Постанова № 33089269, 12.08.2013, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 серпня 2013 року 12:42Справа № 808/5209/13-а м.Запоріжжя

Запорізький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Стрельнікової Н.В.,

при секретарі Чистяковій К.С.,

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом: Публічного акціонерного товариства «Запоріжвогнетрив»,

м. Запоріжжя,

до: Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Запоріжжі Міжрегіонального головного управління Міндоходів, м. Запоріжжя,

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

за участі представників сторін:

від позивача: Мажар О.О., за довіреністю №18-22 від 29.01.2013,

Берегова С.М., за довіреністю №18-3 від 01.01.2013,

від відповідача: Маріхін К.В., за довіреністю №9/10 від 27.06.2013,

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство «Запоріжвогнетрив» (далі - позивач, ПАТ «Запоріжвогнетрив») звернулося із адміністративним позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі Державної податкової служби в якому просить суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення №0000342610 та №0000352610, прийняті відповідачем 17.05.2013.

В обґрунтування позову посилається зокрема на те, що відповідач дійшов хибного висновку про порушення позивачем норм податкового законодавства, оскільки зобов'язання за договором між ТОВ «Технопромгруп» та ПАТ «Запоріжвогнетрив» виконувались сторонами у повному обсязі, що підтверджується відповідними первинними документами. Податковим органом не надано документальних підтверджень відсутності фактичного виконання ПАТ «Запоріжвогнетрив» господарських операцій за спірним договором, наявності факту узгодженості дій з ТОВ «Технопромгруп» з метою незаконного отримання податкових вигод або обізнаності позивача з такими діями. Таким чином твердження відповідача про нікчемність укладеного позивачем з ТОВ «Технопромгруп» правочину є необґрунтованим належними засобами доказування та є припущенням.

У судових засіданнях представники позивача підтримали позовні вимоги з підстав, зазначених у позові, наполягають на задоволенні позову та скасуванні оскаржуваних рішень.

У судовому засіданні 12.08.2013р. ухвалою судом було здійснено заміну відповідача її правонаступником - Спеціалізованою державною податковою інспекцією з обслуговування великих платників у м. Запоріжжі Міжрегіонального головного управління Міндоходів ( далі - відповідач, СДПІ)

Відповідач адміністративний позов не визнає. У письмових запереченнях вх. №32715 від 12.08.2013р. посилається на той факт, що позивачем не були надані до перевірки оригінали документів, виписаних перевізниками поштових відправлень: декларацій, вантажно-транспортних декларацій або накладних на отримання багажу. Натомість надані копії зазначених документів без підпису і без прізвища отримувача, в яких зазначено, що всі посилки відправлені з міста Кривий ріг в місто Запоріжжя ОСОБА_4 також відповідач посилається на той факт, що актом №653/226/37301047 від 15.02.2013р. «про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Технопромгруп» за період з 01.01.2012р. по 31.10.2012р. встановлено відсутність факту реального вчинення господарських операцій підприємством ТОВ «Технопромгруп» у зазначений період.

Представник відповідача у судових засіданнях заперечував проти позовних вимог та надав суду пояснення, аналогічні викладеним у письмових запереченнях.

Розглянув матеріали справи, суд встановив:

Відповідно до наказу СДПІ по роботі з ВПП у м. Запоріжжі №187 від 09.04.2013, посадовими особами відповідача у період з 10.04.2013р. по 16.04.2013р. проведено документальну позапланову виїзну перевірку ПАТ «Запоріжвогнетрив» з питання реальності та правомірності відображення в податковому обліку правових відносин з платником податків ТОВ «ТЕХНОПРОМГРУП» у період з 01.01.2012р. по 31.10.2012р., за результатами якої було складено акт перевірки № 198/26-1/00191885 від 23.04.2013 (далі - акт перевірки).

Перевіркою встановлено порушення ПАТ «Запоріжвогнетрив»:

- п. 198.3 ст. 198, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1, п. 200.2 ст. 200 ПК України, в результаті чого занижено суму податку на додану вартість у розмірі 65 396,87 грн., у тому числі по періодах: за січень 2012р. - 10299,96 грн., за лютий 2012р. - 10357,82 грн., за березень 2012р. - 10289,96 грн., за квітень 2012р. - 3654,08 грн., за травень 2012р. 15310 грн., за червень 2012р. - 10217,05 грн., за жовтень 2012р. - 5268 грн.;

- п. 138.1, п. 138.2 ст. 138, п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України, в результаті чого занижено податок на прибуток у розмірі 68667 грн., у тому числі по періодах: за І квартал 2012р. - на суму 32495 грн., за півріччя 2012р. - на суму 95630 грн., за 2012 р. - 68667 грн.

17.05.2013р. на підставі акта перевірки відповідачем були прийняті наступні податкові повідомлення-рішення:

- №0000342610, яким ПАТ «Запоріжвогнетрив» було збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем у розмірі 65397 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 32698,50 грн., всього у розмірі 97095,50 грн.

- №0000352610, яким ПАТ «Запоріжвогнетрив» було збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у загальному розмірі 103000,50 грн., у тому числі: за основним платежем у розмірі 68667,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціям у розмірі 34333,50 грн.

Не погоджуючись з прийнятими рішеннями, ПАТ «Запоріжвогнетрив» звернулося до суду.

Вислухав пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги слід задовольнити повністю, виходячи з наступного.

З акту перевірки, пояснень представника відповідача та письмових заперечень відповідача вбачається, що підставою для висновків відповідача про заниження позивачем грошових зобов'язань послугував висновок про фактичне нездійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентом ТОВ «Технопромгруп». У якості доказів зазначеного факту відповідач посилається на: розбіжності між задекларованими сумами ПДВ в податковому кредиті ПАТ «Запоріжвогнетрив» та податковими зобов'язаннями ТОВ «Технопромгруп» за даними автоматизованої системи співставлення податкових зобов'язань; акт №653/226/373010147 від 15.02.2013 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Технопромгруп» за період з 01.01.2012 по 31.10.2012, яким встановлено відсутність факту реального вчинення господарських операцій зазначеним підприємством з 01.01.2012р. по 31.10.2012. Суд не погоджується з зазначеними висновками відповідача з огляду на наступне

Як вбачається зі змісту самого акту перевірки та з'ясовано судом під час судового розгляду справи, в періоді з 01.01.2012 по 31.10.2012 позивач мав взаємовідносини з ТОВ «Технопромгруп» на підставі договору №18-128 від 03.01.2011 (далі - Договір). Згідно Договору ТОВ «Технопромгруп» (Постачальник) зобов'язується поставити і передати у власність ПАТ «Запоріжвогнетрив» (Покупець) товар, а Покупець прийняти й оплатити цей товар, асортимент, кількість та ціна якого зазначені у специфікаціях, оформлених у вигляді додатків до договору, з обов'язком узгодженням цін, умов та строків поставки (п. 1.2 Договору). Поставка товару здійснюється окремими партіями транспортом Постачальника на умовах СРТ - м. Запоріжжя (в редакції Інкотермс-2000) (п. 4.2 Договору). Оплата товару, що поставляється за цим договором, здійснюється покупцем по факту поставки протягом 10-ти днів (п. 5.1. Договору).

На виконання умов Договору ТОВ «Технопромгруп» було поставлено товар ПАТ «Запоріжвогнетрив», про що виписані рахунки-фактури, податкові та видаткові накладні, перелік яких наведено на стор. 5 акту перевірки. Суми податку на додану вартість за зазначеними податковими накладними було включено позивачем до складу податкового кредиту у відповідних періодах. Також позивачем за вказаними господарськими операціями було сформовано валові витрати.

Крім того, ПАТ «Запоріжвогнетрив» були надані до перевірки прибуткові ордери та товарно-транспортні накладні, перелік яких наведений на стр. 5 акту перевірки. Згідно зазначених документів, товар отримувався працівником ПАТ «Запоріжвогнетрив» у перевізників поштових відправлень «Гюнсел», «Автолюкс», «Євроекспрес», «Нічний експрес», «Деливери». Від пункту видачі поштових відправлень до складу ПАТ «Запоріжвогнетрив» перевезення товару здійснювалось автомобілем ПАТ «Запоріжвогнетрив» - Газель, державний номер НОМЕР_1, водій ОСОБА_5

При цьому на стор. 6 акту перевірки відповідач зазначив, що ПАТ «Запоріжвогнетрив» не надані до перевірки оригінали документів, виписаних перевізниками поштових відправлень: декларацій, вантажно-транспортних декларацій або накладних на отримання багажу. Натомість надані копії зазначених документів без підпису і без прізвища отримувача, в яких зазначено, що всі посилки відправлені з міста Кривий Ріг в місто Запоріжжя ОСОБА_4

З цього приводу суд зазначає, що по-перше, у акті перевірки жодним чином не зазначено про що свідчать вищезазначені факти і якого висновку у зв'язку з цим дійшов податковий орган, не обґрунтовано, чому у позивача повинні бути саме оригінали зазначених документів. До того ж факт направлення посилок з м. Кривий Ріг ОСОБА_6 не протирічить іншим матеріалам справи, оскільки згідно наданих позивачем суду копій документів, зокрема довідки з ЄДРПОУ №285070, довідки про взяття на облік платника податків №554/10/29 від 07.10.2010, статуту ТОВ «Технопромгруп», протоколу№1 загальних зборів учасників ТОВ «Технопромгруп», наказу №1 від 29.09.2010р., зазначена особа є засновником та керівником ТОВ «Технопромгруп». Усі первинні документи з боку ТОВ «Технопромгруп» підписані зазначеною особою. Крім того, оскільки згідно умов Договору перевезення придбаного позивачем товару у м. Запоріжжя було обов'язком контрагента позивача - ТОВ «Технопромгруп», питання способу та порядку транспортування товару не встановлювало обов'язку позивача в оформленні відповідних документів.

Допитана у судовому засіданні у якості свідка ОСОБА_7 суду пояснила, що вона працює провідним економістом відділу матеріально-технічного забезпечення на ПАТ «Запоріжвогнетрив», у тому числі працювала у період часу з 01.01.2012 по 31.10.2012. Під час виконання своїх трудових обов'язків приймала товар від контрагентів позивача у тому числі від ТОВ «Технопромгруп». Приймання товару відбувалось наступним чином: представник ТОВ «Технопромгруп», переважно це була ОСОБА_8, у телефонному режимі повідомляла свідку номер декларації та перевізника, яким відправлено вантаж, після чого свідок замовляла автомобіль для перевезення товару від перевізника до ТОВ «Запоріжвогнетрив». Наявність доставленого на склад водієм товару свідок перевіряла особисто.

Пояснення свідка узгоджуються з документами, наявними в матеріалах справи, а саме: копіями товарно-транспортних накладних про перевезення відправлень від перевізників до ПАТ «Запоріжвогнетрив» та копіями витягів з журналів реєстрації довіреностей.

Оплата ПАТ «Запоріжвогнетрив» за отриманий від ТОВ «Технопромгруп» товар здійснена у повному обсязі згідно платіжних доручень, перелік яких наведено на стр. 6 акту перевірки.

В обґрунтування використання поставлених позивачеві у січні-жовтні 2012 року від ТОВ «Технопромгруп» підшипників і шнуру плавочного у межах господарської діяльності позивача, позивачем зазначено, що вказані матеріали використовувалися при ремонті, технічному обслуговуванні та утриманні обладнання, що підтверджується наданими суду копіями додатків до матеріальних звітів цехів (шамотного, шамотновипалювального, ремонтно-будівельного, високо глиноземистих виробів, магнезіальних виробів).

Вищевикладеним підтверджується фактичне здійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ «Технопромгруп» і спростовуються висновки акту перевірки.

Щодо доказів, на які посилається відповідач суд зазначає, що дані бази автоматизованої системи співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту не можуть нести для суду доказового значення щодо показників податкової звітності, оскільки по-перше, зазначена база створена для службового користування податковими органами, а по-друге її дані формуються не лише на підставі податкової звітності, але й на підставі висновків актів перевірок, тож показники податкової звітності і дані системи співставлення можуть не відповідати один одному. Крім того, навіть за наявності факту не відображення контрагентом платника податку податкових зобов'язань, зазначена обставина не позбавляє такого платника податку права на формування податкового кредиту і валових витрат за операціями з таким контрагентом. Так, невиконання контрагентом своїх обов'язків перед бюджетом не може бути підставою для неможливості формування валових витрат та податкового кредиту на підставі господарських операцій інших суб'єктів господарювання, оскільки відповідно до ст. 61 Конституції України, юридична відповідальність особи має індивідуальний характер, а тому до відповідальності може бути притягнутий лише порушник, яким у даному випадку позивач не є.

Згідно ст. 1 Закону України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, Першого Протоколу та Протоколів 2, 4, 7, 11 до Конвенції», ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006 року, України визнала джерелом права рішення Європейського суду з прав людини, а також юрисдикцію цього суду в усіх питаннях, що стосуються тлумачення і застосування Конвенції. Рішення Європейського суду є частиною національного законодавства і є обов'язковими для правозастосування органами правосуддя.

Рішенням Європейського суду з прав людини від 22.01.2009 року у справі «Бульвес А.Д. проти Болгарії (заява №3991/03)» визначено, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Європейського суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватись між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Щодо акту ДПІ у Ленінському районі м. Дніпропетровська №653/226/37301047 від 15.02.2013 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Технопромгруп» за період з 01.01.2012р. по 01.01.2012р.» суд зазначає, що зазначений документ не є і не можу бути єдиним і достатнім доказом фактичного нездійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ «Технопромгруп», оскільки як вбачається зі змісту зазначеного документу фактично зустрічна звірка не була проведена у зв'язку з незнаходженням ТОВ «Технопромгруп» за юридичною адресою, жодного первинного документу під час складання цього акту податковим органом не було використано, жодної відповіді на запити податкового органу на момент складення акту не було отримано. За таких обставин висновки акту про неможливість проведення зустрічної звірки про те, що по ТОВ «Технопромгруп» відсутній факт реального вчинення господарських операцій з 01.01.2012р. по 31.10.2012р., є лише припущенням, яке не підтверджено належними та достатніми доказами.

Натомість належним доказом відсутності факту реального фчинення господарських операцій, на думку суду можуть бути такі, що набрали законної сили рішення суду про визнання правочину недійсним або вирок суду у кримінальній справі, доказів існування яких відповідачем суду не надано.

Відповідно до п.п. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно п. 198.1. ст. 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до п. 198.2 ст. 198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно п. 198.3 ст. 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно д п. 198.6 ст. 198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно п. 201.10 ст. 201 ПК України, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Відповідно до п. 138.1 ст. 138 ПК України, витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із:

-витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6-138.9, підпунктами 138.10.2-138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті;

- інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу;

- крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Згідно п. 138.2 ст. 138 ПК України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України, витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Дії позивача щодо формування податкового кредиту та валових втрат за спірними господарськими операціями цілком відповідають вищезазначеним вимогам податкового законодавства.

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Відповідно до ч.1 ст. 9 зазначеного Закону, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

В акті перевірки не наведено, у чому саме надані позивачем первинні документи не відповідають наведеним вимогам.

У зв'язку з недоведеністю відповідачем фактів порушень, які послугували підставою для визначення позивачу сум грошового зобов'язання за основним платежем, відсутні підстави і для нарахування на суму такого зобов'язання штрафних (фінансових) санкцій.

Частиною 3 ст. 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Частиною 2 ст. 71 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на припис наведеної норми процесуального права при розгляді судом спору щодо правомірності рішення органу державної податкової служби , яким платнику податків донараховані податкові зобов'язання чи зменшені податкові вигоди, контролюючий орган має доводити недобросовісність платника податків.

На підставі вищевикладеного, суд вважає, що відповідач безпідставно дійшов висновку про заниження позивачем у періоді, що перевірявся податку на додану вартість та податку на прибуток, тому оскаржувані податкові повідомлення-рішення підлягають скасуванню.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійсненні нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 71, 72, 159-163 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Публічного акціонерного товариства «Запоріжвогнетрив» до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Запоріжжі Міжрегіонального головного управління Міндоходів про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі Державної податкової служби №0000342610 та № 0000352610 від 17 травня 2013 року.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Публічного акціонерного товариства «Запоріжвогнетрив» 2010 гривень 96 копійок судового збору

Постанова набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України і може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подачі через Запорізький окружний адміністративний суд апеляційної скарги в 10-ти денний строк з дня отримання копії постанови.

Постанова буде складена в повному обсязі у строк, визначений ч. 3 ст. 160 КАС України.

Суддя Н.В. Стрельнікова