Рішення № 33086373, 20.08.2013, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. С.Петлюри, 16 тел. 235-23-25

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" серпня 2013 р. справа № 911/2675/13

Господарський суд Київської області у складі судді Яреми В.А., розглянувши матеріали справи

за позовом Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київреклама», м. Київ

до Фізичної особи-підприємця Леонтьєва Юрія Валентиновича, Київська обл., смт. Гостомель

про стягнення 1 112,99 гривень

за участю представників:

від позивача: Тарапон С.С. (довіреність №196-107/КР від 03.01.2013р.)

від відповідача: не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

10.07.2013р. Комунальне підприємство виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київреклама» (далі-КП «Київреклама»/позивач) звернулось до господарського суду Київської області з позовом до Фізичної особи-підприємця Леонтьєва Юрія Валентиновича (далі-ФОП Леонтьєв Ю.В./відповідач) про стягнення, з урахування наданих суду уточнень, 12 569,53 грн., з яких: 10 693,36 грн. заборгованості за договором №317/767/11 від 21.01.2011р., 635,52 грн. пені та 1 240,65 грн. 15% річних. Розрахунок позовних вимог здійснено станом на 04.07.2013р.

Відповідач позов не визнав з підстав, викладених у запереченнях на позовну заяву, та просив суд у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Ухвалою господарського суду Київської області від 10.07.2013р. порушено провадження у справі №911/2675/13 та призначено справу до розгляду на 23.07.2013р.

В судовому засіданні 23.07.213р. оголошувалась перерва до 20.08.2013р.

16.08.2013р. через канцелярію господарського суду Київської області від позивача надійшла заява про зменшення розміру позовних вимог, відповідно до якої у зв'язку з частковою сплатою відповідачем суми боргу за спірним договором, позивач просив суд стягнути з відповідача 1 751,77 грн., з яких: 684,72 грн. заборгованості за договором №317/767/11 від 21.01.2011р., 530,29 грн. пені, 528,70 грн. 15% річних та 8,06 грн. інфляційних втрат. Розрахунок позовних вимог здійснено станом на 14.08.2013р.

Частиною 4 ст. 22 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Відповідно до п. 3 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» статтею 22 ГПК України не передбачено права позивача на подання заяв (клопотань) про "доповнення" або "уточнення" позовних вимог, або заявлення "додаткових" позовних вимог і т.п. Тому в разі надходження до господарського суду однієї із зазначених заяв (клопотань) останній, виходячи з її змісту, а також змісту раніше поданої позовної заяви та конкретних обставин справи, повинен розцінювати її як:

- подання іншого (ще одного) позову, чи

- збільшення або зменшення розміру позовних вимог, чи

- об'єднання позовних вимог, чи

- зміну предмета або підстав позову.

У будь-якому з таких випадків позивачем має бути додержано правил вчинення відповідної процесуальної дії, а недотримання ним таких правил тягне за собою процесуальні наслідки, передбачені ГПК та зазначені в цій постанові.

Збільшено (чи зменшено) може бути лише розмір вимог майнового характеру. Якщо в заяві позивача йдеться про збільшення розміру немайнових вимог (наприклад, про визнання недійсним ще одного акта крім того, стосовно якого відповідну вимогу вже заявлено), то фактично також йдеться про подання іншого позову.

Право позивача на зміну предмета або підстави позову може бути реалізоване лише до початку розгляду господарським судом справи по суті та лише у суді першої інстанції шляхом подання до суду відповідної письмової заяви, яка за формою і змістом має узгоджуватися із статтею 54 ГПК України з доданням до неї документів, зазначених у статті 57 названого Кодексу.

Початок розгляду справи по суті має місце з того моменту, коли господарський суд після відкриття судового засідання, роз'яснення (за необхідності) сторонам та іншим учасникам судового процесу їх прав та обов'язків і розгляду інших клопотань і заяв (про відкладення розгляду справи, залучення до участі в ній інших осіб, витребування додаткових доказів тощо) переходить безпосередньо до розгляду позовних вимог, про що зазначається в протоколі судового засідання. При цьому неявка у судове засідання однієї з сторін, належним чином повідомленої про час і місце цього засідання, не перешкоджає такому переходові до розгляду позовних вимог, якщо у господарського суду відсутні підстави для відкладення розгляду справи, передбачені частиною першою статті 77 ГПК.

Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.

Відтак зміна предмета позову означає зміну вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача, а зміна підстав позову - це зміна обставин, на яких ґрунтується вимога позивача. Одночасна зміна і предмета, і підстав позову не допускається.

У разі подання позивачем заяви, направленої на одночасну зміну предмета і підстав позову, господарський суд повинен відмовити в задоволенні такої заяви і, приєднавши її до матеріалів справи та зазначивши про цю відмову в описовій частині рішення (або в ухвалі, якою закінчується розгляд справи), розглянути по суті раніше заявлені позовні вимоги, якщо позивач не відмовляється від позову. Позивач при цьому не позбавлений права звернутися з новим позовом у загальному порядку.

Так, розгляд даної справи по суті було розпочато в судовому засіданні 23.07.2013р., що підтверджується протоколом судового засідання від 23.07.2013р.

Водночас, у заяві про зменшення позовних вимог позивачем заявлено вимогу про стягнення 684,72 грн. заборгованості за спірним договором, в тому числі 54,00 грн. заборгованості, яка утворилась за первісно заявлений період (травень 2011р.-червень 2013р.) та 630,72 грн. заборгованості за липень 2013р., яка не була предметом розгляду даного спору. До того ж, вказана заява містить додаткову вимогу про стягнення 8,06 грн. інфляційних втрат, яка первісно не була заявлена позивачем.

Таким чином, позивачем після початку розгляду даної справи по суті змінено предмет та підставу даного позову шляхом зміни (збільшення) періоду розрахунку заборгованості за спірним договором, а також шляхом доповнення позовних вимог додатковою вимогою, яка первісно не була предметом розгляду даного спору.

З огляду наведеного, заява позивача про зменшення позовних вимог від 16.08.2013р. в частині стягнення 630,72 грн. заборгованості за липень 2013р. та 8,06 грн. інфляційних втрат судом не приймається в силу її невідповідності вимогам ст. 22 ГПК України. Решта ж заявлених позивачем уточнень судом прийняті.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні у ній докази, оцінивши їх в сукупності та заслухавши пояснення представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

21.01.2011р. між КП «Київреклама» (далі-підприємство) та ФОП Леонтьєвим Ю.В. (далі-розповсюджувач) укладено договір на право тимчасового користування місцем(-ями) для розміщення рекламного(-их) засобу(-ів), що перебуває(-ють) у комунальній власності територіальної громади м. Києва, його районів або повноваження щодо розпорядження яким(-и) здійснюють органи місцевого самоврядування м. Києва №317/767/11 (далі-договір).

Пунктами 1.1, 5.2.4 та 8.1 договору передбачено, що на підставі відповідного наказу робочого органу про встановлення пріоритету на місце(-я) для розміщення рекламного(-их) засобу(-ів), дозволу(-ів) на розміщення зовнішньої реклами на певний строк та у певному місці, за умов повного дотримання розповсюджувачем цього договору та Порядку розміщення зовнішньої реклами в м. Києві, затвердженого розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 27.09.2010р. №767, а розповсюджувач зобов'язується користуватись наданим йому правом тимчасового користування.

Розповсюджувач зобов'язується своєчасно та в повному обсязі вносити на поточний рахунок підприємства плату за право тимчасового користування.

Договір вступає в юридичну силу з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками та діє щодо кожного місця розміщення РЗ, протягом строку дії вставленого пріоритету та/або дозволу.

21.01.2011р., 29.04.2011р., 21.12.2011р. сторонами підписані адресні програми на пріоритети №1, 2, 3 з визначенням видів рекламних засобів, їх місць розміщення, базової плати, а також строку їх дії.

Судом встановлено, що позивач свої обов'язки за договором виконав належним чином.

Так, протягом, зокрема, травня 2011р.-червня 2013р. розповсюджувач (відповідач) безперешкодно користувався місцями для розміщення рекламного засобу, наданих останньому за договором.

У відповідності до наданого позивачем розрахунку позовних вимог, здійсненого згідно умов договору, за право тимчасового користування місцями для розміщення РЗ протягом вказаного періоду відповідач мав сплатити 10 693,36 грн.

З метою оплати відповідачем вартості наданих послуг, позивачем були виставлені рахунки-фактури:

- №34396 від 12.05.2011р. на суму 515,09 грн.,

- №36863 від 14.06.2011р. на суму 386,32 грн.,

- №37533 від 04.07.2011р. на суму 249,24 грн.,

- №51980 від 29.02.2012р. на суму 909,71 грн.,

- №52851 від 14.03.2012р. на суму 386,32 грн.,

- №54437 від 13.04.2012р. на суму 386,32 грн.,

- №55578 від 10.05.2012р. на суму 386,32 грн.,

- №56714 від 13.06.2012р. на суму 386,32 грн.,

- №57976 від 12.07.2012р. на суму 386,32 грн.,

- №59323 від 15.08.2012р. на суму 386,32 грн.,

- №59950 від 17.09.2012р. на суму 7,88 грн.,

- №59952 від 17.09.2012р. на суму 630,72 грн.,

- №62798 від 15.10.2012р. на суму 630,72 грн.,

- №64023 від 12.11.2012р. на суму 630,72 грн.,

- №65501 від 14.12.2012р. на суму 630,72 грн.,

- №66933 від 15.01.2013р. на суму 630,72 грн.,

- №68204 від 11.02.2013р. на суму 630,72 грн.,

- №69763 від 15.03.2013р. на суму 630,72 грн.,

- №71225 від 11.04.2012р. на суму 630,72 грн.,

- №72536 від 08.05.2013р. на суму 630,72 грн.,

- №74088 від 11.06.2013р. на суму 630,72 грн. Копії зазначених рахунків містяться в матеріалах справи.

Про належне виконання позивачем своїх зобов'язань за договором свідчить також відсутність з боку відповідача претензій та повідомлень про порушення підприємством (позивачем) умов договору.

Втім, відповідач свої обов'язки за договором в частині своєчасної оплати вартості наданих послуг за спірний період належним чином не виконав, сплативши лише 10 639,36 грн., внаслідок чого за ним утворилось 54,00 грн. заборгованості.

Факт сплати відповідачем 10 639,36 грн. за договором підтверджується наявною в матеріалах справи копією квитанції ПАТ КБ «Приватбанк» №498.647.1 від 22.07.2013р., а також визнається сторонами у повному обсязі.

Предметом позову є, зокрема, вимога позивача про стягнення з відповідача 54,00 грн. заборгованості по оплаті права тимчасового користування місцями для розміщення рекламних засобів у червні 2013р. згідно договору.

Дослідивши матеріали справи та подані докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд дійшов висновку, що заявлена позовна вимога підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Приписами статей ст. 175, 173 Господарського кодексу України встановлено, що майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до статей 627, 629, 530 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Договір є обов'язковим для виконання.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Пунктом 6.6 договору передбачено, що плата за право тимчасового користування нараховується підприємством щомісячно та перераховується розповсюджувачем зовнішньої реклами не пізніше 5-го числа місяця, наступного за звітним в розмірах, зазначених підприємством в рахунках.

Відповідно до ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином. Дана норма кореспондує з приписами статей 525, 526 ЦК України.

Відтак, беручи до уваги наведені нормативні приписи, а також те, що станом на день прийняття рішення відповідач частково оплати право тимчасового користування за спірний період, суд дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача 54,00 грн. заборгованості по оплаті права тимчасового користування місцями для розміщення рекламних засобів у червні 2013р. згідно договору підлягає задоволенню як така, що доведена позивачем належними та допустимими доказами та не спростована у встановленому порядку відповідачем.

У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх грошових зобов'язань за договором, позивач просить суд стягнути з відповідача, зокрема, 530,29 грн. пені, нарахованої за періоди:

з 07.06.2011р. по 06.12.2011р. на 515,09 грн. заборгованості за травень 2011р.,

з 06.07.2011р. по 06.01.2012р. на 386,32 грн. заборгованості за червень 2011р.,

з 06.08.2011р. по 06.02.2012р. на 249,24 грн. заборгованості за липень 2011р.,

з 06.03.2012р. по 06.09.2012р. на 909,71 грн. заборгованості за лютий 2012р.,

з 06.04.2012р. по 06.10.2012р. на 386,32 грн. заборгованості за березень 2012р.,

з 08.05.2012р. по 06.11.2012р. на 386,32 грн. заборгованості за квітень 2012р.,

з 06.06.2012р. по 06.12.2012р. на 386,32 грн. заборгованості за травень 2012р.,

з 06.07.2012р. по 08.01.2013р. на 386,32 грн. заборгованості за червень 2012р.,

з 07.08.2012р. по 06.02.2013р. на 386,32 грн. заборгованості за липень 2012р.,

з 06.09.2012р. по 06.03.2013р. на 386,32 грн. заборгованості за серпень 2012р.,

з 06.10.2012р. по 06.04.2013р. на 630,72 грн. заборгованості за вересень 2012р.,

з 06.11.2012р. по 07.05.2013р. на 630,72 грн. заборгованості за жовтень 2012р.,

з 06.12.2012р. по 06.06.2013р. на 630,72 грн. заборгованості за листопад 2012р.,

з 08.01.2013р. по 04.07.2013р. на 630,72 грн. заборгованості за грудень 2012р.,

з 06.02.2013р. по 04.07.2013р. на 630,72 грн. заборгованості за січень 2013р.,

з 06.03.2013р. по 04.07.2013р. на 630,72 грн. заборгованості за лютий 2013р.,

з 06.04.2013р. по 04.07.2013р. на 630,72 грн. заборгованості за березень 2013р.,

з 07.05.2013р. по 04.07.2013р. на 630,72 грн. заборгованості за квітень 2013р.,

з 06.06.2013р. по 04.07.2013р. на 630,72 грн. заборгованості за травень 2013р.

Відповідно ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Приписами п. 7.2 договору передбачено, що за несвоєчасне або неповне внесення плати підприємство має право застосувати до розповсюджувача пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діє на момент сплати пені, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення.

Оскільки арифметично вірний розмір пені, обрахованої судом за вказаний позивачем період з урахуванням вимог вищезазначених норм Закону, а також положень договору, становить 635,52 грн., а суд, приймаючи рішення, не може виходити за межі позовних вимог, тому вимога позивача про стягнення з відповідача 530,29 грн. пені підлягає задоволенню.

Крім того, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх грошових зобов'язань за договором, позивач просить суд стягнути з відповідача 528,70 грн. 15% річних, нарахованих за періоди:

з 07.06.2011р. по 04.07.2013р. на 515,09 грн. заборгованості за травень 2011р.,

з 06.07.2011р. по 04.07.2013р. на 386,32 грн. заборгованості за червень 2011р.,

з 06.08.2011р. по 04.07.2013р. на 249,24 грн. заборгованості за липень 2011р.,

з 06.03.2012р. по 04.07.2013р. на 909,71 грн. заборгованості за лютий 2012р.,

з 06.04.2012р. по 04.07.2013р. на 386,32 грн. заборгованості за березень 2012р.,

з 08.05.2012р. по 04.07.2013р. на 386,32 грн. заборгованості за квітень 2012р.,

з 06.06.2012р. по 04.07.2013р. на 386,32 грн. заборгованості за травень 2012р.,

з 06.07.2012р. по 04.07.2013р. на 386,32 грн. заборгованості за червень 2012р.,

з 07.08.2012р. по 04.07.2013р. на 386,32 грн. заборгованості за липень 2012р.,

з 06.09.2012р. по 04.07.2013р. на 386,32 грн. заборгованості за серпень 2012р.,

з 06.10.2012р. по 04.07.2013р. на 630,72 грн. заборгованості за вересень 2012р.,

з 06.11.2012р. по 04.07.2013р. на 630,72 грн. заборгованості за жовтень 2012р.,

з 06.12.2012р. по 04.07.2013р. на 630,72 грн. заборгованості за листопад 2012р.,

з 08.01.2013р. по 04.07.2013р. на 630,72 грн. заборгованості за грудень 2012р.,

з 06.02.2013р. по 04.07.2013р. на 630,72 грн. заборгованості за січень 2013р.,

з 06.03.2013р. по 04.07.2013р. на 630,72 грн. заборгованості за лютий 2013р.,

з 06.04.2013р. по 04.07.2013р. на 630,72 грн. заборгованості за березень 2013р.,

з 07.05.2013р. по 04.07.2013р. на 630,72 грн. заборгованості за квітень 2013р.,

з 06.06.2013р. по 04.07.2013р. на 630,72 грн. заборгованості за травень 2013р.

Відповідно ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Пунктом 7.3 договору передбачено, що крім штрафних санкцій, підприємство має право нарахувати боржнику за прострочення внесення платежів за право тимчасового користування 15% річних від простроченої суми.

Оскільки арифметично вірний розмір 15% річних, обрахованих судом за вказаний позивачем період з урахуванням вимог вищезазначених норм Закону, а також положень договору, становить 1 240,38 грн., а суд, приймаючи рішення, не може виходити за межі позовних вимог, тому вимога позивача про стягнення з відповідача 528,70 грн. 15% річних підлягає задоволенню.

Витрати по сплаті судового збору, у відповідності до статті 49 ГПК України, покладаються судом на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а також пропорційно розміру заборгованості відповідача за договором, яка існувала на момент порушення провадження у даній справі.

Враховуючи викладене, керуючись ст. 124 Конституції України, ст. ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, ст. ст. 525, 526, 530, 625, 627, 629 Цивільного кодексу України, ст. ст. 173, 193, 230 Господарського кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити.

2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Леонтьєва Юрія Валентиновича (08290, Київська обл., м. Ірпінь, смт. Гостомель, вул. Проскурівська, 2, кв. 13, ідентифікаційний номер 3170315811) на користь Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київреклама» (04070, м. Київ, Боричів узвіз, 8, ідентифікаційний код 26199714) 54 (п'ятдесят чотири) грн. 00 коп. заборгованості, 530 (п'ятсот тридцять) грн. 29 коп. пені, 528 (п'ятсот двадцять вісім) грн. 70 коп. 15% річних та 1 608 (одну тисячу шістсот вісім) грн. 65 коп. судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення та підписання, і може бути оскаржено в апеляційному порядку.

Повне рішення складено 20.08.2013р.

Суддя В.А. Ярема