Постанова № 33080730, 02.08.2013, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

02 серпня 2013 року справа № 826/7221/13-а

приміщення суду за адресою: м. Київ, вул. Хрещатик, 10

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі суддів:

головуючого судді Соколової О.А.

суддів Вєкуа Н.Г.

Васильченко І.П.,

при секретарі судового засідання Боронило К.А.,

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом ОСОБА_2

до Міністерства оборони України (Департамент державних закупівель та

постачання матеріальних ресурсів Міністерства оборони України)

про визнання бездіяльності протиправною, стягнення грошової компенсації

замість належного до видачі речового майна у сумі 9632,86грн. та

відшкодування моральної шкоди, -

встановив:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернувся ОСОБА_2 (далі - позивач) з позовною заявою до Міністерства оборони України (Департаменту державних закупівель та постачання матеріальних ресурсів Міністерства оборони України) (далі - відповідач) про визнання протиправною бездіяльність Департаменту державних закупівель та постачання матеріальних ресурсів Міністерства оборони України щодо невиплати ОСОБА_2 при звільненні з військової служби у запас з правом носіння військової форми одягу грошової компенсації замість належного до видачі речового майна, стягнення з Департаменту державних закупівель та постачання матеріальних ресурсів Міністерства оборони України на користь ОСОБА_2 грошової компенсації замість належного до видачі речового майна звільненому у запас у загальній сумі 9632,86грн. та стягнення компенсації моральної шкоди на користь позивача, визначеної статтею 23 Цивільного кодексу України, заподіяної йому відповідачем у розмірі 5 мінімальних заробітних плат (неоподатковуваних мінімумів доходів громадян), які встановлені Законом України «Про Державний бюджет України на 2013 рік», у загальній сумі 5735,00грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що позивача відповідно до наказу Міністра оборони України (по особовому складу) від 25.08.2011 року № 887 звільнено з військової служби у запас та виключений зі списків особового складу згідно з наказом командира військової частини А2516 (по стройовій частині) від 21.09.2011 року № 176. Під час звільнення з військової служби, на день виключення зі списків особового складу військової частини відповідач не повністю здійснив з позивачем розрахунок за видами забезпечення, а саме - ОСОБА_2 не виплачено грошову компенсацію замість належного до видачі речового майна звільненому у запас у загальній сумі 9632,86грн. Звернення ОСОБА_2 до відповідача щодо здійснення виплати заборгованості позитивного результату не мали. Виходячи з вищевказаного позивач просить задовольнити позов.

У судовому засіданні позивач надав пояснення аналогічні викладеним в адміністративному позові та просив задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, про час, дату і місце розгляду справи повідомлявся належним чином. Надав письмові заперечення на адміністративний позов, в яких він зазначив, що виплата грошової компенсації за належне до видачі речове майно з березня 2000 року по травень 2008 року фактично не здійснювалось у зв'язку з призупиненням на законодавчому рівні можливості її виплати, а тому вимоги позивача про стягнення грошової компенсації за належне до видачі речове майно за весь період проходження служби з урахуванням періоду призупинення виплати даної компенсації є безпідставним. Крім того відповідач зазначив, що в даному випадку, враховуючи, що предметом спору є стягнення грошової компенсації замість належне до видачі під час проходження військової служби речове майно, тобто є спором, пов'язаним з проходженням, звільненням громадян з публічної служби (військової служби), до спірних правовідносин повинен застосовуватися строк звернення, передбачений ч. 3 ст. 99 КАС України, а саме один місяць. Тому, відповідач зазначає, що позивача 21.09.2011 року виключено зі списків особового складу військової частини В2516 та всіх видів забезпечення, однак позивач звернувся до суду 21.01.2013 року, тобто на думку відповідача, з порушенням місячного строку. Також, вважає відповідач, порушено місячний термін оскарження рішення суб'єкта владних повноважень до суду з часу надання відповідей позивачу, а саме: 15.10.2012 року, 25.10.2012 року та 19.12.2012 року.

Представник відповідача просив в задоволенні позовних вимог позивачу відмовити повністю.

За таких обставин суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності представника відповідача на підставі наявних у справі доказів.

Керуючись ч.6 ст.128 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи в судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомленні про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Враховуючи зазначене, суд в судовому засіданні 09.07.2013 року ухвалив розглядати справу у порядку письмового провадження.

Таким чином, суд керуючись ч.6 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України вирішує справу на підставі наявних в ній доказів.

Позивач, ОСОБА_2, перебував на посаді старшого офіцера відділу організації перевезень автомобільним транспортом автотранспортного управління Тилу Збройних Сил України, якого звільнено наказом Міністра оборони України від 25 серпня 2011 №887 року з військової служби у запас за пунктом «а» (у зв'язку із закінченням строку контракту). (а.с.14)

Відповідно наказу командира військової частини А2516 (по стройовій частині) від 21.09.2011 року № 176 позивача виключено зі списків особового складу частини, всіх видів забезпечення і направлено для зарахування на військовий облік до Бориспольсько-Баришівського об'єднаного міського військового комісаріату. (а.с.15)

Відповідно до довідки № 11 від 29.11.2012 року вартість речового майна, що підлягає видачі при звільненні в запас позивачу складає 9 632,86грн. (а.с.16).

Суд не бере до уваги, посилання представника відповідача, що виплата грошової компенсації за належне до видачі речове майно з березня 2000 року по травень 2008 року фактично не здійснювалось, у зв'язку з призупиненням на законодавчому рівні можливості її виплати, оскільки він не надав до суду доказів, що заборгованість належного до видачі речового майна позивачу виникла в цей період.

Крім того, на неодноразові звернення позивача про виплату компенсації за належне йому не отримане речове майно він отримав відповіді від заступника директора Департаменту державних закупівель та постачання матеріальних ресурсів Міністерства оборони України від 15.10.2012 року № 286/8/5231, в якому повідомлено, що зазначена заборгованість у Департаменті не обліковується і кошти у Державному бюджеті протягом останніх п'яти років на зазначені цілі не передбачалися, від начальника Центрального управління речового забезпечення Тилу Збройних Сил України від 25.10.2012 року № 341/5/1/552 та від 19.12.2012 року № 341/5/1/1186, в яких повідомлено, що у зв'язку з обмеженим фінансуванням за напрямком речового забезпечення військ, коштів для виплати грошової компенсації замість речового майна не передбачено, тому виплата зазначеної заборгованості можлива, тільки після надходження коштів на зазначені цілі. (а.с.17-25)

У судовому засіданні з'ясовано, що відповідь про відмову у виплаті грошової компенсації замість належного до видачі речового майна позивач отримав 19.12.2012 року, водночас до суду звернувся 21 січня 2013 року. Суд бере до уваги, що 19 січня 2012 року був вихідний день (субота), та виходячи з цього вважає, що позивач звернувся до суду своєчасно.

Враховуючи викладене суд бере до уваги поважні причини пропуску строку звернення позивача до суду з цим позовом, оскільки останній намагався отримати належну йому компенсацію в досудовому порядку.

Відповідно до частини 3 ст. 2 КАСУ у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до пункту 2 статті 9-1 Закону «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» військовослужбовці, які проходять військову службу за контрактом або перебувають на кадровій військовій службі, мають право на отримання замість належних їм за нормами забезпечення предметів речового майна грошової компенсації в розмірі вартості зазначених предметів. Порядок виплати грошової компенсації визначається Кабінетом Міністрів України.

Порядок виплати грошової компенсації замість речового майна визначається Кабінетом Міністрів України. Постановою Кабінету Міністрів України №1444 від 28.10.2004 року «Про речове забезпечення військовослужбовців Збройних Сил та інших військових формувань у мирний час» затверджено Положення про порядок речового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил та інших військових формувань у мирний час.

Пункт 20 цього Положення визначає, що офіцерам, прапорщикам і мічманам за їх бажанням дозволяється (з дати виникнення права на отримання речового майна) замість одних предметів речового майна, передбачених нормами забезпечення, видавати інші, вартість яких не перевищує вартості предметів, що замінюються, або виплачувати за них грошову компенсацію. Дія цього пункту поширюється на військовослужбовців, які проходять військову службу за контрактом, після перших трьох років служби за умови подальшого продовження ними контракту.

Військовослужбовці, звільнені у запас або відставку з правом носіння військової форми одягу, за бажанням можуть отримати речове майно, яке вони не отримали під час звільнення, або грошову компенсацію за нього за цінами на день підписання наказу про звільнення. Зазначеним особам, звільненим у запас або відставку після закінчення строку контракту, за належне їм, але не отримане протягом дії контракту речове майно виплачується грошова компенсація пропорційно часу, що минув з дня виникнення права на отримання цього майна до дати закінчення контракту, або видається речове майно на суму грошової компенсації. У разі звільнення у запас військовослужбовцю видається речовий атестат, який додається до особової справи. Якщо протягом 12 місяців після звільнення військовослужбовець буде призваний із запасу, до його забезпечення зараховується раніше отримане речове майно. (пункт 27 Положення)

Тобто, законодавством України передбачено право вибору військовослужбовцем, який звільняється зі Збройних Сил України, отримати речове майно в натурі або грошову компенсацію за нього. Зазначене право не може бути обмежено, скасовано або змінено відповідачем на власний розсуд без передбачених законом підстав.

Відповідно до вимог ст. 2 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» ніхто не вправі обмежувати військовослужбовців та членів їх сімей у правах і свободах, визначених законодавством України.

Враховуючи, що відповідач не виплатив грошову компенсацію позивачу за не отримане речове майно, як-то передбачено діючим законодавством, отже допустив протиправну бездіяльність по відношенню до позивача, тому позовні вимоги в частині визнання протиправною бездіяльність відповідача щодо невиплати позивачу при звільненні з військової служби у запас з правом носіння військової форми одягу грошової компенсації замість належного до видачі речового майна та стягнення на користь позивача грошової компенсації у сумі 9632,86грн., підлягає задоволенню.

Щодо стягнення моральної шкоди суд зазначає наступне.

Статтею 56 Конституції України гарантовано право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної чи моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Згідно ч. 1 ст. 23 Цивільного кодексу України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її права.

Відповідно до ч.1 ст. 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Під час розгляду справи, суд враховує Постанову Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», згідно з п. 4 якого позивач повинен зазначити у чому полягає ця шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно, з яких міркувань він виходить, визначаючи розмір моральної шкоди, та якими доказами це підтверджується.

Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків (пункт 3 Постанови). Пунктом 5 цієї Постанови визначено, що відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.

Отже, обов'язковими умовами відшкодування шкоди з державного бюджету згідно вказаних статей є неправомірність дій відповідного органу та наявність причино - наслідкового зв'язку між такими діями та завданою шкодою.

Суд враховує, що в матеріалах справи відсутні докази, які підтверджували б наявність причинного зв'язку між неправомірними діями відповідача та стражданнями, приниженнями, моральними переживаннями позивача, а також позивачем не надано жодних доказів в обґрунтування розміру заявленої до відшкодування моральної шкоди у розмірі 5 735,00грн.

Таким чином, суд приходить до висновку, що вимоги позивача про відшкодування моральної шкоди у розмірі 5 735,00грн., задоволенню не підлягають, оскільки позивачем не доведено обставин і підстав, які зумовлюють наявність моральної шкоди, так як, позивачем не надано жодних змістовних обґрунтувань та належних доказів заподіяння йому моральної шкоди.

Отже, враховуючи викладене, суд прийшов до висновку, що заявлені позовні вимоги ОСОБА_2 підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до п.3 ст.94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог.

З урахуванням зазначеного, здійснені позивачем судові витрати підлягають йому присудженню пропорційно задоволених позовних вимог в розмірі 78,40коп.

Керуючись ст.ст.2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110-111,112, 121, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

постановив:

1. Позов ОСОБА_2 - задовольнити частково.

2. Визнати протиправною бездіяльність Департаменту державних закупівель та постачання матеріальних ресурсів Міністерства оборони України щодо невиплати ОСОБА_2 при звільненні з військової служби у запас з правом носіння військової форми одягу грошової компенсації замість належного до видачі речового майна.

3. Стягнути з Департаменту державних закупівель та постачання матеріальних ресурсів Міністерства оборони України на користь ОСОБА_2 грошову компенсацію замість належного до видачі речового майна звільненому у запас у загальній сумі 9632 (дев'яти тисяч шестиста тридцяти двох) грн. 86 коп.

4. В решті позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_2 з Державного бюджету України судовий збір у розмірі 78,40грн.

Постанова набирає законної сили в порядку передбаченому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в апеляційному порядку за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 цього Кодексу.

Головуючий суддя О.А. Соколова

Судді Н.Г. Вєкуа

І.П. Васильченко