Ухвала суду № 33080200, 04.07.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"04" липня 2013 р. м. Київ К/9991/83156/11

№ К/9991/83156/11

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:головуючого судді-доповідача:Усенко Є.А.,суддів: Костенка М.І., Кошіля В.В., при секретарі: Луцак А.В.,

розглянувши у судовому засіданні

касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю (ТОВ) «Інноваційна компанія «ЛЕОН»»

на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 24.05.2011

та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 02.11.2011

у справі № 2а-11439/10/1570 Одеського окружного адміністративного суду

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Інноваційна компанія «ЛЕОН»»

до Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси

Головного управління Державного казначейства України в Одеській області

за участю прокурора Малиновського району м. Одеси

про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень, визнання правомірним нарахування податкового кредиту та віднесення сум до бюджетного відшкодування, стягнення бюджетної заборгованості з податку на додану вартість,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 24.05.2011, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 02.11.2011, у задоволенні позову відмовлено.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції, застосувавши норми підпунктів 7.7.1. 7.7.2, 7.7.11 пункту 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (Закон № 168/97-ВР), виходив з того, що позивач, який придбав в процесі приватизації цілісний майновий комплекс Державної судноплавної компанії «Український комерційний флот» на умовах розстрочення платежу та переходу права власності після сплати всієї вартості майнового комплексу, не має права на отримання бюджетного відшкодування сум ПДВ, сплачених у складі авансових платежів. До такого висновку суд дійшов з врахуванням такої фактичної обставини, як відсутність у ТОВ «Інноваційна компанія «ЛЕОН»» інших оподатковуваних операцій, крім сплати авансових платежів, в січні та лютому 2010 року - в податкових звітних періодах, що передують лютому та березню 2010 року, за які позивач задекларував бюджетне відшкодування в сумах 1442318,85 грн. та 1893938,00 грн., виключені з податкового обліку контролюючим органом податковими повідомленнями-рішеннями від 22.04.2010 № 0000212350/0 та від 26.05.2010 № 0000282350/0.

Погоджуючись з висновком суду першої інстанції, що позивач до переходу права власності на майновий комплекс та зарахування його на баланс у складі основних засобів не має права на бюджетне відшкодування сплачених у складі авансових платежів сум ПДВ з огляду на те, що протягом останніх дванадцяти місяців обсяг оподатковуваних операцій позивача був меншим за суми бюджетного відшкодування, задекларовані за лютий та березень 2010 року, одночасно послався і на норму підпункту 3.2.8 пункту 3.2 ст. 3 Закону № 168/97-ВР.

У касаційній скарзі ТОВ «Інноваційна компанія «ЛЕОН»» просить скасувати ухвалені у справі рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов, вважаючи, що судами порушені норми матеріального та процесуального права .

Відповідачі не скористались своїм процесуальним правом надати заперечення на касаційну скаргу.

Прокурор в судовому засіданні просив відмовити в задоволенні касаційної скарги, посилаючись на її безпідставність.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Фактичною підставою для зменшення у податковому обліку позивача за лютий, березень 2010 року задекларованих сум бюджетного відшкодування на 1442318,85 грн. та 1893938,00 грн. відповідно згідно з податковими повідомленнями-рішеннями від 22.04.2010 № 0000212350/0 та від 26.05.2010 № 0000282350/0, з приводу правомірності яких виник спір, стали висновки контролюючого органу, викладені в актах перевірки від 08.04.2010 № 29/23-310/35304004 про порушення позивачем норм підпункту 3.2.8 пункту 3.2 ст. 3, підпункту 7.7.2 пункту 7.7 ст. 7 Закону № 168/97-ВР, що виразилось в завищенні податкового кредиту за січень 2010 року на 1442775,00 грн. за операцією з придбання цілісного майнового комплексу, яка не є об`єктом оподаткування податком на додану вартість, та внаслідок цього завищення бюджетного відшкодування за лютий 2010 року на 1442775,00 грн.; від 18.05.2010 № 42/23-310/35304004 - про порушення позивачем норм підпункту 7.7.2 пункту 7.7 ст. 7 Закону № 168/97-ВР внаслідок завищення бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за березень 2010 року на1893938,00 грн.

У судовому процесі встановлено, що між позивачем (покупець) та Фондом державного майна України (продавець) укладений договір купівлі - продажу об`єкту приватизації - цілісного майнового комплексу Державної судноплавної компанії «Український комерційний флот» від 26.12.2009 № 620. Пунктом 1.2 цього договору визначено, що об`єкт приватизації включає в себе всі його активи і пасиви, інвентар, обладнання, устаткування та інше майно згідно з матеріалами інвентаризації, за результатами якої складений зведений акт інвентаризації від 10.09.2009, затверджений Фондом державного майна України 16.09.2009.

Згідно з договором ціна продажу складає 22730000,00 грн., у т.ч.: ПДВ - 3788333,33 грн., які покупець зобов'язувався сплатити на умовах розстрочення платежу (пункти 2.4 та 2.5 договору). Пунктами 3.3 та 3.4 договору встановлено, що право власності на об'єкт приватизації переходить до покупця з моменту сплати повної вартості придбаного об'єкта приватизації. Після придбання об'єкта приватизації його власник стає правонаступником прав і обов'язків приватизованого підприємства.

На виконання договору позивач здійснив оплату вартості об`єкта приватизації на розрахунковий рахунок Фонду державного майна України, а саме: 2256960,00 грн.(без ПДВ) (10% від початкової вартості об'єкту приватизації) - згідно з платіжним дорученням від 03.12.2009 № 2; ПДВ у сумі 451392,00 грн. - згідно з платіжним дорученням від 29.12.2009 № 6; 8656648,00 грн. ( у тому числі ПДВ 1442774,67 грн.) - згідно з платіжним дорученням від 21.01.2010 № 8; 11348000,00 грн. (у тому числі ПДВ 1891333,33 грн.) та 17 000,00 грн. (у тому числі ПДВ 2833,33 грн.) - згідно з платіжними дорученнями від 23.02.2010 №№44 та 46. За наслідками цих розрахунків Фонд державного майна України виписав позивачу податкові накладні, суми ПДВ за якими позивач включив до складу податкового кредиту за грудень 2009 року, січень та лютий 2010 року, які у подальшому врахував у визначенні сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість, задекларовані за лютий та березень 2010 року.

У зв`язку зі сплатою повної вартості об`єкта приватизації сторони договору від 26.12.2009 склали акт прийому передачі майна цілісного майнового комплексу Державної судноплавної компанії «Український комерційний флот» від 26.02.2010 № 60 (т.2 а.с.26-28).

За визначенням статті 1 Закону України «Про приватизацію державного майна» (в редакції до внесення змін Законом України від 13.01.2012 № 4336-ІУ) приватизація державного майна - це відчуження майна, що перебуває у державній власності, і майна, що належить Автономній Республіці Крим, на користь фізичних та юридичних осіб, які можуть бути покупцями відповідно до цього Закону, з метою підвищення соціально-економічної ефективності виробництва та залучення коштів на структурну перебудову економіки України.

Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про податок на додану вартість» (щодо поставки житла та землі)» від 15.06.2004 № 1782-ІУ операції з приватизації державного та комунального майна виключені з переліку операцій, звільнених від оподаткування, а відтак прирівняні до операцій з поставки згідно із Законом № 168/97-ВР.

Відповідно до підпункту 3.2.8 пункту 3.2 ст.3 цього Закону не є об'єктом оподаткування операції з поставки за компенсацію сукупних валових активів платника податку (з урахуванням вартості гудвілу) іншому платнику податку.

Під поставкою сукупних валових активів слід розуміти поставку підприємства як окремого об'єкта підприємництва або включення валових активів підприємства чи його частини до складу активів іншого підприємства. При цьому підприємство-покупець набуває прав і обов'язків (є правонаступником) підприємства, що продає такі активи.

Підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 ст.7 Закону № 168/97-ВР встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до підпункту 7.4.2 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР якщо платник податку придбаває (виготовляє) товари (послуги) та основні фонди, які призначаються для їх використання в операціях, які не є об'єктом оподаткування згідно зі статтею 3 цього Закону або звільняються від оподаткування згідно зі статтею 5 та пунктом 11.44 статті 11 цього Закону, то суми податку, сплачені у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включаються до складу податкового кредиту такого платника.

За змістом наведених норм підприємство - покупець іншого підприємства як цілісного майнового комплексу, до якого переходять права і обов`язки останнього, сукупні активи якого поставляються за компенсацію, тобто отримання всіх активів і пасивів, як це передбачено пунктом 1.2 договору від 26.12.2009 № 620, не має права на формування податкового кредиту за наслідками операцій з купівлі-продажу цього комплексу, з огляду на те, що ця операція не є об'єктом оподаткування.

Оскільки формування податкового кредиту в податковому обліку платника ПДВ -покупця відбувається за тією ж господарською операцією, за якої у продавця не виникають податкові зобов'язання, відповідно відсутнє джерело відшкодування ПДВ покупцю, а отже сторони договору купівлі-продажу цілісного майнового комплексу Державної судноплавної компанії «Український комерційний флот» не повинні були збільшувати його вартість на 20 %, внаслідок чого податковий кредит позивачем був сформований неправомірно, незважаючи на сплату сум податку на додану вартість у сумі продажу цього комплексу.

Відповідно до підпункту 7.7.1 пункту 7.7 ст.7 Закону № 168/97-ВР сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

З огляду на неправомірність формування позивачем у податковому обліку за грудень 2009 року, січень та лютий 2010 року сум податкового кредиту за господарськими операціями, які не є об`єктом оподаткування податком на додану вартість, ці суми не могли приймати участь у визначенні сум бюджетного відшкодування, а отже висновок податкового органу про завищення його сум за податковими деклараціями з податку на додану вартість за лютий, березень 2010 року є правильним.

Суди попередніх інстанцій правильно вирішили спір безвідносно до висновків, якими судові рішення були обґрунтовані.

Відповідно до статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Не може бути скасовано судове рішення з мотивів порушення судом норм процесуального права, якщо це не призвело і не могло призвести до неправильного вирішення справи (частина 2 цієї статті).

За наведених обставин підстави для скасування рішення судів попередніх інстанцій відсутні.

Керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Інноваційна компанія «ЛЕОН»» залишити без задоволення.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 24.05.2011 та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 02.11.2011 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя:Є.А. Усенко Судді: М.І. Костенко В.В. Кошіль