Ухвала суду № 33080174, 20.08.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 серпня 2013 року м. Київ К/9991/7294/11

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Рибченка А.О.

суддів: Муравйова О.В. Степашка О.І.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Лугинської міжрайонної державної податкової інспекції Житомирської області

на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 16 березня 2010 року

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 18 січня 2011 року

у справі № 2-а-6936/08

за позовом Державного підприємства «Лугинське лісове господарство»

до Лугинської міжрайонної державної податкової інспекції Житомирської області

про скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 16 березня 2010 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 18 січня 2011 року, позов Державного підприємства «Лугинське лісове господарство» (позивач) до Лугинської міжрайонної державної податкової інспекції Житомирської області (відповідач) задоволено. Скасовано податкові повідомлення-рішення № 0001342301/2 від 03 квітня 2008 року та № 000302301/2 від 03 квітня 2008 року.

Не погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями у справі, відповідач оскаржив їх в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України.

В поданій касаційній скарзі, з посиланням на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, ставиться питання про скасування постанови Житомирського окружного адміністративного суду від 16 березня 2010 року, ухвали Київського апеляційного адміністративного суду від 18 січня 2011 року та закриття провадження у справі.

В запереченні на касаційну скаргу позивач просить відмовити в її задоволенні.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційну скаргу слід відхилити, виходячи з таких підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що відповідачем проведено позапланову виїзну перевірку ДП «Лугинське лісове господарство» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 квітня 2006 року по 30 червня 2007 року, за результатами якої складено акт № 2/23-00991864 від 06 березня 2008 року.

На підставі зазначеного акту перевірки та за результатами адміністративного оскарження, відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення № 0001342301/2 від 03 квітня 2008 року, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 383 265,00 грн. (270 040,00 грн. - основний платіж, 113 225,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції), та № 000302301/2 від 03 квітня 2008 року, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з частини чистого прибутку (доходу) в розмірі 82 497,00 грн. (82 497,00 грн. - основний платіж, 0,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції).

Перевіркою встановлено порушення позивачем пункту 4.1 статті 4, підпункту 5.6.1 пункту 5.6 статті 5, підпункту 7.9.6 пункту 7.9 статті 7, підпункту 8.2.2 пункту 8.2, підпунктів 8.3.1, 8.3.2 пункту 8.3, підпункту 8.6.1 пункту 8.6 статті 8, підпункту 11.3.1 пункту 11.3 статті 11 Закону України від 28 грудня 1994 року № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), пунктів 2, 3 Порядку відрахування господарськими організаціями до державного бюджету частини чистого прибутку (доходу), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 січня 2007 року № 68, з огляду на заниження податку на прибуток у розмірі 270 040,00 грн. та суми відрахувань частини прибутку (доходу) до державного бюджету в розмірі 82 497,00 грн.

Задовольняючи позов, суди попередніх інстанцій виходили з наступних мотивів, з якими погоджується суд касаційної інстанції.

Відповідно до пункту 1.6 Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 10 серпня 2005 року № 327, (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - Порядок) за результатами невиїзної документальної, виїзної планової чи позапланової перевірок в акті викладаються всі суттєві обставини фінансово-господарської діяльності суб'єкта господарювання, які мають відношення до фактів виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства.

Згідно з пунктом 1.7 Порядку факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства викладаються в акті невиїзної документальної, виїзної планової чи позапланової перевірок чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Підпунктом 2.3.2 пункту 2.3 Порядку передбачено, що за кожним відображеним в акті фактом порушення податкового законодавства необхідно: зазначити первинний документ, на підставі якого вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку (навести кореспонденцію рахунків операцій), та інші докази, що достовірно підтверджують наявність факту порушення; у разі відсутності первинних документів або ненадання для перевірки первинних та інших документів, що підтверджують факт порушення, зазначити перелік цих документів. При цьому до акта перевірки додаються пояснення посадових осіб або інших працівників суб'єкта господарювання (у межах їх компетенції), що перевіряється, щодо відсутності первинних та інших документів.

Відповідно до підпункту 2.3.4 пункту 2.3 Порядку не допускається відображення в акті перевірки необґрунтованих даних, а також суб'єктивних припущень перевіряючими, які не мають підтверджених доказів, та різного роду висновків щодо дій посадових осіб суб'єкта господарювання (наприклад, «приховування об'єкта оподаткування», «розкрадання», «привласнення», «описка» тощо).

Як встановлено судами, аудиторським висновком № 28 від 07 квітня 2008 року та висновком судово-економічної експертизи № 6 від 11 листопада 2009 року встановлені контролюючим органом порушення позивачем вимог чинного на час виникнення спірних правовідносин податкового законодавства не підтверджуються.

В свою чергу, відповідачем як суб'єктом владних повноважень не спростовано висновків аудиторської перевірки та судово-економічної експертизи, а також не доведено правомірності прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень. За наведених обставин та з урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 16 березня 2010 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 18 січня 2011 року такими, що прийняті з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, а тому суд касаційної інстанції не знаходить підстав, які могли б призвести до їх зміни чи скасування.

Керуючись статтями 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Лугинської міжрайонної державної податкової інспекції Житомирської області відхилити, а постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 16 березня 2010 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 18 січня 2011 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, встановленими главою 3 розділу IV Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий Рибченко А.О.

Судді Муравйов О.В.

Степашко О.І.