Ухвала суду № 33085828, 15.08.2013, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа №784/2360/13 15.08.2013 15.08.2013 15.08.2013

Провадження №22-ц/784/2050/13

Суддя першої інстанції - Корнешова Т.В.

Суддя-доповідач апеляційного суду - Крамаренко Т.В.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 серпня 2013 року м. Миколаїв

Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Миколаївської області в складі:

головуючого - Козаченка В.І.,

суддів - Самчишиної Н.В., Крамаренко Т.В.,

із секретарем судового засідання - Орельською Н.М.,

за участю: скаржниці - ОСОБА_2, представника Заводського відділу ДВС - Капустіна М.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу

за апеляційною скаргою

Заводського відділу державної виконавчої служби Миколаївського міського управління юстиції

на ухвалу Заводського районного суду м. Миколаєва від 8 квітня 2013 року постановлену за скаргою ОСОБА_2 на дії Заводського відділу державної виконавчої служби Миколаївського міського управління юстиції

(далі - Заводський відділ ДВС ММУЮ), -

в с т а н о в и л а:

У березні 2013 року ОСОБА_2 звернулася до суду із скаргою на дії державного виконавця Заводського відділу ДВС ММУЮ.

Скаржниця зазначала, що з 2007 року на виконанні Заводського відділу ДВС ММУЮ знаходиться виконавчий лист про стягнення з ОСОБА_4 на її користь аліментів на утримання доньки ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі ? частини всіх видів заробітку щомісячно, починаючи з 31.01.2003 року і до досягнення дитиною повноліття.

Оскільки боржник до вересня 2012 року ніяких відомостей про доходи не надав то розмір його заборгованості держаним виконавцем був визначений із середньої заробітної плати працівника для даної місцевості та станом на 17 жовтня 2012 року складав 18 096,31 грн.

17 грудня 2012 року державний виконавець на підставі заяви боржника й доданих документів про доходи перерахував заборгованість та визначив її у розмірі 5 217,13 грн.

Посилаючись на те, що державний виконавець в порушення Закону України «Про виконавче провадження» здійснив перерахунок заборгованості без відповідного рішення суду, скаржниця просила визнати дії щодо перерахунку заборгованості неправомірними, зобов'язати державного виконавця нарахувати заборгованість по аліментам станом на 28 лютого 2013 року виходячи із середньомісячного доходу громадян по області з урахуванням інфляції та 30% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, а також призначити стягнення з боржника неустойки у розмірі 1% відсотка від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення.

Ухвалою Заводського районного суду м. Миколаєва від 8 квітня 2013 року скаргу задоволено частково. Визнано дії державного виконавця Заводського відділу ММУЮ Миколаївської області щодо перерахунку у грудні 2012 року розміру заборгованості по аліментам боржника неправомірними і визначено, що заборгованість ОСОБА_4 станом на 17 жовтня 2012 року була правильною. У задоволенні вимог про призначення неустойки відмовлено.

В апеляційний скарзі Заводський відділ ДВС ММУЮ, посилаючись на незаконність ухвали суду першої інстанції, яка постановлення з порушенням норм матеріального та процесуального права просив її скасувати та ухвалити нову, якою відмовити у задоволенні скарги ОСОБА_2

Заслухавши суддю-доповідача, осіб, які приймали участь у справі, дослідивши докази по справі в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до вимог ст. 195 Сімейного кодексу України, якщо платник аліментів не працював на час виникнення заборгованості і не працює на час визначення її розміру, вона обчислюється виходячи із середньої заробітної плати працівника даної місцевості. Розмір заборгованості за аліментами обчислюється державним виконавцем, а у разі спору судом.

Порядок стягнення аліментів визначений ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження».

Відповідно до п.7.5.2. Інструкції про проведення виконавчих дій встановлено, що розмір заборгованості із аліментів визначається державним виконавцем за місцем виконання рішення, виходячи з фактичного заробітку державного боржником. Якщо боржник у цей період не працював, то заборгованість визначається виходячи з середньої заробітної плати для даної місцевості.

Згідно п.6 ст. 12 Закону України «Про виконавче провадження» боржник зобов'язаний, зокрема, надавати у строк, у встановлений державним виконавцем, достовірні відомості про свої доходи та майно, у тому числі про майно, яким він володіє спільно з іншими особами, про рахунку у баках чи інших фінансових установах.

Як вбачається з матеріалів справи і таке встановлено судом, на підставі виконавчого листа №2-642 виданого Заводським районним судом м. Миколаєва 17 лютого 2003 року, державним виконавцем Заводського відділу ДВС ММУЮ 3 жовтня 2007 року відкрито виконавче провадження про стягнення з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 аліментів на утримання доньки ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2 у розмірі ? частини всіх видів заробітку, але не менше 50% неоподаткованого мінімуму на місяць, починаючи з 31 січня 2003 року і до повноліття дитини (ас.11-13).

У зв'язку з несплатою ОСОБА_4 нарахованих аліментів в повному обсязі, оскільки останній не працював, державним виконавцем неодноразово здійснювався розрахунок заборгованості. Станом на 17 жовтня 2012 року заборгованість за період з жовтня 2009 року складає 18 096,31 грн. (а.с. 25-27, 34).

З визначеним розміром заборгованості по аліментам боржник був ознайомлений, погоджувався з ним та зобов'язувався сплатити (виконавче провадження а.с.85). В судовому порядку розмір заборгованості ОСОБА_4 не оспорював.

Крім того, на неодноразові вимоги державного виконавця про надання у встановлений строк відомостей про доходи ОСОБА_4 не надавав.

Лише 17 грудня 2012 року, ОСОБА_4 не погоджуючись з розміром заборгованості, надав заяву та документи про доходи за 2009 рік у зв'язку з чим державним виконавцем було здійснено перерахунок заборгованості та визначено її розмір на 17 грудня 2012 року - 5 217,13 грн. (а.с.36-37).

Отже, при наявності спору щодо розміру заборгованості по аліментам у державного виконавця не було підстав для самостійного її перерахунку.

З урахуванням викладеного та положень вказаних вище норм суд першої інстанції дійшов вірного висновку щодо неправомірності дій державного виконавця по перерахунку заборгованості та обґрунтовано задовольнив скаргу в цій частині.

Висновок суду про відмову у задоволенні вимог ОСОБА_2 щодо нарахування пені є вірним, оскільки такі вимоги вирішується в порядку позовного провадження.

Посилання в апеляційній скарзі на те, що перерахунок заборгованості державним виконавцем було здійснено відповідно до Інструкції з організації примусового виконання рішень не заслуговують на увагу, оскільки розмір заборгованості є спірним, а тому підлягає обчисленню судом.

Таким чином, колегія судів не вбачає підстав для скасування ухвали суду, постановленої з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 312, 315 ЦПК України, колегія суддів

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу Заводського відділу державної виконавчої служби Миколаївського міського управління юстиції - відхилити.

Ухвалу Заводського районного суду м. Миколаєва від 8 квітня 2013 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але протягом двадцяти днів з цього часу може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий:

Судді: