Постанова № 33087653, 16.08.2013, Одеський апеляційний адміністративний суд

——————————————————————

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 серпня 2013 р.

Справа № 1570/3741/2012

Категорія: 8.2.6.

Головуючий в 1 інстанції: Тарасишина О.М.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

доповідача, судді - Димерлія О.О.

суддів – Романішина В.Л. Єщенка О.В.

за участю секретаря – Цуцкірідзе М. О., Берекет Н.В.

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю «Копійка-центр» на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 17 жовтня 2012 року за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Копійка центр» до Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В:

У липні 2012 року позивач звернувся до суду з вказаним вище адміністративним позовом та, посилаючись на те, що прийняті Державною податковою інспекцією у Малиновському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби (надалі – ДПІ) податкові повідомлення-рішення не відповідають дослідженим податковим органом документам та податковому законодавству, просив: визнати неправомірним та скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ від 24 квітня 2012 року №0007722301 про сплату товариством з обмеженою відповідальністю «Копійка-центр» (надалі – Товариство) грошових зобов'язань на загальну суму 239884 грн., у тому числі: за основним платежем (податок на прибуток) – 239884 грн.; визнати неправомірним та скасувати податкове повідомлення –рішення ДПІ від 24 квітня 2012 року №0007732301 про сплату Товариством грошових зобов'язань на загальну суму 314163 грн. 50 коп., у тому числі: за основним платежем (податок на додану вартість) – 256662 грн.; за штрафними санкціями – 57501 грн. 50 коп.

За результатами розгляду справи Одеським окружним адміністративним судом 17 жовтня 2012 року ухвалено постанову про відмову у задоволенні адміністративного позову Товариства.

Обґрунтовуючи прийняте рішення, суд першої інстанції вказав на правомірність висновків податкового органу щодо: - заниження позивачем задекларованих суб’єктом господарювання показників у рядку 03 декларації «Інші доходи» у розмірі 335023 грн., у тому числі: 2 квартал 2011 року-46398 грн., 2-3 квартали 2011 року – 335023 грн., оскільки в перевіреному періоді, при здійснення роздрібної торгівлі через магазини, Товариство не мало власного, або такого, що знаходиться в оренді, торгівельного обладнання; -в складі собівартості придбаних та реалізованих товарів, враховано витрати на придбання м’яса та м’ясопродуктів, поставлених ТОВ «Таурус-С», що не підтверджено первинними документами, обов’язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку на суму 187893 грн.: - позивачем не надано до перевірки документи стосовно переміщення м’ясопродуктів отриманих від ТОВ «Гаврилівка», оприбуткованих в кулінарному цеху та перевезених до торгівельних точок; - до складу податкового кредиту Товариства зараховано суми податку на додану вартість за податковими накладними, складеними постачальниками ТОВ «Агросахінвест-2002», ТОВ «Кампес» які, згідно до бази даних ДПС, на дату складання податкових накладних, за місцем реєстрації не знаходилися; - до складу витрат на операції оренди приміщення кулінарного цеху за адресою: м. Одеса, вул.. Ільфа і Петрова, 39 зараховано витрати по компенсації активної електроенергії та водопостачання у розмірі 59582 грн., хоча, за угодою не передбачено передачі будь-якого виробничого обладнання. Перевіряючим не надано переліку обладнання з зазначенням його характеристик споживання електроенергії та води, а також документів, що підтверджують факт використання у господарській діяльності підприємства активної енергії та води.

В апеляційній скарзі Товариство, посилаючись на допущені судом порушення норм матеріального і процесуального права, неповне з'ясування обставин справи, що мають значення для справи невідповідність висновків суду обставинам справи, просить рішення суду скасувати, повністю відмовити позивачу у задоволенні заявлених позовних вимог.

Суд апеляційної інстанції заслухав суддю-доповідача, розглянув та обговорив доводи апеляційної скарги, перевірив матеріали справи та вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню.

Перевіряючи повноту з'ясування судом першої інстанції обставин справи та правильність застосування правових норм, апеляційний суд звертає увагу на таке.

В період з 24 лютого 2012 року по 06 квітня 2012 року ДПІ було проведено документальну планову перевірку Товариства з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 26 квітня 2011 року по 30 вересня 2011 року.

За результатами перевірки ДПІ було прийнято податкові повідомлення-рішення від 24 квітня 2012 року: №0007722301 про сплату Товариством грошових зобов’язань на загальну суму 239884 грн., у тому числі – за основним платежем 239884 грн. ;№0007732301 про сплату Товариством грошових зобов’язань на загальну суму 314163 грн. 50 коп., у тому числі: за основним платежем – 256662 грн., за штрафними санкціями - 57501 грн. 50 коп.

Податкове повідомлення-рішення від 24 квітня 2012 року №0007722301 про сплату Товариством грошових зобов’язань на загальну суму 239884 грн.

1. Так, під час перевірки встановлено заниження Товариством задекларованих суб’єктом господарювання показників у рядку 03 Декларацій «Інші доходи» всього у розмірі 335023 грн., у тому числі: 2 квартал 2011 року – 46398 грн.; 2-3 квартал 2011 року – 335023 грн. На переконання відповідача, заниження показників сталося в результаті безоплатного використання позивачем торгового та виробничого обладнання, виробничих та складських об’єктів.

Підставою для такого висновку податкового органу стала та обставина, що позивач розпочав фінансово-господарську діяльність у квітні 2011 року. На той час, власних основних фондів (будівель та споруд) підприємство не мало. Угоди оренди складських та виробничих приміщень, торгівельних площ (магазинів) Товариство уклало з ТОВ «ТД «Копійка» у червні 2011 року.

В акті перевірки зазначено, що: «Розрахунок безоплатного отримання послуг оренди торгового обладнання (на суму 335023 грн.) складено з урахуванням найменування обладнання, адреси його розміщення та періоду початку роботи магазину (виробничого приміщення), в якому розміщене обладнання та наведено в додатку до цього акту». Однак, вказаний розрахунок податковим органом, взагалі, не було додано до акту перевірки. Названий документ не був наданий і до суду першої інстанції, а відтак, не був предметом розгляду. Суд апеляційної інстанції відмовив ДПІ у залученні документу, про який йдеться вище, у відповідності з ч.2 ст.195 КАС України.

Відповідно до п.86.1 ст.86 ПК України: «Результати перевірок (крім камеральних та електронних перевірок) оформляються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами органу державної податкової служби та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт…».

Враховуючи, що розрахунок безоплатного отримання послуг оренди торгового обладнання на суму 335023 грн. не був залучений до акту перевірки, не надавався платнику податків та не був предметом дослідження і перевірки суду першої інстанції, прийняте, на підставі відсутнього документу рішення про зменшення доходної частини, яка враховується при визначенні об’єкта оподаткування з податку на прибуток підприємства на суму 335023 грн., є неправомірним.

2. В акті перевірки зазначено, що Товариство в складі витрат операційної діяльності, зокрема у складі собівартості придбаних на реалізацію товарів, врахувало витрати на придбання м'яса та м’ясопродуктів, придбаних у ТОВ «Таурус-С» у 2-3 кварталі 2011 року на суму 187898 грн. без надання до перевірки відповідних первинних документів, обов’язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку.

Встановлене, стало підставою для висновку про порушення суб’єктом господарювання п.44.1 ст.44, п.85.2 ст.85, п.138.2 п.п.138.8.1 п. 138.8 ст.138,п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 ПК України та донарахування 187893 грн.

Суд апеляційної інстанції не може погодитися з наведеним висновком та рішенням щодо цього питання суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Відповідно до п.п. 139.1.9 п.139.1 ст. 139 ПК України визначено, що не включаються до складу витрат, витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов’язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Отже, законодавцем не встановлено конкретного перелік документів, які підтверджують матеріальні витрати включені підприємством до податкової звітності, зазначено тільки, що це розрахункові, платіжні та інші первинні документи, обов’язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

В судовому засіданні суду апеляційної інстанції були дослідженні залучені, судом першої інстанції, до матеріалів справи: договір поставки №14 червня 2011 року між Товариством і ТОВ «Таурус-С»; картка рахунку 6.3.1 за серпень 2011 року по контрагенту ТОВ «Таурус-С» з відповідними номерами, датами банківських виписок, з вказівкою на суму перерахованих платежів; журнал-ордер рахунку за серпень 2011 року по контрагенту ТОВ «Таурус-С»; акт звірки взаємних розрахунків між позивачем та ТОВ «Таурус-С»; експертні висновки випробувального центру облдержлабораторії ветмедицини Одеської обласної державної лабораторії ветеринарної медицини Головного управління ветеринарної медицини в Одеській області від 22 червня 2011 року №3983, від 15 червня 2011 року №1782/1-15, від 08 серпня 2011 року №813/2131-і/1, 23 листопада 2011 року №3399/1-3, від 13 травня 201 року №1158/1-9, від 10 жовтня 2011 року №5380/1.

Суд апеляційної інстанції вважає, що перелічені документи повністю підтверджують матеріальні витрати Товариства на придбання м'яса та м’ясопродуктів, придбаних у ТОВ «Таурус-С» за договором поставки №14/06/3 від 14 червня 2011 року.

Судження податківців, без зазначення конкретних доказів, на підставі якого зроблено висновок про порушення податкового законодавства - «ненадання до перевірки відповідних первинних документів» є абстрактним, не обґрунтованим та не доведеним.

3. В акті перевірки зазначено, що Товариство не надало до перевірки будь-які документи, які б підтверджували фактичне переміщення м’ясопродуктів оприбуткованих кулінарним цехом та переданих торгівельним точкам (магазинам), отриманих від ТОВ «Гаврилівка». Податковий орган вважає, що підприємством порушено п. 44.1 ст.44, п. 85.2 ст. 85, п. 138.8.1 п. 138.8 ст.138, п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України та зроблено висновок про необхідність зменшення витрат операційної діяльності позивача за 2-3 квартал 2011 року на суму 409980 грн.

Згідно до п.138.8 ст.138 ПК України собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов’язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданих послуг, зокрема, з прямих матеріальних витрат. До складу прямих матеріальних витрат включається вартість сировини та основних матеріалів, що утворюють основу виготовленого товару, виконаної роботи, наданої послуги, придбаних напівфабрикатів та комплектувальних виробів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об’єкта витрат.

З дослідженого судом апеляційної інстанції договору вбачається, що постачальник зобов’язується своєчасно, своїми силами поставляти товар на умовах DDP склад (магазин) покупця, згідно до міжнародних правил тлумачення термінів “INCOTERMS” (в редакції 2000 року) відповідно до замовлень покупця. Пунктом 3.4 договору визначено, що передача товару здійснюється на підставі накладних.

За таких умов, протягом серпня-вересня 2011 року ТОВ «Гаврилівка», на підставі податкових накладних передало Товариству товар на суму 491976 грн. 17 коп., у тому числі ПДВ – 81996 грн. 03 коп.

Оскільки розрахунки між сторонами договору проводилися у безготівковій формі, рух коштів підтверджується: карткою–рахунком за серпень-вересень 2011 року, де вказані номери, дати банківських виписок, суми платежів, журналом-ордером рахунку за серпень-вересень 2011 року.

Крім цього, судом були досліджені акти звірки взаємних розрахунків і висновки державної СЕС: від 05 липня 2010 р., від 28 жовтня 2010 р., від 04 травня 2005 р., від 27 квітня 2005 року.

Перелічені вище документи дають підстави стверджувати, що на виконання умов договору поставки між Товариством і ТОВ «Гаврилівка», протягом серпня-вересня 2011 року, ТОВ «Гаврилівка», за податковими накладними, було передано позивачу товар на суму 491976 грн. 17 коп., у тому числі ПДВ – 81996 грн. 03 коп., а отже, суд апеляційної інстанції вважає, що у ДПІ відсутні підстави для висновку про відсутність у суб’єкта господарювання документів про фактичне переміщення м’ясопродуктів оприбуткованих кулінарним цехом та переданих торгівельним точкам (магазинам), отриманих від ТОВ «Гаврилівка».

4. В акті перевірки зазначено, що перевіряючими встановлено завищення задекларованих суб’єктом господарювання показників декларації – «витрати на збут» у 2-3 кварталах на передпродажну підготовку товарів до складу яких зараховано витрати у сумі 50497 грн. на проведення медичного огляду співробітників підприємства. Такого висновку податківці дійшли виходячи з того, що Товариством не надано до перевірки первинні документи, обов’язковість ведення яких передбачена законодавством, які це документи – не уточнено. З цих підстав, ДПІ вважає, що позивач порушив п.44.1 ст.44 п. 85.2 ст.85, п.138.2,п.п. 138.8.1 п. 138.8 ст. 138, п.п. 139.1.9. п. 139.1 ст.139 ПК України.

Суд апеляційної інстанції вважає не обґрунтованим наведений вище висновок податкового органу та суду першої інстанції, що погодився з вказаним, зважаючи на наступне.

Підпунктом «є» п.п. 138.8.5 п. 138.8 ст.138 ПК України встановлено, що до складу загальновиробничих витрат включаються витрати на охорону праці, техніку безпеки, понесені відповідно до законодавства.

Відповідно до п.35 Порядку провадження торгової діяльності та правил торговельного обслуговування на ринку споживчих товарів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 липня 2006 року №833, суб’єкт господарювання зобов’язаний забезпечити наявність у працівників, що здійснюють продаж продовольчих товарів, особистих медичних книжок установленого зразка, організацію і своєчасність проходження ними медичних оглядів та контроль за допуском їх до роботи за наявності необхідного медичного висновку.

Податковим органом та судом першої інстанції не були перевірені та досліджені: списки-журнали працівників Товариства, узгоджені з медичною установою та затверджені головним санітарним лікарем СЕС; журнал реєстрації особистих медичних книг працівників позивача про проходження медичних оглядів; медичні книжки працівників суб’єкта господарювання; договір з медичною установою – ТОВ «Експертно-діагностичний центр «Ланамедекс», акти надання послуг ТОВ «Експертно-діагностичний центр «Ланамедекс» з переліком працівників, які пройшли медичний огляд, вказане, потягнуло за собою прийняття неправомірного рішення щодо завищення задекларованих Товариством показників на суму 50497 грн.

5. Проведеною перевіркою встановлено, що у 2-3 кварталах 2011 року Товариством у складі інших витрат на операції оренди враховано витрати по компенсації активної електроенергії та водопостачання чим завищено задекларовані показники на 59 582 грн. До цього висновку ДПІ дійшло з огляду на угоду оренди №50 від 01 серпня 2011 року з ТОВ «Грегорі Арбер». Згідно до договору, Товариство орендувало частину приміщення 708 кв.м., розташованого за адресою: м. Одеса, вул.. Ільфа і Петрова, 20 для розміщення кулінарно-роздаточного цеху. Податковий орган вважає, що оскільки договір не передбачає передання в оренду будь-якого виробничого обладнання з зазначенням його електро- та водопостачання, та будь-яких інших документів, що можуть підтвердити факт використання в господарській діяльності підприємства активної електроенергії та води не має, є відсутнім і зв'язок вказаних витрат з веденням господарської діяльності підприємства.

Тобто, Товариством порушено п. 44.1 ст. 44, п.85.2 ст.85, п. 138.2, п.п. 138.8.1 п.138.8 ст.138, п.п. 139.1.9 п.139.1 ст.139 ПК України.

Суд апеляційної інстанції вважає вказаний висновок неправомірним виходячи з наступного.

Відповідно до п.138.8 ст.138 ПК України собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов’язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, зокрема, з прямих матеріальних витрат. До складу прямих матеріальних витрат включається вартість сировини та основних матеріалів, що утворюють основу виготовленого товару, виконаної роботи, наданої послуги, придбаних напівфабрикатів та комплектувальних виробів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об’єкта витрат.

Судом встановлено, що 1 серпня 2011 року між Товариством та ТОВ «Грегорі Арбер» було укладено договір суборенди. За договором, орендар, взяв на себе обов’язок передати суборендатору в тимчасове платне володіння та користування виробниче приміщення за адресою: м. Одеса, вул.. Ільфа і Петрова, 20, площею 786 кв.м. для розміщення в ньому кулінарно-роздаточного цеху, а також підйомні механізми - ліфти Згідно до ст.3 договору, суборендар зобов’язаний перерахувати орендарю, для подальшого перерахування постачальникам комунальних послуг, вартість послуг, що були спожиті. Підтвердженням розміру та об’єму споживання (електроенергії, води, каналізації, опалення) є показання лічильників. Крім цього суборендар зобов’язаний сплачувати рахунки за вивіз відходів, охорону приміщень. Перелік послуг, що надається орендарем, визначений у Додатку №1 до договору. Таким чином, для з'ясування питання щодо підтвердження загальновиробничих витрат, перевіряючим належало перевірити, надані позивачем, акти здачі-прийняття робіт, надання послуг №ОУ-0000691, ОУ-0000762, рахунки на оплату електроенергії, води.

ДПІ та судом першої інстанції вказані документи не були перевірені, належної правової оцінки вони не отримали, що призвело до прийняття незаконного рішення.

Податкове повідомлення-рішення №0007732301 від 24 квітня 2012 року.

1. В акті перевірки зазначено, що за період з 26 квітня 2011 року по 30 вересня 2011 року Товариство задекларовано податкового кредиту на суму 18887278 грн. При цьому, перевіряючими встановлено його завищення: у червні 2011 року на суму 26660 грн.; у липні 2011 року на 112143 грн.; у серпні 2011 року на 74183 грн.; у вересні 2011 року на 43676 грн. У вересні 2011 року, позивачем збільшено суму податкового кредиту за рядком 16.1 на 14 грн. ДПІ вважає, що у складі податкового кредиту Товариство враховувало суми податку на додану вартість без підтвердження таких сум оформленими належним чином податковими накладними, а також, не врахувало суми коригувань податкового кредиту. Наведене стало підставою для висновку про порушення позивачем п.п. 192.1.1. п.192.1 ст.192, п.198.1, 198.6 ст.198 ПК України та зменшення на 188460 грн. , у тому числі: червень 2011 року – 26660 грн.; липень 2011 року – 107631 грн.; серпень 2011 року – 24329 грн.; вересень 2011 року – 29840 грн.

Відповідно до ст. 83.1 ПК України «Матеріали, які є підставами для висновків під час проведення перевірок»: «Для посадових осіб органів державної податкової служби під час проведення перевірок підставами для висновків є: документи, визначені цим Кодексом; податкова інформація; експертні висновки; судові рішення, інші матеріали, отримані в порядку та у спосіб, передбачені цим Кодексом або іншими законами, контроль за дотриманням яких покладений на органи державної податкової служби».

Суд апеляційної інстанції вважає, що висновок ДПІ, про врахування Товариством у складі податкового кредиту сум податку на додану вартість без підтвердження таких сум оформленими належним чином податковими накладними, а також, не врахування сум коригувань податкового кредиту – базується, лише, на власних переконання перевіряючих без посилань на документи, визначені цим Кодексом, податкову інформацію, експертні висновки, судові рішення, та будь-які інші матеріали, отримані в порядку та у спосіб, передбачені цим Податковим кодексом або іншими законами, контроль за дотриманням яких покладений на органи державної податкової служби. Дані, наведені у таблиці (а.16-17 акту перевірки), не аргументовані, відсутні посилання на джерела їх походження.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що твердження ДПІ про порушення позивачем п.п. 192.1.1. п.192.1 ст.192, п.198.1, 198.6 ст.198 ПК України та зменшення на 188460 грн. , у тому числі: червень 2011 року – 26660 грн.; липень 2011 року – 107631 грн.; серпень 2011 року – 24329 грн.; вересень 2011 року – 29840 грн. є неправомірним.

2. В акті перевірки зазначено, що протягом перевіреного періоду, в складі податкового кредиту, враховано суми податку на додану вартість по податковим накладним, складеним з порушенням встановленого законодавством порядку на суму 24972 грн., у тому числі: липень 2011 року – 4512 грн.; серпень 2011 року 11 620 грн.; вересень 2011 року 8840 грн..

Підставою для такого висновку стали дані системи автоматизованого співставлення податкових зобов’язань і податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України, між сумами податкових зобов’язань та/або податкового кредиту з податку на додану вартість про те, що на дату складання таких податкових накладних контрагенти: ТОВ «Агросахінвест-2002», ТОВ «Кампес» «за місцезнаходженням не знаходилися».

Отже, висновок ДПІ про порушення Товариством пункту 198.6 ст.198, пунктів 201.1, 201.4, 201.10 ст.201 ПК України та зменшення, у зв’язку з цим, на 24972 грн. податкового кредиту, зроблено тільки на інформаційних даних системи автоматизованого співставлення податкових зобов’язань і податкового кредиту в розрізі контрагентів ДПА України та без перевірки будь-яких інших матеріалів і документів,

Суд апеляційної інстанції стверджує, що дані системи автоматизованого співставлення податкових зобов’язань і податкового кредиту в розрізі контрагентів ДПА України, відповідно до п.п.83.1.2. п.83.1 ст.83, відносяться до податкової інформації. Відтак, сама лише інформація, без її ретельної перевірки, отримання додаткових матеріалів і доказів, не може бути використана у якості самостійної підстави для прийняття висновку під час проведення перевірки.

Зважаючи на це, суд апеляційної інстанції вважає, що висновок ДПІ про порушення Товариством пункту 198.6 ст.198, пунктів 201.1, 201.4, 201.10 ст.201 ПК України та зменшення, у зв’язку з цим, на 24972 грн. податкового кредиту – є безпідставним, так як базується на неперевіреній інформації.

3. В акті перевірки зазначено, що Товариство протягом перевіреного періоду в складі податкового кредиту врахувало суми податку на додану вартість за операціями поза межами господарської діяльності платника на суму 43231 грн., у тому числі: у серпні 2011 року – 6919 грн.; у вересні 2011 року – 36312 грн.

Перевіряючими в акті перевірки не зазначено, що це за операції та які дії позивача потягнули за собою порушення п.198.3 ст.198 ПК України.

В наведеній ДПІ таблиці (а. акту перевірки 19-20) вказано назву підприємства: ТОВ «Грегорі Арбер», ТОВ «Таурус-С», суми податку на додану вартість. Про всі інші, як вважає відповідач, порушення податкового законодавства, обставини їх вчинення, підстави за яких ДПІ дійшло такого висновку, можна лише здогадуватися.

Наведене, дає підстави стверджувати, що висновок відповідача про порушення Товариством п.198.3 ст.198 ПК України не обґрунтований, а тому є протиправним.

Відповідно до ч.2 ст. 71 КАС України: «В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову».

Суд апеляційної інстанції, для з'ясування всіх обставин справи, заслухав в судовому засіданні пояснення представників ДПІ і серед них ревізорів, що проводили перевірку діяльності підприємства позивача.

Представники відповідача, пославшись на труднощі в проведенні перевірки, а саме, великий об’єм первинних документів, дії підприємства по ускладненню перевірки, не змогли вказати суду на докази правомірності своїх висновків та рішень. Пояснення ревізорів зводилися лише до одного - Товариство не надало своїх пояснень та необхідних документів. При цьому, будь-яких доказів витребування необхідних і недостатніх для перевірки документів, і відмови Товариства надати документи до перевірки, представники ДПІ суду не надали.

Відповідно до п.1, 4 ч.1 ст.202 КАС України підставою для скасування постанови суду першої інстанції та ухвалення нового рішення, є неповне з’ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Підсумовуючи все вище викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що ухвалюючи постанову від 17 жовтня 2012 року Одеський окружний адміністративний суд неповно з’ясував обставини, що мають значення для справи та допустив порушення норм матеріального права, що призвело до прийняття незаконного рішення.

Керуючись: ст.. ст..185, 195, 198, 202, 205, 207, 254 КАС України, апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу – товариства з обмеженою відповідальністю «Копійка-центр» - задовольнити повністю.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 17 жовтня 2012 року – скасувати та прийняти нову постанову суду.

Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «Копійка-центр» - задовольнити повністю.

Визнати неправомірним та скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ від 24 квітня 2012 року №0007722301 про сплату товариством з обмеженою відповідальністю «Копійка-центр» грошових зобов'язань на загальну суму 239884 грн., у тому числі: за основним платежем (податок на прибуток) – 239884 грн.

Визнати неправомірним та скасувати податкове повідомлення –рішення ДПІ від 24 квітня 2012 року №0007732301 про сплату Товариством грошових зобов'язань на загальну суму 314163 грн. 50 коп., у тому числі: за основним платежем (податок на додану вартість) – 256662 грн.; за штрафними санкціями – 57501 грн. 50 коп.

Постанова суду набирає законної сили негайно після її проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України на протязі двадцяти днів.

Суддя-доповідач:

Судді: