Ухвала суду № 33080014, 20.08.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 серпня 2013 року м. Київ К/9991/18095/11

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Рибченка А.О.

суддів: Муравйова О.В. Степашка О.І.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва

на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 14 липня 2010 року

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 17 березня 2011 року

у справі № 2а-6061/10/2670

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Експрес Сплата»

до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог, - Відкрите акціонерне товариство «Міжнародний інвестиційний банк»

про скасування рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 14 липня 2010 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 17 березня 2011 року, позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Експрес Сплата» (позивач) до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва (відповідач) задоволено повністю. Визнано протиправним та скасовано рішення № 0000472305 від 04 лютого 2010 року про застосування штрафних (фінансових) санкцій. Судові витрати в розмірі 3,40 грн. присуджено на користь ТОВ «Експрес Сплата» за рахунок Державного бюджету України.

Не погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями у справі, відповідач оскаржив їх в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України.

В поданій касаційній скарзі, з посиланням на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, ставиться питання про скасування постанови Окружного адміністративного суду м. Києва від 14 липня 2010 року, ухвали Київського апеляційного адміністративного суду від 17 березня 2011 року та прийняття нового рішення про відмову в задоволенні позову в повному обсязі.

В запереченні на касаційну скаргу позивач просить залишити її без задоволення, а постановлені у справі судові рішення - без змін.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційну скаргу слід відхилити, виходячи з таких підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що посадовими особами ДПІ у Солом'янському районі м. Києва проведено перевірку розрахункового терміналу, що належить позивачу, з питань дотримання суб'єктами господарювання порядку проведення розрахунків за товари (послуги), вимог з регулювання обігу готівки, наявності торгових патентів і ліцензій, за результатами якої складено акт № 0025/26/58/23/35806414 від 26 січня 2010 року.

На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем прийнято рішення № 0000472305 від 04 лютого 2010 року, яким до позивача застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 2 040,00 грн.

Перевіркою встановлено порушення позивачем пункту 1 статті 3 Закону України від 06 липня 1995 року № 265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - Закон № 265/95-ВР) у зв'язку з наданням послуг з поповнення рахунків мобільного зв'язку оператора МТС та інших послуг з приймання платежів із використанням терміналу поповнення рахунків, який не зареєстрований, не опломбований у встановленому порядку та не переведений у фіскальний режим роботи.

Задовольняючи позов повністю, суди попередніх інстанцій, виходили з наступних мотивів, з якими погоджується суд касаційної інстанції.

Статтею 1 Закону № 265/95-ВР передбачено, що реєстратори розрахункових операцій застосовуються фізичними особами - суб'єктами підприємницької діяльності або юридичними особами (їх філіями, відділеннями, іншими відокремленими підрозділами), які здійснюють операції з розрахунків у готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також уповноваженими банками та суб'єктами підприємницької діяльності, які виконують операції купівлі-продажу іноземної валюти.

Відповідно до статті 2 Закону № 265/95-ВР розрахунковою операцією є приймання від покупця готівкових коштів, платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо за місцем реалізації товарів (послуг), видача готівкових коштів за повернутий покупцем товар (ненадану послугу), а у разі застосування банківської платіжної картки - оформлення відповідного розрахункового документа щодо оплати в безготівковій формі товару (послуги) банком покупця або, у разі повернення товару (відмови від послуги), оформлення розрахункових документів щодо перерахування коштів у банк покупця.

Згідно з пунктом 2 статті 9 Закону № 265/95-ВР реєстратори розрахункових операцій та розрахункові книжки не застосовуються при виконанні усіх банківських операцій (крім операцій з купівлі-продажу іноземної валюти).

Статтею 2 Закону України від 07 грудня 2000 року № 2121-III «Про банки і банківську діяльність» визначено, що розрахунковими банківськими операціями є рух грошей на банківських рахунках, здійснюваний згідно з розпорядженнями клієнтів або в результаті дій, які в рамках закону призвели до зміни права власності на активи.

Відповідно до частин 1, 2 статті 295 Господарського кодексу України комерційне посередництво (агентська діяльність) є підприємницькою діяльністю, що полягає в наданні комерційним агентом послуг суб'єктам господарювання при здійсненні ними господарської діяльності шляхом посередництва від імені, в інтересах, під контролем і за рахунок суб'єкта, якого він представляє.

Комерційним агентом може бути суб'єкт господарювання (громадянин або юридична особа), який за повноваженням, основаним на агентському договорі, здійснює комерційне посередництво.

З метою впорядкування здійснення банками, платіжними організаціями та/або членами платіжних систем операцій із застосуванням програмно-технічних комплексів самообслуговування Правлінням Національного банку України 05 березня 2008 року прийнято постанову № 53, за змістом пункту 1 якої операції (приймання готівки для подальшого переказу, операції за допомогою спеціальних платіжних засобів та інші операції, пов'язані з рухом коштів) із застосуванням програмно-технічних комплексів самообслуговування, до яких згідно з їх функціональними можливостями належать, зокрема, платіжні термінали, можуть здійснювати суб'єкти господарювання, які уклали агентські договори з банками.

Як встановлено судами, між позивачем та Відкритим акціонерним товариством «Міжнародний інвестиційний банк» укладено агентський договір № 007/02 від 17 липня 2009 року, відповідно до умов якого, ТОВ «Експрес Сплата» організовує роботу програмно-технічних комплексів самообслуговування (здійснює фактичне встановлення, інсталяцію програмного забезпечення, охорону, супроводження технічного стану, ремонт, приймання звернень клієнтів, інформаційне обслуговування діяльності терміналів тощо), а ВАТ «Міжнародний інвестиційний банк» здійснює через програмно-технічні комплекси самообслуговування, належні позивачу, приймання готівки для її подальшого переказу, переказ коштів на рахунок отримувача, відображення операції з приймання готівки в системі автоматизації банку, видачу первинного розрахункового документа та інкасацію готівкових грошових коштів в програмно-технічних комплексах самообслуговування.

Операції з приймання готівки для її подальшого переказу, що проводяться в належних позивачу програмно-технічних комплексах самообслуговування, здійснюються ВАТ «Міжнародний інвестиційний банк» з відображенням у системі автоматизації банку та наданням відповідних квитанцій програмно-технічних комплексів самообслуговування про прийняття готівки банком для проведення подальшого переказу.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про те, що здійснювані позивачем як агентом ВАТ «Міжнародний інвестиційний банк» операції з приймання від споживачів послуг платежів (готівки) для подальшого їх переказу на рахунок постачальника послуг з використанням програмно-технічних комплексів самообслуговування, які виконуються від імені, в інтересах, під контролем і за рахунок ВАТ «Міжнародний інвестиційний банк», є розрахунковими банківськими операціями, при виконанні яких реєстратори розрахункових операцій та розрахункові книжки відповідно до вимог пункту 2 статті 9 Закону № 265/95-ВР не застосовуються.

За наведених обставин та з урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 14 липня 2010 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 17 березня 2011 року такими, що прийняті з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, а тому суд касаційної інстанції не знаходить підстав, які могли б призвести до їх зміни чи скасування.

Керуючись статтями 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва відхилити, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 14 липня 2010 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 17 березня 2011 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, встановленими главою 3 розділу IV Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий Рибченко А.О.

Судді Муравйов О.В.

Степашко О.І.