Рішення № 33078951, 12.08.2013, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/11088/13 12.08.13

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торіс-ліфтсервіс"

до Державного госпрозрахункового підприємства "Алмазінструмент"

про стягнення заборгованості

Суддя Ониськів О.М.

Представники:

від позивача:Неділько Ж.В., за посвідченням,від відповідача:не з'явився,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Торіс-ліфтсервіс" до Державного госпрозрахункового підприємства "Алмазінструмент" про стягнення заборгованості у розмірі 30.244,41 грн., з яких основна заборгованість - 23.850,00 грн., інфляційні втрати - 2.432,70 грн., 3% річних - 2.075,93 грн. та пеня - 1.885,78 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.06.2013 порушено провадження у справі № 910/11088/13 та призначено до розгляду на 01.07.2013.

В судовому засіданні 01.07.2013 представник позивача звернулася до суду з заявою про збільшення позовних вимог, відповідно до якої позивач просив суд стягнути з відповідача 23.850,00 грн. основного боргу, 2.456,55 грн. інфляційних втрат, 2.075,99 грн. 3% річних, 1.885,78 грн. пені, а також витрати по сплаті судового збору в сумі 1.720,50 грн.

Заява прийнята судом до розгляду, у зв'язку з чим має місце нова ціна позову, виходячи з якої вирішується спір.

Ухвалами суду розгляд справи неодноразово відкладався.

В судовому засіданні 12.08.2013 представник позивача підтримала позовні вимоги та просила суд їх задовольнити.

Позовні вимоги мотивовані тим, що в порушення умов укладеного між позивачем та відповідачем Договору підряду № 3/06 від 16.06.2010 відповідач не виконав в повному обсязі свої зобов'язання з оплати виконаних робіт, а тому позивач, посилаючись, зокрема на ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, просить стягнути з відповідача 23.850,00 грн. основного боргу, 1.885,78 грн. пені, 3% річних у розмірі 2.075,99 грн. та 2.456,55 грн. інфляційних втрат.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, відзив на позовну заяву не надав, про причини неявки суд не повідомив, хоча про дату та час судового засідання повідомлений належним чином, що підтверджується наявним в матеріалах справи повідомленням про вручення поштового відправлення.

Враховуючи те, що нез'явлення представника відповідача не перешкоджає розгляду справи по суті, а матеріали справи є достатніми для вирішення спору в даному судовому засіданні, суд вважає за можливе розглянути позов за відсутності представника відповідача, за наявними у справі матеріалами згідно з вимогами статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

У судовому засіданні 12.08.2013 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно та повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Як підтверджено матеріалами справи, 16.06.2010 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Торіс-ліфтсервіс" (далі - позивач, підрядник) та Державним госпрозрахунковим підприємством "Алмазінструмент" (далі - відповідач, замовник) було укладено договір підряду № 3/06 (далі - Договір), згідно з умовами п.1.1. якого позивач зобов'язався виконати роботи по ремонту вантажного ліфта та його механізмів з подальшим введенням в експлуатацію, в/п 2000 кг., за адресою м. Київ, вул. Автозаводська, 2, а відповідач у відповідності до умов п.2.2. Договору зобов'язався прийняти виконані роботи шляхом підписання акта приймання-передачі виконаних робіт та своєчасно сплатити позивачу вказану в п.3.1. Договору суму за виконання робіт.

Згідно з п.3.1. Договору вартість робіт та матеріалів по даному Договору склала 23.850,00 грн. без ПДВ.

Пунктом 4.1. Договору визначено строк виконання робіт протягом 10 робочих днів.

Судом установлено, що на виконання умов Договору позивачем було виконано роботи на загальну суму 23.850,00 грн., що підтверджується Актом прийняття виконаних робіт за червень 2010 року від 01.07.2010 загалом на суму 23.850,00 грн., підписаним обома сторонами без зауважень.

Відповідно до п.3.2. Договору відповідач зобов'язався здійснити розрахунки за виконані роботи протягом 5 (п'яти) банківських днів після підписання сторонами акта приймання-передачі виконаних робіт.

Відтак, кінцевий строк оплати відповідачем виконаних позивачем робіт настав 08.07.2010.

Однак відповідачем оплата виконаних робіт на суму 23.850,00 грн. не проведена, у зв'язку з чим у відповідача виникла заборгованість перед позивачем по оплаті прийнятих робіт загалом у сумі 23.850,00 грн., яку позивач просить стягнути з відповідача в судовому порядку.

Судом установлено та підтверджується матеріалами справи, що між позивачем та відповідачем укладено договір підряду.

Згідно з ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 ЦК України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із суті договору.

Договір, відповідно до ст. 629 ЦК України, є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно зі ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічна норма міститься і в ст. 193 Господарського кодексу України, яка регламентує, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Порушенням зобов'язання, згідно зі ст. 610 ЦК України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до статті 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Відповідно до норм статті 838 ЦК України підрядник має право, якщо інше не встановлено договором, залучити до виконання роботи інших осіб (субпідрядників), залишаючись відповідальним перед замовником за результат їхньої роботи. У цьому разі підрядник виступає перед замовником як генеральний підрядник, а перед субпідрядником - як замовник. Генеральний підрядник відповідає перед субпідрядником за невиконання або неналежне виконання замовником своїх обов'язків за договором підряду, а перед замовником - за порушення субпідрядником свого обов'язку. Замовник і субпідрядник не мають права пред'являти один одному вимоги, пов'язані з порушенням договорів, укладених кожним з них з генеральним підрядником, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 853 ЦК України замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові.

Судом установлено та матеріалами справи підтверджується, що на виконання умов Договору позивачем було виконано роботи на загальну суму 23.850,00 грн., що підтверджується Актом прийняття виконаних робіт за червень 2010 року від 01.07.2010 загалом на суму 23.850,00 грн., який підписано відповідачем без зауважень, що свідчить про прийняття останнім виконаних позивачем робіт без претензій щодо їх якості, об'ємів і вартості, та виникнення обов'язку у відповідача щодо їх оплати.

Згідно зі статтею 854 ЦК України встановлено, якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

Однак відповідач не здійснив оплату робіт в повному обсязі у сумі 23.850,00 грн., хоча строк виконання обов'язку оплати вже настав 08.07.2010.

У зв'язку з чим позовні вимоги про стягнення з відповідача основного боргу по оплаті виконаних позивачем робіт у розмірі 23.850,00 грн. визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Також, судом установлено, що позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача 1.885,78 грн. пені за прострочення виконання зобов'язання по оплаті робіт за період з 08.07.2010 по 07.01.2011, 3% річних у розмірі 2.075,99 грн. за прострочення виконання зобов'язання по оплаті робіт за період з 08.07.2010 по 31.05.2013 та 2.456,55 грн. інфляційних втрат за період з 08.07.2010 по 31.05.2013.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (п.1 ст. 612 ЦК України).

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Положеннями п.5.2. Договору встановлено, що у разі порушення строку оплати за виконані роботи в повному обсязі, відповідач сплачує позивачу пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від договірної суми за кожен день прострочення.

Відповідно до ч.6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняться через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Як встановлено вище судом, відповідач не оплатив роботи згідно Акта № 6, строк для оплати яких згідно з п.3.2. Договору настав 08.07.2010, відтак, в силу приписів ст. 253 ЦК України, період прострочення виконання відповідачем грошового зобов'язання по оплаті прийнятих робіт за вказаним актом починається з 09.07.2010.

Відповідно до уточненого розрахунку суду, за прострочення виконання відповідачем грошового зобов'язання в сумі 23.850,00 грн. підлягає стягненню з відповідача пеня в сумі 1.884,80 грн. за період з 09.07.2010 по 07.01.2011, та 3% річних у розмірі 2.073,97 грн. за період з 09.07.2010 по 31.05.2013 включно.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Отже передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням, процентів річних та процентів за користування чужими грошовими коштами є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утриманими ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Судом було перевірено розрахунок позивача щодо заявлених до стягнення з інфляційних втрат за період з 09.07.2010 по 31.05.2013, який визнається судом арифметично вірним, у зв'язку з чим з відповідача підлягають стягненню 2.456,55 грн. інфляційних втрат.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна із сторін повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог чи заперечень.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

За таких обставин та враховуючи вищевикладене позов підлягає задоволенню частково.

Враховуючи, що відповідно до ст. 44 ГПК України позивачем понесені судові витрати, пов'язані з розглядом справи, то зазначені витрати відшкодовуються за рахунок відповідача, пропорційно розміру задоволених позовних вимог (ст. 49 ГПК України).

Керуючись ст. ст. 33, 34, 44, 49, 82-85 ГПК України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Державного госпрозрахункового підприємства "Алмазінструмент" (04074, м. Київ, вул. Автозаводська, 2, код ЄДРПОУ 30153980) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торіс-ліфтсервіс" (юридична адреса: 04209, м. Київ, вул. Озерна, 30/51, кв. 196; фактична адреса: 04073, м. Київ, вул. С. Скляренка, 9, оф. 902, код ЄДРПОУ 35590694) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду, суму основного боргу в розмірі 23.850 (двадцять три тисячі вісімсот п'ятдесят) грн. 00 коп., пеню в сумі 1.884 (одну тисячу вісімсот вісімдесят чотири) грн. 80 коп., 3% річних у розмірі 2.073 (дві тисячі сімдесят три) грн. 97 коп., 2.456 (дві тисячі чотириста п'ятдесят шість) грн. 55 коп. інфляційних втрат та 1.720 (одну тисячу сімсот двадцять) грн. 33 коп.

3. В іншій частині позовних вимог відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 19.08.2013.

Суддя Ониськів О.М.