Рішення № 330835, 27.12.2006, Господарський суд Закарпатської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Рішення

27.12.2006 Справа № 3/204

За позовом Хустського міжрайонного прокурора в інтересах держави в особі Ізянської сільської ради, с. Іза Хустського району

до відповідача Агровиробничого підприємства „Ділоліс”, с. Іза Хустського району

з участю третьої особи без самостійних вимог на стороні відповідача – Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю „Колос”, с. Іза Хустського району

про визнання державного акту на право приватної власності на землю серії РЗ № 182076, виданого 24.12.2003 року АВП „Ділоліс”, недійсним,

Суддя господарського суду –Мокану В.В.

представники:

Позивача –Пристая І.І., сільський голова

Дума О.В., довіреність б/н від 08.11.2006 року

Симулик В.М., довіреність б/н від 23.11.2006 року

Орос М.В., довіреність б/н від 23.11.2006 року

Щербан Д.М., довіреність б/н від 23.11.2006 року

Відповідача – Кемінь В.М., директор

Дубровська О.М, доручення б/н від 04.10.2006 року

Томищ В.Д., доручення № 48 від 06.12.2006 року

Калинич М.І., доручення № 46 від 06.12.2006 року

Ізай В.М., доручення № 47 від 06.12.2006 року

Грицак Я.П., доручення № 53 від 14.12.2006 року

Кемінь М.М., доручення № 54 від 14.12.2006 року

Третьої особи –Чопей О.М., доручення від 15.12.2006 року

Прокуратури – Роман М.С., прокурор відділу представництва інтересів

громадян і держави в суді

СУТЬ СПОРУ: Хустським міжрайонним прокурором заявлено позов в інтересах держави в особі Ізянської сільської ради, с. Іза Хустського району до агровиробничого підприємства „Ділоліс”, с. Іза Хустського району про визнання державного акту на право приватної власності на землю серії РЗ № 182076, виданого 24.12.2003 року АВП „Ділоліс”, недійсним. Ухвалою господарського суду від 24.11.2006 року до участі у справі залучено в якості третьої особи без самостійних вимог на стороні відповідача –Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю „Колос”, с. Іза Хустського району.

продовження рішення господарського суду Закарпатської області від 27.12.2006 року у справі № 3/204

В судовому засіданні 22.12.2006 року брали участь вищевказані представники сторін, оголошувалась перерва відповідно до ст. 77 ГПК України.

До участі у справі судом було залучено представника Закарпатського обласного головного управління земельних ресурсів. Суду подано висновок спеціаліста управління Марухнич Т.В, яка діяла на підставі довіреності № 1902 від 07.12.2006 року.

Представниками прокуратури і позивача в судових засіданнях позов підтримано повністю. Позовні вимоги обґрунтовано порушенням норм земельного законодавства при видачі оспорюваного державного акту на право приватної власності на землю, зокрема, ст. ст. 12, 116, 120, 125, 127 Земельного кодексу України. Наголошено, що ухвалою господарського суду Закарпатської області від 04.11.2003 року у справі № 1/319 (6/136) затверджено мирову угоду між АВП „Ділоліс”, с. Іза Хустського району та СТОВ „Колос”, с. Іза Хустського району від 20.10.2003 року, за якою СТОВ „Колос” передало АВП „Ділоліс” в рахунок боргу будівлі, а не земельну ділянку. Будь-яких угод щодо передачі земельної ділянки не укладалось. Крім того, висловлено заперечення щодо права СТОВ „Колос” здійснювати передачу земельної ділянки за відсутності у нього документів, підтверджуючих його право власності на земельну ділянку.

Відповідач проти позову заперечив, пославшись на законність переоформлення призначеної для обслуговування будівлі адмінбудинку земельної ділянки, яка перебувала у власності АТО „Нарцис”, правонаступником якого є СТОВ „Колос”. У спростування твердження позову про те, що оспорюваний державний акт незареєстрований в Хустському районному відділі земельних ресурсів послався на технічний звіт та листи Хустського районного відділу земельних ресурсів від 18.08.2006 року № 1156 та від 12.10.2006 року № 1403. Наголосив, що у відповідності до ст. 120 Земельного кодексу України при переході у власність будівлі до набувача переходить і земельна ділянка, на якій розміщена будівля.

Третя особа СТОВ „Колос” вважає позов безпідставним з тих же мотивів, що і АВП „Ділоліс”.

Вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників

учасників спору,

суд встановив:

Державним актом на право приватної власності на землю серії РЗ № 182076, виданим 24.12.2003 року Ізянським сільським головою на підставі ухвали господарського суду Закарпатської області від 04.11.2003 року у справі № 1/319 (6/136), посвідчено право приватної власності агровиробничого підприємства „Ділоліс”, с. Іза на земельну ділянку площею 0,1502 га, передану для обслуговування приміщень. Акт містить відмітку про його реєстрацію в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 27317. В наступному до акту внесено зміни в частині розміру земельної ділянки, який збільшено на 0,4498 га, внаслідок чого загальна площа склала 0,60 га.

продовження рішення господарського суду Закарпатської області від 27.12.2006 року у справі № 3/204

Відповідно до ст. ст. 125, 126 Земельного кодексу України виникнення права власності на землю законодавством пов’язується з одержанням державного акту на право власності та його державною реєстрацією. Отже, предметом дослідження законності оспорюваного у справі державного акту є з’ясування правомірності оформлення факту виникнення права власності відповідача на земельну ділянку площею 0,60 га.

Підставою набуття земельної ділянки у акті зазначено ухвалу господарського суду Закарпатської області від 04.11.2003 року у справі № 1/319 (6/136). Зазначеною ухвалою суду затверджено мирову угоду, укладену між АВП „Ділоліс”, с. Іза та СТОВ „Колос”, с. Іза 20.10.2003 року в процесі виконання судового рішення по справі № 1/319 (6/136), за умовами якої погашення заборгованості боржником СТОВ „Колос” здійснюється шляхом передачі у власність стягувача АВП „Ділоліс” адмінбудинку, що розташований в с. Іза, вул. Центральна, 93 Хустського району, вартістю 81 000 грн. та „Весільного залу” по вул. Раковського, б/н в с. Іза вартістю 51 400 грн. Умову про передачу будинків разом з земельними ділянками мирова угода від 20.10.2003 року та ухвала господарського суду від 04.11.2003 року не містять.

Отже, затверджуючи мирову угоду, у який про передачу земельної ділянки не йшлося, суд не досліджував можливість і правомірність передачі землі, наявність у СТОВ „Колос” належним чином оформленого права на земельну ділянку.

Відповідно до статті 120 Земельного кодексу України при переході права власності на будівлю і споруду право власності на земельну ділянку або її частину може переходити на підставі цивільно –правових угод.

Придбання земельних ділянок на підставі цивільно –правових угод регламентується главою 20 Земельного кодексу України, зокрема, ст. 132 Земельного кодексу України містить вимоги до угод про перехід права власності на земельні ділянки (обов’язкова письмова форма, нотаріальне посвідчення, вимоги до змісту угоди).

Аргумент відповідача про автоматичний перехід до набувача будівлі за цивільно-правовою угодою права власності на земельну ділянку суперечить вищевказаній ст. 120 Земельного кодексу України; такий порядок існував згідно чинної до 1 січня 2002 року ст. 30 Земельного кодексу України (у редакції від 13.03.1992 року № 2196-ХІІ), після 31 грудня 2001 року перехід права власності на землю має бути обумовлений відповідною цивільно-правовою угодою. У мировій угоді від 20.10.2003 року такої умови немає.

Посилання відповідача і третьої особи на останнє речення п/п „г” п. 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 16 квітня 2004 року № 7 „Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ” як підтвердження обов’язковості переходу до набувача права власності на ті частини земельної ділянки, одна з яких зайнята будівлею, а інша необхідна для її обслуговування, слід визнати помилковим. У контексті ст. 120 Земельного кодексу України це роз’яснення Пленуму Верховного суду України підлягає застосуванню у разі, якщо цивільно-правовою угодою констатовано перехід права власності на землю, але не визначено розмір земельної ділянки.

Аналіз правомірності оспорюваного державного акту на право приватної власності на землю потребує також дослідження права СТОВ „Колос” на відчуження зазначеної у акті земельної ділянки. Наявним у матеріалах справи державним актом на право колективної власності на землю 1-ЗК № 000063 від 10.12.1999 року підтверджено право колективної власності агроторгового об’єднання „Нарцис” на 1068,6 га землі, переданої для ведення сільськогосподарського виробництва

продовження рішення господарського суду Закарпатської області від 27.12.2006 року у справі № 3/204

відповідно до рішення Ізянської сільської ради від 02.12.1999 року. Листом начальника Хустського районного відділу земельних ресурсів № 1535 від 23.11.2006 року повідомлено, що згідно проекту роздержавлення земель колективного сільськогосподарського підприємства АТО „Нарцис” на території Ізянської сільської ради земельна ділянка в контурі 1678 площею 0,4 га під будівлями рахувалась в колективній власності АТО „Нарцис”, інформацією щодо передачі земельної ділянки іншим землекористувачам відділ земельних ресурсів не володіє (арк. спр. № 63).

На вимогу ухвали господарського суду про надання доказів набуття права власності на земельну ділянку під адмінбудинком представник СТОВ „Колос” послалась на факт правонаступництва СТОВ „Колос” за АТО „Нарцис” відповідно до статуту; акт прийому-передачі земельних ділянок, закріплених за об’єктами, будівлями, спорудами від 16.02.2000 року; акт встановлення та передачі межових знаків в натурі, на місцевості від 16.02.2000 року і пояснила, що державний акт на право власності на земельну ділянку СТОВ „Колос” не видавався.

Відповідно до п. 6 рішення зборів уповноважених працівників АТО „Нарцис” від 10.02.2000 року колективне агроторгове об’єднання „Нарцис” реформоване в сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю „Колос” на засадах приватної власності на землю та майно і орендних відносин з правонаступництвом по всіх господарських, майнових та фінансових зобов’язаннях.

Актом прийому-передачі від 16.02.2000 року комісія по реформуванню АТО „Нарцис” провела передачу земельних ділянок, а СТОВ „Колос” прийняло земельні ділянки, що закріплені за об’єктами, будівлями, спорудами згідно Державного акту на право колективної власності на землю № 000063 від 10.12.1999 року; згідно п. 4 акту передана земельна ділянка під адмінбудинком.

Відповідно до ст. ст. 22, 23 Земельного кодексу України (в редакції постанови Верховної Ради України від 13.03.1992 року № 2196-ХІІ), який діяв на час реформування АТО „Нарцис”, право власності на землю виникало після встановлення землевпорядними організаціями меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує це право –державного акта на право власності на землю. Державний акт на право колективної власності землею видавався колективному сільськогосподарському підприємству, сільськогосподарському кооперативу, сільськогосподарському акціонерному товариству із зазначенням розмірів земель, що перебувають у власності підприємства, кооперативу, товариства і у колективній власності громадян. До державного акта мав додаватись список цих громадян.

Діючий Земельний кодекс України виникнення права власності на землю юридичних осіб (ст. 82) також пов’язує з одержанням документа, що посвідчує право власності –державного акта (ст. ст. 125, 126 Земельного кодексу України).

Відсутність у СТОВ „Колос” державного акта на право власності на земельну ділянку під адмінбудинком унеможливлювала оформлення передачі земельної ділянки АВП „Колос”.

Внесення змін до Державного акту на право приватної власності на землю № 182076 від 24.12.2003 року в частині збільшення розміру земельної ділянки суперечить „Інструкції про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право приватної власності на землю, право власності на землю і право постійного користування землею (в тому числі на умовах оренди) та договорів оренди землі”, затвердженій наказом Державного комітету України по земельних ресурсах № 43 від 04.05.1999 року, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 04.06.1999 року за № 354/3647: п. 3.9 Інструкції, який передбачав внесення змін у

продовження рішення господарського суду Закарпатської області від 27.12.2006 року у справі № 3/204

державний акт в разі будь-яких змін в розташування меж земельної ділянки або умов її передачі чи надання, вилучено на підставі наказу Державного комітету України по земельних ресурсах № 174 від 02.07.2003 року.

З огляду на викладене суд констатує відсутність визначених земельним законодавством України підстав для набуття відповідачем АВП „Ділоліс” права приватної власності на земельну ділянку площею 0,60 га і безпідставність оформлення права власності оспорюваним актом.

Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 16.04.2004 року № 7 „Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ” господарському суду підвідомчі справи за позовами про визнання недійсними державних актів про право власності на земельні ділянки.

Враховуючи, що відповідно до ст. 9 Цивільного кодексу України положення Цивільного кодексу застосовуються до врегулювання відносин, які виникають у сфері використання природних ресурсів, (в тому числі землі), якщо вони не врегульовані іншими спеціальними актами законодавства, суд вважає правомірним застосування норм Цивільного кодексу України щодо оцінки законності державного акту на право приватної власності на землю, як цивільно-правового правочину.

Встановлення судом фактів недотримання при видачі і оформленні оспорюваного державного акту на право приватної власності на землю норм ст. ст. 82, 132, 125, 126 діючого Земельного кодексу України, ст. ст. 22, 23 Земельного кодексу України (в редакції Постанови Верховної Ради України від 13.03.1992 року № 2196-XІІ), „Інструкції про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право приватної власності на землю, право колективної власності на землю, право власності на землю і право постійного користування землею (в тому числі на умовах оренди) та договорів оренди землі”, затвердженої наказом Державного Комітету України по земельних ресурсах № 43 від 04.05.1999 року, надає підстави для визнання оспорюваного акту на право приватної власності на землю недійсним відповідно до ст. ст. 203, 215 Цивільного кодексу України.

З огляду на викладене позов підлягає задоволенню.

Судові витрати по сплаті державного мита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу належить віднести на відповідача.

Керуючись ст. ст. 82, 120, 125, 126, 132 діючого Земельного кодексу України, ст. ст. 22, 23 Земельного кодексу України (в редакції постанови Верховної Ради України від 13.03.1992 року № 2196-XII), ст. ст. 9, 203, 205 Цивільного кодексу України, постановою Пленуму Верховного Суду України від 16.04.2004 року № 7 „Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ”, наказом Державного комітету України по земельних ресурсах № 43 від 04.05.1999 року, ст. ст. 49, 82 –85 Господарського процесуального кодексу України,

СУД ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити повністю.

продовження рішення господарського суду Закарпатської області від 27.12.2006 року у справі № 3/204

2. Державний акт на право приватної власності на землю серії РЗ № 182076, виданий 24.12.2003 року агровиробничому підприємству „Ділоліс”, визнати недійсним.

3. Стягнути з агровиробничого підприємства „Ділоліс”, с. Іза, вул. Раковського, 41 Хустського району (код ЄДРПОУ 13584712):

а) в доход Державного бюджету України суму 85 (Вісімдесят п’ять гривень) грн. державного мита із зарахуванням по коду бюджетної класифікації 22090200, символ звітності банку 095;

б) на користь Державного підприємства “Судовий інформаційний центр”, м. Київ, пр-т. Перемоги, 44 (р/р 26002014180001 у ВАТ “Банк Універсальний”, м. Львів, МФО 325707, код ЄДРПОУ 30045370) суму 118 (Сто вісімнадцять) грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

4. Рішення набирає законної сили в порядку ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя В.В.Мокану