Постанова № 33082498, 21.08.2013, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-8641/12/2670 (у 2-х томах) Головуючий у 1-й інстанції: Шейко Т.І.

Суддя-доповідач: Гром Л.М.

ПОСТАНОВА

Іменем України

21 серпня 2013 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

Головуючого-судді - Гром Л.М.;

суддів - Бєлової Л.В.,

Міщука М.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгово-будівельна компанія «Укрбудіндустрія» на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 19 вересня 2012 року за адміністративним позовом Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва до Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгово-будівельна компанія «Укрбудіндустрія», Товариства з обмеженою відповідальністю «Логокомп» про визнання угоди недійсною та стягнення коштів,

ВСТАНОВИВ:

Державна податкова інспекція у Печерському районі м. Києва звернулась до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгово-будівельна компанія «Укрбудіндустрія» (відповідач-1), Товариства з обмеженою відповідальністю «Логокомп» (відповідач-2) та просила визнати договір №280611 від 28.06.2011 р. між ТОВ «ТБК «Укрбудіндустрія» та ТОВ «Логокомп» недійсним на підставі ч. 3 ст. 215 ЦК України; стягнути з ТОВ «Логокомп» (код ЄДРПОУ 36677058), адреса: 01010, м. Київ, вул. Аістова, 3 всього отриманого за договором №280611 від 28.06.2011 р. на суму 1 203 170, 56 грн. на користь ТОВ «ТБК «Укрбудіндустрія» (код ЄДРПОУ 33302455, адреса: 01103 м. Київ, вул. Кіквідзе, 18а та стягнути з ТОВ «ТБК «Укрбудіндустрія» в дохід держави кошти, отримані від ТОВ «Логокомп» в сумі 1 203 170, 56 грн.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 19 вересня 2012 року позов задоволено повністю.

Не погоджуючись з постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 19 вересня 2012 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Торгово-будівельна компанія «Укрбудіндустрія» звернулося до Київського апеляційного адміністративного суду з апеляційною скаргою, в якій просить ухвалене у справі судове рішення скасувати та постановити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

У судове засідання сторони не з'явилися, причини неявки сторін суду невідомі, про розгляд справи були повідомлені належним чином.

Відповідно до ч.4 ст.196 КАС України неприбуття в судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

У зв'язку з неявкою в судове засідання всіх осіб, які беруть участь в справі, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу, відповідно до ч.1 ст.41 КАС України, не здійснюється.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши за матеріалами справи наведені у апеляційній скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, посадовими особами позивача проведена невиїзна позапланова перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгово-будівельна компанія «Укрбудіндустрія» з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з ПП «Дніпрорембуд-Сервіс» код ЄДРПОУ 34827449 та ТОВ «Логокомп» код ЄДРПОУ 36677058 за період з 01.05.2011 року по 31.12.2011 року та складено акт перевірки №178/22-8/33302445 від 18.04.2012 року (далі - акт перевірки).

В ході перевірки не підтверджено наявність поставок товарів (послуг) від підприємств-постачальників у періоді з 01.06.2011 року по 31.12.2011 року, що свідчить про те, що правочини між ТОВ «Логокомп» та підприємствами-постачальниками здійснені без мети настання реальних наслідків. Отже, зазначені правочини, відповідно до ч. 1,2 ст. 215, ч. 5 ст. 203 ЦК України є нікчемними і в силу ст. 216 ЦК України не створюють юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з їх недійсністю.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що вироком Печерського районного суду м. Києва від 21.10.2010 р. по справі №1-786/10 засуджено керівника відповідача -2, Товариства з обмеженою відповідальністю «Логокомп», - ОСОБА_3 за ст.ст. 205 ч. 2 та 358 ч. 2 КК України за створення суб'єкта підприємницької діяльності (юридичної особи) з метою прикриття незаконної діяльності та підроблення документів. ОСОБА_3 не мав на меті здійснення підприємницької діяльності і не здійснював її, як і не здійснювало діяльності очолюване ним товариство, оскільки, за даними звітів, працює на підприємстві 1 особа - сам ОСОБА_3, а тому угода №280611 від 28.06.2011 р. між ТОВ «ТБК «Укрбудіндустрія»та ТОВ «Логокомп» не може вважатись дійсною.

Приймаючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що при укладенні угоди №280611 від 28.06.2011 р. між відповідачами не були додержані вимоги частин 1, 3 та 5 статті 203 ЦК України, а тому відповідно до положень статті 228 ЦК України все одержане за зазначеною угодою підлягає стягненню в дохід держави.

Однак з таким висновком суду першої інстанції колегія суддів не може погодитись з огляду на наступне.

За змістом приписів ст.228 Цивільного кодексу України правочин, учинений з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, водночас є таким, що порушує публічний порядок, а, отже, є нікчемним.

Відповідно до ч.2 ст.215 Цивільного кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Згідно з частиною 1 статті 208 Господарського кодексу України, якщо господарське зобов'язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін - у разі виконання зобов'язання обома сторонами - в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов'язанням, а в разі виконання зобов'язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також усе належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише в однієї зі сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави.

Наведену норму слід застосовувати з урахуванням того, що відповідно до статті 228 Цивільного кодексу України правочин, учинений з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, водночас є таким, що порушує публічний порядок, а отже, - нікчемним.

Органи державної податкової служби, вказані в абзаці 1 статті 10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», чинній на час виникнення спірних правовідносин, можуть на підставі пункту 11 цієї статті звертатись до судів із позовами про стягнення в доход держави коштів, одержаних за правочинами, вчиненими з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, посилаючись на їхню нікчемність. Висновок суду стосовно нікчемності правочину має бути викладений у мотивувальній, а не в резолютивній частині судового рішення.

З огляду на викладене, судова колегія дійшла висновку, що вимоги про визнання недійною угоди, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, не можуть бути предметом позову, а тому провадження в цій частині підлягає закриттю.

Щодо застосування наслідків недійсності угоди, то як вірно зазначено судом апеляційної інстанції, для визнання угоди недійсною необхідно встановлювати наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угоди недійсною.

З матеріалів справи вбачається, що 28.06.2011 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Торгово-будівельна компанія «Укрбудіндустрія» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Логокомп» було укладено Договір №280611 купівлі-продажу товару.

Згідно з п. 1.1 Договору №280611 від 28.06.2011 р. Продавець (ТОВ «Логокомп») зобов'язується передати у власність Покупця (ТОВ «Торгово-будівельна компанія «Укрбудіндустрія») продукцію, а саме - гранітні вироби та дошку, а Покупець зобов'язується прийняти цей товар та оплатити його.

Відповідач-1, як покупець, здійснив перерахунки грошових коштів на розрахунковий рахунок відповідача-2, що підтверджується витягом з відділення №1119 ПАТ «Банк Форум» щодо руху коштів на рахунках відповідача-1 та не заперечується позивачем.

В якості здійснення господарської операції, зокрема, отримання від відповідача-2 товару, відповідач-1 надав рахунки-фактури, видаткові та податкові накладні та листи суб'єктів господарської діяльності, якими в подальшому був використаний товар, придбаний відповідачем-1 у відповідача-2.

Отже, факт виконання зобов'язання є не спростованим, а сторони, підписавши договір та прийнявши його виконання, вчинили юридично значимі дії, які спрямовані на схвалення укладеного договору, зобов'язання укладене у відповідності з встановленими цілями діяльності підприємства.

Оскільки сама по собі оскаржувана угода не є такою, що суперечать інтересам держави та суспільства, а санкції, встановлені частиною 1 ст. 208 ГК України, не можуть застосовуватися за сам факт несплати податків (зборів, інших обов'язкових платежів), зокрема однією зі сторін договору, що є самостійним правопорушенням, судова колегія дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення позову в цій частині.

З огляду на викладене колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції було неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

За таких обставин, колегія суддів, у відповідності до ст. 205 КАС України, приходить до висновку, що в частині позовних вимог про застосування наслідків визнання недійсним господарського зобов'язання, передбачених ст.208 ГК України постанову суду першої інстанції необхідно скасувати та прийняти нову постанову про відмову в задоволенні позовних вимог, в частині позовних вимог про визнання недійсною угоди - скасувати та провадження у цій частині закрити.

Керуючись статтями 195, 196, 202, 205, 207 КАС України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгово-будівельна компанія «Укрбудіндустрія» - задовольнити частково.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 19 вересня 2012 року в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Логокомп» (код ЄДРПОУ 36677058, адреса: 01010, м. Київ, вул. Аістова, 3) всього отриманого за угодою №280611 від 28 червня 2011 р., а саме коштів у розмірі 1 203 170, 56 грн. на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгово-будівельна компанія «Укрбудіндустрія» (код ЄДРПОУ 33303445, адреса: 01103 м. Київ, вул. Кіквідзе, 18 а) та стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгово-будівельна компанія «Укрбудіндустрія» (код ЄДРПОУ 33303445, адреса: 01103 м. Київ, вул. Кіквідзе, 18 а), одержаних від Товариства з обмеженою відповідальністю «Логокомп» (код ЄДРПОУ 36677058, адреса: 01010, м. Київ, вул. Аістова, 3) коштів у розмірі 1 203 170, 56 грн. в дохід держави - скасувати та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 19 вересня 2012 року в частині позовних вимог про визнання недійсною угоди №280611 від 28 червня 2011 р., укладеної між Товариством з обмеженою відповідальністю «Торгово-будівельна компанія «Укрбудіндустрія» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Логокомп» - скасувати та провадження у цій частині закрити.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст.212 КАС України.

Головуючий:

Судді:

Головуючий суддя Гром Л.М.

Судді: Бєлова Л.В.

Міщук М.С.