Постанова № 33086484, 21.08.2013, Донецький апеляційний господарський суд

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

21.08.2013 р. справа №913/1062/13

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: суддівТатенко В.М. Зубченко І.В., Радіонова О.О.за участю представників сторін: від позивача:Івасюк І.Ю. - довіреністьвід відповідача:не з'явивсярозглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Луганська Автотранспортна Компанія - 0777», м. Луганськ на рішення господарського судуЛуганської області від16.07.2013р.по справі№ 913/1062/13 (головуючий суддя: Голенко І.П., судді: Москаленко М.О., Фонова О.С.)за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Луганська Автотранспортна Компанія - 0777», м. Луганськ до Департаменту з питань праці та соціального захисту населення Луганської міської ради, м. Луганськ прозобов'язання укласти договір

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Луганська Автотранспортна Компанія - 0777», м. Луганськ (далі по тексту - «Позивач») звернулось до Департаменту з питань праці та соціального захисту населення Луганської міської ради, м. Луганськ (далі по тексту - «Відповідач») про зобов'язання укласти договір № 451 від 25.02.2013р.. про відшкодування витрат пов'язаних з перевезенням пільгової категорії громадян автомобільним транспортом на умовах проекту договору, запропонованого позивачем.

Рішенням господарського суду Луганської області від 16.07.2013 року по справі № 913/1062/13 у задоволенні позовних вимог було відмовлено, виходячи з того, що Позивачем пропущений 20ти дений строк для звернення до суду з відповідним позовом, визначений ч. 7 ст. 181 Господарського кодексу («ГК») України. Відтак, з огляду на приписи зазначеної норми - спірний договір набув чинності в редакції протоколу розбіжносте, запропонованого Відповідачем.

Не погодившись з прийнятим рішенням, позивачем подало апеляційну скаргу, в якій він просить скасувати рішення та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

Заявник апеляційної скарги вважає, що при ухваленні рішення судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права, а також не в повній мірі дослідженні матеріали та докази по справі та невірно зроблені висновки. Зокрема, на думку Позивача, судом не було враховано того факту, що проект спірного Договору з протоколом розбіжностей було отримано Позивачем ні 28.02.2014р., як защзначив суд, а пізніше - 25.03.2013р. Підтвердженням цьому є витяг з журналу реєстрації вхідної кореспонденції Позивача.

Сторони були апеляційним судом належним чином повідомлені про день, час та місце розгляду апеляційної скарги.

Позивач підтримав доводи викладені в апеляційній скарзі.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, відзив не надав; надіслав до канцелярії суду заяву з проханням надіслати їм копію апеляційної скарги, а також надати час для підготування заперечення.

Колегія суду не вбачає підстав для задоволення даної заяви, оскільки ст. 22 Господарського процесуального кодексу передбачено право на ознайомлення з матеріалами справи якою сторона не скористалась, у зв'язку з чим відхиляє це звернення.

Враховуючи ті обставини, що в апеляційній скарзі заявник посилається лише на ті документи, які вже досліджувались судом, приймаючи до уваги те, що явка представників сторін у судове засідання не була визнана обов'язковою, колегія суддів вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу без участі представника відповідача.

Відповідно до статей 44, 811 Господарського процесуального кодексу України здійснено фіксацію судового процесу технічними засобами та складено протокол судового засідання.

Відповідно до статті 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає рішення господарського суду винесеним з дотриманням встановлених до нього вимог, відтак законним та обґрунтованим; а апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Позивач, в обґрунтування своїх вимог посилався на те, що ТОВ «Луганська Автотранспортна Компанія-0777»є підприємством, яке за допомогою власного транспорту перевозить пільгову категорію громадян України по різним маршрутам міста Луганська й Луганської області. Підприємство, наразі, здійснює перевезення пільговиків, згідно зі ст. 37 Закону України «Про автомобільний транспорт», по різним напрямкам, у тому числі, які мешкають у м. Красний Луч. За перевезення пільгової категорії громадян автомобільним підприємствам, які здійснюють такі перевезення, здійснюються компенсаційні виплати, у відповідності до ч.5 ст.102 Бюджетного кодексу України за рахунок субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам за пільговий проїзд окремих категорій громадян надаються пільги особам, визначеним цією статтею.

Для отримання компенсаційних виплат й безкоштовного перевезення пільгової категорії громадян України в подальшому, позивач запропонував відповідачеві укласти договір про відшкодування витрат, пов'язаних з перевезенням пільгової категорії громадян автомобільним транспортом у приміському сполученні.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, 08.02.2013р. позивач звернувся до відповідача з листом, до якого було додано 2 примірника проекту договору № 451 від 25.02.2013р. про відшкодування витрат пов'язаних з перевезенням пільгової категорії громадян автомобільним транспортом у приміському та міжміському сполученні.

26.02.2013 відповідач направив позивачу підписаний договір № 451 з протоколом розбіжностей від 25.02.2013р. супровідним листом № 01-18-11/833/19-13 за адресою, яка була зазначена у договорі (м. Луганськ, вул. Оборонна, буд. 101к), що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення (а. с. 67).

З повідомлення вбачається, що кореспонденція направлена відповідачем була отримана позивачем 28.02.2013р.

Позивач посилається на те, що проект спірного Договору № 451 від 25.02.2013р. разом із протоколом розбіжностей він одержав тільки 25.03.2013р., що підтверджується записом у журналі вхідної кореспонденції Позивача.

Відповідно до ст. 43, 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести певними засобами доказування ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

На підставі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Позивач керуючись ст.ст. 7, 31, 37 Закону України «Про автомобільний транспорт», постановою Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету», ст.ст. 89,102 Бюджетного кодексу України, ст. 631 Цивільного кодексу України, ст. ст. 181, 187 Господарського кодексу України звернувся до господарського суду Луганської області з позовом про зобов'язання відповідача - Управління праці та соціального захисту населення Краснолуцької міської ради Луганської області укласти з підприємством позивача договір про відшкодування витрат, пов'язаних з перевезенням пільгових категорій громадян автомобільним транспортом, який набуває чинності 01.01.2012 року.

Згідно з п. 3 ст. 179 Господарського кодексу України укладення господарського договору є обов'язковим для сторін, якщо він заснований на державному замовленні, виконання якого є обов'язком для суб'єкта господарювання у випадках, передбачених законом, або існує пряма вказівка закону щодо обов'язковості укладення договору для певних категорій суб'єктів господарювання чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування.

Пунктом п.1 ст.187 Господарського кодексу України передбачено, що спори, які виникають при укладанні господарських договорів за державним замовленням, або договорів, укладення яких є обов'язковим на підставі закону та в інших випадках, встановлених законом, розглядаються судом.

Згідно зі ст. 37 Закону України «Про автомобільний транспорт», в якій йдеться про пільгові перевезення пасажирів автомобільним транспортом, пільгові перевезення пасажирів, які відповідно до законодавства користуються такими правами, забезпечують автомобільні перевізники, які здійснюють перевезення пасажирів на автобусних маршрутах загального користування.

Відповідно до ч.2 ст. 7 Закону України «Про автомобільний транспорт», в якій визначена організація пасажирських перевезень органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування зобов'язані забезпечувати компенсацію втрат автомобільному перевізнику внаслідок перевезення пільгових категорій пасажирів на автобусних маршрутах загального користування.

Згідно із ч. 2 ст. 29 Закону України «Про автомобільний транспорт», в якій визначені засади діяльності автомобільного перевізника, який здійснює перевезення пасажирів на договірних умовах, органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування зобов'язані надати перевізникам, які здійснюють пільгові перевезення пасажирів та перевезення пасажирів за регульованими тарифами, компенсацію відповідно до закону».

Компенсаційні виплати за пільговий проїзд окремих категорій громадян фінансуються за рахунок субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на компенсацію за пільговий проїзд окремих категорій громадян.

Відповідно до ст.89 Бюджетного кодексу України до видатків, що здійснюються з районних бюджетів та бюджетів міст республіканського Автономної Республіки Крим і обласного значення та враховуються при визначенні обсягу міжбюджетних трансфертів, належать видатки на державні програми соціального захисту: компенсаційні виплати за пільговий проїзд окремих категорій громадян.

Механізм надання субвенцій, передбачених Бюджетним кодексом України, визначений у Порядку фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України №256 від 04.03.2002 (далі- Постанова №256 від 04.03.2002). Згідно з цим Порядком фінансування видатків місцевих бюджетів за державними програмами соціального захисту населення провадиться за рахунок субвенцій, передбачених державним бюджетом на відповідний рік, у межах обсягів, затверджених у обласних бюджетах, бюджеті Автономної Республіки Крим, бюджетах міст Києва та Севастополя, міст республіканського Автономної Республіки Крим і обласного значення та у районних бюджетах на зазначені цілі. Забороняється фінансування місцевих програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету.

Головними розпорядниками коштів місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення є керівники головних управлінь, управлінь, відділів та інших самостійних структурних підрозділів місцевих держадміністрацій, виконавчих органів рад, до компетенції яких належать питання праці та соціального захисту населення.

Пунктом 2 Постанови №256 від 04.03.2002 встановлено, що головні розпорядники коштів місцевих бюджетів ведуть персоніфікований облік отримувачів компенсаційних виплат за пільговий проїзд окремих категорій громадян.

Засади організації та діяльності автомобільного транспорту визначені Законом України «Про автомобільний транспорт».

Відповідно до ст.31 Закону України «Про автомобільний транспорт», в якій визначаються відносини автомобільного перевізника, що здійснює перевезенню пасажирів на автобусних маршрутах загального користування, із органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування: відносини автомобільного перевізника, що здійснює перевезення пасажирів на автобусних маршрутах загального користування міських, приміських та міжміських, які не виходять за межі території області (внутрішньообласні маршрути), із органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування визначаються договором про організацію перевезень пасажирів на автобусному маршруті загального користування, у якому встановлюються: перелік маршрутів загального користування, які буде обслуговувати автомобільний перевізник, умови організації перевезень, показники якості транспортного обслуговування населення, термін роботи автомобільного перевізника, зобов'язання органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування щодо облаштування маршруту, підтримки проїзної частини автомобільної дороги та під'їзних шляхів у належному стані (тільки для міських автобусних маршрутів), розмір компенсації витрат автомобільного перевізника внаслідок перевезення пільгових пасажирів та регулювання тарифів, механізм їх виплати.

Виходячи з цього, органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування зобов'язані, зокрема:

- забезпечувати укладання договору на автобусних маршрутах загального користування із автомобільним перевізником переможцем конкурсу на міських, приміських та міжміських автобусних маршрутах загального користування, які не виходять за межі території області (внутрішньообласні маршрути), чи надання дозволу на приміських та міжміських автобусних маршрутах загального користування, які виходять за межі території області (міжобласні маршрути), та забезпечувати контроль за виконанням ним умов договору чи дозволу;

- забезпечувати компенсацію втрат автомобільному перевізнику внаслідок перевезення пільгових категорій пасажирів та регулювання тарифів.

З 01.01.2011 видатки на компенсаційні виплати за пільговий проїзд окремих категорій громадян передано з обласного бюджету до районних бюджетів та бюджетів міст обласного значення.

Головними розпорядниками бюджетних коштів на зазначені цілі є управління праці та соціального захисту населення міськвиконкомів, райдержадміністрацій та районних у місті Луганську .

У відповідності до ч.5 ст. 102 Бюджетного кодексу України за рахунок субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам за пільговий проїзд окремих категорій громадян надаються пільги особам, визначеним цією статтею.

Для здійснення таких виплат, підприємство-перевізник повинно укласти договір з Управлінням праці та соціального захисту населення відповідних рад, де зареєстровані пільговики, які перевозяться.

Місто Луганськ, як і інші міста України, отримує кошти на реалізацію програм соціального захисту населення з місцевого бюджету. Згідно однієї з таких програм Управлінням праці та соціального захисту населенню Ленінського району у м. Луганську здійснюються компенсаційні виплати на пільговий проїзд окремих категорій громадян пасажирським автомобільним транспортом. Право розпоряджатися цими коштами надане Управлінню праці та соціального захисту населення Ленінської районної у м. Луганську ради.

Відповідно до ст.15 Цивільного кодексу (ЦК) України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Приписи частини 3 ст.179 ГК України встановлюють, що укладення господарського договору є обов'язковим для сторін, якщо він заснований на державному замовленні, виконання якого є обов'язком для суб'єкта господарювання у випадках, передбачених законом, або існує пряма вказівка закону щодо обов'язковості укладення договору для певних категорій суб'єктів господарювання чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування.

Відповідно до п. 7 ст. 179 Господарського кодексу України господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Відповідно до ст. 181 ГК України господарський договір за загальним правилом складається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печаткою. Проект договору може буди запропонований любою із сторін. Сторона, яка отримала проект договору, при згоді з його умовами оформлює договір відповідно до вимог діючого законодавства і повертає один екземпляр іншій стороні. При наявності окремих заперечень за договором сторона, що отримала проект договору складає протокол розбіжностей, про що зазначає у договорі і у 20-ти денний строк направляє іншій стороні 2 екземпляри протоколу розбіжностей.

За наявності заперечень щодо окремих умов договору сторона, яка одержала проект договору, складає протокол розбіжностей, про що робиться застереження у договорі, та у двадцятиденний строк надсилає другій стороні два примірники протоколу розбіжностей разом з підписаним договором.

Сторона, яка одержала протокол розбіжностей до договору, зобов'язана протягом двадцяти днів розглянути його, в цей же строк вжити заходів для врегулювання розбіжностей з другою стороною та включити до договору всі прийняті пропозиції, а ті розбіжності, що залишились неврегульованими, передати в цей же строк до суду, якщо на це є згода другої сторони.

У разі досягнення сторонами згоди щодо всіх або окремих умов, зазначених у протоколі розбіжностей, така згода повинна бути підтверджена у письмовій формі (протоколом узгодження розбіжностей, листами, телеграмами, телетайпограмами тощо).

Якщо сторона, яка одержала протокол розбіжностей щодо умов договору, заснованого на державному замовленні або такого, укладення якого є обов'язковим для сторін на підставі закону, або сторона - виконавець за договором, що в установленому порядку визнаний монополістом на певному ринку товарів (робіт, послуг), яка одержала протокол розбіжностей, не передасть у зазначений двадцятиденний строк до суду розбіжності, що залишилися неврегульованими, то пропозиції другої сторони вважаються прийнятими.

За таких обставин колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що:

- позивач звернувся до суду з пропуском 20ти денного строку встановленого ст. 181 ГК України,

- пропозиції Відповідача, висловлені ним у протоколі розбіжностей від 25.02.2013р. до ціго Договору - є прийнятими Позивачем,

- запропонований Позивачем Договір № 451 від 25.02.2013р. «про відшкодування витрат пов'язаних з перевезенням пільгової категорії громадян автомобільним транспортом у приміському (міжміському) сполученні», є укладеним в редакції протоколу розбіжностей від 25.02.2013р. до договору № 451 від 25.02.2013р..

Твердження Позивача про отримання ним проекту підписаного Відповідачем Договору з протоколом розбіжностей до нього тільки 25.03.2013р. місцевим господарським судом було обгрунтоано не прийняте до уваги, адже - не доведено жодними допустимими доказами. Журнал реєстрації вхідної кореспонденції, на який посилається Позивач підтверджує лише дату, власне, реєстрації вхідної кореспонденції, яка може не співпадати з датою фактичного отримання цієї кореспонденції. Отримання поштової кореспонденції з боку Позивача тими чи іншими особами відноситься виключно до внутрішньої організації діяльності підприємств, зокрема, позивача та поштового відділення на договірних засадах.

Оскільки доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку, що під час розгляду справи місцевим господарським суд допущені порушення норм матеріального або процесуального права, які передбачені ст.ст. 103, 104 ГПК України як підстави для скасування рішення, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає за необхідне відхилити апеляційну скаргу.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати за подання апеляційної скарги відносяться на Позивача.

Керуючись ст.ст. 49, 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Луганська Автотранспортна Компанія - 0777», м. Луганськ - залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Луганської області від 16.07.2013 року по справі №913/1062/13 - залишити без змін.

Головуючий суддя: В.М. Татенко Судді: І.В.Зубченко О.О.Радіонова

Надруковано примірників: 1-позивачу; 1-відповідачу; 1-у справу; 1-ГСЛО; 1-ДАГС