідача ОСОБА_2 заборгованості за кредитним договором, оскільки строк дії кредитного договору закінчився і ОСОБА_2 порушила його умови, що виразилося у неналежному виконанні договірних зобов'язань, а саме - в простроченні платежів згідно з умовами договору та неповерненні кредитних коштів у визначений договором строк.

Разом з тим, суд дійшов висновку про відмову у позові про стягнення боргу з поручителя ОСОБА_3 При цьому суд виходив з наступного.

Відповідно до частини першої статті 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

Згідно із частиною четвертою статті 559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя.

Відповідно до частини першої статті 251 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами (частина перша статті 252 ЦК України).

Разом з тим із настанням певної події, яка має юридичне значення, законодавець пов'язує термін, який визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати (частина друга статті 251 та частина друга статті 252 ЦК України).

З договору поруки вбачається, що в ньому не встановлено строку, після якого порука припиняється, а умова договору поруки (пункт 11) про його дію до повного виконання боржником своїх зобов'язань перед банком за кредитним договором не є встановленим сторонами строком припинення дії поруки, оскільки суперечить частині першій статті 251 та частині першій статті 252 ЦК України, тому в цьому разі підлягають застосуванню норми частини четвертої статті 559 ЦК України про те, що порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя.

У кредитному договорі строк виконання основного зобов'язання чітко визначений - строк повного погашення кредиту є 25 травня 2010 року (пункт 1.3).

За таких обставин у ПАТ КБ "ПриватБанк" виникло право пред'явити вимогу до поручителя ОСОБА_3 про виконання порушеного зобов'язання боржника ОСОБА_2 щодо повернення кредиту, починаючи з 25 травня 2010 року, протягом наступних 6 місяців.

Таку вимогу до поручителя банк пред'явив, однак, як убачається з матеріалів справи, лише 21 лютого 2013 року (а. с. 7-8), тобто вже після спливу встановленого частиною четвертою статті 559 ЦК України шестимісячного строку.

У постанові Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року № 5 "Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин" (п. 24) зазначається, що відповідно до частини четвертої статті 559 ЦК порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя.

При вирішенні таких спорів суд має враховувати, що згідно зі статтею 526 ЦК зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору. Отже, якщо кредитним договором не визначено інші умови виконання основного зобов'язання, то у разі неналежного виконання позичальником своїх зобов'язань за цим договором строк пред'явлення кредитором до поручителя вимоги про повернення отриманих у кредит коштів має обчислюватися з моменту настання строку погашення зобов'язання згідно з такими умовами, тобто з моменту настання строку виконання зобов'язання у повному обсязі або у зв'язку із застосуванням права на повернення кредиту достроково. Таким строком не може бути лише несплата чергового платежу.

Пред'явленням вимоги до поручителя є як направлення/вручення йому вимоги про погашення боргу (залежно від умов договору), так і пред'явлення до нього позову. При цьому в разі пред'явлення вимоги до поручителя кредитор може звернутися до суду протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання.

При цьому сама по собі умова договору про дію поруки до повного виконання позичальником зобов'язання перед кредитодавцем або до повного виконання поручителем взятих на себе зобов'язань не може розглядатися як установлення строку дії поруки, оскільки це не відповідає вимогам статті 252 ЦК України, згідно з якою строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про відмову у позові банку до відповідача ОСОБА_3

Відповідно до ст. 88 ЦПК України суд стягує з відповідача ОСОБА_2 на користь позивача 229.40 грн. витрат по сплаті судового збору.

На підставі викладеного, ст.ст. 526, 530, 554, 1054 ЦК України та керуючись ст.ст. 11, 58-60, 88, 197, 209, 213-215, 218 ЦПК України, суд

в и р і ш и в:

Позов публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором в розмірі 22 550 грн. 04 коп. (двадцять дві тисячі п'ятсот п'ятдесят грн. 04 коп.).

У решті позову відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» 229.40 грн. (двісті двадцять дев'ять грн. 40 коп.) витрат по сплаті судового збору.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Волинської області через Турійський районний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Головуючий