Рішення № 33091537, 20.08.2013, Господарський суд Волинської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

20 серпня 2013 р. Справа № 903/814/13

Господарський суд Волинської області, розглянувши матеріали по справі

за позовом публічного акціонерного товариства "Волиньобленерго" в особі Ківерцівської філії ПАТ "Волиньобленерго"

до Ківерцівського комунального підприємства водопровідно-каналізаційних мереж "Ківерціводоканал"

про стягнення 30 659,71грн.

Суддя: Філатова С.Т

ПРЕДСТАВНИКИ:

від позивача: Кондзерська І.В., дов. №19/26-115 від 09.01.2013р.

від відповідача: Сапожнік А.Н., директор

Відповідно до ст. 20 Господарського процесуального кодексу України представникам сторін роз'яснено право відводу судді. Відводу судді заявлено не було. В судовому засіданні учасникам судового процесу роз'яснено процесуальні права та обов'язки згідно зі ст. 22 ГПК України.

Суть спору:

Публічне акціонерне товариство "Волиньобленерго" в особі Ківерцівської філії ПАТ "Волиньобленерго" (на підставі Положення про Ківерцівську філію ПАТ "Волиньобленерго", затвердженого протоколом загальних зборів акціонерів ВАТ "Волиньобленерго" від 24.03.2011р. №17 та довіреності №19/26-1159 від 04.04.2011р.) звернулося з позовом до Ківерцівського комунального підприємства водопровідно-каналізаційних мереж "Ківерціводоканал" про стягнення 30 659,71грн., в т.ч. 28 026,77грн. заборгованості за спожиту електроенергію за період з січня 2013р. по липень 2013р. згідно договору про постачання електричної енергії №525-0122000 від 05.01.2004р., 2 188,46грн. пені за період з 01.02.2013р. по 31.07.2013р. згідно п.4.2.1 договору, 33,38грн. інфляційних втрат та 411,10грн. 3% річних за період з 01.01.2013р. по 31.07.2013р. згідно ст.625 ЦК України.

Позовні вимоги обґрунтовує посиланням на невиконання відповідачем зобов'язань по оплаті за спожиту електричну енергію по договору про постачання електроенергії №525-0122000 від 05.01.2004р. з додатками №2, 3 та додатковою угодою від 24.07.2012р. згідно рахунків за активну електричну енергію за період з січня по липень місяці 2013р.

Ухвалою суду від 05.08.2013р. порушено провадження у справі.

У судовому засіданні 20.08.2013р. представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві та просив задовольнити останні.

Представник відповідача у судовому засіданні подав платіжне доручення №135 від 01.02.2013р. про сплату основної заборгованості в сумі 28 026,77грн. Просив відмовити у стягненні пені, річних, інфляційних втрат, оскільки відповідач є комунальним підприємством, джерело доходів - плата населення за надані послуги по водовідведенню, нараховування пені за несвоєчасну оплату населенням, бюджетними установами заборонено.

Господарський суд, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши долучені до матеріалів справи докази, -

встановив:

05.01.2004р. між Ківерцівською філією від імені відкритого акціонерного товариства "Волиньобленерго" (постачальник) та Ківерцівським комунальним підприємством водопровідно-каналізаційних мереж "Ківерціводоканал" (споживач) згідно додаткової угоди від 24.07.2012р.) укладений договір про постачання електричної енергії №525-0122000 з додатками №2, 3, згідно з яким постачальник (позивач) зобов'язався постачати електричну енергію споживачу (відповідачу), а споживач - оплачувати постачальнику вартість електричної енергії та здійснювати інші платежі згідно з умовами цього договору та додатками до договору, що є його невід'ємними частинами (а.с.29-37).

В січні-липні місяцях 2013р. споживачу було відпущено 55 083 кВт/год активної електроенергії на суму 62 335,89грн., що стверджується рахунками за активну електричну енергію №525-0122000/01-АЕ від 23.01.2013р., №525-0122000/02-АЕ від 22.02.2013р., №525-0122000/03-АЕ від 25.03.2013р., №525-0122000/04-АЕ від 22.04.2013р., №525-0122000/05-АЕ від 22.05.2013р., №525-0122000/06-АЕ від 21.06.2013р., №525-0122000/07-АЕ від 23.07.2013р. (а.с. 9-15).

Отримання рахунків за активну електричну енергію стверджується відмітками про отримання на останніх та відповідачем не оспорюється (а.с. 9-15).

Пунктом 2.2.3 договору визначено, що вартість електричної енергії оплачується згідно з умовами додатків №2 "Порядок розрахунків" та №3 "Порядок зняття показників засобів обліку електричної енергії" до договору, а саме: споживач оплачує вартість електричної енергії протягом 3 операційних днів від дня отримання рахунку останнім.

Відповідач зобов'язання по оплаті виконав з порушенням порядку оплати, визначеного договором, що стверджувалось договором про постачання електричної енергії №529-0626000 від 19.05.2006р. з додатками №2, 3, рахунками за активну електричну енергію №525-0122000/01-АЕ від 23.01.2013р., №525-0122000/02-АЕ від 22.02.2013р., №525-0122000/03-АЕ від 25.03.2013р., №525-0122000/04-АЕ від 22.04.2013р., №525-0122000/05-АЕ від 22.05.2013р., №525-0122000/06-АЕ від 21.06.2013р., №525-0122000/07-АЕ від 23.07.2013р., банківськими виписками (а.с. 9-37), що спричинило звернення кредитора з позовом до суду.

Стаття 275 ГК України передбачає, що за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі-енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечувати безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Відповідно до ст.26 ЗУ "Про електроенергетику" споживання енергії можливе лише на підставі договору з енергопостачальником. Споживач енергії зобов'язаний додержуватись вимог нормативно-технічних документів та договору про постачання енергії.

Відповідачем у судовому засіданні подано платіжне доручення №135 від 01.08.2013р. про сплату основної заборгованості в сумі 28 026,77грн. Факт оплати представник позивача не заперечив.

Зважаючи на те, що відповідачем заборгованість в сумі 28 026,77грн. сплачена 01.08.2013р., що стверджується платіжним дорученням №135 від 01.08.2013р. з відміткою банку про проведення платежу 01.08.2013р. (а.с. 54), а звернення з позовною заявою до суду відбулось 02.08.2013р. згідно штемпеля вхідної кореспонденції господарського суду Волинської області, в цій частині у позові слід відмовити.

Відповідно до ст.ст.216- 218 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій.

Згідно із ст.ст. 230-232 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. У разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

Відповідно до ч.6 ст.232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

За умовами договору №529-0626000 від 05.01.2004р. (п.4.2.1) за внесення платежів з порушенням термінів, визначених додатком №2, споживач сплачує постачальнику електричної енергії пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати.

Порушення строків оплати, визначених договором, стверджується договором про постачання електричної енергії №529-0626000 від 19.05.2006р. з додатками №2, 3, рахунками за активну електричну енергію №525-0122000/01-АЕ від 23.01.2013р., №525-0122000/02-АЕ від 22.02.2013р., №525-0122000/03-АЕ від 25.03.2013р., №525-0122000/04-АЕ від 22.04.2013р., №525-0122000/05-АЕ від 22.05.2013р., №525-0122000/06-АЕ від 21.06.2013р., №525-0122000/07-АЕ від 23.07.2013р., банківськими виписками (а.с. 9-37), платіжним дорученням №135 від 01.08.2013р. (а.с. 54).

У відповідності до ст.ст. 1, 3 ЗУ "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Розрахунок нарахування пені перевірено судом за допомогою комплексної системи інформаційно-правового забезпечення "ЛІГА:ЗАКОН ЕЛІТ" 9.1.3.

Нарахована позивачем пеня за період з 01.02.2013р. по 31.07.2013р. з урахуванням обмежень, визначених ч. 6 ст. 232, ст. 343 ГК України, в розмірі 2 188,46грн. є підставною і підлягає до задоволення в силу ст.ст. 230-232 ГК України, ст.ст. 1, 3 ЗУ "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань ", п.4.2.1 договору №529-0626000 від 05.01.2004р.

Суд зауважує, що згідно з частиною першої статті 96 ЦК України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями, а статтями 525, 526 названого Кодексу і статтею 193 ГК України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Враховуючи викладене, суд не приймає доводи відповідача про затримку бюджетних надходжень, як такі, що не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення договірного зобов'язання (вказане зауважено у постанові Вищого господарського суду України від 23.08.2012р. №15/5027/715/2011).

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 15.05.2012 №11/446 та в рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України" від 18.10.2005р.

Пеня є договірним зобов'язанням сторін, узгодженим у договорі про постачання електричної енергії №525-0122000 від 05.01.2004р., який підписаний сторонами та скріплений печатками.

Заборгованість відповідач сплатив з порушенням термінів оплати, визначених договором, докази звернення до позивача щодо відстрочення, розстрочення платежів відсутні, обґрунтованого клопотання про зменшення розміру пені відповідачем суду не подано.

Суд зауважує, що ст. 233 ГК України та ст. 83 ГПК України не передбачено повноважень суду щодо звільнення від відповідальності, а зменшення розміру пені можливе лише у виняткових випадках і за наявності відповідних доказів.

В силу ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд відзначає, що передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові (Інформаційний лист Вищого господарського суду України від 17.07.2012р. №01-06/928/2012 "Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права").

Згідно з представленими господарському суду розрахунками, позивачем відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України нараховано відповідачу 33,38грн. інфляційних нарахувань та 411,10грн. трьох відсотків річних за період з 01.01.2013р. по 31.07.2013р.

Розрахунки нарахування інфляційних втрат та трьох відсотків річних перевірено судом за допомогою комплексної системи інформаційно-правового забезпечення "ЛІГА:ЗАКОН ЕЛІТ" 9.1.3.

Розглянувши позовні вимоги щодо стягнення сум інфляційних нарахувань та трьох процентів річних, суд вважає, що останні підставні, нараховані у відповідності та з дотриманням вимог чинного законодавства України та підлягають до задоволення в силу ст. 625 ЦК України.

Оскільки спір в частині задоволених вимог до суду доведений з вини відповідача, витрати по сплаті судового збору в сумі 147,75грн. (пропорційно сумі задоволених вимог) слід віднести на нього відповідно до ст.49 ГПК України.

Враховуючи викладене, господарський суд, керуючись ст.ст. 193, 216-218, 230-233, 275, 343 Господарського кодексу України, ст.ст. 525, 526, 625 Цивільного кодексу України, ст. 26 Закону України "Про електроенергетику", ст.ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", ст. ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України,-

вирішив:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Ківерцівського комунального підприємства водопровідно-каналізаційних мереж "Ківерціводоканал" , м.Ківерці, вул.. Л. Чайкіної, 9, код ЄДРПОУ 13353875

на користь публічного акціонерного товариства "Волиньобленерго" в особі Ківерцівської філії ПАТ "Волиньобленерго", м.Ківерці, вул. Шевченка, 36, код ЄДРПОУ 00131512

33,38грн. інфляційних втрат, 411,10грн. річних, 2 188,46грн. пені, 147,75грн. витрат по сплаті судового збору. Всього - 2 780,69грн.

4. У позові на сумі 28 026,77грн. відмовити.

5. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено

22.08.2013р.

Суддя С.Т.Філатова