Рішення № 33078997, 16.08.2013, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.08.2013 р. Справа № 914/3040/13

Господарський суд Львівської області розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали справи:

за позовом: Фізичної особи-підприємця Чорного Романа Йосафатовича (м. Червоноград, Львівська обл.)

до відповідача: Приватного підприємства «Простір» (м. Червоноград, Львівська обл.)

про: стягнення боргу в сумі 146950,62 грн.

Суддя: В.М. Пазичев

При секретарі: В.С. Пшеничній

Представники:

від позивача: Лемеха Р.І. - представник за Угодою від 23.05.2013 року

від відповідача: Не з'явився.

Суть спору: На розгляд Господарського суду Львівської області подано позов Фізичної особи-підприємця Чорного Романа Йосафатовича до Приватного підприємства «Простір» (надалі - ПП «Простір») про стягнення боргу в сумі 146950,62 грн.

Ухвалою господарського суду Львівської області від 07.08.2013 року порушено провадження у справі і призначено до розгляду на 13.08.2013 року. Ухвалою від 13.08.2013 року розгляд справи відкладено до 16.08.2013 року, у зв'язку з відсутністю представників сторін.

Позивач вимог ухвали суду про порушення провадження у справі від 07.08.2013 року, про відкладення від 13.08.2013 року не виконав, явку повноважного представника в судове засідання не забезпечив.

16.08.2013 року позивач подав заяву про уточнення позовних вимог, в якій просить суд стягнути з відповідача 110772,97 грн. основного боргу та судові витрати.

Відповідач вимог ухвали суду про порушення провадження у справі від 07.08.2013 року, про відкладення від 13.08.2013 року не виконав, явку повноважного представника не забезпечив, хоча і був своєчасно, належним чином, відповідно до ст.64 ГПК України, повідомлений про час, місце і дату розгляду справи, що підтверджується розпискою про отримання уповноважного представника відповідача, про що свідчить оригінал відтиску належної печатки відповідача та підпис на ухвалі від 13.08.2013 року по справі №914/3040/13.

За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути спір, відповідно до ст. 75 ГПК України, за наявними у справі матеріалами, у відсутності представника відповідача.

Відповідно до ст. 85 ГПК України, вступну та резолютивну частини рішення виготовлено, підписано та оголошено 16.08.2013 року.

Розглянувши матеріали і документи, подані сторонами, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, сукупно оцінивши докази, які мають значення для справи, суд встановив наступне:

Як зазначено у позовній заяві, 01 лютого 2012 року між фізичною особою-підприємцем Чорним Романом Йосифатовичем, (надалі - позивач, Перевізник), з одної сторони та Приватним підприємством «Простір» (надалі - відповідач, Замовник) з другої сторони, був укладений договір на перевезення вантажів автомобільним транспортом від 01.02.2012 року (надалі - Договір).

Позивач зазначає, що, станом на день подачі позову, заборгованість Приватного підприємства «Простір» (надалі - ПП «Простір») за вказаним договором не погашена.

Згідно з п. 2.1 Договору на перевезення вантажів автомобільним транспортом, перевізник зобов'язався подати в термін, обумовлений договором, транспортний засіб, придатний в комерційному, технічному та митному відношеннях для перевезення вантажу, а також доставити вантаж в пункт призначення і передати його уповноваженій на отримання особі.

З п. 1.1 Договору вбачається, що ПП «Простір» надає послуги по перевезенню автомобілем Форт Транзит, державний реєстраційний номер ВС 8442 ВК, сипучого газу з пункту завантаження ВП «Шахта Межирічанська».

Позивач наголошує що виконав свої обов'язки згідно вказаного договору належно, зокрема, виконав перевезення вантажів, що підтверджується: 1) актом прийому-передач від 29.02.2012 року; 2) актом прийому-передач від 31.03.2012 року; 3) актом прийому-передач від 30.04.2012 року; 4) актом прийому-передач від 31.05.2012 року; 5) актом прийому-передач від 30.06.2012 року; 6) актом прийому-передач від 31.07.2012 року; 7) актом прийому-передач від 31.08.2012 року; 8) актом прийому-передач від 30.09.2012 року; 9) актом прийому-передач від 31.10.2012 року; 10) актом прийому-передач від 30.11.2012 року; 11) актом прийому-передач від 31.12.2012 року; 12) актом прийому-передач від 31.01.2013 року. (Копії вказаних актів додано до позовної заяви).

Позивач зазначає, що факт надання послуг по перевезенню вантажів автомобільним транспортом Форт Транзит, державний реєстраційний номер ВС 8442 ВК за лютий 2012 року (акт прийому-передачі від 29.02.2012 року), березень 2012 року (акт прийому-передачі від 31.03.2012 року), квітень 2012 року (акт прийому-передачі від 30.04.2012 року), травень 2012 року (акт прийому-передачі від 31.05.2012 року), червень 2012 року (акт прийому-передачі від 30.06.2012 року), липень 2012 року (акт прийому-передачі від 31.07.2012 року), серпень 2012 року (акт прийому-передачі від 31.08.2012 року), вересень 2012 року (акт прийому-передачі від 30.09.2012 року), жовтень 2012 року (акт прийому-передачі від 31.10.2012 року), листопад 2012 року (акт прийому-передачі від 30.11.2012 року), грудень 2012 року (акт прийому-передачі від 31.12.2012 року), січень 2013 року (акт прийому-передачі від 31.01.2013 року) підтверджується також відповіддю відокремленого підрозділу «Шахта «Межирічанська» Державного підприємства «Львіввугілля» на адвокатський запит № 38-1/595 від 26.07.2013 року (копія додано до позовної заяви).

Згідно з п.п. 2.2, 3.1 Договору на перевезення вантажів автомобільним транспортом, ПП «Простір», як замовник, зобов'язалося здійснювати власними силами завантаження, закріплення, розвантаження вантажу, здійснювати оформлення усіх необхідних для перевезення документів, а також, при потребі, митне оформлення за власний рахунок.

У відповідності до п. 3.1 Договору на перевезення вантажів автомобільним транспортом, ПП «Простір» зобов'язалося здійснювати оплату послуг «Перевізника» шляхом перерахування грошей на розрахунковий рахунок позивача.

Однак, за твердженням позивача, у порушення п.п. 2.2, 3.1 Договору, а також норм чинного законодавства, ПП «Простір» своїх зобов'язань за вказаним укладеним договором не виконало.

Згідно п.1.1 вказаного Договору, вартість перевезення становила 2,48 грн./км. та 24,00 грн. за 1 год.

Відтак, за твердженням позивача, сума основного боргу ПП «Простір» за виконане позивачем перевезення вантажів за лютий 2012 року, березень 2012 року, квітень 2012 року, травень 2012 року, червень 2012 року, липень 2012 року, серпень 2012 року, вересень 2012 року, жовтень 2012 року, листопад 2012 року, грудень 2012 року, січень 2013 року, згідно вказаного Договору, становить 146 950,62 гривень.

Позивач наголошує, що Претензія щодо виконання боржником ПП «Простір» свого обов'язку перед позивачем за Договором на перевезення вантажів автомобільним транспортом від 01.02.2012 року була одержана відповідачем 11.06.2013 року, що підтверджується повідомленням про врученням та описом вкладення у цінний лист.

Відтак, на думку позивача, строк виконання відповідачем зобов'язання за вказаними договорами щодо сплати основного боргу минув 18.06.2013 року, тому, правові наслідки настають з 19.06.2013 року.

Позивач наголошує, що заборгованість ПП «Простір» перед позивачем за Договором на перевезення вантажів автомобільним транспортом від 01.02.2012 року становить у розмірі 146 950,62 гривень.

Відповідно до п. 4.1 договору, сторони несуть відповідальність за невиконання або неякісне виконання умов даного договору.

16.08.2013 року позивач подав заяву про уточнення позовних вимог, в якій просить суд стягнути з відповідача 110772,97 грн. основного боргу та судові витрати.

Таким чином, за твердження позивача, відповідач зобов'язаний сплатити суму основного боргу в розмірі 110772 (сто десять тисяч сімсот сімдесят дві) грн. 97 коп. та судові витрати.

На момент розгляду справи відповідач не подав доказів погашення боргу в повному обсязі, явку повноважного представника в судове засідання не забезпечив, відзиву на позов не подав.

При прийнятті рішення суд виходив з наступного:

Відповідно до ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Згідно ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно до ст. 173 ГК України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом України, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, в тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, в тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ст. 179 ГК України, майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.

Згідно ст.193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог вказаного кодексу. Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Порушенням зобов'язання, відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 625 Цивільного Кодексу України та п. 6.3 Договору купівлі-продажу передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 909 ЦК України та ч. 1 ст. 307 ГК України передбачено, що за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

В ході судового розгляду справи судом встановлено, що 01 лютого 2012 року між фізичною особою-підприємцем Чорним Романом Йосифатовичем, з одної сторони та Приватним підприємством «Простір» з другої сторони, був укладений договір на перевезення вантажів автомобільним транспортом від 01.02.2012 року.

Позивач свої зобов'язання за договором виконав належним чином, виконав перевезення вантажів, що підтверджується: 1) актом прийому-передач від 29.02.2012 року; 2) актом прийому-передач від 31.03.2012 року; 3) актом прийому-передач від 30.04.2012 року; 4) актом прийому-передач від 31.05.2012 року; 5) актом прийому-передач від 30.06.2012 року; 6) актом прийому-передач від 31.07.2012 року; 7) актом прийому-передач від 31.08.2012 року; 8) актом прийому-передач від 30.09.2012 року; 9) актом прийому-передач від 31.10.2012 року; 10) актом прийому-передач від 30.11.2012 року; 11) актом прийому-передач від 31.12.2012 року; 12) актом прийому-передач від 31.01.2013 року. (Копії вказаних актів додано до позовної заяви).

Факт надання послуг по перевезенню вантажів автомобільним транспортом Форт Транзит, державний реєстраційний номер ВС 8442 ВК за лютий 2012 року (акт прийому-передачі від 29.02.2012 року), березень 2012 року (акт прийому-передачі від 31.03.2012 року), квітень 2012 року (акт прийому-передачі від 30.04.2012 року), травень 2012 року (акт прийому-передачі від 31.05.2012 року), червень 2012 року (акт прийому-передачі від 30.06.2012 року), липень 2012 року (акт прийому-передачі від 31.07.2012 року), серпень 2012 року (акт прийому-передачі від 31.08.2012 року), вересень 2012 року (акт прийому-передачі від 30.09.2012 року), жовтень 2012 року (акт прийому-передачі від 31.10.2012 року), листопад 2012 року (акт прийому-передачі від 30.11.2012 року), грудень 2012 року (акт прийому-передачі від 31.12.2012 року), січень 2013 року (акт прийому-передачі від 31.01.2013 року) підтверджується також відповіддю відокремленого підрозділу «Шахта «Межирічанська» Державного підприємства «Львіввугілля» на адвокатський запит № 38-1/595 від 26.07.2013 року.

Таким чином, заборгованість відповідача перед позивачем становить 110772,97 грн., про що свідчить, крім поданих позивачем первинних бухгалтерських документів, оригінал Акту звірки взаємних розрахунків за період з 01.01.2011 року по 07.02.2013 року, підписаний уповноваженим представником відповідача, про що свідчить оригінал відтиску належної печатки відповідача.

16.08.2013 року позивач подав заяву про уточнення позовних вимог, в якій просить суд стягнути з відповідача 110772,97 грн. основного боргу та судові витрати.

Незважаючи на вимоги суду, належних та допустимих доказів виконання своїх зобов'язань за договором оплати за перевезення вантажу, відповідач не подав, внаслідок чого утворилась заборгованість в розмірі 110772,97 грн.

Отже, судом встановлено, що борг відповідача перед позивачем складає 110772,97 грн., про що свідчать представлені позивачем первинні бухгалтерські документи та оригінал Акту звірки взаємних розрахунків за період з 01.01.2011 року по 07.02.2013 року, підписаний уповноваженим представником відповідача, про що свідчить оригінал відтиску належної печатки відповідача.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.

Належних доказів наявності передбачених законом чи договором підстав для звільнення відповідача від відповідальності суду не надано.

На час розгляду справи, відповідач не подав докази погашення боргу в повному обсязі, проти позовних вимог не заперечив, явку повноважного представника в судове засідання не забезпечив.

Відповідно до ст.75 ГПК України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Враховуючи, що позивачем представлено достатньо об'єктивних та переконливих доказів в підтвердження своїх позовних вимог, а також подано уточнення (зменшення) позовних вимог, а відповідач позов не заперечив і не подав доказів погашення боргу в повному обсязі, суд прийшов до висновку, що уточнені (зменшені) позовні вимоги Фізичної особи-підприємця Чорного Романа Йосафатовича (м. Червоноград, Львівська обл.) до Приватного підприємства «Простір» (м. Червоноград, Львівська обл.) про стягнення боргу в сумі 110772 (сто десять тисяч сімсот сімдесят дві) грн. 97 коп. є обґрунтованими та підлягають до задоволення.

Згідно ст. 44 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Згідно ч.1 ст.3 Закону України «Про судовий збір», судовий збір справляється: за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством; за подання до суду апеляційної і касаційної скарг на судові рішення, заяви про перегляд судового рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами, заяви про скасування рішення третейського суду, заяви про видачу виконавчого документа на примусове виконання рішення третейського суду та заяви про перегляд судових рішень Верховним Судом України; за видачу судами документів.

Згідно ч.1 ст.4 Закону України «Про судовий збір», судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Згідно п.2 ч.2 ст.4 Закону України «Про судовий збір», ставки судового збору встановлюються у таких розмірах: за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру - 2 відсотки ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат.

Як доказ сплати судових витрат, позивач подав квитанцію від 02.08.2013 року на суму 2939,02 грн. про сплату судового збору.

Господарські витрати, відповідно до ст. 49 ГПК України, слід покласти на відповідача, оскільки спір виник з його вини.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 43, 33, 43, 49, 75, 80, 82, 84, 85 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Уточнені (зменшені) позовні вимоги - задоволити.

2. Стягнути з Приватного підприємства «Простір» (с. Острів, Сокальський р-н, Львівська обл., код ЄДРПОУ 30953943, р/р 2600034772 в ПАТ «РБ «Аваль», МФО 380805) на користь Фізичної особи-підприємця Чорного Романа Йосафатовича (80100, вул. Набережна, 9/46, м. Червоноград, Львівська обл., код ДРФО 1901713235, р/р 26005209257) заборгованість в розмірі 110772 (сто десять тисяч сімсот сімдесят дві) грн. 97 коп. основного боргу, та 2939 (дві тисячі дев'ятсот тридцять девять) грн. 02 коп. судового збору.

3. Наказ видати, в порядку ст. 116 ГПК України, після набрання рішенням законної сили.

Суддя Пазичев В.М.

Повний текст рішення виготовлено та підписано 20.08.2013 року