Постанова № 33082367, 22.07.2013, Черкаський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 липня 2013 року справа № 823/2042/13-а

13год. 10 хв. м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Руденко А.В.,

при секретарі - Чемерин І.В.,

за участю:

представника позивача - Колотила Ю.П.

представників відповідача - Івченко Я.В. (за довіреністю),

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом приватного підприємства «Озерище» до державної податкової інспекції у м. Черкасах Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство «Озерище» звернулося до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Черкасах Черкаської області, в якому просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 15.01.2013р. №0000302301 на суму 97 280 грн. та №0000292301 на суму 105 705 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що спірні податкові повідомлення-рішення прийняті на підставі акта документальної позапланової невиїзної перевірки від 28.12.2012р. №408/22-14/33531705 «Про результати позапланової виїзної документальної перевірки приватного підприємства «Озерище» з питань дотримання вимог податкового законодавства при проведенні господарських взаємовідносин з СПД ОСОБА_3 у період з 01.09.2011р. по 31.12.2011р.», згідно з висновками якого встановлено порушення позивачем ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (відсутні необхідні реквізити первинних документів), п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України (заниження податку на додану вартість на загальну суму 84564 грн.), п. 138.2 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України (заниження податку на прибуток на загальну суму 97280 грн.).

Позивач вважає вказані висновки перевірки безпідставними, адже вони ґрунтуються на доводах відповідача про нікчемність правочинів, укладених між позивачем та СПД ОСОБА_3, однак нікчемність правочинів не підтверджена вироком суду в кримінальній справі або судовим рішенням, яке набрало законної сили, які є допустимими доказами.

Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських відносин є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи мають бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це не можливо - безпосередньо після її закінчення.

Позивач зазначає, що згідно з ч. 1 ст. 9 вказаного Закону всі первинні документи (договори підряду, довідки про вартість виконаних робіт, акти приймання виконаних робіт, податкові накладні), які необхідні для обліку, надані під час перевірки, що зафіксовано відповідачем у акті перевірки від 28.12.2012р. №408/22-14/33531705.

Як наслідок, висновок акта перевірки не підтверджений доказами, носить характер суб'єктивних припущень та зроблений з перевищенням повноважень, наданих службовим особам податкового органу, і суперечить вимогам чинного законодавства. Крім цього, позивач вважає, що посилання відповідача в акті перевірки від 28.12.2012р. №408/22-14/33531705 на акт від 06.09.2012р. №160/17-317/НОМЕР_1 «Про результати документальної перевірки з питань достовірності формування податкових зобов'язань та податкового кредиту СПД ОСОБА_3 за період з 12.04.2011 по 30.06.2012» є неправомірними, оскільки наведені в даному акті обставини стосуються лише господарської діяльності вказаного контрагента і не доводять порушення позивачем податкового законодавства за перевіряємий період.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві, та просив позов задовольнити.

Відповідач проти задоволення позову заперечив, у задоволенні позову просив відмовити повністю. У поданих до суду письмових запереченнях зазначив, що в акті перевірки ТОВ «Озерище» за період з вересня по грудень 2011р. було встановлено, що подані позивачем для перевірки документи складені з численними порушеннями, а саме: в податкових накладних від 31.12.2012р. № 105 і 106 невірно вказано номер свідоцтва про реєстрацію платника ПДВ покупця ПСП «Озерище»; невідповідність посилання на договори підряду в оформлених податкових накладних від 30.09.11 № 37 та № 38, від 11.11.2011р. № 21, від 31.12.2011р. № 106; в актах приймання виконаних будівельних робіт від 11.11.2011р. та від 31.12.2011р. не вказано у складі вартості робіт суми податку на додану вартість; в порушення наказу Міністерства регіонального розвитку та будівництва України від 04.12.2009р. № 554 в поданих позивачем договорах, актах, довідка, замовник будівельних робіт не зазначений; дані бухгалтерського обліку та податкового обліку позивача щодо відображення взаємовідносин з СПД ОСОБА_3 суперечать один одному. Крім того, відповідач зазначає, що зміст наданих під час перевірки актів приймання будівельних робіт свідчить, що позивач використовував на будівельних об'єктах в м. Києві робітників СПД ОСОБА_3, натомість згідно листа Черкаського МЦЗ від 18.01.2012 № 272/06 СПД ОСОБА_3 не має зареєстрованих трудових договорів з найманими працівниками.

Відповідач зазначає, що для відображення господарської операції в податковому обліку недостатньо самого лише її документального оформлення, адже господарська операція повинна фактично відбутися, натомість перевірки позивача та СПД ОСОБА_3 засвідчили відсутність реальних взаємовідносин між ним.

Враховуючи викладене, податковою інспекцію було правомірно, відповідно до п.п. 54.3.1 п. 54.3, прийнято податкове повідомлення-рішення від 15.01.2013р. №0000302301 про визначення грошового зобов'язання з податку на прибуток на суму 97 280 грн. та податкове повідомлення-рішення від 15.01.2013р. №0000292301 про визначення грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 105 705 грн.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, суд прийшов до висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

Судом встановлено, що приватне підприємство «Озерище» зареєстроване Канівською районною державною адміністрацією Черкаської області як суб'єкт підприємницької діяльності - юридична особа 10.06.2005р. (ідентифікаційний код 33531705) та взято на податковий облік в органах державної податкової служби 05.07.2005 за № 95. Згідно свідоцтва №200025602 від 17.02.2012р. позивач зареєстрований платником податку на додану вартість.

Посадовою особою державної податкової інспекції у м. Черкасах Державної податкової служби проведено документальну позапланову виїзну перевірку приватного підприємства «Озерище» з питань дотримання вимог податкового законодавства при проведенні господарських взаємовідносин з СПД ОСОБА_3 у період з 01.09.2011р. по 31.12.2011р., за результатами якої складено акт від 28.12.2012р. №408/22-14/33531705.

Згідно з пунктами 3.1 та 3.2. вказаного акту при проведенні перевірки виявлено, що між позивачем (Генпідрядник) та СПД ОСОБА_3 (Субпідрядник) були укладені договори підряду від 31.08.11 № 6/11, від 31.08.11 № 7/11, від 23.09.11 № 8, від 30.09.11 №9. На підтвердження фактичного виконання вказаних договорів під час перевірки надано акти приймання виконаних робіт (ф. № КБ-2В), довідки про вартість виконаних будівельних робіт (ф. № КБ-3), податкові накладні, згідно з якими загальна вартість виконаних СПД ОСОБА_3 робіт склала 507548 грн.

В порушення положень статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» акти виконаних робіт (форми КБ-2В, КБ-3) не містять розшифровок підпису та не дають змоги ідентифікувати осіб відповідальних за здійснення господарських операцій з боку виконавця та замовника, а акти (форми КБ-2В) не містять найменування та ідентифікаційного коду замовника. Крім того, в порушення наказу Міністерства регіонального розвитку та будівництва України від 04.12.2009р. № 554 в поданих позивачем договорах, актах, довідках, замовник будівельних робіт не зазначений.

Відсутність реальності здійснення господарських операцій між позивачем та СПД ОСОБА_3 підтверджується висновками акта від 06.09.2012р. № 16/17-307/НОМЕР_1 про результати позапланової виїзної документальної перевірки з питань достовірності формування податкового кредиту, податкових зобов'язань фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 за період з 12.04.2011р. по 30.06.2012р., яким встановлено, що підприємець не надав до перевірки первинні документи бухгалтерської звітності про здійснення господарських операцій з підприємствами-покупцями та підприємствами-постачальниками, а надані підприємствами-постачальниками первинні документи оформлені з порушеннями вимог Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», тому не підтверджують фактичне здійснення господарських операцій, що свідчить про відсутність факту передачі товарів від фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до позивача.

Як наслідок, висновком акту перевірки від 28.12.2012р. №408/22-14/33531705 встановлено порушення позивачем вимог:

- ст. 9 Закону України «Про бухгалтерських облік та фінансову звітність в Україні», в результаті чого встановлено, що в наданих документах відсутні необхідні реквізити первинних документів;

- 138.2 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 97280 грн., у тому числі за ІІ-ІІІ квартали 2011 у сумі 9753 грн., за ІІ-ІУ квартали 2011 року у сумі 97280 грн.;

- 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 84564 грн., у тому числі за вересень 2011 року у сумі 8481 грн., за жовтень 2011 року у сумі 15665 грн., за листопад 2011 року у сумі 30543 грн., за грудень 2011 року у сумі 29875 грн.

На підставі вказаного акта перевірки відповідач прийняв податкове повідомлення-рішення 15.01.2013р. №0000302301 на суму 97 280 грн., яким визначив позивачу грошове зобов'язання з податку на прибуток у сумі 97280 грн. за основним платежем, та податкове повідомлення-рішення від 15.01.2013р. №0000292301 на суму 105 705 грн., яким визначив позивачу грошове зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 53394 грн., в тому числі 84 564 грн. за основним платежем та 21141 грн. за штрафними санкціями.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, суд виходить з наступного.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків, регулюються Податковим кодексом України від 02.12.2010р. № 2755-VI (надалі за текстом - Кодекс).

Підпунктом 14.1.27 Кодексу визначено, що витрати - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Пунктом 138.2 вказаної статті передбачено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Підпунктом 14.1.181 Кодексу передбачено, що податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначену згідно з розділом V цього Кодексу.

Пунктом 198.1 «а» ст. 198 Кодексу визначено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.6 вказаного Кодексу передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу).

Відповідно до статті 1 Закону «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999р. № 996-XIV (у подальшому - Закон №996) господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства, а первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Стаття 9 вказаного Закону визначає, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

За змістом вказаних приписів будь-які документи мають силу первинного документа лише у разі фактичного здійснення господарської операції. Натомість за відсутності фактичного здійснення господарської операції первинні документи бухгалтерського обліку та податкові накладні юридичної сили не мають.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

З метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість підлягають доказуванню, зокрема, обставини, що підтверджують рух активів у процесі здійснення господарської операції. При цьому дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, акти виконаних робіт, податкові накладні, тощо.

З матеріалів справи вбачається, що між позивачем (Генпідрядник) та СПД ОСОБА_3 (Субпідрядник) були укладені договори підряду від 31.08.2011р. № 6/11, від 31.08.2011р. № 7/11, від 23.09.2011р. № 8, від 30.09.2011р. № 9 (а. с. 56-67, том 1). За вказаними договорами підрядник зобов'язувався виконувати наступні роботи: мурування стін та перегородок з цегли та газоблоків, улаштування плит перекриття та перетинок на вікна та двері, улаштування сходових маршів, бетонні роботи. На підтвердження фактичного виконання вказаних договорів позивачем під час перевірки надано акти приймання виконаних робіт (ф. № КБ-2В), довідки про вартість виконаних будівельних робіт (ф. № КБ-3), податкові накладні.

Разом з тим, судом встановлено, в порушення статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» акти приймання виконаних робіт (ф. № КБ-2В) ( за жовтень 2011 року на суму 32184, 00 грн., за жовтень 2011 року на суму 26964, 40 грн., за жовтень 2011 року на суму 20998, 80 грн., за жовтень 2011 року на суму 23842, 80 грн., за листопад 2011 року на суму 7201, 20 грн., за листопад 2011 року на суму 56024,00 грн., за листопад 2011 року на суму 65 194, 80 грн., за листопад 2011 року на суму 55000,00 грн., за грудень 2011 року на суму 19880,00 грн., за грудень 2011 року на суму 29428 грн., за грудень 2011 року на суму 129944,00 грн.), та довідки про вартість виконаних робіт (ф. № КБ-3) (за жовтень 2011 року на суму 20,99880 грн., за жовтень 2011 року на суму 16,96440 грн., за жовтень 2011 року на суму 32, 18400 грн., за жовтень 2011 року на суму 23,84280 грн., за листопад 2011 року 55,00000 грн., за листопад 2011 року на суму 54, 32900 грн., за грудень 2011 року на суму 49,30840 грн., за грудень 2011 року на суму 129,94400 грн.), не містять розшифровок підпису та не дають змоги ідентифікувати осіб відповідальних за здійснення господарських операцій з боку виконавця та замовника. Також, згадані акти (ф. № КБ-2В) не містять найменування та ідентифікаційного коду замовника.

Відповідно до наказу Міністерства регіонального розвитку та будівництва України від 04.12.2009р. № 554 «Про затвердження примірних форм первинних документів з обліку в будівництві» передбачено, що довідка про вартість виконаних будівельних робіт (ф. № КБ-3) повинна бути підписана представниками і завірена печатками не тільки генпідрядника і субпідрядника, а й замовника будівельних робіт.

Разом з тим, в порушення вимог вказаного наказу, замовник будівельних робіт в жодному з зазначених документів не вказаний.

Суд вважає за необхідне зазначити, що під час проведеної податковим органом перевірки та протягом розгляду даної справи в суді, позивачем не був наданий договір з замовником, на підставі якого нібито укладалися договори підряду з СПД ОСОБА_3

В судовому засіданні, представник позивача обгрунтованих пояснень з приводу відсутності договору з замовником не надав.

Крім того, позивач на підтвердження факту виконання робіт за договорами підряду надав податкові накладні (а. с. 146-155, том 1). Разом з тим, у податкових накладних від 30.09.2011р. № 37 на суму 10027, 20 грн., від 30.09.2011р. № 38 на загальну суму 40858, 80 грн., від 11.11.2011р. № 21 на загальну суму 55000 грн., від 31.12.2011р. № 106 на загальну суму 129944 грн. встановлена невідповідність посилань на договори підряду, в зв'язку з чим ідентифікувати наявні акти приймання виконаних будівельних робіт по кожному договору підряду за такими податковими накладними не є можливим. До того ж, у податкових накладних від 31.12.2011р. № 105 на загальну суму 49308, 41 грн., та від 31.12.2011р. № 106 на загальну суму 129944 грн. невірно вказано номер свідоцтва про реєстрацію платника ПДВ покупця ПСП «Озерище», адже згадане свідоцтво від 20.04.2010р. за № 100280549 було анульоване 14.11.2011р.

Оцінюючи у сукупності вищевказані фактичні обставини справи, суд погоджується з доводами відповідача, що господарські операції за договорами підряду між позивачем та СПД ОСОБА_3 відображені лише документально, без фактичного їх виконання, тому подані позивачем первинні документи (договори підряду, податкові накладні, акти виконання робіт, довідки про вартість виконаних робіт), тощо юридичної сили не мають.

Підставою для висновків про відсутність реального здійснення господарських операцій з фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 є акт перевірки ДПІ у м. Черкасах від 30.10.2012р. №285/22-11/21388439, яким встановлено відсутність належних доказів реального вчинення фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 операцій з придбання та операцій з реалізації товару внаслідок відсутності у останнього трудових ресурсів, що підтверджено листом Черкаського міського центру зайнятості від 18.01.2012 № 272/06 про відсутність зареєстрованих трудових договорів.

Висновки згаданого акту перевірки щодо відсутності трудових ресурсів у СПД ОСОБА_3 спростовують доводи позивача, що підрядні роботи (мурування стін та перегородок з цегли та газоблоків, улаштування плит перекриття та перетинок на вікна та двері, улаштування сходових маршів, бетонні роботи) на відповідних об'єктах в м. Києві виконувалися робітниками СПД ОСОБА_3

Відповідно до підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Кодексу об'єктом оподаткування з податку на прибуток підприємств є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Згідно з пунктом 138.1 статті 138 Кодексу до витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, відносяться витрати операційної діяльності, які включають собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Згідно з підпунктом 138.8 вказаної статті собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, зокрема з вартості придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг.

Датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку (пункт 187.1 статті 187 Кодексу).

База оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів), а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на вартість послуг стільникового рухомого зв'язку). До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв'язку з компенсацією вартості товарів/послуг (пункт 188.1 статті 188 Кодексу).

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (пункт 198.2 статті 198 Кодексу).

Згідно з пунктом 198.3 вказаного Кодексу податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відобразивши витрати на оплату робіт СПД ОСОБА_3 у складі витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування у 4 кварталі 2011р. та ПДВ за вказаними господарськими операціями у складі податкового кредиту за вересень - грудень 2011р. за податковими накладними, які не мають юридичної сили, позивач порушив вимоги статей 134, 138, 139, статті 185, пункту 187.1 статті 187, пункту 188.1 статті 188, пунктів 198.2, 198.3, 198.4, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України.

Посилання позивача на порушення, допущені відповідачем при складанні акта перевірки, є необґрунтованими, оскільки у пункті 3.1 акта перевірки чітко зазначені зміст господарських операцій, первинні документи бухгалтерського обліку, які їх підтверджують, суть порушення та норми законодавства, які обґрунтовують ці порушення.

Решта посилань позивача на необґрунтованість висновків про відсутність фактичного здійснення господарських операцій з СПД ОСОБА_3 спростовується вищенаведеним.

Згідно ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Кодексом адміністративного судочинства України (ч. 3 ст. 2) передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Беручи до уваги встановлені обставини, суд приходить до висновку, що податкове повідомлення-рішення від 15.01.2013р. №0000302301 на суму 97 280 грн., яким визначив позивачу грошове зобов'язання з податку на прибуток у сумі 97280 грн. за основним платежем, та податкове повідомлення-рішення від 15.01.2013р. №0000292301 на суму 105 705 грн., яким визначив позивачу грошове зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 53394 грн., в тому числі 84 564 грн. за основним платежем та 21141 грн. за штрафними санкціями є законними та обґрунтованими, у зв'язку з чим позовні вимоги ПП «Озерище» задоволенню не підлягають.

На підставі викладеного, керуючись статтями 159-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка може бути подана до Київського апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України - протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови виготовлений 29 липня 2013 року.

Суддя А.В. Руденко