Рішення № 33086150, 14.08.2013, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

14.08.2013 Справа № 905/4956/13

Господарський суд Донецької області у складі судді Подколзіної Л.Д., при секретарі судового засідання Бевз Х.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовною заявою:Товариства з обмеженою відповідальністю «Епіцентр К», м.Київ

до відповідача:Концерну «Група компаній «Капітель», м. Донецьк

про стягнення 86 142,82грн.

за участю уповноважених сторін:

від позивача - Клименко О.Л. - представник по довіреності вих.№631 від 23.02.13р.

від відповідача - Прокопенко В.В. - представник по довіреності №498 від 01.12.12р.

Відповідно до ст.77 ГПК України у судовому

засіданні оголошувалась перерва з 31.07.2013р.

до 14.08.2013р.

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Епіцентр К», м.Київ звернувся до господарського суду з позовом про стягнення з Концерну «Група компаній «Капітель», м.Донецьк заборгованості у сумі 73 313,04грн., пені у розмірі 5 498,48грн., штрафної санкції у розмірі 10% від вартості товару у сумі 7 331,30грн.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору №50 купівлі-продажу з відстроченням платежу від 25.10.2012р. в частині розрахунків за поставлений товар, внаслідок чого утворилась заборгованість.

На підтвердження своїх вимог позивачем представлено копію вказаного договору, копію претензії від 17.01.2013р., копії видаткових накладних №Рнк/D1-0019012 від 25.10.2012р., №Рнк/D1-0019022 від 25.10.2012р.

Відповідач у відзиві на позовну заяву вих.№222 від 31.07.2013р. позовні вимоги визнав у повному обсязі, однак зазначив, що одночасне стягнення всієї суми боргу з урахуванням санкцій може негативно вплинути на господарську діяльність концерну та призвести до банкрутства. Тому, у зв»язку з важким фінансовим становищем на підприємстві, просить суд розстрочити виконання рішення господарського суду на 4 місяця.

На виконання вимог суду, позивачем уточнено період нарахування пені (14.11.2012р.-15.05.2013р.) з моменту порушення зобов»язання відповідачем оплатити товар згідно п.3.1 договору, про що викладено у заяві вих.№1761 від 14.08.2013р., яка розглянута судом та прийнята до уваги.

Вислухавши у судовому засіданні представників сторін та дослідивши матеріали справи і оцінивши надані суду докази в порядку ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, суд -

в с т а н о в и в :

25 жовтня 2012р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Епіцентр К», м.Київ (далі по тексту-Продавець) та Концерном «Група компаній «Капітель», м.Донецьк (далі по тексту-Покупець), був укладений договір №50 купівлі-продажу з відстроченням платежу, згідно умов якого Продавець зобов"язався передати у власність покупця, а останній зобов»язався прийняти та оплатити товар на умовах, визначених цим договором. Предметом цього договору є наступний товар: сантехнічні матеріали та вироби згідно із заявкою покупця.

У відповідності до п.3.1 договору, оплата за товар здійснюється покупцем за визначеною в п.2.2 цього договору ціною та у строк, що не перевищує 20 календарних днів від дати отримання товару покупцем (дати вказаної у накладній) шляхом банківського переказу покупцем грошових коштів на розрахунковий рахунок відповідного гіпермаркету продавця, що вказується у рахунку-фактурі.

Згідно п. 10.1 договору він чинний з моменту підписання сторонами та діє до 31.12.2012р.

Враховуючи вищезазначене, договір, на який посилається позивач, вважається судом укладеним, так як в ньому сторонами передбачені всі істотні умови.

За умовами статті 193 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону і укладеного договору.

На виконання умов Договору, за видатковими накладними №Рнк/D1-0019012 від 25.10.2012р., №Рнк/D1-0019022 від 25.10.2012р. позивач передав, а повноважна особа відповідача отримала товар на загальну суму 73 313,04грн.

Поставлений згідно означених накладних товар на підставі довіреності №119 від 24.10.2012р. з боку відповідача прийнято уповноваженою особою, що підтверджується підписом останнього на вказаних накладних.

З представлених видаткових накладних вбачається, що вони підписані обома сторонами без жодних зауважень, містять всі необхідні відомості про товар, а також містять відомості про фактичне отримання товару. Тобто, за своїми ознаками такі накладні є підтвердженням передачі позивачем та приймання відповідачем спірного товару.

Надавши правову кваліфікацію правовідносинам сторін, суд дійшов висновку, що за своєю правовою природою між сторонами укладено договір купівлі-продажу і сторони досягли істотних його умов щодо предмету, ціни, строку його дії, тому в розумінні вимог ст. 638 ЦК України, та вимог ст.ст. 180, 181 ГК України він вважається укладеним, а саме, подія та прагнення сторін на його укладення відбулося.

Укладений договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно зі статтями 173, 174, 175 ГК України (статтями 11, 202, 509 ЦК України) і відповідно до ст. 629 ЦК України є обов'язковим для виконання сторонами.

Особливості регулювання майнових відносин у сфері господарювання визначаються Господарським кодексом України, а майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України.

Згідно ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другої сторони (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

За приписами ст. 526 ЦК України та ст.ст. 55, 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. У відповідності з ст. 599 ЦК України та ст.ст. 202, 203 ГК України, господарське зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст.ст. 4-2, 4-3 ГПК України правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом. Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Згідно ст.ст. 33-34 ГПК України кожна сторона з допомогою належних та допустимих доказів повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до частини 5 статті 78 Господарського процесуального кодексу України в разі визнання відповідачем позовних вимог господарський суд приймає рішення про задоволення позову.

Відповідач підтвердив наявність боргу у сумі 73 313,04грн. перед позивачем, про що свідчить відзив на позовну заву. Проте, доказів оплати заборгованості на вказану суму не надав, заявлені позовні вимоги в цій частині не спростував.

На момент прийняття рішення грошове зобов'язання відповідача перед позивачем на суму 73 313,04грн. залишилось невиконаним, що є порушенням вимог статей 525 та 526 Цивільного кодексу України, які передбачають, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, причому одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

За таких обставин, враховуючи, що сума основного боргу підтверджена матеріалами справи та відповідачем не спростована, позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Епіцентр К» щодо стягнення боргу у сумі 73 313,04грн. суд вважає таким, що підлягає задоволенню.

Порушення відповідачем строків оплати отриманого товару явилось підставою для нарахування позивачем 5 498,48грн. пені, яка нарахована за період з 14.11.2012р.-15.05.2013р. за прострочення оплати товару відповідно до п.8.2 договору та 7 331,30грн. штрафу в розмірі 10% від вартості товару, нарахований відповідно до п. 8.3 договору.

Господарський суд враховує, що матеріалами справи доведений факт порушення відповідачем строків виконання зобов'язання по оплаті товару, так як до пред'явлення позивачем позову щодо стягнення штрафних санкцій фактично залишилось невиконаним в повному обсязі зобов'язання відповідача перед кредитором.

У відповідності зі ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватись неустойкою.

Стаття 549 Цивільного кодексу визначає, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Оскільки, відповідачем не були виконанні належним чином зобов'язання щодо оплати товару, це стало підставою для застосування господарських санкцій, передбачених п. 8.2, п. 8.3 договору.

Позивачем здійснений вірний розрахунок пені за вказаний період згідно ст.3 Закону України №543/96-ВР від 22.11.1996р. „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов"язань", а також доведено факт прострочки виконання боржником грошового зобов'язання, господарський суд задовольняє вимоги позивача в частині стягнення 5 498,48грн. пені в повному обсязі, оскільки вона розрахована в розмірі, що не суперечить вимогам Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання", тобто з урахуванням шестимісячного терміну та розміру подвійної облікової ставки НБУ.

В пункті 8.3 договору сторонами самостійно узгоджено, що за порушення строків оплати покупець сплачує постачальнику штраф в розмірі 10% від вартості товару.

Позивачем законно нарахований штраф в розмірі 7 331,30грн. за порушення договірних зобов'язань в частині оплати товару, тому господарський суд задовольняє цю вимогу в повному обсязі, оскільки сторонами самостійно визначений вид відповідальності та її розмір, а також позивачем доведений факт прострочення строків поставки товару та наданий обґрунтований розрахунок сум.

Клопотання відповідача про розстрочку виконання рішення, суд відхиляє з огляду на наступне:

Законодавець визначає, що господарський суд на підставі статті 121 ГПК України має право за заявою сторони, державного виконавця, за поданням прокурора чи його заступника або за власною ініціативою, однак не зобов'язаний у виняткових випадках залежно від обставин справи відстрочити, розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови (далі - рішення), змінити спосіб та порядок їх виконання.

Як зазначається у п.7.2 Постанови, Пленуму Вищого господарського суду України, від 17.10.2012, № 9 "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України» підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. При цьому слід мати на увазі, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених статтею 121 ГПК, ця стаття не вимагає, і господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення. Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Зокрема заявник повинен подати до заяви про розстрочку виконання рішення вагомі докази на її обгрунтування.

Заявником не вказується жодної причини, яка ускладнює виконання рішення, а також не додано до заяви про виконання рішення жодного доказу в підтвердження того, що рішення по даній справі може бути виконано до 01.12.2013р.

Крім того, вирішуючи питання про розстрочку виконання рішення, на підставі ст. 121 ГПК України, господарські суди повинні встановлювати матеріальні інтереси обох сторін, оскільки невиконання протягом тривалого часу рішення суду порушують матеріальні інтереси позивача та також може призвести до негативних наслідків для нього.

Слід зазначити, що погіршення показників прибутковості відповідача, не є підставою для звільнення його від виконання його зобов'язань, оскільки відповідно до ст. 42 Господарського кодексу України, підприємництво - це діяльність на власний ризик. Крім того, невиконання відповідачем своїх зобов'язань призводить до погіршення фінансового стану позивача.

Відповідно до приписів статті 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Зважаючи на вищенаведене, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні прохання відповідача про розстрочку виконання рішення, оскільки відповідач не довів наявність конкретних обставин, що ускладнюють або роблять неможливим виконання рішення.

Судові витрати відповідно до ст. 49 ГПК України, підлягають віднесенню на відповідача.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст. ст. 526, 546, 549 ЦК України, ст.193 ГК України, ст.ст. 33, 43, 44, 49, 78, 82, 84, 85 ГПК України, суд -

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Епіцентр К», м.Київ до Концерну «Група компаній «Капітель», м.Донецьк про стягнення 86 142,82грн. задовольнити повністю.

Стягнути з Концерну «Група компаній «Капітель», м.Донецьк на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Епіцентр К», м.Київ заборгованість у сумі 73 313,04грн., пеню у розмірі 5 498,48грн., штрафні санкції у розмірі 10% від вартості товару у сумі 7 331,30грн, витрати по сплаті судового збору у сумі 1 722,86грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційним господарським судом, якщо рішення не буде скасовано.

У судовому засіданні 14.08.2013р. проголошено та підписано вступну та резолютивну частину рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 19.08.2013р.

Суддя Л.Д. Подколзіна