Постанова № 33091822, 21.08.2013, Донецький апеляційний господарський суд

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

21.08.2013 р. справа №905/3295/13

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: суддівТатенко В.М. Зубченко І.В., Радіонова О.О.

за участю представників сторін: від позивача:Пантилимонова Д.А. - довіреністьвід відповідача:Петров Г.В. - довіреністьрозглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «СХІД-ПАТЕНТ», м. Петровське м. Красний Луч Луганська область,на рішення господарського судуДонецької областівід11.07.2013р. по справі№ 905/3295/13 (суддя: Захарченко Г.В.)за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «СХІД-ПАТЕНТ», м. Петровське м. Красний Луч Луганська область до Державного підприємства «Орджонікідзевугілля», м. Єнакієве Донецька областьпростягнення 1' 845' 706,11грн.

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «СХІД-ПАТЕНТ», м. Петровське м. Красний Луч Луганська область (далі - «Позивач») звернулось до господарського суду Донецької області з позовом про стягнення з Державного підприємства «Орджонікідзевугілля», м. Єнакієве Донецька область (далі - «Відповідач») 1' 845' 706,11грн., яка складається з: суми боргу у розмірі 79' 590,40 грн., штрафу у розмірі 5'571,33 грн., пені у розмірі 1' 757' 004,32 грн., 3% річних у розмірі 2' 838,34 грн., індекс інфляції у розмірі 701,72 грн..

Клопотанням від 11.06.13р. позивач уточнив період нарахування 3% річних, за яким була заявлена сума до стягнення у розмірі 2 838,34грн.. Клопотання судом прийнято, справа розглянута в межах наданих уточнень, що відповідає статті 22 ГПК України.

Рішенням господарського суду Донецької області від 11.07.2013р. у справі №905/3295/13 позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «СХІД-ПАТЕНТ», м. Петровське м. Красний Луч Луганська область задоволені частково стягнуто з Відповідача на коисть Позивача основний борг - 79' 590,40 грн; пеню - 5' 037,60 грн.; 3% річних - 2' 838,34 грн.; інфляційні - 701,72 грн.; судовий збір - 1' 763,36 грн. У задоволенні позову в іншій частині відмовлено.

Відмовляючи у стягненні частини пені та штрафу суд послався на пропущенні Позивачем строку позовної давності.

Позивач не погоджуючись з прийнятим рішенням звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить його змінити та - задовольнити позов повністю. Вважає, що місцевим господарським судом неправомірно застосована позовна давність щодо спірної суми.

Сторони були належним чином повідомлені про день, час та місце розгляду справи.

Позивач підтримав доводи викладені в апеляційній скарзі.

Представник Відповідач відзив не надав, у судовому засіданні звернувся з проханням оскаржуване рішення залишити без зміни, оскільки вважає його законним та обґрунтованим, а мотиви, з яких подано апеляційну скаргу - безпідставними.

Відповідно до статей 44, 811 Господарського процесуального кодексу України здійснено фіксацію судового процесу технічними засобами та складено протокол судового засідання.

Відповідно до статті 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає рішення господарського суду винесеним з дотриманням встановлених до нього вимог, відтак - законним та обґрунтованим; а апеляційну скаргу - такою, що не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено місцевим господарським судом та підтверджується матеріалами справи 18.01.12р. між Стронами був укладений договір поставки продукції № 30 (далі - договір), за предметом якого постачальник зобов'язується замовляти покупцю до виготовлення на підприємстві-виробнику та поставляти покупцю, а покупець приймати, оплачувати та використовувати у власній господарській діяльності промислові вибухові речовини, зазначені в п.1.2 договору, згідно порядку та умов, визначених даним договором (п.1.1 договору).

Продукція за даним договором - речовина вибухова промислового типу запобіжний патронований амоніт Ф5 (код 24.61.1) ТУ У 12.001740881002-95 (п.1.2 договору).

Ціна 1 тони продукції за даним договором становить 43680,010грн. (п.5.1 договору).

Сума даного договору складає 99' 590,40грн. (п.5.2 договору).

Згідно п.6.2 договору покупець зобов'язаний здійснити оплату по рахунку протягом 30 днів з дати поставки продукції.

Відповідно п.10.2 договору за порушення строків оплати поставленої за даним договором продукції покупець сплачує пеню в розмірі 10% від вартості продукції, за якою допущена прострочка оплати, за кожний день прострочки, а за прострочку понад 30 днів - додатково штраф в розмірі 7% від вартості продукції несплаченої в строк, узгоджений умовами договору.

Відповідно до видаткової накладної № 74 від 31.01.12р., Позивачем було поставлено, а Відповідачем - отримано товар на суму 99'590,40грн.

Виставлений Позивачем рахунок № 59 від 31.01.12р. на оплату отриманого Відповідачем товару останній був оплачений частково у сумі 20' 000,00грн.

На день звернення позивача з позовною заявою за відповідачем обліковується заборгованість у розмірі 79' 590,40 грн.

Відповідно до частин 1, 2 статті 509 Цивільного кодексу України (далі - «ЦК України»), зобов'язанням - є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Приписи статті 11 ЦК України передбачають, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Статтею 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Донецький апеляційний господарський суд погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що між сторонами був укладений договір, який за своєю правовою природою є договором поставки, тому спірні відносини, регулюються главою 30 розділом 1 Господарського кодексу («ГК») України (ч.6 ст. 265 ГК України) та главою 54 розділом 1 Цивільного кодексу («ЦК») України.

З урахування відповідних норм Цивільного та Господарського кодексів України місцевий господарський суд дійшов обгрунтованого висновку щодо наявності у Відповідача заборгованості перед позивачем у розмірі 79' 590,40 грн.

Також, на думку колегії, обгрунтованим є висновок місцевого суду з посиланням на приписи ст.ст. 546, 610, 611 ЦК України, щодо можливості стягнення з Відповідача на користь Позивача пені, інфляційних та річних.

Водночас, твердження Позивача щодо необхідності стягнення з Відповідача усієї пред'явленої суми пені та додатково штрафу є хибним, з огляду на таке.

Положеннями ст. 230 ГК України визначено, що штрафними санкціями визначаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Частина шоста статті 232 ГК України визначає, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Частиною 5 ст.261 та ст. 253 ЦК України визначено, що за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання. Перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати.

Згідно ч.1 ст.261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

За приписами п.1 ч.2 ст.258 ЦК України до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується позовна давність в один рік.

Згідно ч.ч. 3, 4 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Відповідно до п.4.3 Постанови пленуму Вищого господарського суду України №10 від 29.05.13р. "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішення господарських спорів" якщо відповідно до чинного законодавства або договору неустойка (пеня) підлягає стягненню за кожний день прострочення виконання зобов'язання, позовну давність необхідно обчислювати щодо кожного дня окремо за попередній рік до дня подання позову, якщо інший період не встановлено законом або угодою сторін.

Відповідно п.4.4.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" № 10 від 29.05.13р., на який обгрунтовано послався суд першої інстанції, визнання боржником основного боргу, в тому числі і його сплата, саме по собі не є доказом визнання ним також і додаткових вимог кредитора (зокрема, неустойки, процентів за користування коштами) і - не може вважатися перериванням перебігу позовної давності за зазначеними вимогами.

Частина 2 статті 625 Цивільного кодексу України передбачає, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З урахуванням вищезазначеного та, перевіривши розрахунки стягнутих сум річних, інфляційних та пені колегія суддів вважає цілком обґрунтованим задолення судом першої інстанції суми 3% річних у розмірі 2' 838,34 грн., інфляційних у розмірі 701,72 грн., пені у розмірі 5' 037,60 грн.та - відмову у стягненні штрафу.

Заявлене Позивачем клопотання про накладення арешту на грошові кошти Відповідача є необгрунтованим відповідними доказами. Відтак - таким, що хадоволенню не підлягає.

Оскільки доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку, що під час розгляду справи місцевим господарським суд допущені порушення норм матеріального або процесуального права, які передбачені ст.ст. 103, 104 ГПК України як підстави для скасування рішення, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає за необхідне відхилити апеляційну скаргу.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати за подання апеляційної скарги відносяться на Відповідача.

Керуючись ст.ст. 43, 43, 49, 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «СХІД-ПАТЕНТ», м. Петровське м. Красний Луч Луганська область - залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Донецької області від 11.07.2013 року по справі №905/3295/13 - залишити без змін.

Головуючий суддя: В.М. Татенко Судді: І.В. Зубченко О.О. Радіонова

Надруковано примірників: 1 - позивачу; 1 - відповідачу;

1 - у справу; 1 - ГСДО; 1 - ДАГС