Постанова № 33092009, 14.08.2013, Волинський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 серпня 2013 року Справа № 803/1406/13-a

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Валюха В.М.,

при секретарі судового засідання Мартинюк О.П.,

за участю представників позивача Денисюка Б.І., Кондратюка В.В., Чуприни І.П., Демидюк І.М.,

представників відповідача Гавриш Г.В., Лагошної І.А.,

прокурора Загоруйка С.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Західна теплоенергетична група» до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг про визнання протиправними та скасування постанов і рішення,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Західна теплоенергетична група» (далі - ТзОВ «Захід-ТЕГ», позивач) звернулося з адміністративним позовом до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг (далі - Комісія, відповідач) про визнання протиправними та скасування постанови від 31.05.2013 року № 73 «Про накладення штрафу на ТзОВ «Західна теплоенергетична група» за порушення Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з виробництва теплової енергії», від 31.05.2013 року № 74 «Про визнання такою, що втратила чинність, постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг, від 13.01.2012 року № 2» та протокольного рішення від 31.05.2013 року (протокол від 31.05.2013 року № 16) з питання порядку денного засідання щодо порушення ТзОВ «Західна теплоенергетична група» Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з виробництва теплової енергії (крім діяльності з виробництва теплової енергії на теплоелектроцентралях, теплоелектростанціях, атомних електростанціях і когенераційних установках та установках з використанням нетрадиційних або поновлюваних джерел енергії) та постачання теплової енергії.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Комісією проведено перевірку дотримання Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з виробництва теплової енергії (крім діяльності з виробництва теплової енергії на теплоелектроцентралях, теплоелектростанціях, атомних електростанціях і когенераційних установках та установках з використанням нетрадиційних або поновлюваних джерел енергії), транспортування теплової енергії магістральними та місцевими (розподільчими) тепловими мережами, постачання теплової енергії (з урахуванням ступені ризику), про що складено акт від 24.05.2013 року № 37.

31.05.2013 року Комісія на відкритому засіданні розглянула акт від 24.05.2013 року № 37, за результатами розгляду прийняла такі рішення:

- постанову № 73 від 31.05.2013 року «Про накладення штрафу на ТзОВ «Західна теплоенергетична група» за порушення Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з виробництва теплової енергії», якою: на позивача накладено штраф в розмірі 85000,00 грн. за порушення пунктів 3.1, 5.3.2, 2.5, 3.1, 2.1.5 Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з виробництва теплової енергії (крім діяльності з виробництва теплової енергії на теплоелектроцентралях, теплоелектростанціях, атомних електростанціях і когенераційних установках та установках з використанням нетрадиційних або поновлюваних джерел енергії), затверджених постановою Комісії від 10.08.2012 року №276 (зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 31.08.2012 року за № 1466/21778) (далі - Ліцензійні умови); зобов'язано ТзОВ «Захід-ТЕГ» до 01.07.2013 року усунути порушення пунктів 5.2.1, 3.1, 5.3.2, 5.2.3 Ліцензійних умов; зобов'язано позивача забезпечити безумовне виконання пунктів 3.1, 5.2.4, 2.5, 2.1.5, 3.1 Ліцензійних умов;

- постанову № 74 від 31.05.2013 року «Про визнання такою, що втратила чинність, постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг, від 13.01.2012 року № 2»;

- протокольне рішення від 31.05.2013 року (протокол від 31.05.2013 року № 16) з питання порядку денного засідання щодо порушення ТзОВ «Захід-ТЕГ» Ліцензійних умов, яким зобов'язано позивача до 01.07.2013 року укласти договір з газопостачальною організацією на поставку природного газу для усіх категорій споживачів та доручено Департаменту ліцензійного контролю підготувати звернення до Генеральної прокуратури України та Міністерства доходів і зборів України з питання перевірки законності діяльності ТзОВ «Захід-ТЕГ» щодо надання послуг з переробки давальницької сировини (природного газу) у готову продукцію (теплову енергію).

Позивач не погоджується із висновками акту перевірки від 24.05.2013 року № 37 та оскаржуваними рішеннями, з огляду на таке.

Під час здійснення перевірки та при прийнятті рішень Комісія виходила з того, що наявність ліцензії на виробництво теплової енергії зобов'язує ліцензіата провадити таку діяльність. Проте, такий висновок є безпідставний, оскільки ліцензіат має право, а не зобов'язаний провадити певний вид господарської діяльності, на який має ліцензію. Крім того, позивач не порушував Ліцензійних умов, оскільки не здійснював діяльність з виробництва теплової енергії, а надавав послуги з переробки давальницької сировини у теплову енергію, що не суперечить вимогам Закону України «Про теплопостачання». Позивач також заперечує порушення Ліцензійних умов, які викладені в акті перевірки від 24.05.2013 року № 37.

Позивач не погоджується із висновками акту перевірки від 24.05.2013 року № 37 про те, що укладений з Державним комунальним підприємством «Луцьктепло» (далі - ДКП «Луцьктепло») договір про надання послуг з переробки давальницької сировини (природного газу) у готову продукцію (теплову енергію) від 01.02.2012 року № 9 не відповідає вимогам законодавства, є порушенням пункту 5.3.2 Ліцензійних умов, оскільки Законом України «Про теплопостачання» не заборонено укладення таких договорів, жодним нормативно-правовим актом не затверджено форму типового договору на відпуск (продаж) теплової енергії, а правомірність укладення вказаного договору підтверджена рішенням Господарського суду Волинської області від 06.06.2012 року у справі № 5004/579/12.

Висновки Комісії щодо порушень Ліцензійних умов з боку позивача є помилковими, відтак, постанова № 73 від 31.05.2013 року підлягає скасуванню.

Крім того, постановою № 74 від 31.05.2013 року Комісія безпідставно та невмотивовано визнала такою, що втратила чинність, постанову Комісії від 13.01.2012 року № 2 «Про встановлення тарифів на теплову енергію ТзОВ «Західна теплоенергетична група», чинне законодавство України не наділяє Комісію повноваженнями скасовувати раніше встановлений тариф на теплову енергію.

Протокольне рішення від 31.05.2013 року, як і постанови від 31.05.2013 року № 73, № 74, ґрунтуються виключно на помилкових висновках Комісії щодо порушень Ліцензійних умов зі сторони ТзОВ «Захід-ТЕГ», тому вказане протокольне рішення підлягає визнанню неправомірним та скасуванню.

Позивач, з урахуванням заяви про зміну позовних вимог від 11.07.2013 року № 275 (т. 2, а. с. 19), просить визнати протиправними та скасувати постанову від 31.05.2013 року № 73 «Про накладення штрафу на ТзОВ «Західна теплоенергетична група» за порушення Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з виробництва теплової енергії», від 31.05.2013 року № 74 «Про визнання такою, що втратила чинність, постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг, від 13.01.2012 року № 2» та протокольне рішення від 31.05.2013 року (протокол від 31.05.2013 року № 16) з питання порядку денного засідання щодо порушення ТзОВ «Західна теплоенергетична група» Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з виробництва теплової енергії.

В поданих до суду письмових запереченнях проти позову від 05.07.2013 року № 2245/02-13-05 (т. 2, а. с. 1-10) відповідач адміністративний позов не визнав, просить відмовити в його задоволенні, з огляду на таке.

ТзОВ «Захід-ТЕГ» отримано ліцензію АГ № 578327 на виробництво теплової енергії та ліцензію № 578328 на постачання теплової енергії, відтак, згідно з вимогами статті 8 Закону України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності» зобов'язане проводити господарську діяльність, що підлягає ліцензуванню, відповідно до ліцензійних умов. При здійсненні господарської діяльності з виробництва теплової енергії суб'єкту господарювання необхідно використовувати певний вид палива або сировини для виробництва теплової енергії, яким для позивача є природний газ. Господарська діяльність, яку проводить ТзОВ «Захід-ТЕГ», за своїми ознаками підпадає під визначення, наведене у Законі України «Про теплопостачання», тобто, є виробництвом теплової енергії, а тому є ліцензованою діяльністю.

В акті перевірки від 24.05.2013 року № 37 чітко відображені допущені позивачем порушення Ліцензійних умов, які ТзОВ «Захід-ТЕГ» не спростовані.

Комісія не вимагає від ТзОВ «Захід-ТЕГ» дотримання типової форми договору, а лише вимагає дотримання підпункту 5.3.2 Ліцензійних умов, а саме, укладення між ТзОВ «Захід-ТЕГ» та ДКП «Луцьктепло» договору купівлі-продажу теплової енергії.

Постановою № 74 від 31.05.2013 року визнано такою, що втратила чинність, постанову Комісії від 13.01.2012 року № 2 «Про встановлення тарифів на теплову енергію ТзОВ «Західна теплоенергетична група». Як встановлено актом перевірки, позивач при здійсненні господарської діяльності при розрахунку із замовником не застосовував тарифи, встановлені Комісією постановою від 13.01.2012 року № 2, що є порушенням пункту 2.5 Ліцензійних умов. Крім того, строк реалізації інвестиційної програми, схваленої постановою Комісії від 13.01.2012 року № 2, завершено 31.01.2013 року. У разі приведення господарської діяльності у відповідність до вимог чинного законодавства України підприємство повинне надати нові розрахунки, які включатимуть витрати на придбання природного газу, на підставі яких буде встановлено нові тарифи на виробництво теплової енергії для ТзОВ «Захід-ТЕГ».

Враховуючи наведене, постанови № 73, № 74 та протокольне рішення від 31.05.2013 року прийняті Комісією у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

В судовому засіданні представники позивача адміністративний позов підтримали з підстав, викладених у позовній заяві, доповненнях до позовної заяви від 19.07.2013 року № 287 (т. 2, а. с. 78-83), та просять його задовольнити.

Представники відповідача в судовому засіданні адміністративний позов не визнали з підстав, викладених у письмових запереченнях проти позову, поясненнях від 16.07.2013 року № 2387/01-13-05 (т. 2, а. с. 55-56), та просять відмовити в його задоволенні.

В судовому засіданні прокурор, який вступив у справу згідно із повідомленням прокуратури Волинської області від 18.07.2013 року № 05/2/1-322 вих-13 (т. 2, а. с. 54), адміністративний позов заперечив, підтримавши правову позицію відповідача у даній справі.

Заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, дослідивши письмові докази, суд приходить до висновку, що адміністративний позов слід задовольнити частково з таких мотивів та підстав.

Судом встановлено, що ТзОВ «Захід-ТЕГ» зареєстроване юридичною особою, що підтверджується випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців серії ААВ № 711523 від 26.04.2012 року (т. 1, а. с. 17), довідкою з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України серії АБ № 393066/1643 від 29.11.2011 року (т. 1, а. с. 18), до видів діяльності якого згідно із Статутом товариства, затвердженим загальними зборами учасників (протокол № 13/11 від 22.11.2011 року), належить виробництво та постачання теплової енергії (т. 2, а. с. 106-122).

23.09.2011 року ТзОВ «Захід-ТЕГ» згідно з договором купівлі-продажу № 1/09 (з урахуванням додаткової угоди № 1 від 12.10.2011 року), укладеним з ТзОВ «Східноєвропейська теплоелектрогенеруюча компанія», придбало основні фонди, малоцінні необоротні матеріальні активи, матеріальні цінності цілісного майнового комплексу - котельню, розташовану за адресою: м. Луцьк, вул. Карбишева, 2, та отримало вказане майно за актом приймання-передачі від 01.10.2011 року (т. 1, а. с. 66-72).

23.11.2011 року Національна комісія регулювання електроенергетики (далі - НКРЕ) видала ТзОВ «Захід-ТЕГ» ліцензію серії АГ № 578327 на виробництво теплової енергії (крім діяльності з виробництва теплової енергії на теплоелектроцентралях, теплоелектростанціях, атомних електростанціях і когенераційних установках та установках з використанням нетрадиційних або поновлюваних джерел енергії) зі строком її дії з 17.11.2011 року по 16.11.2016 року (т. 1, а. с. 19) та ліцензію серії АГ № 578328 на постачання теплової енергії зі строком її дії з 17.11.2011 року по 16.11.2016 року (т. 1, а. с. 20).

13.01.2012 року Комісія прийняла постанову від 13.01.2012 року № 2 «Про встановлення тарифів на теплову енергію ТзОВ «Західна теплоенергетична група», яка набрала чинності з 01.02.2012 року, згідно з якою позивачу установлено тарифи на теплову енергію для населення (224,39 грн./Гкал (без ПДВ) з однією складовою - тариф на виробництво теплової енергії 224,39 грн./Гкал (без ПДВ), для бюджетних установ та інших споживачів (645,89 грн./Гкал (без ПДВ) з однією складовою - тариф на виробництво теплової енергії 645,89 грн./Гкал (без ПДВ), а також схвалено річну Інвестиційну програму ТзОВ «Захід-ТЕГ» у сумі 6616680 грн. (з ПДВ) та джерела її фінансування згідно з додатком № 2 (т. 1, а. с. 21-24).

В період з 13.05.2013 року по 24.05.2013 року Комісією проведено перевірку дотримання Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з виробництва теплової енергії (крім діяльності з виробництва теплової енергії на теплоелектроцентралях, теплоелектростанціях, атомних електростанціях і когенераційних установках та установках з використанням нетрадиційних або поновлюваних джерел енергії), транспортування теплової енергії магістральними та місцевими (розподільчими) тепловими мережами, постачання теплової енергії (з урахуванням ступені ризику), про що складено акт від 24.05.2013 року № 37 (т. 1, а. с. 31).

Актом перевірки від 24.05.2013 року № 37 встановлено такі порушення вимог Ліцензійних умов:

- підпункту 5.2.1 пункту 5.2 - про затвердження нової редакції Статуту ТзОВ «Захід-ТЕГ» не повідомило у десятиденний термін орган ліцензування; позивач не повідомив у десятиденний термін орган ліцензування про зміни у енерговикористовуючому обладнанні котельні;

- пункту 3.1 - подання ТзОВ «Захід-ТЕГ» неповної інформації до органу ліцензування в частині технічного стану котлів; давальницьку сировину - природний газ позивач отримує від замовника ДКП «Луцьктепло» і вироблену теплову енергію передає замовнику за актами обліку обсягу переданого і переробленого природного газу та переданої теплової енергії згідно з договором від 01.02.2012 року № 9 про надання послуг з переробки давальницької сировини (природного газу) у готову продукцію (теплову енергію); позивач не застосовував затверджені тарифи на виробництво теплової енергії, не здійснював бухгалтерський облік за цим видом економічної діяльності; не виконано інвестиційну програму в повному об'ємі та в установлені строки;

- пункту 2.5 - при розрахунках із замовником ТзОВ «Захід-ТЕГ» не застосовує тарифи, установлені відповідно до постанови Комісії від 13.01.2013 року № 2;

- підпункту 5.2.3 пункту 5.2 - у 2012 році позивач здійснював інші види діяльності, але інформацію до Комісію про провадження такої діяльності не надав;

- підпункту 5.2.4 пункту 5.2 - несвоєчасне надання ліцензіатом обов'язкової звітності та недостовірність даних у наданих звітах (т. 1, а. с. 59-62).

Крім того, в акті перевірки від 24.05.2013 року № 37 вказано, що замість провадити діяльність відповідно до ліцензії на виробництво теплової енергії, ТзОВ «Захід-ТЕГ» виконує роботи з надання послуги ДКП «Луцьктепло» - замовнику з переробки давальницької сировини (природного газу) у готову продукцію (теплову енергію) на котельні відповідно до умов договору від 01.02.2012 року № 9 про надання послуг з переробки давальницької сировини (природного газу) у готову продукцію (теплову енергію). При перевірці встановлено, що протягом лютого - грудня 2012 року ТзОВ «Захід-ТЕГ» вироблено та відпущено в теплові мережі ДКП «Луцьктепло» 246810,1 Гкал теплової енергії на підставі договору, при цьому, давальницьку сировину (природний газ) позивач отримує від замовника ДКП «Луцьктепло» і вироблену теплову енергію передає вказаному замовнику за актами обліку обсягу переданого і переробленого природного газу та переданої теплової енергії згідно з договором від 01.02.2012 року № 9, що є порушенням пункту 3.1 Ліцензійних умов та абзацу двадцять дев'ятого статті 1 Закону України «Про теплопостачання» (т. 1, а. с. 40-41).

31.05.2013 року Комісія на відкритому засіданні (протокол № 16 від 31.05.2013 року) (т. 3, а. с. 72-84) розглянула акт перевірки від 24.05.2013 року № 37, за результатами розгляду прийняла такі рішення:

- постанову № 73 від 31.05.2013 року «Про накладення штрафу на ТзОВ «Західна теплоенергетична група» за порушення Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з виробництва теплової енергії», якою: на позивача відповідно до статті 31 Закону України «Про теплопостачання» накладено штраф в розмірі 85000,00 грн. за порушення пунктів 3.1, 5.3.2, 2.5, 3.1, 2.1.5 Ліцензійних умов; зобов'язано ТзОВ «Захід-ТЕГ» до 01.07.2013 року усунути порушення пунктів 5.2.1, 3.1, 5.3.2, 5.2.3 Ліцензійних умов; зобов'язано позивача забезпечити безумовне виконання пунктів 3.1, 5.2.4, 2.5, 2.1.5, 3.1 Ліцензійних умов (т. 2, а. с. 11-14);

- постанову № 74 від 31.05.2013 року «Про визнання такою, що втратила чинність, постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг, від 13.01.2012 року № 2» (т. 2, а. с. 15);

- протокольне рішення від 31.05.2013 року (протокол від 31.05.2013 року № 16) з питання порядку денного засідання щодо порушення ТзОВ «Захід-ТЕГ» Ліцензійних умов, яким зобов'язано позивача до 01.07.2013 року укласти договір з газопостачальною організацією на поставку природного газу для усіх категорій споживачів та доручено Департаменту ліцензійного контролю підготувати звернення до Генеральної прокуратури України та Міністерства доходів і зборів України з питання перевірки законності діяльності ТзОВ «Захід-ТЕГ» щодо надання послуг з переробки давальницької сировини (природного газу) у готову продукцію (теплову енергію) (т. 2, а. с. 16).

Згідно із частиною другою статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Відповідно до частин першої, другої статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На думку суду, відповідач як суб'єкт владних повноважень не довів правомірність оскаржуваних в даній адміністративній справі постанов № 73, № 74 від 31.05.2013 року та пункту 1 протокольного рішення від 31.05.2013 року, з огляду на таке.

Згідно із пунктом 1 Положення про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг, затвердженим Указом Президента України від 23.11.2011 року № 1073/2011, Комісія є державним колегіальним органом, підпорядкованим Президентові України та підзвітним Верховній Раді України. Крім того, Комісія не віднесена до переліку міністерств та інших центральних органів виконавчої влади, що визначений Указом Президента України «Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади» від 09.12.2010 року № 1085/2010 (з наступними змінами та доповненнями), відтак, при розгляді цієї справи положення частини першої статті 24 КАС України застосуванню не підлягають, у зв'язку з чим розгляд та вирішення справи здійснено суддею одноособово.

Відповідно до статті 2 Закону України «Про державне регулювання у сфері комунальних послуг» від 09.07.2010 року № 2479-VI (з наступними змінами та доповненнями) органом державного регулювання у сфері комунальних послуг є національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг. Порядок організації діяльності національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг, визначається Законом України «Про природні монополії».

Як передбачено частиною першою статті 6 Закону України «Про державне регулювання у сфері комунальних послуг», Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг, зокрема: бере участь у формуванні та реалізації державної політики у сфері теплопостачання і централізованого водопостачання та водовідведення, перероблення та захоронення побутових відходів; здійснює: ліцензування господарської діяльності з виробництва теплової енергії (крім діяльності з виробництва теплової енергії на теплоелектроцентралях, теплоелектростанціях, атомних електростанціях і когенераційних установках та установках з використанням нетрадиційних або поновлюваних джерел енергії), транспортування її магістральними та місцевими (розподільчими) тепловими мережами, постачання теплової енергії в обсягах, що перевищують рівень, який встановлюється умовами та правилами провадження господарської діяльності (ліцензійними умовами), розроблення і затвердження ліцензійних умов та порядку контролю за їх дотриманням у сфері теплопостачання, встановлення тарифів на комунальні послуги суб'єктам природних монополій та суб'єктам господарювання на суміжних ринках, ліцензування діяльності яких здійснюється національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг, здійснення нагляду (контролю) за діяльністю суб'єктів природних монополій та суб'єктів господарювання на суміжних ринках та застосування відповідних санкцій за порушення ними умов і правил провадження відповідних видів господарської діяльності; встановлює вимоги щодо провадження суб'єктами природних монополій господарської діяльності, яка не належить до сфери природних монополій, якщо така діяльність має вплив на ринок, що перебуває у стані природної монополії; здійснює контроль за виконанням суб'єктами природних монополій та суб'єктами господарювання на суміжних ринках інвестиційних програм, спрямованих на оновлення основних фондів, підвищення ефективності та зменшення втрат у процесі провадження діяльності, що підлягає регулюванню; приймає рішення про застосування адміністративно-господарських санкцій (штрафів) до суб'єктів природних монополій та суб'єктів господарювання на суміжних ринках у випадках і розмірах, передбачених законом; розробляє та затверджує Регламент національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг.

Згідно із статтею 1 Закону України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності» від 01.06.2000 року № 1775-ІІІ (з наступними змінами та доповненнями) ліцензіат - суб'єкт господарювання, який одержав ліцензію на провадження певного виду господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню; ліцензія - документ державного зразка, який засвідчує право ліцензіата на провадження зазначеного в ньому виду господарської діяльності протягом визначеного строку у разі його встановлення Кабінетом Міністрів України за умови виконання ліцензійних умов; ліцензійні умови - установлений з урахуванням вимог законів вичерпний перелік організаційних, кваліфікаційних та інших спеціальних вимог, обов'язкових для виконання при провадженні видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню; ліцензування - видача, переоформлення та анулювання ліцензій, видача дублікатів ліцензій, ведення ліцензійних справ та ліцензійних реєстрів, контроль за додержанням ліцензіатами ліцензійних умов, видача розпоряджень про усунення порушень ліцензійних умов, а також розпоряджень про усунення порушень законодавства у сфері ліцензування; орган ліцензування - орган виконавчої влади, визначений Кабінетом Міністрів України, уповноважений законом державний колегіальний орган, спеціально уповноважений виконавчий орган рад для ліцензування певних видів господарської діяльності.

Частинами першою, другою статті 8 цього ж Закону передбачено, що ліцензійні умови є нормативно-правовим актом, положення якого встановлюють кваліфікаційні, організаційні, технологічні та інші вимоги для провадження певного виду господарської діяльності. Суб'єкт господарювання зобов'язаний провадити певний вид господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню, відповідно до встановлених для цього виду діяльності ліцензійних умов.

Відповідно до пункту 42 частини третьої статті 9 зазначеного Закону відповідно до цього Закону ліцензуванню підлягають такі види господарської діяльності, як виробництво теплової енергії, транспортування її магістральними і місцевими (розподільчими) тепловими мережами та постачання теплової енергії.

Постановою Комісії від 10.08.2012 року №276 (зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 31.08.2012 року за № 1466/21778), яка набрала чинності 17.09.2012 року, затверджені Ліцензійні умови провадження господарської діяльності з виробництва теплової енергії (крім діяльності з виробництва теплової енергії на теплоелектроцентралях, теплоелектростанціях, атомних електростанціях і когенераційних установках та установках з використанням нетрадиційних або поновлюваних джерел енергії). Пунктом 1.1 вказаних Ліцензійних умов визначено, що ці Ліцензійні умови встановлюють організаційні, кваліфікаційні, технологічні та спеціальні (особливі) вимоги провадження господарської діяльності з виробництва теплової енергії (крім діяльності з виробництва теплової енергії на теплоелектроцентралях, теплоелектростанціях, атомних електростанціях і когенераційних установках та установках з використанням нетрадиційних або поновлюваних джерел енергії).

Преамбулою Закону України «Про теплопостачання» від 02.06.2005 року № 2633-IV (з наступними змінами та доповненнями) передбачено, що цей Закон визначає основні правові, економічні та організаційні засади діяльності на об'єктах сфери теплопостачання та регулює відносини, пов'язані з виробництвом, транспортуванням, постачанням та використанням теплової енергії з метою забезпечення енергетичної безпеки України, підвищення енергоефективності функціонування систем теплопостачання, створення і удосконалення ринку теплової енергії та захисту прав споживачів та працівників сфери теплопостачання.

Згідно із статтею 1 цього ж Закону виробництво теплової енергії - господарська діяльність, пов'язана з перетворенням енергетичних ресурсів будь-якого походження, у тому числі альтернативних джерел енергії, на теплову енергію за допомогою технічних засобів з метою її продажу на підставі договору; інвестиційна програма - комплекс заходів, затверджений в установленому порядку, для підвищення рівня надійності та забезпечення ефективної роботи систем централізованого теплопостачання, який містить зобов'язання суб'єкта господарювання у сфері централізованого теплопостачання щодо будівництва (реконструкції, модернізації) об'єктів у цій сфері, поліпшення якості послуг, з відповідними розрахунками та обґрунтуваннями, а також зазначенням джерел фінансування та графіка виконання; тариф (ціна) на теплову енергію - грошовий вираз витрат на виробництво, транспортування, постачання одиниці теплової енергії (1 Гкал) з урахуванням рентабельності виробництва, інвестиційної та інших складових, що визначаються згідно із методиками, розробленими національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг; сфера теплопостачання - сфера діяльності з виробництва, транспортування, постачання теплової енергії споживачам; ринок теплової енергії - сфера обороту теплової енергії як товару, на який є попит і пропозиція; споживач теплової енергії - фізична або юридична особа, яка використовує теплову енергію на підставі договору; суб'єкти відносин у сфері теплопостачання - фізичні та юридичні особи незалежно від організаційно-правових форм та форми власності, які здійснюють виробництво, транспортування, постачання теплової енергії, теплосервісні організації, споживачі, органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування; теплова енергія - товарна продукція, що виробляється на об'єктах сфери теплопостачання для опалення, підігріву питної води, інших господарських і технологічних потреб споживачів, призначена для купівлі-продажу.

Як встановлено судом, 01.02.2012 року між ДКП «Луцьктепло» (замовник) та ТзОВ «Захід-ТЕГ» (виконавець) укладено договір № 9 про надання послуг з переробки давальницької сировини (природного газу) у готову продукцію (теплову енергію), згідно з пунктом 1.1 якого замовник доручає, а виконавець зобов'язується відповідно до умов цього договору надати послуги з переробки давальницької сировини (природного газу) у готову продукцію (теплову енергію), а замовник зобов'язується прийняти надані послуги і оплатити вартість послуг; з метою переробки у готову продукцію (теплову енергію) замовник зобов'язується передати виконавцю давальницьку сировину (природний газ) в обсягах, визначених даним договором; право власності на давальницьку сировину (природний газ) на кожному етапі її переробки, а також на виготовлену з неї готову продукцію (теплову енергію належить замовнику. При цьому, пунктом 1.2 вказаного договору визначено, що виконавець здійснює господарську діяльність на підставі ліцензій на виробництво та постачання теплової енергії, які є додатками № 1 та № 2 до договору (т. 1, а. с. 78-87).

На думку суду, господарська діяльність, яку проводить ТзОВ «Захід-ТЕГ» за договором № 9 від 01.02.2012 року про надання послуг з переробки давальницької сировини (природного газу) у готову продукцію (теплову енергію), за своїми ознаками підпадає під визначення, наведене у статті 1 Закону України «Про теплопостачання», тобто, є виробництвом теплової енергії, оскільки позивач для виробництва теплової енергії використовує природний газ, теплова енергія виробляється за допомогою технічних засобів з метою її продажу на підставі договору.

При цьому, суд враховує, що у пункті 1.1 договору № 9 від 01.02.2012 року про надання послуг з переробки давальницької сировини (природного газу) у готову продукцію (теплову енергію) позивач прямо зазначив, що господарську діяльність здійснює на підставі ліцензії на виробництво теплової енергії серії АГ № 578327 від 23.11.2011 року. Крім того, у довідці ТзОВ «Захід-ТЕГ» від 15.05.2013 року № 169 (додаток № 24 до акту перевірки) та поясненнях директора ТзОВ «Захід-ТЕГ» від 24.05.2013 року № 203 (додаток № 18 до акту перевірки) зазначено, що саме на підставі ліцензії на виробництво теплової енергії товариство здійснює господарську діяльність по наданню послуг з переробки давальницької сировини (природного газу) у готову продукцію (теплову енергію), вказані послуги надаються на договірних умовах з ДКП «Луцьктепло» (т. 2, а. с. 63, 66).

Разом з тим, суд не погоджується із позицією відповідача про те, що діяльність відповідача за договором № 9 від 01.02.2012 року про надання послуг з переробки давальницької сировини (природного газу) у готову продукцію (теплову енергію) суперечить вимогам чинного законодавства України, з огляду на таке.

Підпунктом 5.3.2 пункту 5.3 зазначених вище Ліцензійних умов передбачено, що ліцензіат зобов'язаний здійснювати відпуск (продаж) теплової енергії теплопостачальній організації відповідно до умов договору, укладеного згідно з типовим договором, форму якого затверджено відповідним нормативно-правовим актом.

Проте, як встановлено під час розгляду справи, типова форма договору на відпуск (продаж) теплової енергії відповідним нормативно-правовим актом на даний час не затверджена.

Згідно із частиною першою статті 19 Закону України «Про теплопостачання» діяльність у сфері теплопостачання може здійснюватись суб'єктами господарської діяльності у сфері теплопостачання всіх організаційно-правових форм та форм власності, зокрема, на основі договорів оренди, підряду, концесії, лізингу та інших договорів, а статтею 1 цього ж Закону визначено, що ринок теплової енергії - сфера обороту теплової енергії як товару, на який є попит і пропозиція.

Як слідує із протоколу № 16 відкритого засідання Комісії від 31.05.2013 року, Комісія висловила незгоду із господарською діяльністю позивача за договором № 9 від 01.02.2012 року про надання послуг з переробки давальницької сировини (природного газу) у готову продукцію (теплову енергію), проте, не вказала, яким саме нормативно-правовим актам суперечить така діяльність.

При вирішенні даного спору суд також враховує, що рішенням Господарського суду Волинської області від 06.06.2012 року у справі № 5004/579/12 за позовом ДКП «Луцьктепло» до ТзОВ «Захід-ТЕГ» про розірвання договору про надання послуг з переробки давальницької сировини (природного газу) у готову продукцію (теплову енергію) № 9 від 01.02.2012 року у задоволенні позову було відмовлено (т. 1, а. с. 166-170).

На думку суду, договір № 9 від 01.02.2012 року про надання послуг з переробки давальницької сировини (природного газу) у готову продукцію (теплову енергію) не суперечить вимогам чинного законодавства України, без внесення змін до відповідних нормативно-правових актів, які б прямо зобов'язували суб'єктів господарювання укладати договори купівлі-продажу теплової енергії, відсутні правові підстави стверджувати, що зазначена вище діяльність позивача не відповідає вимогам законодавства.

Відтак, на думку суду, з наведених вище підстав пункт 1 постанови Комісії № 73 від 31.05.2013 року в частині накладення на позивача штрафу за порушення пункту 5.3.2 Ліцензійних умов (в частині здійснення відпуску (продажу) теплової енергії теплопостачальній організації відповідно до умов договору, укладеного згідно з типовим договором, форму якого затверджено відповідним нормативно-правовим актом), пункт 2 вказаної постанови в частині зобов'язання ТзОВ «Захід-ТЕГ» до 01.07.2013 року усунути порушення пункту 5.3.2 Ліцензійних умов (в частині здійснення відпуску (продажу) теплової енергії теплопостачальній організації відповідно до умов договору, укладеного згідно з типовим договором, форму якого затверджено відповідним нормативно-правовим актом), а також пункт 1 протокольного рішення від 31.05.2013 року (протокол № 16) щодо зобов'язання ТзОВ «Захід-ТЕГ» до 01.07.2013 року укласти договір з газопостачальною організацією на поставку природного газу для усіх категорій споживачів є протиправними та підлягають скасуванню.

Окрім того, оскаржувана постанова Комісії № 73 від 31.05.2013 року в іншій частині також не відповідає вимогам законодавства, з огляду на таке.

Так, Ліцензійні умови провадження господарської діяльності з виробництва теплової енергії (крім діяльності з виробництва теплової енергії на теплоелектроцентралях, теплоелектростанціях, атомних електростанціях і когенераційних установках та установках з використанням нетрадиційних або поновлюваних джерел енергії) були затверджені постановою Комісії від 10.08.2012 року №276 (зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 31.08.2012 року за № 1466/21778), яка набрала чинності тільки 17.09.2012 року.

Поряд з цим, згідно із постановою Комісії № 73 від 31.05.2013 року позивача було притягнуто до відповідальності за порушення пунктів 3.1 (подання недостовірних відомостей у документах, поданих для одержання ліцензії; неповідомлення про зміни даних, зазначених у документах, що додавалися до заяви про видачу ліцензії), тобто, за дії, вчинені позивачем до набрання чинності зазначених Ліцензійних умов. Крім того, відповідачем порушено строки застосування адміністративно-господарських санкцій, передбачені частиною першою статті 250 Господарського кодексу України (ГК України).

Разом з тим, на думку суду, відповідач належними та допустимими доказами не довів факт порушення позивачем вимог Ліцензійних умов в частині подання недостовірних відомостей у документах, поданих для одержання ліцензії, та неповідомлення про зміни даних, зазначених у документах, що додавалися до заяви про видачу ліцензії (зокрема, в акті перевірки від 24.05.2013 року № 37 відсутні посилання на нормативно-правові акти, які зобов'язували позивача як ліцензіата подавати для отримання ліцензій статут, а в подальшому повідомляти про зміни до нього).

Згідно із пунктом 3.1 Ліцензійних умов суб'єкти господарювання при провадженні господарської діяльності з виробництва теплової енергії повинні дотримуватись вимог законодавства, яким регулюється діяльність у сфері природних монополій та теплопостачання.

Як передбачено пунктом 1.4 Процедури встановлення тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування постачання, затвердженої постановою НКРЕ України від 17.02.2011 року № 244, заявник зобов'язаний використовувати кошти, отримані внаслідок здійснення ліцензованої діяльності за встановленими НКРЕ тарифами, виключно на витрати, які передбачені структурою встановлених тарифів та схваленою НКРЕ інвестиційною програмою.

З пункту 1.4 зазначеної Процедури слідує, що порушення вказаного пункту можливе лише у випадку нецільового використання коштів. Проте, в акті перевірки від 24.05.2013 року № 37 не наведено таких фактів, а неповне виконання інвестиційної програми не може розцінюватися як порушення пункту 1.4 вказаної Процедури.

Крім того, висновки акту перевірки від 24.05.2013 року та оскаржувана постанова Комісії № 74 від 31.05.2013 року щодо порушення позивачем підпункту 5.2.3 пункту 5.2 Ліцензійних умов (у 2012 році позивач здійснював інші види діяльності, але інформацію до Комісію про провадження такої діяльності не надав) прямо суперечать пункту 4 постанови Комісії від 04.02.2013 року № 15 «Про затвердження Порядку встановлення вимог щодо провадження суб'єктами природних монополій господарської діяльності, яка не належить до сфери природних монополій, та обмежень щодо суміщення видів господарської діяльності суб'єктами природних монополій та суб'єктами господарювання на суміжних ринках у сферах теплопостачання, централізованого водопостачання та водовідведення» (зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 22.02.2013 року за № 311/22843), яка набрала чинності з 12.03.2013 року, яким визначено, що суб'єктам господарювання, які отримали у встановленому порядку ліцензії на провадження господарської діяльності з централізованого водопостачання та водовідведення, транспортування теплової енергії магістральними і місцевими (розподільчими) тепловими мережами, виробництва теплової енергії (крім діяльності з виробництва теплової енергії на теплоелектроцентралях, теплоелектростанціях, атомних електростанціях і когенераційних установках та установках з використанням нетрадиційних або поновлюваних джерел енергії), постачання теплової енергії, протягом 6 місяців з дня набрання чинності цією постановою привести свою діяльність у відповідність до вимог цієї постанови.

При вирішенні даного спору суд також враховує, що згідно з оскаржуваною постановою Комісії № 73 від 31.05.2013 року на позивача накладено штраф у розмірі 85000 грн. відповідно до статті 31 Закону України «Про теплопостачання» (т. 2, а. с. 12).

Поряд з цим, з пояснень Комісії від 16.07.2013 року № 2387/01-13-05 слідує, що оскаржуваною постановою на позивача насправді накладено штраф згідно із частиною першою статті 17 Закону України «Про природні монополії» (т. 2, а. с. 55-56). При цьому, будь-яких змін щодо посилання на відповідний нормативно-правовий акт до вказаної постанови не внесено.

Згідно із абзацом четвертим частини першої статті 17 Закону України «Про теплопостачання» від 20.04.2000 року № 1682-ІІІ (з наступними змінами та доповненнями) Національні комісії регулювання діяльності суб'єктів природних монополій накладають штрафи на суб'єктів природних монополій за невиконання або несвоєчасне виконання рішень органів, які регулюють діяльність суб'єктів природних монополій, та порушення умов та правил здійснення підприємницької діяльності у сферах природних монополій та на суміжних ринках (ліцензійних умов) - у розмірі до п'яти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Враховуючи, що відповідачем не доведено порушення Ліцензійних умов, вказаних у постанові Комісії № 73 від 31.05.2013 року, тому суд приходить до висновку, що накладення штрафу, зобов'язання позивача усунути порушення та забезпечити безумовне виконання Ліцензійних умов згідно із зазначеною постановою є протиправним.

На думку суду, постанова Комісії від 31.05.2013 року № 74 «Про визнання такою, що втратила чинність, постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг, від 13.01.2012 року № 2» також суперечить вимогам чинного законодавства України, з огляду на таке.

Ні в тексті оскаржуваної постанови від 31.05.2013 року № 74, ні у протоколі № 16 відкритого засідання Комісії від 31.05.2013 року не наведені мотиви, з яких виходила Комісія при прийнятті вказаної постанови.

З наданих у судовому засіданні пояснень представників відповідача слідує, що при прийнятті вказаної постанови Комісія виходила з того, що позивачем не було виконано у повному обсязі інвестиційної програми, схваленої постановою Комісії від 13.01.2012 року № 2, та, крім того, позивач при здійсненні господарської діяльності при розрахунку із замовником не застосовував тарифи, встановлені постановою Комісії від 13.01.2012 року № 2.

Проте, нормативно-правові акти, які регламентують повноваження Комісії, а саме Закон України «Про державне регулювання у сфері комунальних послуг» та Положення про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг, затвердженим Указом Президента України від 23.11.2011 року № 1073/2011, не наділяють Комісію повноваженнями приймати рішення про визнання такими, що втратили чинність рішень, якими встановлені тарифи ліцензіату, до того ж тому суб'єкту господарювання, який не припинив свою діяльність та має діючу ліцензію на здійснення господарської діяльності.

Крім того, згідно із пунктом 4.3 Процедури встановлення тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування постачання, затвердженої постановою НКРЕ України від 17.02.2011 року № 244, невиконання ліцензіатом інвестиційної програми, яка була врахована у діючих тарифах, установлення факту нецільового або необґрунтованого використання коштів, передбачених у встановлених для ліцензіата тарифах є підставою лише для зміни тарифів за ініціативою НКРЕ, проте, такі обставини не можуть бути підставою для прийняття Комісією рішення про визнання таким, що втратило чинність рішення, якими встановлено тариф ліцензіату.

Відтак, при прийнятті постанови від 31.05.2013 року № 74 «Про визнання такою, що втратила чинність, постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг, від 13.01.2012 року № 2» Комісія діяла не на підставі, не у межах повноважень та не у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, тому з наведених підстав вказана постанова підлягає визнанню протиправною та скасуванню.

Разом з тим, відсутні правові підстави визнавати протиправним та скасовувати пункт 2 протокольного рішення Комісії від 31.05.2013 року (протокол від 31.05.2013 року № 16) в частині надання доручення Департаменту ліцензійного контролю підготувати звернення до Генеральної прокуратури України та Міністерства доходів і зборів України з питання перевірки законності діяльності ТзОВ «Захід-ТЕГ» щодо надання послуг з переробки давальницької сировини (природного газу) у готову продукцію (теплову енергію), оскільки таке рішення відповідає пункту 117 Регламенту Комісії, затвердженого наказом Комісії від 27.12.2011 року № 19 (т. 3, а. с. 85-86), позивачем не обґрунтована в тексті позовної заяви протиправність зазначеного рішення у вказаній частині, а чинне законодавством України надає відповідачу право для реалізації власних повноважень звертатися до правоохоронних та контролюючих органів.

Таким чином, з наведених вище підстав, виходячи з наданих суду статтею 162 КАС України повноважень, адміністративний позов підлягає до задоволення частково шляхом прийняття постанови про визнання протиправними та скасування постанов Комісії № 73, № 74 від 31.05.2013 року та пункту 1 протокольного рішення від 31.05.2013 року, а в задоволенні решти позовних вимог (про визнання протиправним та скасування пункту 2 протокольного рішення від 31.05.2013 року) слід відмовити.

Згідно із частиною першою статті 94 КАС України на користь позивача слід присудити з Державного бюджету України судовий збір в розмірі 884,41 грн., сплачений за подання адміністративного позову, що має одночасно майновий та немайновий характер, платіжними дорученнями від 06.06.2013 року № 543 в сумі 34,41 грн. (т. 1, а. с. 2) та від 20.06.2013 року № 873 в сумі 850,00 грн. (т. 1, а. с. 182). При цьому, відсутні підстави для застосування частини третьої статті 94 КАС України, оскільки позовні вимоги майнового характеру судом задоволено повністю, а за подання адміністративного позову, що містить кілька позовних вимог немайнового характеру, сплачується судовий збір за єдиною ставкою (в сумі 34,41 грн.), відтак, на думку суду, у випадку задоволення більшої частини позовних вимог немайнового характеру сплачений судовий збір за подання позову немайнового характеру підлягає поверненню позивачеві у повному розмірі.

Керуючись частиною третьою статті 160, статтями 162, 163 КАС України, на підставі Закону України «Про теплопостачання», Закону України «Про державне регулювання у сфері комунальних послуг», Закону України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності», суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправною та скасувати постанову Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг від 31 травня 2013 року № 73 «Про накладення штрафу на ТзОВ «Західна теплоенергетична група» за порушення Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з виробництва теплової енергії».

Визнати протиправною та скасувати постанову Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг від 31 травня 2013 року № 74 «Про визнання такою, що втратила чинність, постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг, від 13.01.2012 року № 2».

Визнати протиправним та скасувати пункт 1 протокольного рішення Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг від 31 травня 2013 року (протокол від 31 травня 2013 року № 16) з питання порядку денного засідання щодо порушення Товариством з обмеженою відповідальністю «Західна теплоенергетична група» Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з виробництва теплової енергії.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Присудити з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Західна теплоенергетична група» (43023 Волинська область, місто Луцьк, вулиця Карбишева, будинок 2, ідентифікаційний код 34148204) судовий збір в розмірі 884 гривні 41 копійка (вісімсот вісімдесят чотири гривні сорок одна копійка).

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Львівського апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду.

Суддя В.М.Валюх

Постанова складена у повному обсязі 20 серпня 2013 року