Ухвала суду № 33086530, 22.08.2013, Ялтинський міський суд Автономної Республіки Крим

Справа № 121/2868/13-ц

4-с/121/57/13

У Х В А Л А

22 серпня 2013 року м. Ялта

Ялтинський міський суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Берещанського Ю.В., при секретарі Савватєєві О.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Ялтинського міського суду Автономної Республіки Крим скаргу Приватного підприємства «Сервісна компанія «Комфорт» на дії державного виконавця щодо виконання рішення по цивільній справі за заявою Приватного підприємства «Сервісна компанія «Комфорт» про видачу судового наказу про стягнення заборгованості з боржника ОСОБА_1,

В С Т А Н О В И В :

Заявник просить суд визнати безпідставними та незаконними дії старшого державного виконавця Відділу державної виконавчої служби Ялтинського міського управління юстиції Шестак А.О. щодо винесення постанови про відмову у відкритті виконавчого провадження від 06 червня 2013 року; скасувати постанову державного виконавця Відділу державної виконавчої служби Ялтинського міського управління юстиції Шестак А.О. від 06 червня 2013 року, за судовим наказом виданого Ялтинським міським судом 23 травня 2013 року по справі № 121/2868/13-ц.

Скаргу мотивує тим, що оскаржуваною постановою державним виконавцем відмовлено у відкритті виконавчого провадження за судовим наказом Ялтинського міського суду від 23 травня 2013 року, виданого на підставі заяви Приватного підприємства «Сервісна компанія «Комфорт» про видачу судового наказу про стягнення заборгованості з боржника ОСОБА_1 в сумі 1114 гривень 90 копійок. Підставою для прийняття даної постанови стало відсутність у судовому наказі ідентифікаційного номеру боржника. Разом із тим, така вимога не відповідає приписам Закону України «Про виконавче провадження», зокрема ст.18 цього Закону, отже, відомості щодо ідентифікаційного номеру зазначаються у виконавчому листі якщо вони відомі суду.

У судовому засіданні представник заявника Білан М.О. заяву підтримав з наведених підстав.

Представник зацікавленої особи Відділу державної виконавчої служби Ялтинського міського управління юстиції Шестак А.О. у судовому засідання проти задоволення заяви заперечувала, пояснивши, що приймаючи постанову про відмову у відкритті виконавчого провадження від 06 червня 2013 року, вона діяла у суворій відповідності до приписів Закону України «Про виконавче провадження», отже, зазначення у виконавчому документів ідентифікаційного номеру боржника є обов'язковою умовою для примусового виконання рішення.

У відповідності до ст. 383 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутись до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією чи бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи.

Примусове виконання рішень покладається на державну виконавчу службу, яке здійснюють державні виконавці на підставі виконавчих документів, зокрема, це є виконавчі листі видані судами(ст.ст.2,17 Закону України «Про виконавче провадження»).

Заявниця просить суд скасувати постанову державного виконавця Відділу державної виконавчої служби Ялтинського міського управління юстиції Шестак А.О. від 06 червня 2013 року про відмову у відкритті виконавчого провадження за судовим наказом № 2н/121/229/13, виданого Ялтинським міським судом 23 травня 2013 року.

Виходячи з приписів ст. 25 Закону України «Про виконавче провадження» прийняття виконавчого листу до виконання і відкриття виконавчого провадження є обов'язком державного виконавця.

Разом із тим, згідно із п.6 ч.1 ст.26 Закону України «Про виконавче провадження», однією з підстав для відмови у відкритті виконавчого провадження є невідповідність виконавчого документа вимогам, передбаченим статтею 18 цього Закону.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.18 Закону України «Про виконавче провадження» у виконавчому документі зазначається зокрема: повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, власне ім'я та по батькові) (для фізичних осіб) стягувача і боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), ідентифікаційний код суб'єкта господарської діяльності стягувача та боржника (для юридичних осіб), індивідуальний ідентифікаційний номер стягувача та боржника (для фізичних осіб - платників податків) або номер і серія паспорта стягувача та боржника для фізичних осіб - громадян України, які через свої релігійні або інші переконання відмовилися від прийняття ідентифікаційного номера, офіційно повідомили про це відповідні органи державної влади та мають відмітку в паспорті громадянина України, а також інші дані, якщо вони відомі суду чи іншому органу, що видав виконавчий документ, які ідентифікують стягувача та боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню, зокрема, дата народження боржника та його місце роботи (для фізичних осіб), місцезнаходження майна боржника, рахунки стягувача та боржника тощо.

Таким чином, зазначення індивідуального ідентифікаційного номеру боржника у виконавчому документі, яким є і судовий наказ, є обов'язковою вимогою до його змісту.

Натомість, як вбачається з матеріалів справи, при зверненні до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги з ОСОБА_1, заявник не зазначив її індивідуальний ідентифікаційний номер, у зв'язку із чим, суд при винесенні судового наказу був позбавлений можливості зазначити такий, клопотань про витребування судом цих відомостей заявником також не заявлялось.

Посилання заявника про відсутність у нього даних щодо індивідуального ідентифікаційного номеру боржника, є безпідставними, отже, маючі договірні правовідносини з ОСОБА_1, а відтак, і можливість у разі невиконання нею договірних зобов'язань звернення до суду, враховуючи положення Закону України «Про виконавче провадження» мав передбачити настання для себе певних негативних наслідків.

Суд зауважує, що у статті 11 Закону України «Про виконавче провадження, на яку у обґрунтування своєї заяви посилається заявник, законодавцем наразі не встановлено імперативу для державного виконавця щодо витребування інформації про індивідуальний ідентифікаційний номер боржника як і форми його витребування.

Таким чином, повно та всебічно розглянувши скаргу суд вважає її такою, що не підлягає задоволенню.

На підставі викладеного і керуючись ст. ст. 383 ЦПК України, Закону України «Про виконавче провадження»

У Х В А Л И В :

У задоволенні скарги Приватного підприємства «Сервісна компанія «Комфорт» на дії державного виконавця щодо виконання рішення по цивільній справі за заявою Приватного підприємства «Сервісна компанія «Комфорт» про видачу судового наказу про стягнення заборгованості з боржника ОСОБА_1 - відмовити.

Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом п'яти днів з дня її проголошення. У разі якщо окрему ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали

Суддя: