Постанова № 33082409, 31.07.2013, Черкаський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 липня 2013 року справа № 823/1881/13-а

15 год. 35 хв. м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Руденко А.В.,

при секретарі - Чемерин О.В.,

за участю:

представника позивача - Вовка А.І. (за довіреністю),

представників відповідача - Швидкої В.П., Вовк Н.О. (за довіреністю),

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Техпромагросервіс» до Черкаської міської виконавчої дирекції Черкаського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності про визнання неправомірними дій щодо організації та проведенні планової перевірки, визнання протиправним наказу про проведення планової перевірки та скасування рішення про повернення неправомірно використаних коштів в сумі 5628 грн. і застосування штрафу за порушення порядку використання коштів Фонду в сумі 2814 грн., -

ВСТАНОВИВ:

У травні 2013 року до суду звернулось товариство з обмеженою відповідальністю «Техпромагросервіс» з адміністративним позовом до Черкаської міської виконавчої дирекції Черкаського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, у якому просило скасувати рішення від 15.05.2013р. №93 про повернення неправомірно використаних коштів в сумі 5628 грн. та застосування штрафу за порушення порядку витрачання коштів Фонду в сумі 2814 грн., визнати неправомірними дії відповідача щодо організації та проведення в березні-квітні 2013р. планової перевірки та складання і вручення позивачу акта планової перевірки від 05.04.2013р. №212, визнати протиправним наказ від 25.02.2013р. №61 про проведення планової перевірки з 27.03.2013р. по 5.04.2013р.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що зміст наказу про проведення перевірки не був доведений до відповідача, у акті перевірки не вказано про наявність плана-графіка контрольно-ревізійної роботи у першому-другому кварталі 2013 року, що суперечить пункту 3.2 Інструкції №29 від 22.11.2010р. про порядок проведення перевірок страхувальників по коштах Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, прийняття рішень за їх результатами та процедуру оскарження, яким передбачено, що перевірки проводяться згідно з планами-графіками Фонду; перевірка тривала 8 днів, що суперечить пункту 3.10 Інструкції №29, згідно з яким строк проведення перевірки страхувальників-суб'єктів малого підприємництва не повинен перевищувати 5-ти днів; перевірка починаючи з другого дня її проведення здійснювалась в приміщенні відповідача, що суперечить пункту 2.1 Інструкції №29, який передбачає, що перевірка в приміщенні Фонду проводиться лише за пропозицією страхувальника та за умови надання ним всіх необхідних документів для проведення перевірки; не надав акт перевірки, чим порушив пункт 3.13. Інструкції №29; акт перевірки від 05.04.2013р. у вказану дату не був складений, оскільки у ньому зазначено про відмову від підписання 08.04.2013р. та відсутні відмітки про відмову від підписання працівників позивача; рішення про повернення коштів від 15.05.2013р. прийнято з порушенням передбаченого пунктом 4.10 Інструкції №29 20-ти денного строку; актом перевірки встановлено порушення пункту 1.4 Положення про комісію (уповноваженого) підприємства, установи, організації із загальнообов'язкового державного соціального страхування внаслідок того, що строк повноважень членів комісії закінчився 05.12.2012р., однак вказане спростовується наказом та документами позивача за грудень 2012 року про затвердження й обрання складу комісії із соціального страхування, які не враховані при проведенні перевірки; встановлене перевіркою порушення порядку видачі путівок на санаторно-курортне лікування працівникам позивача ОСОБА_4 та ОСОБА_5 внаслідок відсутності у позивача заяв про видачу путівок, довідок форми 070/0 про потребу у санаторно-курортному лікуванні, квитанцій до прибуткових касових ордерів про часткову оплату вартості путівок до їх використання та використання не в період відпустки відсутнє, оскільки заяви та довідки були знищені у зв'язку зі збігом трирічного строку їх зберігання, передбаченого пунктом 17 Інструкції про заповнення форми первинної облікової документації №070/0 «Довідка про одержання путівки на санаторно-курортне лікування», затвердженої наказом МОЗ від 14.02.2012р. №110 та Положенням про порядок ведення касових операцій у національній валюті в Україні №637; висновок відповідача про відсутність позабалансового обліку путівок протягом 2008-2009 років не відповідає дійсності, оскільки такий облік вівся у Книзі обліку путівок до санаторно-курортних закладів.

У судовому засіданні представники позивача ОСОБА_5 та ОСОБА_1 позов підтримали та просили задовольнити з підстав, викладених у позовній заяві.

Відповідач проти позову заперечив. У письмових запереченнях від 12.07.2013р. вказав, що при проведенні планової перевірки встановлено виділення путівок на санаторно-курортне лікування директору позивача ОСОБА_5 до ДП «Санаторій «Шаян» з 28.04.2009р. та головному бухгалтеру ОСОБА_4 до ЗАТ «Трускавецькурорт» Санаторій «Кристал» з 30.11.2008р. з порушенням частин першої та другої статті 47 та частини третьої статті 50 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням» від 18.01.2011р. №2240-111 та пунктів 4.1, 4.2, 4.14 Інструкції про порядок забезпечення застрахованих осіб і членів їх сімей путівками на санаторно-курортне лікування, які придбані за рахунок коштів Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, затвердженої постановою Фонду від 02.06.2005р. №55, пунктів 4.1, 4.2, 4.14 Порядку отримання застрахованими особами і членами їх сімей санаторно-курортного лікування, що сплачується за рахунок коштів Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, затвердженого постановою правління Фонду від 25.02.2009р. №12, а саме: відсутність заяв про виділення путівок, довідок форми №070/0 про потребу у санаторно-курортному лікуванні, без квитанції чи прибуткового касового ордеру про часткову оплату путівок та не в період відпусток, внаслідок чого неправомірно використано кошти Фонду у сумі 5628 грн. Рішення про відшкодування неправомірно витрачених коштів Фонду та застосування штрафу прийнято на підставі статті 30 Закону №2240.

Посилання позивача на закінчення терміну зберігання довідок форми №070/0 та касових ордерів вважає безпідставним, оскільки відповідно до пункту 3.2 Інструкції №29 перевірці підлягають документи страхувальника за звітні періоди поточного та попередніх років, за які не здійснювалась перевірка; пункт 17 Інструкції щодо заповнення форми первинної облікової документації №070/0 «Довідка для одержання путівки на санаторно-курортне лікування», затвердженої наказом МОЗ України від 14.02.2012р. №110, застосуванню не підлягає, оскільки вказаний наказ поширюється виключно на заклади охорони здоров'я. Крім цього, посилання позивача на знищення документів є неправдивими, оскільки при проведенні перевірки ним були надані прибуткові касові ордери та квитанції до них, які підтверджують часткову оплату санаторно-курортних путівок після їх видачі.

Щодо порушень, допущених при проведенні перевірки, зазначив, що плани-графіки проведення перевірок є внутрішніми документами відповідача та доведення їх змісту до страхувальників і зазначення їх у акті перевірки не передбачено жодним документом; відповідно до пункту 3.13.1 Інструкції №29 у акті перевірки зазначається лише номер і дата наказу, який є підставою для проведення перевірки. Строки проведення перевірки відповідають приписам п. 3.10 Інструкції №29, оскільки відомості про кількість працівників страхувальника за календарний рік та його річний доход у звіті форми Ф4-ФССз ТВП, який подається страхувальником щоквартально, не зазначаються, тому до початку проведення перевірки відповідачу не було відомо, що позивач є суб'єктом малого підприємництва. Позивач був повідомлений про дату початку та закінчення перевірки телефонограмою за 16 днів до її початку та розписався у направленні №212 на проведення перевірки, у якому був зазначений строк перевірки, однак жодних заперечень щодо її строку не надав. Проведення перевірки у приміщенні відповідача було усно запропоновано самим позивачем у зв'язку з відсутністю у нього робочого місця для посадової особи відповідача, що проводила перевірку. При цьому пунктом 2.1 Інструкції №29 не визначено, у якій формі повинна бути оформлена пропозиція страхувальника щодо проведення перевірки за місцезнаходженням Фонду, відтак, вона може бути як письмовою, так і усною.

Щодо підписання та направлення акту перевірки зазначив, що 05.04.2013р. в приміщенні відповідача директору ОСОБА_5 був наданий для підписання акт перевірки, однак останній забрав один акт перевірки та відмовився від підпису. У зв'язку з цим 05.04.2013р. провідним спеціалістом ОСОБА_3 на підставі пункту 3.13.4 Інструкції №29 було складено акт про відмову від підпису. 08.04.2013р. акт перевірки від 05.04.2013р. та акт відмови від підпису від 05.04.2013р. були направлені на адресу відповідача рекомендованою кореспонденцією, яка повернулась 14.05.2013р. у зв'язку із закінченням терміну зберігання. 14.05.2013р. відповідачем на виконання вимог абз. 7 пункту 3.13.4 Інструкції №29 було складено акт про неможливість вручення акту перевірки та повторно направлено на адресу позивача акт перевірки та акт відмови від підпису. Відтак, відповідачем при проведенні перевірки дотримані всі вимоги Закону №2240-111 та Інструкції №29.

У додаткових запереченнях від 23.07.2013р. вказав, що використання путівок на санаторно-курортне лікування не в період щорічної відпустки підтверджується відомостями про нарахування заробітної плати, які надані позивачем під час проведення перевірки. Наданий позивачем наказ №24 від 01.02.2008р., у пункті 5 якого зазначено про надання відпустки ОСОБА_4, є недостовірним, оскільки у відповідача наявна копія цього ж наказу, який не містить вказаного пункту. Наданий позивачем акт про виділення до знищення справ (документів), що не підлягають зберіганню від 28.01.2013р. не підтверджує факт знищення, оскільки в ньому зазначені як знищені прибуткові касові ордери та квитанції до них, однак позивачем при проведенні перевірки були надані прибуткові касові ордери та квитанції до них №434 від 09.12.2008р. про внесення ОСОБА_4 часткової доплати за вартість путівки, та №134 від 22.05.2009р. про внесення ОСОБА_5 часткової доплати за вартість путівки, завірені позивачем. Також у акті зазначені протоколи комісій про надання путівок у санаторно-курортні заклади, в той час як всі протоколи, що складались протягом 2007-2010р.р., були надані під час проведення перевірки. Крім цього, за №26 позивач виділив для знищення санаторно-курортні книжки та путівки в санаторно-курортні заклади, однак ці документи знаходяться у санаторно-курортному закладі і не могли знаходитись у позивача. У судовому засіданні просив у задоволенні позову відмовити.

Допитана як свідок ОСОБА_4 показала, що була головою комісії із соціального страхування позивача і приймала участь у засіданнях комісії. Заяви про виділення путівок та довідки форми 070/0 були у наявності, однак виділені до знищення та зберігались у її квартирі у зв'язку з великою кількістю документів і відсутністю місця для зберігання на підприємстві; часткову оплату за виділену їй путівку здійснив її син в той час як вона перебувала у санаторії; щорічна відпустка директору підприємства ОСОБА_5 в період санаторно-курортного лікування не надавалась, оскільки були травневі свята, а в наступні 10 днів він міг керувати підприємством через засоби зв'язку; посадова особа відповідача дійсно телефонувала на її домашній телефон, однак запитала директора, не уточнивши назву підприємства, тому свідок передала слухавку своєму чоловікові, який також є директором підприємства; про зміст розмови, що відбулась, не знає.

Допитані у судовому засіданні як свідки ОСОБА_6 та ОСОБА_7 показали, що були членами комісії із соціального страхування позивача та приймали рішення про надання путівок на санаторно-курортне лікування ОСОБА_5 та ОСОБА_4

Заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, показання свідків, дослідивши наявні в матеріалах справи письмові докази та оцінивши належність, допустимість достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд вважає позовну заяву такою, що не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

ТОВ Техпромагросервіс» (позивач) зареєстрований як страхувальник у Фонді соціального страхування з тимчасової втрати працездатності з 27.02.202 року, реєстраційний №7101112000022.

Посадовою особою Черкаської міської виконавчої дирекції Черкаського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності (відповідач) ОСОБА_3 проведено планову перевірку дотримання норм чинного законодавства з питань загальнообов'язкового державного соціального страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням, позивача, за результатами якої складено акт №212 від 5.04.2013р.

За результатами перевірки встановлено порушення позивачем частини першої, другої статті 47, частини третьої статті 50 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням» від 18.01.2001р. №2240-111, пунктів 4.1, 4.2, 4.14 Інструкції про порядок забезпечення застрахованих осіб і членів їх сімей путівками на санаторно-курортне лікування, які придбані за рахунок коштів Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, затвердженої постановою правління Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності від 02.06.2005р. №55 та пунктів 4.1, 4.2, 4.14 Порядку отримання застрахованими особами і членами їх сімей санаторно-курортного лікування, що сплачується за рахунок коштів Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, затвердженого постановою правління Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності від 25.02.2009р. №12 при видачі путівки на санаторно-курортне лікування до ЗАТ «Трускавецькурорт «Санаторій «Кристал» №115111 від 30.11.2008р з 30.11.2008р. вартістю 3255 грн. терміном на 21 день, виділеної головному бухгалтеру ОСОБА_4, та санаторно-курортної путівки до ДП «Санаторій «Шаян» №306796 з 28.04.2009р. вартістю 3780 грн. терміном на 21 день, виділеної директору ОСОБА_5, а саме: відсутність заяв вказаних застрахованих осіб на виділення путівки, довідок форми 070/0, затвердженої наказом Мінохорони здоров'я України «Про затвердження форм облікової статистичної документації, що використовується в поліклініках (амбулаторіях)» від 27.12.1999р. №302, які підтверджують потребу в санаторно-курортному лікуванні застрахованої особи, відсутність часткової оплати вартості путівок до їх видачі, використання не у період відпустки та прийняття рішення про виділення путівок нелегітимним складом комісії із соціального страхування. Внаслідок вказаних порушень позивачем неправомірно використано кошти Фонду у сумі 5628 грн.

На підставі акта перевірки №212 від 0.04.2013р. відповідачем прийнято рішення №93 про повернення страхових коштів та застосування фінансових санкцій за порушення законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності, згідно з яким підлягають поверненню неправомірно використані кошти у сумі 5628 грн. та на підставі підпункту 6 пункту 1 статті 28, статті 30 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням» до позивача застосовано штраф за порушення порядку витрачання коштів Фонду у розмірі 2814 грн.

Закон України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням» від 18.01.2001р. №2240-111 (у подальшому - Закон №2240-111) є спеціальним Законом, який визначає правові, організаційні та фінансові основи загальнообов'язкового державного соціального страхування громадян на випадок тимчасової втрати працездатності, у зв'язку з вагітністю та пологами, у разі смерті, а також надання послуг із санаторно-курортного лікування та оздоровлення застрахованим особам та членам їх сімей.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 20 Закону №2240-111 кошти загальнообов'язкового державного соціального страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням, спрямовуються на фінансування санаторно-курортного лікування та оздоровлення застрахованих осіб і членів їх сімей.

Статтею 34 Закону №2240-111 визначено, що за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням, надаються такі види матеріального забезпечення та соціальних послуг: допомога по тимчасовій непрацездатності (включаючи догляд за хворою дитиною) (статті 35, 37 цього Закону); допомога по вагітності та пологах (статті 38, 39 цього Закону); допомога на поховання (крім поховання пенсіонерів, безробітних та осіб, які померли від нещасного випадку на виробництві) (статті 45, 46 цього Закону); забезпечення оздоровчих заходів (оплата путівок на санаторно-курортне лікування застрахованим особам та членам їх сімей, до дитячих оздоровчих закладів, утримання санаторіїв-профілакторіїв, надання соціальних послуг у позашкільній роботі з дітьми, у тому числі придбання дитячих новорічних подарунків) (статті 47, 48 цього Закону).

Статтею 9 Закону №2240-111 визначено, що Фонд соціального страхування з тимчасової втрати працездатності (далі - Фонд) є органом, який здійснює керівництво та управління загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням, провадить акумуляцію страхових внесків та інших коштів, призначених для фінансування матеріального забезпечення та соціальних послуг, види яких передбачені статтею 34 цього Закону, та забезпечує їх надання, а також здійснює контроль за використанням цих коштів.

Пунктами 1 та 3 частини другої статті 28 Закону №2240-111 передбачено обов'язок Фонду забезпечувати фінансування матеріального забезпечення та надання соціальних послуг відповідно до цього Закону та здійснювати контроль за дотриманням порядку використання страхувальником страхових коштів.

Порядок проведення перевірок страхувальників регулюється Інструкцією про порядок проведення перевірок страхувальників по коштах Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, прийняття рішень за їх результатами та процедуру їх оскарження, затвердженою постановою правління Фонду від 22.12.2010р. №29 та зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 25.03.2011р. за №393/19131 (у подальшому - Інструкція №29).

Згідно з пунктом 2.1 Інструкції №29 перевірки здійснюються посадовими особами органів Фонду за місцезнаходженням страхувальника або в приміщенні органу Фонду за пропозицією страхувальника та за умови надання ним всіх необхідних документів для проведення перевірки.

Пунктом 2.3 Інструкції №29 визначено, що органи Фонду здійснюють планові та позапланові перевірки.

Згідно з пунктом 3.2 Інструкції №29 планові перевірки проводяться згідно з планами-графіками органу Фонду. Формування планів-графіків проведення планових перевірок страхувальників органом Фонду здійснюється щокварталу. До 20 числа останнього місяця кварталу, що передує плановому, формується план-графік, який затверджується наказом керівника робочого органу Фонду (керівника виконавчої дирекції відділення Фонду).

Пунктом 3.4 Інструкції №29 визначено, що планова перевірка проводиться за умови письмового повідомлення страхувальника не пізніше ніж за 10 календарних днів до дня проведення такого заходу за формою, наведеною у додатку 1 до цієї Інструкції. Повідомлення надсилається страхувальнику рекомендованим листом чи телефонограмою або надається під розписку керівнику чи головному бухгалтеру (бухгалтеру) цього страхувальника або уповноваженій керівником особі із зазначенням:

дат початку та закінчення її проведення; найменування страхувальника; найменування органу Фонду, який проводить перевірку.

Пунктом 3.5 Інструкції №29 визначено, що на проведення кожної перевірки посадовій особі органу Фонду видається направлення за формою, наведеною у додатку 2 до цієї Інструкції, яке пред'являється перед початком перевірки керівнику страхувальника або уповноваженій ним особі разом із службовим посвідченням. Копія направлення вручається керівнику страхувальника або уповноваженій керівником особі з відміткою про отримання.

Судом встановлено, що наказом відповідача від 05.12.2012р. №34 затверджено план-графік проведення планових перевірок на 1 квартал 2013 року, а наказом від 25.02.2013р. №61 затверджено план проведення перевірок на березень 2013 року, якими передбачено проведення планової перевірки позивача у березні 2013 року.

12.03.20013р. відповідачем складено повідомлення за №82/04-01-10 про проведення планової перевірки відповідача за період з 01.10.2007р. по 31.12.2012р. у термін з 27.03.2013р. по 05.04.2013р., яке згідно відмітки в журналі обліку телефонограм-повідомлень направлено телефонограмою за номером телефону 45-28-48 12.03.2013р. о 10 год. 25 хв., прийнятою директором ОСОБА_5 (а.с. 89, 90).

Поясненнями представника позивача ОСОБА_5, представника відповідача ОСОБА_3, яка здійснювала перевірку, показаннями свідка ОСОБА_4 та направленням на перевірку №212 від 27.03.2013р. підтверджується, що перевірка була проведена в приміщенні відповідача та перед початком перевірки позивачу було надано направлення на проведення перевірки, у якому директор позивача ОСОБА_5 розписався та власноручно поставив дату 27 березня 2013 року.

Таким чином, відповідач виконав вимоги пунктів 2.1, 3.2, 3.4 та 3.5 Інструкції №29.

Директор позивача ОСОБА_5, заперечив отримання телефонограми, однак суд вважає, що позивач був належним чином повідомлений про проведення перевірки, оскільки телефонограма була направлена за номером телефону головного бухгалтера ОСОБА_4, зазначеним у заяві про реєстрацію позивача (а.с. 147), звітах про нараховані внески, перерахування та витрати, пов'язані із загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності за 2009, 2010 роки (а.а. 71, 72), той факт, що за вказаним номером телефону телефонувала посадова особа відповідача, підтверджується показаннями свідка ОСОБА_4 Показання свідка ОСОБА_4 щодо того, що їй не було відомо про зміст телефонограми, оскільки вона на прохання посадової особи відповідача передати слухавку директору передала її своєму чоловіку, який також є директором, суд вважає неправдивими, так як вони спростовуються явкою як директора ОСОБА_5, так і ОСОБА_4 до приміщення Фонду 27.03.2013р., що не заперечується вказаними особами та підтверджується підписом директора ОСОБА_5 у направленні на перевірку №212 від 27.03.2013р. (а.с. 91).

Посилання позивача на порушення пункту 2.1 Інструкції №29 щодо місця проведення перевірки суд вважає безпідставними, оскільки перед її початком позивач не заперечував щодо місця її проведення. Крім цього, місце проведення перевірки в даному випадку не впливає на суть виявленого порушення та прийняття відповідачем оспорюваного рішення.

Відповідно до пункту 3.10 Інструкції №29 тривалість проведення перевірки встановлюється з урахуванням обсягу робіт, які належить виконати під час її проведення, та кількісного складу посадових осіб органу Фонду. При цьому строк проведення планової перевірки страхувальників не може перевищувати 15 робочих днів, а страхувальників - суб'єктів малого підприємництва - 5 робочих днів.

Згідно з поясненнями представників відповідача перед початком перевірки йому невідомо, чи є страхувальники, в тому числі і позивач, суб'єктами малого підприємництва. Разом з цим у акті перевірки №212 від 05.04.2013р. відповідачем вказана середньооблікова кількість працівників відповідача, що складає 5 осіб.

Суд виходить з того, що ця обставина стала відома відповідачу під час перевірки, тому він мав можливість внести зміни до наказу про призначення перевірки та направлення на проведення перевірки і скоротити її термін до 5-ти робочих днів. Однак, беручи до уваги відсутність заперечень позивача щодо терміну її проведення перед початком перевірки, а також ту обставину, що змінити термін перевірки, яка фактично відбулася, неможливо, суд приходить до висновку, що порушення терміну проведення перевірки жодним чином не вплинуло на права позивача та, як наслідок, не потребує судового захисту.

Пунктом 3.5 Інструкції №29 не передбачено надання наказу про проведення перевірки страхувальнику для ознайомлення, тому посилання позивача на порушення щодо ненадання наказу про призначення перевірки №61 від 25.02.2013р. є безпідставним.

Відповідно до підпункту 3.13.1 пункту 3.13 Інструкції №29 за результатами перевірки складається акт, у якому зазначаються: найменування, поштова адреса органу Фонду, дата складання акта (останній день перевірки), номер і дата направлення та наказу органу Фонду, які є підставою для проведення перевірки, вид перевірки (планова або позапланова), посада, прізвище, ім'я та по батькові посадової особи органу Фонду, яка здійснила перевірку, період, за який проведено перевірку, повне найменування страхувальника, строк проведення перевірки.

Оскільки вказаним підпунктом не передбачено зазначення у акті перевірки плану-графіка її проведення та наказу, яким цей план затверджено, посилання позивача на вказані порушення при складанні акта перевірки є необґрунтованими.

Згідно з підпунктом 3.13.4 пункту 3 Інструкції №29 в останній день перевірки два примірники акта перевірки підписуються посадовими особами органу Фонду, які її проводили, керівником, головним бухгалтером (бухгалтером) або уповноваженою керівником особою та головою комісії (уповноваженим) із соціального страхування страхувальника, який перевіряється. Один примірник акта перевірки вручається страхувальнику з відміткою про отримання, а другий зберігається в органі Фонду, який здійснив перевірку. У разі відмови посадової особи страхувальника підписати та отримати акт перевірки посадова особа органу Фонду вносить до нього відповідний запис із складанням акта відмови від підпису акта перевірки та його отримання у двох примірниках (у довільній формі). Протягом трьох робочих днів один примірник акта відмови від підпису та його отримання разом з актом перевірки надсилається страхувальнику рекомендованим листом. Якщо орган Фонду не може вручити, у тому числі поштовим відправленням, відповідно до Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 N 270, страхувальнику один примірник акта перевірки у зв'язку з відсутністю посадових осіб за місцезнаходженням страхувальника, їх відмовою прийняти акт, то в день надходження до органу Фонду такої інформації посадова особа органу Фонду, що здійснювала перевірку, оформляє відповідний акт у довільній формі, у якому вказує причину, яка призвела до неможливості вручення акта перевірки.

Згідно з поясненнями представників відповідача директору ОСОБА_5 05.04.2013р. в приміщенні Фонду був наданий для ознайомлення акт перевірки №212 від 05.04.2013р., однак останній забрав собі один примірник та відмовився від підпису. У зв'язку з цим посадовою особою Фонду ОСОБА_3 було складено акт відмови від підпису від 05.04.2013р. та зроблена відмітка про це у акті перевірки №212 від 05.04.2013р. Оскільки відмітка зроблена в електронній версії акта перевірки, яка потім була розпечатана, у ній відразу ж зазначено про надіслання акта перевірки рекомендованим листом 08.04.2013р., враховуючи обов'язок надіслання протягом трьох робочих днів.

Наявними в матеріалах справи копіями та дослідженими в судовому засіданні оригіналами документів підтверджується, що 5.04.2013р. посадовою особою відповідача ОСОБА_3 складено акт про відмову директора позивача ОСОБА_5 від підписання акта перевірки від 05.04.2013 року; згідно із супровідним листом від 08.04.2013р. №484/04-1-16 та рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення від 08.04.2013р. за фінансовим чеком від 08.04.2013р. на адресу позивача були направлені акт перевірки №212 від 05.04.2013р. та акт відмови від підпису від 05.04.2013р.; згідно з довідкою підприємства поштового зв'язку рекомендований лист не вручений за закінченням терміну зберігання; 14.05.2013р. посадовою особою відповідача ОСОБА_3 складено акт у зв'язку з неможливістю вручення поштового відправлення; згідно з супровідним листом від 15.05.2013р. позивачу повторно були направлені акт перевірки №212 від 15.05.2013р. та акт відмови від підпису від 05.04.2013р.

Відповідно до пункту 4.1 Інструкції №29 за матеріалами акта перевірки та результатами розгляду заперечень страхувальника (за їх наявності) керівник органу Фонду або його заступник приймає рішення про повернення коштів Фонду та застосування фінансових санкцій до страхувальника, яке надсилається страхувальнику разом з листом про результати розгляду заперечень (за їх наявності) протягом 20 календарних днів з дня підписання акта перевірки.

Враховуючи, що акт перевірки №212 від 05.04.2013р. не був підписаний позивачем, а акт про неможливість вручення акта перевірки складено 15.05.2013р., суд вважає, що рішення №93 від 15.05.2013р. прийнято відповідачем у межах 20-денного строку, тому порушення щодо строку його прийняття відсутнє.

Вищезазначеним підтверджується відсутність порушень відповідачем вимог Інструкції № 29 при проведенні перевірки позивача, тому суд приходить до висновку, що підстав для задоволення позову в частині визнання неправомірними дій відповідача при проведенні перевірки та наказу №61 від 25.02.2013р. про проведення планової перевірки позивача відсутні.

Частинами першою та другою статті 47 Закону №2240-111 передбачено, що для забезпечення відновлення здоров'я застрахована особа та члени її сім'ї (а також особа, яка навчається у вищому навчальному закладі) мають право на отримання санаторно-курортного лікування, оздоровлення в спеціалізованих оздоровчих закладах (у тому числі дитячих) у межах асигнувань, установлених бюджетом Фонду на зазначені цілі, та в порядку і на умовах, визначених правлінням Фонду; надання послуг застрахованим особам, пов'язаних із санаторно-курортним лікуванням, здійснюється за наявності медичних показань.

Порядок та умови надання застрахованим особам санаторно-курортного лікування на час надання путівок на санаторно-курортне лікування ОСОБА_5 та ОСОБА_4 визначався Інструкцією про порядок забезпечення застрахованих осіб і членів їх сімей путівками на санаторно-курортне лікування, які придбані за рахунок коштів Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, затвердженою постановою правління Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності від 2.06.2005р. № 55.

Пунктом 4.1 Інструкції №55 передбачено, що рішення про виділення путівки застрахованій особі приймається комісією (уповноваженим) із соціального страхування підприємства, установи, організації на підставі особистої заяви та медичної довідки про потребу санаторно-курортного лікування (форма N 070/о).

Пунктом 4.2 Інструкції №55 передбачено, що путівка до санаторію видається застрахованій особі за її основним місцем роботи бухгалтерією підприємства, установи, організації для санаторно-курортного лікування в період відпустки.

Пунктом 4.14 Інструкції №55 передбачено, що при відсутності прибуткового касового ордера або квитанції про часткову оплату вартості путівки застрахованій особі путівка не видається.

У судовому засіданні встановлено, що протоколом засідання комісії із соціального страхування позивача від 27.11.2008р. головному бухгалтеру ОСОБА_4 була виділена путівка до ЗАТ «Трускавецькурорт «Санаторій «Кристал» з 30.11.2008р. по 21.12.2008р. вартістю 3255 грн. з частковою оплатою 651 грн., та протоколом комісії із соціального страхування від 24.04.2009р. директору позивача ОСОБА_5виділена путівка до ДП «Санаторій «Шаян» з 28.04.2009р. по 18.05.2008р. вартістю 3780 грн. та частковою оплатою 756 грн. Вказані обставини сторонами визнаються.

У судове засідання позивачем надані заява про виділення путівки на санаторно-курортне лікування ОСОБА_4 від 08.09.2008р. та заява про виділення путівки на санаторно-курортне лікування ОСОБА_5 від 22.12.2008р. Разом з цим, у протоколах засідання комісії із соціального страхування від 27.11.2008р. та 24.04.2009р. зазначені дати заяв 27.11.2008р. та 26.04.2009р. відповідно. Оскільки надані позивачем заяви містять інші дати, вони не приймаються судом як належні докази.

Позивачем у судове засідання не надані довідки форми 070/0 у зв'язку з їх знищенням зі збігом трирічного строку зберігання, та на підтвердження їх знищення наданий акт про виділення до знищення справ (документів), що не підлягають зберіганню, від 28.01.2013р.

Зі змісту вказаного акта вбачається, що позивачем відібрані до знищення документи за визначеним переліком, в тому числі довідки по формі №070/0 у кількості двох штук (рядок 24). Разом з цим, вказаний акт не підтверджує знищення відібраних документів. Відсутність фактичного знищення підтверджена також свідком ОСОБА_4, яка показала, що значна кількість документів відібрана до знищення та знаходилась у її квартирі, оскільки на підприємстві відсутнє місце для зберігання, та наданими позивачем прибутковими касовими ордерами , які також виділені до знищення.

Крім цього, пунктом 3.2 Інструкції №29 передбачено, що перевірці підлягають документи за звітні періоди поточного та попередніх років, за які не здійснювалась перевірка, а відповідно до підпункту 3.3.3 пункту 3.3 перевірки страхувальників з чисельністю менше 25 осіб за наявності витрат по коштах Фонду проводяться не рідше одного разу на три роки, а у випадку відсутності порушень по використанню коштів Фонду, що встановлено попередньою перевіркою, наступна планова перевірка такого страхувальника проводиться не раніше ніж через чотири роки після проведення попередньої перевірки.

У акті перевірки №212 від 05.04.2013р. зазначено, що попередня планова перевірка проведена 14.12.2007р. і порушень при її проведенні не встановлено. Таким чином, позивач при вирішенні питання щодо строку зберігання документів по виділенню санаторно-курортних путівок повинен керуватись Інструкцією №29 як спеціальним нормативним актом і зберігати всі необхідні документи за період, який не був перевірений відповідачем, у зв'язку з чим посилання позивача на обов'язок зберігання документів не більш ніж 3 роки є безпідставним.

У судовому засіданні також встановлено, що згідно з прибутковим касовим ордером №434 ОСОБА_4 внесла часткову оплату за путівку у сумі 651 грн. 9.12.2008р., а згідно з прибутковим касовим ордером №134 ОСОБА_5 вніс часткову оплату вартості путівки у сумі 756 грн. 22.05.2009р. Відомостями нарахування та видачі заробітної плати за листопад, грудень 2008р. та травень 2009р. (а.с. 15-106) підтверджується, що середній заробіток за час перебування у щорічній відпустці ОСОБА_4 та ОСОБА_5 не нараховувався, що підтверджує використання ними путівок на санаторно-курортне лікування не в період їх щорічної відпустки.

Надана позивачем копія наказу №24 від 01.12.2008р., пунктом 5 якого передбачено надання щорічної відпустки ОСОБА_4 з 01.12.2008р. по 31.12.2008р. (а.с. 56) судом не приймається як доказ, оскільки вона суперечить копії цього ж наказу, наданого відповідачем (а.с. 148-149), який пункту 5 не містить.

Директором позивача ОСОБА_5 та свідком ОСОБА_4 підтверджено, що щорічна відпустка ОСОБА_5 не надавалась, оскільки путівка видана з 30.04.2009р. перед травневими святами, а протягом наступних десяти днів директор має можливість здійснювати керівництво підприємством через засоби зв'язку.

Вказані обставини свідчать, що позивач при видачі путівок на санаторно-курортне лікування допустив порушення пунктів 4.1, 4.2 та 4.14 Інструкції № 55.

Щодо порушень Порядку отримання застрахованими особами і членами їх сімей санаторно-курортного лікування, що сплачується за рахунок коштів Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, затвердженого постановою правління Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності від 25.02.2009р. №12 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 14.04.2009р. за № 339/16355, суд зазначає, що вказаний Порядок набрав чинності з 30.04.2009 року, а путівки були видані до 30.04.2009р., тому порушення вимог цього Порядку відсутні.

Оспорюване рішення №93 від 15.05.2013р. прийнято також у зв'язку з порушенням позивачем частини третьої статті 50 Закону №2240-111, яка передбачає, що рішення про призначення матеріального забезпечення та надання соціальних послуг приймається комісією (уповноваженим) із соціального страхування, що створюється (обирається) на підприємстві, в установі, організації, до складу якої входять представники адміністрації підприємства, установи, організації та застрахованих осіб (виборних органів первинної профспілкової організації (профспілкового представника) або інших органів, які представляють інтереси застрахованих осіб). Відповідач вважає комісію із соціального страхування у складі представника підприємства ОСОБА_4 та представників трудового колективу ОСОБА_7 і ОСОБА_6, яка приймала рішення про виділення путівок, нелегітимною, оскільки склад комісії у кількості трьох осіб суперечить Положенню про комісію (уповноваженого) підприємства, установи, організації із загальнообов'язкового державного соціального страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням, затвердженому постановою правління Фонду від 23.06.2008р. №25 та зареєстрованому в Міністерстві юстиції України 14.07.2008р. за № 636/15327.

Фактичні обставини щодо прийняття рішень про виділення путівок комісією із соціального страхування у складі трьох осіб підтвердили свідки ОСОБА_4, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 та підтверджуються відповідачем.

Пунктом 1.3 вказаного Положення визначено, що організація роботи комісії здійснюється на паритетних засадах її членами, делегованими до неї роботодавцем та представником застрахованих осіб, члени комісії делегуються кожною представницькою стороною самостійно у рівній кількості залежно від застрахованих осіб на підприємстві.

Враховуючи зазначені приписи, суд погоджується з доводами відповідача про те, що комісія із соціального страхування, яка створена згідно з наказом позивача від 05.12.2007р. у складі трьох осіб, створена з порушенням частини третьої статті 50 Закону №2240-111, тому є нелегітимною.

Щодо порушення позабалансового обліку санаторно-курортних путівок суд зазначає, що будь-які рішення з цього приводу відповідачем не приймались, тому вказане порушення судом не розглядається.

Пунктом 6 частини першої статті 28 Закону №2240-111 передбачено, що страховик має право накладати фінансової санкції та адміністративні штрафи, передбачені цим Законом та іншими актами законодавства.

Відповідно до частини першої статті 30 Закону №2240-111 страхувальники у разі порушення порядку використання страхових коштів відшкодовують Фонду в повному обсязі неправомірно витрачену суму страхових коштів та/або вартість наданих соціальних послуг і сплачують штраф у розмірі 50 відсотків такої суми.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, судом встановлено, що позивач порушив вимоги частин першої та другої статті 47 та частини третьої статті 50 Закону №2240-111, пунктів 4.1, 4.2, 4.14 Інструкції №55, тому рішення №93 від 15.05.2013р. про повернення неправомірно використаних коштів у сумі 5628 грн. та застосуванню штрафу у сумі 5628 грн. є законним та обґрунтованим, у зв'язку з чим позовні вимоги про його скасування задоволенню не підлягають.

На підставі викладеного, керуючись статтями 159-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка може бути подана до Київського апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя А.В. Руденко

Повний текст постанови виготовлений 5 серпня 2013 року.