Ухвала суду № 33079920, 30.07.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"30" липня 2013 р. м. Київ К/9991/41898/12

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого: Маринчак Н.Є.,

Суддів: Вербицької О.В., Костенка М.І.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м.Києва Державної податкової служби

на постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 13 березня 2012р. та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 12 червня 2012р.

у справі №2а-2314/12/2670

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Житло-Буд» (надалі - ТОВ «Житло-Буд»)

до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м.Києва (надалі - ДПІ у Шевченківському районі м.Києва)

про скасування рішення, -

встановив:

Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду м.Києва з позовом, в якому поставлено питання про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення ДПІ у Шевченківському районі м.Києва від 09.02.2012р. №0000772308.

Постановою Окружного адміністративного суду м.Києва від 13 березня 2012р. залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 12 червня 2012р., позов задоволено.

Не погодившись з висновками судів попередніх інстанцій, відповідач звернувся із касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій, посилаючись на порушення судами норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, ставить питання про скасування постанови суду першої інстанції, ухвали суду апеляційної інстанції та прийняти у справі нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог ТОВ «Житло-Буд».

Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи наведені у скарзі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як встановлено попередніми судовими інстанціями, контролюючим органом проведено планову виїзну перевірку ТОВ «Житло-Буд» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2010р. по 30.09.2011р., про що складено акт від 24.01.2012р. №79/23-08/24368041.

Висновками зазначеного акта перевірки, зокрема, вказано на порушення підприємством вимог п.п. 7.4.1, 7.4.5. п.7.4, п.п.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», внаслідок чого занижено податок на додану вартість.

Підставою для вказаного висновку податковий орган зазначав факт укладання ТОВ «Житло-Буд» нікчемного правочину з ТОВ «Сігма Ліфт Сервіс». В обґрунтування нікчемності правочину відповідач посилався на висновки перевірки ДПІ в Оболонському районі м.Києва, яким встановлено відсутність у ТОВ «Сігма Ліфт Сервіс» адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов'язань по укладеним угодам та відсутність фактичних дій, спрямованих на виконання взятих на себе зобов'язань, на підставі чого податковий орган дійшов висновку, що ТОВ «Сігма Ліфт Сервіс» здійснювало діяльність, спрямовану на здійснення операцій, пов'язаних з наданням податкової вигоди для третіх осіб.

За наслідками перевірки прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 09.02.2012р. №0000772308, яким позивачеві збільшено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість на відповідну суму.

Так, судами встановлено, що в перевірений період позивачем укладено договір підряду №19/04-10 від 19.04.2010р. із ТОВ «Сігма Ліфт Сервіс», на виконання якого позивач протягом червня - листопада 2010р. здійснив попередню оплату в розмірі 4311767,00 грн. на розрахунковий рахунок ТОВ «Сігма Ліфт Сервіс», що підтверджується відповідними платіжними дорученнями та банківськими виписками. В свою чергу, ТОВ «Сігма Ліфт Сервіс» внаслідок отримання коштів оформило та передало позивачеві податкові накладні №10 від 23.06.2010р., №15/1 від 19.08.2010р., №30 від 26.10.2010р., №36 від 03.11.2010р., №37 від 04.11.2010р., № 40 від 12.11.2010р., №38 від 09.11.2010р., копії яких залучено до матеріалів справи.

Відповідно до договору підряду №19/04-10 від 19.04.2010р. та додаткових угод до договору ТОВ «Сігма Ліфт Сервіс» здійснило поставку ліфтового обладнання позивачу, що підтверджується належним чином оформленими видатковими накладними №00000007 від 12.11.2010р., №00000002 від 24.02.2011р., №00000012 від 15.07.2011р., №00000038 від 04.11.2011р., №00000048 від 16.12.2011р. на поставку 14 шт. ліфтів на загальну суму 7002198грн.

З матеріалів справи вбачається, що про фактичне виконання вищезазначеного договору свідчать залучені до матеріалів справи первинні бухгалтерські та податкові документи, виписані відповідно до п.9.2. ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансової звітності в Україні» та п.2.4. ст.2 «Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку».

При цьому, реальність вчинення угоди між позивачем та ТОВ «Сігма Ліфт Сервіс» підтверджується належними та допустимими доказами, що містяться в матеріалах справи: договором на поставку, монтаж та пуско-налагоджувальні роботи ліфтового обладнання №19/04-10 від 19.04.2010р. з додатками до нього та додатковими угодами, видатковими накладними на товар, актами приймання-передачі ліфтового устаткування до монтажу, актами готовності будівельної частини ліфта, актами передачі ліфтів до виконання оздоблювальних робіт, актами технічної готовності ліфта, податковими накладними, банківськими виписками про перерахування коштів в оплату за товар та виконання монтажних та пуско-налагоджувальних робіт, довіреностями на отримання матеріальних цінностей, товарно-транспортними накладними, міжнародними товарно-транспортними накладними про отримання товару ТОВ «Сігма Ліфт Сервіс» з відмітками органу митної служби, сертифікатами відповідності продукції, дозволом на початок виконання роботи підвищеної небезпеки ТОВ «Сігма Ліфт Сервіс», технічними паспортами ліфтів.

Підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (у редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Відповідно до п.п.7.5.1 п.7.5 ст.7 вказаного Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції на час правовідносин) датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Підпунктом 7.2.3. п. 7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» передбачено, що податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом. Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг).

Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні. Згідно ст. 3 названого Закону, податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку. Статтею 9 вказаного Закону регламентовано, що підставою бухгалтерського обліку господарський операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення таких операцій. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа, дату і місце складання, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції, одиницю її виміру, посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Щодо посилання відповідача, на фіктивність укладених договорів поставки між позивачем та вказаним вище контрагентом, то суди попередніх інстанцій обґрунтовано зазначили, що твердження про відсутність у контрагента необхідних умов для ведення господарської діяльності (адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов'язань) не є безумовною підставою ставити під сумнів здійснення господарських операцій.

Згідно ч. 2 ст. 215 ЦК України, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.ч. 1-3, 5, 6 ст. 203 цього Кодексу (ч. 1 ст. 215 ЦК України). При кваліфікації правочину за ст. 228 ЦК має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

При цьому, ст. 204 ЦК України передбачено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Водночас, як вбачається з матеріалів справи, укладений між позивачем та ТОВ «Сігма Ліфт Сервіс» договір підряду не віднесено законом до нікчемних договорів, оскільки відповідачем не доведено, чим саме такий договір порушує публічний порядок: які саме права і кого порушені, яким майном та хто заволодів (знищив) у результаті їх вчинення, та не довів наявності складу господарського правопорушення у діях позивача в частині наявності вини (умислу на заволодіння чужим майном).

Таким чином, виходячи з вище викладеного, податковий орган не надав суду належних та допустимих доказів про відсутність фактичного виконання позивачем господарських операцій за спірним правочином, про відсутність витрат позивача у спірних правовідносинах, про наявність взаємопов'язаності позивача та контрагента позивача, про несумість предмету спірного правочину з напрямом господарської діяльності позивача, про відсутність використання позивачем отриманих ліфтів, що зумовлює необґрунтованість висновку суб'єкта владних повноважень про нікчемність правочину або невідповідності закону вчинених за ними господарських операцій.

За таких обставин, судами першої та апеляційної інстанції, виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності з нормами матеріального права, постановлено обґрунтовані рішення, в яких повно відображені обставини, що мають значення для справи. Висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються доказами, дослідженими у судовому засіданні, а тому підстав для їх перегляду з мотивів, викладених в касаційній скарзі не вбачається.

Керуючись статтями 220, 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ухвалив:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м.Києва Державної податкової служби - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 13 березня 2012 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 12 червня 2012 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута з підстав, в порядку та у строки встановлені ст.ст.236-238 КАС України.

Головуючий: ____ Н.Є. Маринчак

Судді: ____ О.В. Вербицька

____ М.І. Костенко