Ухвала суду № 33080019, 07.08.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"07" серпня 2013 р. м. Київ К/800/34394/13

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі Приходько І.В. Костенка М.І. Маринчак Н.Є. за участю секретаря судового засідання Паламарчук А.О.

та представників сторін: від позивача - Джурилюк Л.В.,

від відповідача - Манікало І.М., Критєва О.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників

на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 06.03.2013 р.

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 04.06.2013 р.

у справі № 826/1228/13-а

за позовом публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк»

до Окружної державної податкової служби - Центрального офісу з обслуговування великих платників податків Державної податкової служби (правонаступник - Міжрегіональне головне управління Міндоходів - Центральний офіс з обслуговування великих платників)

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И Л А:

Публічне акціонерне товариство «Укрсоцбанк» (далі - позивач, ПАТ «Укрсоцбанк») звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Окружної державної податкової служби - Центрального офісу з обслуговування великих платників податків Державної податкової служби (далі - відповідач, ОДПС) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 22.01.2013 р. № 0000034310 та № 0000024310.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 06.03.2013 р., яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 04.06.2013 р., позов задоволено повністю: визнано протиправними та скасовані податкові повідомлення-рішення ОДПС від 22.01.2013 р. № 0000034310 та № 0000024310; вирішено питання про судові витрати.

Не погоджуючись із прийнятими рішеннями суду, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, з посиланням на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просив скасувати постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 06.03.2013 р. та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 04.06.2013 р. і прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Позивач у письмових запереченнях та в судовому засіданні проти доводів касаційної скарги заперечував, вважає оскаржувані судові рішення законними, обґрунтованими та прийнятими у відповідності до норм діючого законодавства.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи касаційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що працівниками ОДПС було проведено позапланову виїзну документальну перевірку ПАТ «Укрсоцбанк» з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаємовідносинах ПАТ «Укрсоцбанк» та ТОВ «Міжнародна юридична компанія «Краток» по договору про відступлення прав вимоги та відступлення прав кредитора до ТОВ «ЮАйПі Лтд», за результатами якої складено акт перевірки від 04.01.2013 р. № 6/43-10/00039019 та встановлено порушення позивачем вимог пункту 138.1. статті 138, підпункту 138.1.1 пункту 138.1 статті 138, пункту 153.5 статті 153 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на прибуток в сумі 24 142 331,43 грн., в тому числі по періодах: півріччя 2012 року - 3 970 105,65 грн., 3 квартали 2012 року - 24 142 331,43 грн. та зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування: півріччя 2012 року - 98 361 368,00 грн., 3 квартали 2012 року - 2 303 150,00 грн.

За результатами адміністративного оскарження позивачем висновків акту перевірки від 04.01.2013 р. №6/43-10/00039019, рішеннями податкових органів висновки акту були залишені без змін.

На підставі вказаного акту перевірки відповідачем 22.01.2012 р. винесені податкові повідомлення-рішення № 0000034310, відповідно до якого позивачу зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 100 664 518 грн. та № 0000024310, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток банківських операцій, включаючи філіали аналогічних організацій, розташованих на території України в загальному розмірі 30 177 914,29 грн., у тому числі 24 142 331,43 грн. за основним платежем та 6 035 582,86 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Як вбачається з акту перевірки №6/43-10/00039019 від 04.01.2013 р., підставою для нарахування позивачеві зазначених вище податкових зобов'язань стали висновки перевіряючих про те, що договір про відступлення права вимоги та відступлення прав кредитора №б/н від 20.04.2012 р. укладений між ПАТ «Укрсоцбанк» (Первісний кредитор) та ТОВ «Міжнародна юридична компанія «Краток» (Новий кредитор), по своїй економічній суті є договором факторингу, а оскільки ТОВ «Міжнародна юридична компанія «Краток» не є фінансовою установою, згідно з законодавством, та не має на дату зазначених операцій відповідних дозволів/ліцензій Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України здійснення факторингових операцій (операцій відступлення права вимоги) позивачем зазначеній юридичній особі суперечить чинному законодавству, що у свою чергу, на думку відповідача, свідчить про відсутність у позивача підстав для відображення витрат за цими операціями в податковому обліку відповідно до пункту 138.1 статті 138 та пункту 153.5 статті 153 Податкового кодексу України.

Крім того, як стверджує відповідач, оскільки позивачем не дотримано обов'язкової вимоги до договору факторингу, який є первинним документом та в подальшому передано грошову вимогу по акту прийому-передачі не належній особі, тобто оскільки акт і договір зі сторони нового кредитора підписано не посадовою особою фінансової установи як того вимагає стаття 1079 Цивільного кодексу України, то такі первинні документи не можуть братись до уваги в контексті оподаткування та підтверджувати понесені банком витрати.

Таким чином, за висновками податкового органу, ПАТ «Укрсоцбанк» завищено витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, на загальну суму 117 266 632,90 грн.

Суди першої та апеляційної інстанцій вирішуючи спір по суті та задовольняючи позовні вимоги, з чим погоджується суд касаційної інстанції, виходили з наступних мотивів.

Як вбачається з матеріалів справи, між ПАТ «Укрсоцбанк» (Первісний кредитор) та ТОВ «Міжнародна юридична компанія «Кратос» (Новий кредитор) було укладено договір від 20.04.2012 р. №б/н про відступлення права вимоги та відступлення прав кредитора, згідно з яким Первісний кредитор відступає Новому кредитору права вимоги до ТОВ «ЮАйПі Лтд» за додатковими угодами № 2-1 від 30.11.2007 р., № 3 від 06.09.2009 р. та №4 від 05.03.2009 р. до Генерального договору №18/107-К про здійснення кредитування від 05.10.2007 р. в порядку і в обсязі, передбаченому цим договором відповідно до пункту 1 частини першої статті 512 Цивільного кодексу України. За відступлення права вимоги Новий кредитор сплачує Первісному кредитору суму коштів у розмірі 10 000 000 грн., які сплачуються Новим кредитором шляхом перерахування грошових коштів на рахунок Первісного кредитора протягом 10 робочих днів з дати підписання даного договору.

Факт виконання операцій за вказаним правочином підтверджується наявними у матеріалах справи копіями: виписки по особовому рахунку ТОВ «Міжнародна юридична компанія «Кратос»; актів прийому-передачі від 15.05.2012 р.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 512 Цивільного кодексу України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно статті 514 Цивільного кодексу України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною третьою статті 656 Цивільного кодексу України визначено, що предметом договору купівлі-продажу може бути право вимоги, якщо вимога не має особистого характеру. До договору купівлі-продажу права вимоги застосовуються положення про відступлення права вимоги, якщо інше не встановлено договором або законом.

Разом з тим, відповідно до частини першої статті 1077 Цивільного кодексу України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Таким чином, за своїм змістом договір факторингу є однією із форм заміни кредитора у зобов'язанні поряд з договором купівлі-продажу права вимоги та прав кредитора.

Крім того, згідно статті 1079 Цивільного кодексу України сторонами у договорі факторингу є фактор і клієнт. Клієнтом у договорі факторингу може бути фізична або юридична особа, яка є суб'єктом підприємницької діяльності. Фактором може бути банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції.

Законом України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» факторинг відноситься до фінансових послуг.

Виходячи з вищезазначених правових норм та враховуючи суб'єктний склад укладеного між позивачем та ТОВ «Міжнародна юридична компанія «Кратос» договору від 20.04.2012 р. №б/н про відступлення права вимоги та відступлення прав кредитора, суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку, що даний договір не належить до договору факторингу у розумінні положень Цивільного кодексу України.

З огляду на встановлені вище фактичні обставини справи, суди попередніх інстанцій, визнаючи правомірним формування позивачем валових витрат за наслідками виконання договору від 20.04.2012 р. №б/н, з чим погоджується суд касаційної інстанції, виходили з наступного.

Відповідно до підпункту 14.1.255 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України відступлення права вимоги - операція з переуступки кредитором прав вимоги боргу третьої особи новому кредитору з попередньою або наступною компенсацією вартості такого боргу кредитору або без такої компенсації.

Згідно пункту 153.5 статті 153 Податкового кодексу України з метою оподаткування платник податку веде облік фінансових результатів операцій від проведення операцій з продажу (передачі) або придбання права вимоги зобов'язань у грошовій формі за поставлені товари, виконані роботи чи надані послуги третьої особи, зобов'язань за фінансовими кредитами, а також за іншими цивільно-правовими договорами.

При першому відступленні зобов'язань витрати, понесені платником податку - першим кредитором, визначаються в розмірі договірної (контрактної) вартості товарів, робіт, послуг, за якими виникла заборгованість, за фінансовими кредитами - у розмірі заборгованості за даними бухгалтерського обліку на дату здійснення такого відступлення відповідно до вимог цього Кодексу, а за іншими цивільно-правовими договорами - у розмірі фактичної заборгованості, що відступається. До складу доходів включається сума коштів або вартість інших активів, отримана платником податку - першим кредитором від такого відступлення, а також сума його заборгованості, яка погашається, за умов, що така заборгованість була включена до складу витрат згідно з вимогами цього Закону.

Якщо доходи, отримані платником податку від наступного відступлення права вимоги зобов'язань третьої особи (боржника) або від виконання вимоги боржником, перевищують витрати, понесені таким платником податку на придбання права вимоги зобов'язань третьої особи (боржника), отриманий прибуток включається до складу доходу платника податку.

Якщо витрати, понесені платником податку на придбання права вимоги зобов'язань третьої особи (боржника), перевищують доходи, отримані таким платником податку від наступного відступлення права вимоги зобов'язань третьої особи (боржника) або від виконання вимоги боржником, від'ємне значення не включається до складу витрат або у зменшення отриманих прибутків від здійснення інших операцій з продажу (передачі) або придбання права вимоги зобов'язань у грошовій формі за поставлені товари чи надані послуги третьої особи.

Тобто, правовідносини щодо оподаткування відступлення права вимоги та факторингу регулюються Податковим кодексом України однакового.

Згідно пункту 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу валових витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здіснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Враховуючи, що наявними у матеріалах справи копіями первинних документів підтверджується факт здійснення господарської операції за укладеним між ТОВ «Укрсоцбанк» та ТОВ «Міжнародна юридична компанія «Кратос» договором від 20.04.2012 р. №б/н про відступлення права вимоги та відступлення прав кредитора, а також належне відображення останньої у бухгалтерському та податковому обліку ТОВ «Укрсоцбанк», судами попередніх інстанцій зроблено вірний висновок про правомірність формування позивачем валових витрат за вказаним правочином.

Доводи касаційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються матеріалами справи.

Згідно приписів частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Пунктом 1 частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Оскільки судами встановлено невідповідність законодавству винесених податкових повідомлень-рішень від 22.01.2013 р. № 0000034310 та № 0000024310, вимоги щодо скасування зазначених податкових повідомлень-рішень були задоволені обґрунтовано.

Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку, що судами першої та апеляційної інстанцій виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності до норм матеріального права, постановлено обґрунтовані рішення, в яких повно відображені обставини, що мають значення для справи. Порушень норм матеріального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішень судів попередніх інстанцій не встановлено.

На підставі викладеного, керуючись статтями 220, 221, 223, 224, 230, 231, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Касаційну скаргу Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 06.03.2013 р. та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 04.06.2013 р. у справі №826/1228/13-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення. Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним Судом України може бути подана з підстав, в порядку та у строки, що встановлені статтями 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя (підпис) І.В. Приходько Судді: (підпис) М.І. КостенкоПомічник судді (підпис) Н.Є. Маринчак З оригіналом гідно Т. В. Давидовська