Ухвала суду № 33080004, 20.08.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 серпня 2013 року м. Київ К-35852/10

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Рибченка А.О.

суддів: Муравйова О.В. Степашка О.І.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва

на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 21 жовтня 2010 року

у справі № 2а-2110/09/2670

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Самсон Інжинірінг»

до Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва

про визнання недійсними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Самсон Інжинірінг» (позивач) звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва (відповідач), в якому, з урахуванням уточнення позовних вимог, просило визнати недійсними та скасувати податкові повідомлення-рішення № 0001221710/32853646 від 17 липня 2008 року, № 0001221710/1/32853646 від 08 жовтня 2008 року, № 0001221710/2/32853646 від 30 грудня 2008 року та № 0001221710/3 від 27 лютого 2009 року.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 15 квітня 2009 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що, оскільки, кошти на відповідний рахунок не надійшли, то сума податкового зобов'язання не може вважатись сплаченою ТОВ «Самсон Інжинірінг» вчасно.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, позивач оскаржив його в апеляційному порядку.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 21 жовтня 2010 року апеляційну скаргу ТОВ «Самсон Інжинірінг» задоволено. Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 15 квітня 2009 року скасовано та прийнято нову постанову, якою адміністративний позов задоволено. Визнано недійсними та скасовано податкові повідомлення-рішення № 0001221710/32853646 від 17 липня 2008 року, № 0001221710/1/32853646 від 08 жовтня 2008 року, № 0001221710/2/32853646 від 30 грудня 2008 року та № 0001221710/3 від 27 лютого 2009 року.

Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням у справі, відповідач оскаржив його в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України.

В поданій касаційній скарзі, з посиланням на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права ставиться питання про скасування постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 21 жовтня 2010 року та залишення без змін постанови Окружного адміністративного суду м. Києва від 15 квітня 2009 року.

В запереченні на касаційну скаргу позивач просить залишити її без задоволення.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційну скаргу слід відхилити, виходячи з таких підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що відповідачем проведено документальну невиїзну перевірку ТОВ «Самсон Інжинірінг» з питань правильності нарахування та своєчасності сплати до бюджету сум податку з доходів фізичних осіб на дивіденди за період з 30 травня 2008 року по 07 липня 2008 року, за результатами якої складено акт № 14/17-506/32853646 від 07 липня 2008 року.

На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0001221710/32853646 від 17 липня 2008 року, яким позивачу визначено штраф у розмірі 26 962,50 грн.

За результатами адміністративного оскарження, скарги позивача залишено без задоволення, а також прийнято податкові повідомлення-рішення № 0001221710/1/32853646 від 08 жовтня 2008 року, № 0001221710/2/32853646 від 30 грудня 2008 року та № 0001221710/3 від 27 лютого 2009 року.

Перевіркою встановлено порушення позивачем підпункту 5.3.1 пункту 5.3 статті 5 Закону України від 21 грудня 2000 року № 2181-III «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - Закон № 2181-III) у зв'язку з порушенням граничних термінів сплати узгодженої суми податкового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб на дивіденди.

Задовольняючи адміністративний позов, суд апеляційної інстанції виходив з наступних мотивів, з якими погоджується суд касаційної інстанції.

Згідно з пунктом 1.2 статті 1 Закону № 2181-III податкове зобов'язання - це зобов'язання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та у строки, визначені цим Законом або іншими законами України.

Відповідно до пункту 5.1 статті 5 Закону № 2181-III податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації.

Зазначене податкове зобов'язання не може бути оскаржене платником податків в адміністративному або судовому порядку.

Згідно з підпунктом 5.3.1 пункту 5.3 статті 5 Закону № 2181-III платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 цього Закону для подання податкової декларації.

Як встановлено судами, платіжним дорученням № 209 від 24 квітня 2008 року, яке містить реквізит «Призначення платежу», позивачем перераховано кошти в розмірі 270 000,00 грн. як податок з доходів фізичних осіб на нараховані дивіденди за 2007 рік, проте на рахунок № 33218800700009, призначений для податку з доходів найманих працівників.

Статтею 2 Закону України від 25 червня 1991 року № 1251-XII «Про систему оподаткування» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що під податком і збором (обов'язковим платежем) до бюджетів та до державних цільових фондів слід розуміти обов'язковий внесок до бюджету відповідного рівня або державного цільового фонду, здійснюваний платниками у порядку і на умовах, що визначаються законами України про оподаткування.

Відповідно до частини 5 статті 78 Бюджетного кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) податки, збори (обов'язкові платежі) та інші доходи місцевого бюджету зараховуються безпосередньо на рахунок відповідного бюджету, відкритий в територіальному органі Державного казначейства України, і не можуть акумулюватися на рахунках органів стягнення. Податки, збори (обов'язкові платежі) та інші доходи визнаються зарахованими в доход місцевого бюджету з моменту зарахування на рахунок відповідного бюджету, відкритий в територіальному органі Державного казначейства України.

В даному випадку, як вбачається з установлених судами обставин справи, невірне зазначення платником номера рахунку не призвело до ненадходження відповідної суми податку до місцевого бюджету у визначений законом строк.

Оскільки в цій ситуації помилкове перерахування ТОВ «Самсон Інжинірінг» податку з доходів фізичних осіб на дивіденди на неналежний рахунок, а саме - для податку з доходів найманих працівників, не вплинуло на виконання обов'язку платника із сплати податку, то підстав для прийняття відповідачем оскаржуваних податкових повідомлень-рішень не вбачається.

За наведених обставин та з урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 21 жовтня 2010 року такою, що прийнята з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, а тому суд касаційної інстанції не знаходить підстав, які могли б призвести до її зміни чи скасування.

Керуючись статтями 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва відхилити, а постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 21 жовтня 2010 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, встановленими главою 3 розділу IV Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий Рибченко А.О.

Судді Муравйов О.В.

Степашко О.І.