Постанова № 33089297, 25.07.2013, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва, 8, корпус 1

П О С Т А Н О В А

Іменем України

м. Київ

25 липня 2013 року 17:45 год. №826/10783/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Костенка Д.А.,

за участю секретаря судового засідання Левченко І.В.,

представників: позивача - Ямкової А.Г., відповідача - Цибульського В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Алеф INC" до Державної податкової інспекції у Святошинському районі м.Києва Державної податкової служби (далі - ДПІ) про визнання протиправними та скасу-вання податкових повідомлень-рішень від 25.06.2013 №0003362250, №0003372250,

в с т а н о в и в:

Позивач просить скасувати податкові повідомлення-рішення ДПІ від 25.06.2013 №0003362250, №0003372250 з підстав помилковості висновків перевірки, результати якої та спірне грошове нарахування не відповідають вимогам податкового законодавства щодо по-рядку формування валових витрат і податкового кредиту з ПДВ та наданим до перевірки документам фінансово-господарської діяльності щодо взаємовідносин з ТОВ "Ю.О.Електро-нікс-1", а також не підтверджуються відповідними доказами.

Під час розгляду справи представник позивача підтримала позов з наведених підстав.

Представник відповідача не визнав позов, надав письмові заперечення, в яких просить відмовити в його задоволенні, посилаючись на пояснення ОСОБА_3, який зазначив, що не мав наміру на здіснення господарської діялності.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд дій-шов висновку про наявність підстав для задоволення позову, виходячи з такого.

Судом встановлено, що відповідачем проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питань правомірності повноти нарахування та своєчасності сплати ПДВ та податку на прибуток по взаємовідносинах з ТОВ "Ю.О.Електронікс-1" за період з 01.01.2012 по 31.12.2012, за результатами якої складено акт від 12.06.2013 №408/22.5.09/19246637 та винесено позивачу наступні податкові повідомлення-рішення:

- від 25.06.2013 №0003362250, яким збільшено грошове зобов'язання з податку на прибуток на 13673,75 грн. (у т.ч.: основний платіж - 10939 грн., штраф - 2734,75 грн.);

- від 25.06.2013 №0003372250, яким збільшено грошове зобов'язання з ПДВ на 13022,50 грн. (у т.ч.: основний платіж - 10418 грн., штраф - 2604,50 грн.).

Судом встановлено, що спірне грошове нарахування здійснено у зв'язку з порушенням позивачем пп. 14.1.228 ст. 14, п.п. 138.1, 138.2, 138.4 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139, п.п. 201.1, 201.6 ст. 201 ПК і заниження податку на прибуток за 3 кв. 2012р. на суму 10939 грн. та ПДВ за серпень 2012р. на 10418 грн., оскільки первинні документи від імені ТОВ "Ю.О.Еле-ктронікс-1" підписані не уповноваженою особою; до перевірки не надано транспортних документів, а також не встановлено факт надання товарів, робіт (послуг).

Спірні правовідносини виникли у сфері справляння податків і зборів та стосуються правомірності податкових повідомлень-рішень.

Під витратами відповідно до пп.14.1.27 п. 14.1 ст. 14 ПК розуміється сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Згідно з п. 138.2 ст. 138 ПК витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподат-кування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення плат-ником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ве-дення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно з п. 138.4 ст. 138 ПК витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих вит-рат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Водночас витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку, не можуть підлягати включенню до складу витрат платника податків (пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК).

Під податковим кредитом відповідно до пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК розуміється сума, на яку платник ПДВ має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податково-го) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає зокрема у разі здій-нення операцій з придбання товарів та послуг (пп. "а" п. 198.1 ст. 198 ПК).

Пунктом 198.2 ст. 198 ПК визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату това-рів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податко-вою накладною.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 ПК податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахо-ваних (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Ко-дексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у т.ч. при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподаткову-ваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом 198.6 ст. 198 ПК визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу).

Відповідно до п. 201.1 ст. 201 ПК платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, яка, як встановлено п. 201.10 цієї ж статті, є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Законом України від 16.07.1999 №996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" встановлено, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством та на даних якого ґрунтується, зокрема, податкова звітність (ч.2 ст.3). Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій визначено первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій (ч.1 ст.9).

Отже, формування валових витрат та податкового кредиту з ПДВ обумовлено прид-банням товарів, робіт (послуг) з метою їх використання в межах господарської діяльності та реалізується за наявності в платника належно оформлених підтверджуючих проведення господарських операцій первинних документів і податкових накладних.

Як вірно встановлено перевіркою і підтверджено в судовому засіданні, позивачем відображено в податковому обліку з податку на прибуток та з ПДВ фінансово-господарські відносини з ТОВ "Ю.О.Електронікс-1" та задекларовано у складі валових витрат за 3 кв. 2012р. 52089 грн. і в складі податкового кредиту з ПДВ за серпень 2012р. 10418 грн.

Перевіркою вірно встановлено, що вказані витрати та ПДВ нараховані у зв'язку з придбанням позивачем товарів згідно укладеного з ТОВ "Ю.О.Електронікс-1" договору пос-тавки від 01.08.2012 №01/08, згідно з яким ТОВ "Ю.О.Електронікс-1" (Постачальник), зобо-в'язується передати у власність позивачу товар (фотополімери та інші поліграфічні матеріа-ли, найменування, артикул та кількість яких визначається замовником у заявках на постав-ку), при цьому відповідно до п. 3.3 даного договору товар поставляється на склад покупця за адресою: м. Київ, вул. Академіка Туполєва, 19. Ціна на товар визначається за домовленістю, окремо на кожну партію і вказується в накладних. У вартість товару включається вартість доставки та вартість тари і упаковки.

Також перевіркою вірно встановлено і зазначено в акті, що позивачем отримано від ТОВ "Ю.О.Електронікс-1" товар, відповідного найменування, кількості та ціни, згідно таких документів (видаткові накладні):

- від 20.08.2012 №Е-447 на суму 31519,80 грн. (у т.ч. ПДВ - 5253,30 грн.),

- від 22.08.2012 №Е-490 на суму 30987,06 грн. (у т.ч. ПДВ - 5164,51 грн.),

і Постачальником виписано податкові накладні:

- від 20.08.2012 №447 на суму 31519,80 грн. (у т.ч. ПДВ - 5253,30 грн.),

- від 22.08.2012 №490 на суму 30987,06 грн. (у т.ч. ПДВ - 5164,51 грн.).

Позивачем здійснено оплату придбаних товарів згідно таких платіжних доручень: від 19.11.2012 №1181 на суму 11111,15 грн., від 04.12.2012 №1237 на суму 11111,20 грн., від 16.01.2013 №1377 на суму 11111,20 грн., від 21.01.2013 №70 на суму 22223 грн.

Перевіркою встановлено, що витрати на придбання товарів у розмірі 52089 грн. віднесено до собівартості придбаних та реалізованих товарів (робіт, послуг).

Як зазначив в ході розгляду справи представник позивача та проти чого не заперечу-вав представник відповідача, придбані у ТОВ "Ю.О.Електронікс-1" товари були використані позивачем у власній господарській діяльності, зокрема для виготовлення друкарських форм, які в подальшому були реалізованими позивачем на користь ТОВ "Флоріда Флекс" та ТОВ "Аквадор", у підтвердження чого позивач надав до суду ряд видаткових накладних та довіреностей на отримання товару.

Окрім цього позивачем надано до суду докази наявності у власності позивача спеціального виробничого обладнання для виробництва таких друкарських форм.

Судом встановлено, що господарський договір недійсним (фіктивним) в судовому порядку не визнавався, зміст господарських зобов'язань з поставки товарів не суперечить вимогам національного законодавства, а складені на його виконання фінансово-господар-ські документи містять необхідні дані, що підтверджують факти господарських операцій та дозволяють ідентифікувати господарські операції, не містять розбіжностей та відповідають вимогам ст. 9 Закону України від 16.07.1999 №996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні". В свою чергу податкові накладні відповідають вимогам п. 201.1 ст. 201 ПК та зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних, що підтверджується наданими позивачем виписками.

Дійсність вказаних первинних документів підтверджується тим, що ТОВ "Ю.О.Елект-ронікс-1" в установленому порядку було зареєстрованим платником ПДВ, тому зобов'язано було нараховувати ПДВ та згідно з п. 201.4 ст. 201 ПК вправі було виписувати податкові нак-ладні, які згідно з п. 201.10 ст. 201 ПК є законною підставою для формування податкового кредиту.

В ході розгляду справи відповідач не спростував дійсність господарських зобов'язань і фінансово-господарських документів та достовірність внесених у них відомостей, тому в суду немає достатніх підстав для відхилення наданих позивачем доказів.

Посилання в акті перевірки та надана до суду копія письмових пояснень ОСОБА_3 від 24.01.2013, в яких він зазначає, що приймав участь в створенні ТОВ "Ю.О.Електронікс-1" за винагороду і не мав намірів займатися його фінансово-госпо-дарською діяльністю є недостатнім доказом недійсності підписів ОСОБА_3 в наданих до перевірки і суду фінансово-господарських документах. Так, достовірність цих пояснень не перевірена в рамках досудового розслідування №12013110000000099 та/або не встановлена в рішенні суду, а також не підтверджена результатами експертизи, проведення якої в рамках податкового контролю врегульовано ст. 84 ПК та визначено пп. 83.1.3 п. 83.1 ст. 83 ПК як підстава для висновків під час проведення перевірок. Окрім того, підставою податкового обліку є первинні документи, а не усні пояснення осіб, водночас надані до перевірки і до суду первинні документи, які згідно з ч. 4 ст. 70 КАС є належним засобами доказування по справі, містять підпис відповідальної особи та засвідчені печаткою суб'єкта господарювання.

З огляду на викладене суд вважає необґрунтованими і відхиляє посилання відповідача на те, що первинні документи і зокрема податкові накладні від імені ТОВ "Ю.О.Електронікс-1" підписані не уповноваженою особою. До того ж, як було встановлено судом і зазначалося вище, податкові накладні належним чином зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних, згідно виписок з якого документи підписані ОСОБА_3

Суд не бере до уваги посилання відповідача на відсутність транспортних документів, оскільки, на час здійснення господарських операцій, законодавство не передбачало обов'яз-ковість їх ведення і зберігання з метою підтвердження валових витрат і податкового кредиту, тому відсутність таких документів не може трактуватись як відсутність господарських опера-цій. Суд відхиляє і посилання на Правила перевезень вантажів автомобільним транспортом, затверджені наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 №363 та зареєстровані в Міністерстві юстиції України 20.02.1998 за №128/2568, яким визначено правила укладення договорів на перевезення вантажів, оскільки перевіркою не було встановлено укладення позивачем таких договорів.

Посилання відповідача на норми, які визначають собівартість товарів, робіт (послуг) суд не бере до уваги, оскільки, як встановлено перевіркою, понесені позивачем витрати включені до складу собівартості продукції.

Посилання представника відповідача на необхідність суду з'ясовувати всі обставини справи і досліджувати реальність господарських операцій не звільняє відповідача від проце-суального обов'язку доведення тих обставин, на які він посилається у підтвердження своїх заперечень.

Інших аргументованих заперечень і доказів відсутності реальності господарських операцій та спростування доводів і доказів позивача відповідач та його представник в судовому засіданні не зазначили і не надали, повідомивши суд про відсутність таких.

Таким чином, оцінюючи докази по справі, суд дійшов висновку, що подані позивачем документи є належними і допустимими доказами, які відповідно ст. 44, п. 138.2 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139, п.п. 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198, п. 201.10 ст. 201 ПК є прямим і достатнім підтвердженням фактів здійснення господарських операцій з придбання товарів загальною вартістю 52089 грн. (без ПДВ), а також правильності обчислення і повноти нарахування ПДВ у сумі 10418 грн.

Відповідач належним чином не дослідив вказаних документів, натомість допустив відображення в акті перевірки формальних і необґрунтованих тверджень, які належним чином встановлені і доведені не були, у зв'язку з чим висновки відповідача про заниження позивачем податку на прибуток і ПДВ є необ'єктивними, нормативно необґрунтованими і документально не підтвердженими.

Отже, враховуючи встановлені обставини і наведені мотиви, суд вважає вірними і переконливими доводи позивача про відсутність зазначених в акті порушень і правомірність декларування позивачем спірних сум податкового кредиту з ПДВ, оскільки такі доводи позивача відповідають приписам ЦК, ПК і в достатній мірі підтверджені наданими до суду доказами. Недостатність доказів і недоведеність відповідачем, на якого КАС покладає тягар доказування правомірності прийнятих рішень, тих обставин, які стали підставою для їх прийняття, та невірне застосування відповідачем норм податкового і цивільного законодав-ства, вказують на неправомірність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, що є підставою для визнання їх протиправними і скасування та задоволення позову.

Керуючись ст.ст. 2, 6, 9, 11, 70, 71, 76, 79, 86, 138, 158-163, 167 КАС, суд

п о с т а н о в и в:

1. Задовольнити адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Алеф INC".

2. Визнати протиправними і скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва Державної податкової служби від 25.06.2013 №0003362250, №0003372250.

3. Присудити на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Алеф INC" судовий збір у сумі 266,96 грн. з Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової інспекції у Святошинському районі м.Києва Державної податкової служби.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку на апеляційне оскарження. Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду в порядку, встановленому ст.ст. 185-187 КАС. Апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання її копії повного тексту.

Суддя Д.А. Костенко