Рішення № 33079085, 06.08.2013, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 239-72-81

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" серпня 2013 р. Справа № 911/2791/13

Господарський суд Київської області у складі судді Черногуза А.Ф., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "НІКО-ТАЙС" до Товариства з обмеженою відповідальністю "ПК ТРЕЙДСЕРВІСГРУП" та Державного підприємства «МИРОГОЩАНСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ІПОДРОМ» про стягнення суми,

за участю представників:

позивача : Грищенко О.М. (дов. б/н від 25.03.2013),

відповідача 1: не з'явився,

відповідача 2 : не з'явився,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

В провадженні господарського суду Київської області знаходилась справа за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "НІКО-ТАЙС" до Товариства з обмеженою відповідальністю "ПК ТРЕЙДСЕРВІСГРУП" та Державного підприємства «МИРОГОЩАНСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ІПОДРОМ» про солідарне стягнення з відповідача (1) та відповідача (2) 2611,77 грн інфляційних витрат, стягнення з відповідача (2) 708,56 грн 3% річних, стягнення з відповідача (2) 36538,70 грн дооцінки (збільшення) вартості товару, стягнення з відповідача (2) 5678,96 грн пені.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачами своїх зобов'язань за договором № 95 поставки сільськогосподарської техніки від 28.05.2008 та договором поруки № 11-03-2013-15 від 11.03.2013.

Ухвалою господарського суду Київської області від 22.07.2013 порушено провадження у справі та призначено її до розгляду на 30.07.2013.

Ухвалою від 30.07.2013 розгляд справи було відкладено на 06.08.2013.

01.08.2013 через канцелярію господарського суду Київської області надійшов відзив відповідача-1 на позов, в якому він визнав позовні вимоги, а також просив розглядати справу без участі його представника.

В судовому засіданні 06.08.2013 суд заслухав пояснення представника позивача. Відповідачі в судове засідання не з'явилися, витребувані судом документи не надали.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої ст. 64 та ст. 87 Господарського процесуального кодексу України. За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору. (Аналогічна правова позиція викладена в Постанові Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції»)

Враховуючи, що сторони були належним чином повідомлені про судове засідання та те, що реалізація норми ст. 38 Господарського процесуального кодексу України щодо витребування господарським судом у сторін документів і матеріалів, необхідних для вирішення спору, безпосередньо залежить від суб'єктивної реалізації сторонами їх диспозитивного права подавати та витребовувати через суд докази, а також враховуючи положення п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України, який визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, господарський суд вважає, що судом в межах наданих повноважень створені належні умови для надання сторонами доказів та вважає за можливе розглядати справу за наявними у справі документами.

Оскільки, про розгляд справи сторони були належним чином повідомлені, відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд

УСТАНОВИВ:

28.05.2008 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Технік Енерджі» та Державним підприємством «Мирогощанський Державний Іподром» було укладено договір № 95 поставки сільськогосподарської техніки. Відповідно до п.п. 1.1., 1.2. договору постачальник зобов'язується передати у власність покупця сільськогосподарську техніку згідно з умовами оплати які викладені в п. 3.3. Найменування товару, його кількість, ціна товару в гривнях та її еквівалент в іноземній валюті, строк передачі товару покупцю та базис поставки, а також інші умови, визначені крім тексту цього договору також і в додатку № 2, який є невід'ємною частиною цього договору.

Вартість товару вказана в графі 7 додатку № 2. Сторони встановлюють ціну товару в гривнях, а також встановлюють грошовий еквівалент в іноземній валюті - EUR. Право покупця придбати товар по ціні, вказаній в графі 4 додатку № 2 припиняється в момент, коли офіційний курс гривні до євро зросте більше ніж на 1% від того, який існував на день підписання договору. У випадку, якщо покупець не здійснив попередню оплату в розмірі та в термін, що передбачені цим договором, він зобов'язаний погодити з постачальником нову ціну товару та сплатити її в порядку, передбаченому цим договором. Обов'язки постачальника в цьому випадку виникають лише після такого погодження та отримання оплати від покупця. Сторони встановлюють, що протягом терміну дії договору, грошові зобов'язання покупця існують і підлягають сплаті в гривнях. Сума в гривнях, що підлягає сплаті покупцем на виконання ним зобов'язань по договору визначається шляхом множення грошового еквіваленту вартості товару, вказаного в додатку № 2, на офіційний курс гривні до валюти еквіваленту, який буде встановлений НБУ на день фактичної оплати вартості товару покупцем. Покупець сплачує вартість товару шляхом перерахування суми коштів, вирахуваної у відповідності до умов, що викладені в цьому пункті, на розрахунковий рахунок постачальника, в порядку, передбаченому п. 3.3. договору (п.п. 2.1., 2.1.1., 2.2. договору).

Пунктом 3.3. договору встановлено, що Покупець зобов'язаний провести оплату за товар в сумі 251031,11 грн з ПДВ наступним чином:

- 90 324,42 грн, Покупець оплачує до 30.06.2008;

26 784,45 грн, Покупець оплачує до 27.07.2008.

26 784,45 грн, Покупець оплачує до 27.08.2008.

26 784,45 грн, Покупець оплачує до 27.09.2008.

26 784,45 грн, Покупець оплачує до 27.10.2008.

26 784,45 грн, Покупець оплачує до 27.11.2008.

26 784,43 грн, Покупець оплачує до 27.12.2008.

Відповідно до ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав і обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини. Однією з підстав виникнення господарського зобов'язання згідно ст. 174 Господарського кодексу України, є господарський договір.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Статтею 265 ГК України визначено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Дана норма кореспондується зі ст. 712 ЦК України, відповідно до якої за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Приписами статті 530 ЦК України передбачено, що, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з ч. 1 ст. 530, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з ст.ст. 251, 252 ЦК України, строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами.

Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.

Відповідач за отриманий товар здійснив лише часткову оплату про що свідчать наступні банківські виписки: за 04.06.2008 року на суму 90 324,42 грн; за 12.11.2008 року, на суму 20 000,00 грн., на загальну суму 110 324,42 гривні.

ДП „Мирогощанський державний іподром" у порушення норм чинного цивільного та господарського законодавства України та умов Договору не виконало взяті на себе зобов'язання щодо належного проведення розрахунків згідно Договору.

Станом на 16 грудня 2008 року заборгованість Відповідача перед Позивачем згідно Договору поставки сільськогосподарської техніки №95 від 28 травня 2008 року становила 113 (сто тринадцять тисяч дев'ятсот двадцять дві) гривні 25 копійок, а за станом на 28.12.2008 року - 140 706,68 грн..

Після порушення провадження у справі № 14/6 господарським судом Рівненської області відповідач перерахував на рахунок позивача суму боргу. про що свідчать платіжні доручення:

№12 від 25 грудня 2008 року на суму 10 000, 00 грн.;

№87 від 03 березня 2009 року на суму 40 685, 39 грн.;

№91 від 06 березня 2009 року на суму 28 000, 00 грн.;

№93 від 10 лютого 2009 року на суму 9000, 00 грн.;

№94 від 10 лютого 2009 року на суму 9000, 00 грн.;

№95 від 10 лютого 2009 року на суму 9000, 00 грн.;

№96 від 10 лютого 2009 року на суму 9000, 00 грн.;

№97 від 10 лютого 2009 року на суму 9000, 00 грн.;

№98 від 10 лютого 2009 року на суму 9000, 00 грн.;

№99 від 10 лютого 2009 року на суму 8021, 49 грн.

Викладені вище обставини встановлені рішенням господарського суду Ріненської області від 14.04.2009 у справі № 14/6 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Технік Енерджі» до Державного підприємства «Мирогощанський Державний Іподром».

Вищезазначеним рішенням господарського суду Ріненської області від 14.04.2009 у справі № 14/6 припинено провадження у справі в частині позовних вимог про стягнення з ДП "Мирогощанський державний іподром" основного боргу в сумі 140 706,68 грн., пені - 6 618 97 грн., штрафу - 8891, 9517 грн., індексу інфляції - 3 664,50 грн., 3% річних - 824,78 грн, у зв'язку зі спатою останніх, відмовлено в задоволенні позову в частині позовних вимог про стягнення з ДП "Мирогощанський державний іподром" штрафу в сумі 8680,22 грн.

Згідно частини першої статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до частини другої статті 35 цього ж кодексу факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Отже, суд дійшов висновку, що вищевказані обставини є доведеними і не підлягають доказуванню на підставі частини другої статті 35 Господарського процесуального кодексу України.

Проте, звертаючись до господарського суду Київської області, позивач зазначає, що Державне підприємство «Мирогощанський Державний Іподром» не належним чином виконало свій обов'язок з оплати отриманого товару за договором № 95 поставки сільськогосподарської техніки від 28.05.2008 з тих підстав, що останнім не враховано курсову різницю на день оплати, згідно з п. 2.2. договору.

Відповідно до статті 202 Господарського кодексу України господарське зобов'язання припиняється: виконанням, проведеним належним чином; зарахуванням зустрічної однорідної вимоги або страхового зобов'язання; у разі поєднання управненої та зобов'язаної сторін в одній особі; за згодою сторін; через неможливість виконання та в інших випадках, передбачених цим Кодексом або іншими законами.

До відносин щодо припинення господарських зобов'язань застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно з статтею 598 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом. Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України).

Системний аналіз вище зазначених норм права свідчить, що чинне законодавство не пов'язує припинення зобов'язання з постановленням судового рішення чи відкриттям виконавчого провадження з його примусового виконання з припиненням грошових зобов'язань боржника та не виключає його відповідальності за порушення строків розрахунків.

24.01.2011 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Технік Енерджі» (первісний кредитор) та фізичною особою-підприємцем Грищенком Олександром Миколайовичем (новий кредитор) було укладено угоду № 26-ТЕ про заміну кредитора в зобов'язанні. Відповідно до п. 1.1. угоди первісний кредитор відступає новому кредитору право вимоги виконання Державним підприємством «Мирогощанський Державний Іподром» зобов'язання щодо сплати розміру дооцінки (збільшення) вартості товару, пені, 3% річних, інфляційних витрат, набутих первісним кредитором на підставі договору № 95 поставки сільськогосподарської техніки від 28.05.2008, у зв'язку з неналежним, несвоєчасним та неповним виконанням боржником грошового зобов'язання згідно договору № 95 поставки сільськогосподарської техніки від 28.05.2008.

Вартість зобов'язання, що відступається за даною угодою, становить 50641,83 грн. Первісний кредитор повідомляє, а новий кредитор погоджує те, що сума вказана у п. 2.1., що відступається згідно договору № 95 поставки сільськогосподарської техніки від 28.05.2008, є загальною сумою (розміром) дооцінки (збільшення) вартості товару, пені, 3% річних, інфляційних витрат, котрі нараховані відповідно до умов та норм чинного законодавства України за період з 17.12.2008 по 05.03.2009 (п.п. 2.1., 2.2. угоди).

Первісний кредитор зобов'язаний передати новому кредитору оригінали та/або копії документів, що підтверджують права вимоги виконання зобов'язання боржником новому кредитору. Передача оригіналів та/або копій документів оформлюється актом приймання-передачі (п. 4.1. угоди).

Відповідно до акту прийому-передачі документів від 24.01.2011 первісний кредитор передав, а новий кредитор прийняв документи, що підтверджують права вимоги виконання зобов'язання боржником новому кредитору.

Відповідно до умов даної угоди боржнику було направлено повідомлення про заміну кредитора у зобов'язанні (докази направлення містяться у матеріалах справи).

11.03.2013 між фізичною особою-підприємцем Грищенком Олександром Миколайовичем (первісний кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія «НІКО-ТАЙС» (новий кредитор) було укладено угоду № 11/03-13 про заміну кредитора у зобов'язанні. Відповідно до п. 1.1. угоди первісний кредитор відступає новому кредитору право вимоги виконання Державним підприємством «Мирогощанський Державний Іподром» зобов'язання щодо сплати розміру дооцінки (збільшення) вартості товару, пені, 3% річних, інфляційних витрат, набутих первісним кредитором на підставі договору № 95 поставки сільськогосподарської техніки від 28.05.2008 та згідно угоди № 26-ТЕ про заміну кредитора в зобов'язанні від 24.01.2011, у зв'язку з неналежним, несвоєчасним та неповним виконанням боржником грошового зобов'язання згідно договору № 95 поставки сільськогосподарської техніки від 28.05.2008.

Вартість зобов'язання, що відступається за даною угодою, становить 50641,83 грн. Первісний кредитор повідомляє, а новий кредитор погоджує те, що сума вказана у п. 2.1., що відступається згідно договору № 95 поставки сільськогосподарської техніки від 28.05.2008, є загальною сумою (розміром) дооцінки (збільшення) вартості товару, пені, 3% річних, інфляційних витрат, котрі нараховані відповідно до умов та норм чинного законодавства України за період з 17.12.2008 по 05.03.2009 (п.п. 2.1., 2.2. угоди).

Первісний кредитор зобов'язаний передати новому кредитору оригінали та/або копії документів, що підтверджують права вимоги виконання зобов'язання боржником новому кредитору. Передача оригіналів та/або копій документів оформлюється актом приймання-передачі (п. 4.1. угоди).

Відповідно до акту прийому-передачі документів від 11.03.2013 первісний кредитор передав, а новий кредитор прийняв документи, що підтверджують права вимоги виконання зобов'язання боржником новому кредитору.

Відповідно до умов даної угоди боржнику було направлено повідомлення про заміну кредитора у зобов'язанні (докази направлення містяться у матеріалах справи).

Згідно ст. 510 Цивільного кодексу України сторонами у зобов'язанні є боржник і кредитор.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 512 Цивільного кодексу України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до ч. 1 ст. 513 Цивільного кодексу України правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Приписами ст. 514 Цивільного кодексу України встановлено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Судом перевірено та встановлено, що відповідно до ч. 1 ст. 517 Цивільного кодексу України первісний кредитор передав новому кредиторові документи які засвідчують права, що передаються, та інформацію яка є важливою для їх здійснення, та згідно ч. 2 ст. 518 Цивільного кодексу України боржник був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні.

Отже, судом встановлено що дані угоди про заміну кредитора у зобов'язанні укладені відповідно до вимог чинного законодавства та йому не суперечать.

Відтак, суд дійшов висновку, що відповідно до норм чинного законодавства та вищезазначених правочинів до позивача перейшло право вимоги до боржника згідно договору№ 95 поставки сільськогосподарської техніки від 28.05.2008.

11.03.2013 між Товариством з обмеженою відповідальністю "ПК ТРЕЙДСЕРВІСГРУП" (поручитель) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія «НІКО-ТАЙС» (кредитор) було укладено договір поруки № 11-03-2013-15.

Відповідно до п. 1.1. договору поручитель поручається перед кредитором за виконання обов'язку Державним підприємством «Мирогощанський Державний Іподром» щодо виконання грошового зобов'язання щодо сплати інфляційних витрат у зв'язку з неналежним, несвоєчасним та неповним виконанням боржником грошового зобов'язання згідно договору купівлі-продажу та угоди, передбаченими ст. 2 цього договору.

Під основним договором в цьому договорі розуміють угоду № 11/03-13 про заміну кредитора у зобов'язанні від 11.03.2012, укладену на підставі договору № 95 поставки сільськогосподарської техніки від 28.05.2008 (п. 2.1. договору).

Відповідальність поручителя перед кредитором обмежується сплатою розміру інфляційних витрат у сумі 2611,77 грн. У разі порушення (невиконання чи неналежного виконання) боржником обов'язку за основною угодою, кредитор вправі звернутися із вимогою про виконання як до боржника, так і до поручителя, які несуть солідарну відповідальність перед кредитором (п.п. 3.1., 4.1. договору).

Відповідно до ст. 553 Цивільного кодексу України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі.

Згідно ст. 554 Цивільного кодексу України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Положеннями ст. 543 Цивільного кодексу України у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.

Кредитор, який одержав виконання обов'язку не в повному обсязі від одного із солідарних боржників, має право вимагати недоодержане від решти солідарних боржників.

Солідарні боржники залишаються зобов'язаними доти, доки їхній обов'язок не буде виконаний у повному обсязі. Солідарний боржник не має права висувати проти вимоги кредитора заперечення, що ґрунтуються на таких відносинах решти солідарних боржників з кредитором, у яких цей боржник не бере участі. Виконання солідарного обов'язку у повному обсязі одним із боржників припиняє обов'язок решти солідарних боржників перед кредитором.

Відтак, суд встановив, що у позивача виникло право вимоги до відповідача-1.

18.03.2013 директору відповідача-1 було вручено вимогу № 15-15/03 від 15.03.2013 про виконання зобов'язань за договором поруки № 11-03-2013-15 від 11.03.2013. Відповідачем-1 було надано позивачу відповідь на вимогу, в якій він повідомив, що не в змозі виконати взяті на себе зобов'язання у зв'язку з скрутним фінансовим становищем.

Відповідно до довідки, виданої Публічним акціонерним товариством «Український професійний банк» № 32/05-03/264 від 06.07.2013 на рахунки Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «НІКО-ТАЙС» грошові кошти за період з 11.03.2013 по 24.07.2013 з рахунків відповідача-1 та відповідача-1 не надходили.

Відтак, суд встановив що у позивача виникло право вимоги до відповідачів щодо сплати розміру дооцінки (збільшення) вартості товару, пені, 3% річних, інфляційних витрат відповідно до договору № 95 поставки сільськогосподарської техніки від 28.05.2008

Так, зі змісту позовної заяви вбачається, що позивачем заявлено вимогу щодо стягнення з відповідача-2 курсової різниці згідно договору № 95 поставки сільськогосподарської техніки від 28.05.2008 у розмірі 36538,70 грн.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок розміру дооцінки (збільшення) вартості товару, суд дійшов висновку, що він є арифметично невірним. Склавши власний розрахунок, з урахуванням пункту 2.2. договору № 95 поставки сільськогосподарської техніки від 28.05.2008, суд встановив, що сума дооцінки (збільшення) вартості товару є більшою, ніж позивач просить стягнути у позовній заяві. Проте, відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право виходити за межі позовних вимог, якщо це необхідно для захисту прав і законних інтересів позивачів або третіх осіб з самостійними вимогами на предмет спору і про це є клопотання заінтересованої сторони. З аналізу даної норми вбачається, що господарський суд не має права з власної ініціативи виходити за межі заявлених позовних вимог. Відтак, суд вважає вимогу позивача про стягнення з відповідача (2) 36538,7 грн суми дооцінки (збільшення) вартості товару обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Крім того, у позовній заяві позивач просить стягнути солідарно з відповідача (1) та відповідача (2) 2611,77 грн інфляційних витрат; стягнути з відповідача (2) 708,56 грн 3% річних, стягнути з відповідача (2) 5678,96 грн пені.

Відповідно до п.п. 7.3., 7.4. договору покупець несе відповідальність за прострочення з оплатою вартості товару, сплачуючи пеню в розмірі 0,08% від суми простроченого платежу, за кожен день затримки. За несплату або несвоєчасну оплату товару покупець сплачує штраф в розмірі 7% від вартості поставленого товару та інші штрафні санкції у відповідності до чинного законодавства України.

Приписами ст. 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 6 ст. 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши розрахунки, надані позивачем, суд дійшов висновку, що вони є арифметично вірними, а відтак вимоги про стягнення солідарно з відповідача (1) та відповідача (2) 2611,77 грн інфляційних витрат; стягнення з відповідача (2) 708,56 грн 3% річних, стягнення з відповідача (2) 5678,96 грн пені є доведеними, обґрунтованим та підлягають задоволенню.

Позивачем також заявлена вимога про стягнення солідарно з відповідачів витрат на послуги адвоката у розмірі 3000,00 грн.

Так, позивач зазначив, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія "НІКО-ТАЙС" звернулось за адвокатською допомогою до адвоката Грищенка Олександра Миколайовича, що підтверджується договором про надання адвокатських послуг (правової допомоги) № 25-21/03 від 25.03.2013 та сплатило останньому 3000 грн за адвокатські послуги.

Згідно ст. 44 Господарського процесуального кодексу України оплата послуг адвоката входить до складу судових витрат і, згідно положень ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, при задоволенні позову, стягується з відповідача.

Статями 2, 12 Закону України "Про адвокатуру" встановлено, що судові витрати за участь адвоката при розгляді справи підлягають стягненню у випадку, якщо вони сплачені стороною, якій такі послуги надавалися, та їх сплата підтверджується відповідними платіжними документами.

Таким чином, враховуючи те, що вартість наданих Товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія "НІКО-ТАЙС" адвокатських послуг підтверджується договором про надання адвокатських послуг (правової допомоги) № 25-21/03 від 25.03.2013 та платіжним дорученням № 231 від 29.03.2013, позивач просить суд стягнути з відповідачів 3000 грн.

Частиною третьою статті 48 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що витрати, які підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України "Про адвокатуру".

В розумінні даних статей судовими витратами є лише оплата тих послуг, які надаються адвокатами, що відповідають вимогам статі 2 Закону України "Про адвокатуру" та здійснюють свою діяльність у організаційних формах, зазначених у статті 4 цього Закону .

Згідно з статтею 12 Закону України "Про адвокатуру" оплата праці адвоката провадиться на підставі угоди між громадянином чи юридичною особою та адвокатським об'єднанням або адвокатом.

Господарським судом встановлено, що Грищенко Олександр Миколайович є адвокатом, має посвідчення адвоката та свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю № 3888 від 29.10.2009.

Оскільки Грищенко Олександр Миколайович є повноважним адвокатом, факт надання послуг підтверджується актом здачі-приймання виконаних робіт щодо надання адвокатських послуг (правової допомоги) від 15.07.2013 та платіжним дорученням про оплату 3000,00 грн за договором про надання адвокатських послуг (правової допомоги) № 25-21/03 від 25.03.2013, суд вважає вимогу про солідарне стягнення з відповідачів витрат на послуги адвоката такою, що підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відтак, сторони звертаючись до суду повинні враховувати те, що визначення та наповнення доказової бази переданого на розгляд суду спору покладаються саме на сторони, а не на суд. Суд вирішує спір на підставі поданих та витребуваних в порядку ст. 38 Господарського процесуального кодексу України сторонами доказів.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються судом на відповідачів .

Враховуючи викладене, керуючись статтями 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Державного підприємства «МИРОГОЩАНСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ІПОДРОМ» (код ЄДРПОУ 35505132) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "НІКО-ТАЙС" (код ЄДРПОУ 38039872) 708,56 грн 3% річних, 36538,70 грн дооцінки (збільшення) вартості товару, 5678,96 грн пені.

3. Стягнути солідарно з Державного підприємства «МИРОГОЩАНСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ІПОДРОМ» (код ЄДРПОУ 35505132) та Товариства з обмеженою відповідальністю "ПК ТРЕЙДСЕРВІСГРУП" (код ЄДРПОУ 38267861) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "НІКО-ТАЙС" (код ЄДРПОУ 38039872) 2611,77 грн інфляційних втрат, 3000,00 грн витрат на послуги адвоката, а також 1720,50 грн судового збору.

4. Видати накази.

Суддя А.Ф. Черногуз