Постанова № 33082805, 16.08.2013, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" серпня 2013 р. Справа № 922/1232/13

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Барбашова С.В., суддя Білецька А.М., суддя Гончар Т.В.

при секретарі Гурдісовій Н.В.

за участю представників сторін:

позивача - Вовк Д.О., дов. б/н від 01.10.2012 року,

відповідача - не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Мультіпак", м. Харків (вх.№1807 Х/3-10)

на рішення господарського суду Харківської області від 27.05.2013р. по справі № 922/1232/13

за позовом Товариство з обмеженою відповідальністю "Полімерград", м. Мерефа Харківської області

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Мультіпак", м. Харків

про стягнення 52000,00 грн.

та за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Мультіпак", м. Харків

до Товариство з обмеженою відповідальністю "Полімерград", м. Мерефа Харківської області

про стягнення 56250,00 грн.

ВСТАНОВИЛА:

У березні 2013 року ТОВ "Полімерград" звернулось до господарського суду Харківської області з позовом про стягнення з ТОВ "Мультіпак" заборгованості у розмірі 52000,00 гривень, у тому числі, 40000,00 гривень суми основного боргу та 12000,00 гривень суми нарахованого штрафу. В обґрунтування позовних вимог посилався на неналежне виконанням відповідачем умов договору поставки №131111, укладеного сторонами 08.04.2011 року.

ТОВ "Мультіпак" звернулось до господарського суду із зустрічною позовною заявою та просило суд стягнути з позивача за первісним позовом 56250,00 гривень передоплати за договором поставки №131111 від 08.04.2011, укладеного сторонами. Вимоги зустрічного позову обґрунтовані тим, що після сплати ним авансу у розмірі 56250,00 гривень, продукція за спірним договором до теперішнього часу йому не поставлена, а посилання первісного Позивача на видаткову накладну №РН 23-10-04 від 23 жовтня 2012 року та довіреність №11 від 23 жовтня 2012 року, яка була видана на ім'я Томіліна Я.М., не є документами, що підтверджують чи спростовують факт поставки товару. У зв'язку з чим просив у задоволенні первісного позову відмовити.

Рішенням господарського суду Харківської області від 27.05.2013р. по справі № 922/1232/13 (суддя Аріт К.В.) первісний позов задоволено повністю. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Мультіпак" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Полімерград" 40000,00 гривень основної заборгованості, 12000,00 гривень штрафу та 1720,50 гривень судового збору. В задоволенні зустрічного позову відмовлено повністю.

Відповідач за первісним позовом - ТОВ "Мультіпак" з рішенням господарського суду Харківської області від 27.05.2013р. по справі № 922/1232/13 не погодився, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким зустрічний позов задовольнити, а у задоволенні первісного позову відмовити, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. Зокрема, в апеляційній скарзі відповідач заперечує проти факту отримання товару за договором поставки №131111 від 08.04.2011, та вважає, що видаткова накладна №РН 23-10-04 від 23 жовтня 2012 року та довіреності №11 від 23 жовтня 2012 року на ім'я Томіліна Я.М. не є документом, який спростовує чи підтверджує факт отримання товару.

Позивач за первісним позовом у відзиві на апеляційну скаргу з наведеними скаржником доводами не погоджується, просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, оскаржуване рішення - без змін.

Відповідач за первісним позовом в призначене судове засідання явку свого уповноваженого представника не забезпечив, про причини неявки суд не повідомив. Про час та місце судового розгляду справи був повідомлений належним чином.

Враховуючи те, що судом апеляційної інстанції створено всі необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, вжито заходи для належного повідомлення сторін про час та місце розгляду справи, а також з огляду на те, що явку представників сторін у дане судове засідання не визнано обов'язковою, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу без участі представника відповідача за наявними у ній матеріалами у відповідності до статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин справи та докази по справі на їх підтвердження, їх юридичну оцінку та доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, заслухавши уповноважених представників сторін, колегія суддів приходить до висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення без змін, виходячи з наступних підстав.

Як свідчать матеріали справи, 08 квітня 2011 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Полімерград" (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Мультіпак" (покупець) було укладено договір поставки №131111, відповідно до умов якого, постачальник зобов'язався у порядку і строки, обумовлені договором, постачати поліетилен, поліпропілен, полістирол (товар), а покупець зобов'язувався прийняти товар і оплатити його на умовах, визначених у цьому договорі.

Умовами п. 1.3. договору сторони встановили, що кількість і асортимент кожної партії товару, що поставляється, вказується в накладній, яка є невід'ємною частиною цього договору. Накладні оформляються на кожну партію товару, що поставляється і мають силу специфікацій до цього договору.

За змістом пункту п.2.3. вищевказаного договору, постачальник зобов'язаний надати належним чином оформлені документи на товар, що поставляється, у відповідності до вимог чинного законодавства України, а саме: накладну і податкову накладну на товар, підписані уповноваженою особою та скріплені печаткою постачальника.

Відповідно до п.5.1. договору, ціна на поставлений за цим договором товар є договірною і вказується в накладних на кожну партію товару.

Судом першої інстанції встановлено, що позивач належним чином виконав взяті на себе зобов'язання за договором та поставив відповідачу товар поліетилен TIPELIN FS 471-02 (надалі - товар) у кількості 5,0 тонн, загальною вартістю 96250,00 гривень, про що свідчить належним чином складена та підписана представниками сторін видаткова накладна №РН23-10-04 від 23 жовтня 2012 року. на суму 96250,00 грн., а також довіреність №11 від 23 жовтня 2012 року (Типова форма М-2), видана ТОВ «Мультіпак» на ім'я Томіліна Ярослава Миколайовича для отримання від ТОВ «Полімерград» цінностей за рахунком №СФ23-10-01 від 23.10.2012.

Крім того, поставка товару позивачем підтверджується податковою накладною №132 від 23 жовтня 2012 року., яка міститься в матеріалах справи.

Позивач за зустрічним позовом, в обґрунтування заявлених позовних вимог посилався на той факт, що товар за спірним договором отриманий ним не був. Крім того, в обґрунтування зустрічних позовних вимог зазначив, що видаткова накладна №РН23-10-04 від 23 жовтня 2012 року та довіреність №11 від 23 жовтня 2012 року, яка була видана Томіліну Я.М., не є документами, які підтверджують чи спростовують факт поставки.

Відповідно до умов укладеного сторонами договору (п.5.3.), покупець проводить оплату на умовах 100% передоплати шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника. Датою оплати вважається дата зарахування коштів на банківський рахунок постачальника.

Аналіз встановлених по справі обставин свідчить, що відповідач за первісним позовом частково сплатив за отриманий товар кошти в розмірі 56250,00, що підтверджується належним чином засвідченими копіями банківських виписок, які знаходяться в матеріалах справи.

Проте, відповідач в порушення умов договору не здійснив повної остаточної оплати вартості за отриманий товар, внаслідок чого за відповідачем утворився борг в сумі 40000,00 грн.

Відповідно до ст. 222 ГК України учасники господарських відносин, що порушили майнові права або законні інтереси інших суб'єктів, зобов'язані поновити їх, не чекаючи пред'явлення їм претензії чи звернення до суду. У разі необхідності відшкодування збитків або застосування інших санкцій суб'єкт господарювання чи інша юридична особа - учасник господарських відносин, чиї права або законні інтереси порушено, з метою безпосереднього врегулювання спору з порушником цих прав або інтересів має право звернутися до нього з письмовою претензією.

Матеріалами справи підтверджується, що позивач, в порядку досудового врегулювання спору, звернувся до відповідача з вимогою (вих.№10-13) від 12 лютого 2013 року погасити заборгованість на суму 40000,00 грн., яка була залишена відповідачем без відповіді.

Невиконання відповідачем своїх зобов'язань в частині повної оплати за отриманий товар й стало підставою для звернення позивача до суду.

В апеляційній скарзі відповідач за первісним позовом факт отримання товару заперечує та вважає, що видаткова накладна №РН23-10-04 від 23 жовтня 2012 року. на суму 96250,00 грн., а також довіреність №11 від 23 жовтня 2012 року (Типова форма М-2), видана ТОВ «Мультіпак» на ім'я Томіліна Я.М. на отримання від ТОВ «Полімерград» цінностей за рахунком №СФ23-10-01 від 23.10.2012 не можуть вважатись належним доказом на підтвердження поставки позивачем товару за договором.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам, колегія суддів зазначає, що згідно ч. 2 статті 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 ЦК України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно із ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Колегія суддів звертає увагу, що відповідно до Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1995 року, господарські операції господарюючих суб'єктів фіксуються та підтверджуються первинними документами, складеними та оформленими відповідно до вимог зазначеного Положення. Такими документами зокрема є видаткова накладна, що входить до кола доказів про передачу товару однією стороною іншій.

Крім того, надана позивачем до суду довіреність на отримання товарно-матеріальних цінностей (типова форма М-2) також оформлена належним чином відповідно до Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей, затвердженою наказом Міністерства фінансів України № 99 від 16.05.1996 р., а саме, вказана довіреність містить номер і дату, перелік цінностей, які належать отримати, в тому числі найменування товару та його кількість, засвідчена підписом керівника підприємства та головного бухгалтера, а також містять зразок підпису особи, яка уповноважена на отримання цінностей.

Як зазначено Вищим господарським судом України в інформаційному листі від 17.07.2012 р. за № 01-06/928/2012 «Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді окремих норм матеріального права», підписання покупцем видаткової накладної, яка є первинним документом у розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» і яка відповідає вимогам, зокрема, статті 9 названого Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар. Строк виконання відповідного грошового зобов'язання визначається за правилами, встановленими частиною першою статті 692 ЦК України.

Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що судом першої інстанції також досліджено факт наявності податкової накладної №132 від 23 жовтня 2012 року, яка в силу податкового законодавства є обов'язковою при передачі товару та внесення цих відомостей в реєстр виданих та отриманих накладних.

Крім того, наявність чи відсутність будь-яких зобов'язань сторін підтверджується первинними документами -договором, накладними, рахунками, тощо.

Так, на виконання вимог ухвали Харківського апеляційного господарського суду від 04.07.2013 позивачем за первісним позовом було надано копію рахунку-фактури №СФ23-10-01 від 23.10.2012 та номер якого міститься в довіреності на отримання спірного товару. Крім того, фактом на підтвердження отримання товару відповідачем також є часткова оплата за товар відповідно до рахунку-фактури №СФ23-10-01 від 23.10.2012., про що свідчить виписка з банківського рахунку від 25.10.2012 та 31.10.2012. Більш того, спірним договором не передбачено здійснення авансового платежу, а в наданому рахунку також не зазначено, що ця сума є передплатою, тому твердження відповідача про неотримання товару та вимога про повернення йому сплачених коштів в розмірі 56250,00 грн. є безпідставною та спростовується матеріалами справи.

Таким чином, з'ясувавши всі обставини справи, дослідивши наявні у справі матеріали, а також додатково надані сторонами докази, колегія суддів дійшла висновку, що факт поставки відповідачу товару за договором є доведеним, відповідачем належними доказами не спростований.

Враховуючи, що матеріалами справи підтверджується факт поставки позивачем товару та його часткової оплати з боку відповідача, колегія суддів вважає безпідставними та такими, що спростовуються матеріалами справи вимоги заявника апеляційної скарги про наявність обставин для скасування рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні зустрічних позовних вимог про стягнення з ТОВ «Полімерград» на користь ТОВ «Мультіпак» 56250,00 грн. передоплати за отриманий останнім товар.

Інші доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження під час перегляду рішення в апеляційному порядку.

За таких обставин, у відповідності з вимогами ст. 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України, враховуючи, що матеріалами справи підтверджується факт поставки позивачем товару та його часткової оплати з боку відповідача, останній не надав доказів належного виконання взятих на себе зобов'язань щодо повної оплати поставленого товару або обґрунтованих заперечень проти позовних вимог позивача за первісним позовом, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про задоволення первісного позову ТОВ «Полімерград» про стягнення з ТОВ «Мультіпак» заборгованості у розмірі 40000,00 грн. та відмову у задоволенні зустрічних позовних вимог.

Частиною 1 ст. 216 та частиною 2 ст. 217 ГК України передбачена господарсько-правова відповідальність учасників господарських відносин за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбаченому цим Кодексом, іншими законами та договором, у вигляді відшкодування збитків, штрафних санкцій та оперативно-господарських санкцій.

Пунктом п.6.3 договору сторони встановили, що у разі прострочення оплати більш ніж на 30 календарних днів з моменту відвантаження товару покупцеві, останній додатково сплачує постачальнику штраф у розмірі 30% від суми невиконаного зобов'язання.

Таким чином, позовна вимога позивача за первісним позовом про стягнення з відповідача штрафу в розмірі 12000,00 грн. матеріально та документально обґрунтована та є такою, що правомірно задоволена судом першої інстанції.

Відповідно до статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Обов'язок доказування відповідно до приписів статті 33 Господарського процесуального кодексу України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення.

За таких обставин, відповідач за первісним позовом ані під час вирішення спору у господарському суді Харківської області, ані під час розгляду його апеляційної скарги не надав жодного документального доказу обґрунтованості та правомірності висловлених у своїй апеляційній скарзі тверджень. Тому, вказані вимоги скаржника, що зазначені ним в апеляційній скарзі, не підлягають задоволенню, а наведені на їх підтвердження доводи не можуть бути прийнятими до уваги колегією суддів в якості підстав для зміни або скасування прийнятого у даній справі рішення господарського суду Харківської області від 27.05.2013р. по справі № 922/1232/13.

На підставі викладеного та керуючись статтями 32-34, 99, 101, пунктом 1 статті 103, статтею 105, 110 Господарсько процесуального кодексу України судова колегія, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Мультіпак", м. Харків залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Харківської області від 27.05.2013р. по справі № 922/1232/13 залишити без змін.

Постанова набирає чинності з дня її проголошення і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом 20-ти днів..

Повний текст постанови складено та підписано 16 серпня 2013 року.

Головуючий суддя Барбашова С.В.

Судді Білецька А.М.

Гончар Т.В.