Постанова № 33078073, 14.08.2013, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 серпня 2013 року 810/3827/13-а

Приміщення суду за адресою: місто Київ, бульвар Лесі Українки, 26, зал судових засідань № 1018

Київський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Леонтовича А.М.

при секретарі - Бончева О.С.

за участю представників сторін:

від позивача: Ковальчук Р.В.

від відповідача: Зайцев В.С. (за довіреністю)

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом до проПриватного підприємства "Екогеотерм" Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, - В С Т А Н О В И В:

Приватне підприємство "Екогеотерм" (далі - позивач) звернулось до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби (далі - відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 12 липня 2013 року № 0003192203/17 та № 0003202203/18.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення є незаконними, оскільки прийняті на підставі помилкових висновків про порушення ПП «Екогеотерм» вимог пункту підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5, пункту 10.1 статті 10 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», пункту 3.1 статті 3, підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» при формуванні показників податкового кредиту та валових витрат за господарськими операціями з ТОВ «Белагро-77».

Позивач стверджує, що придбав товари у ТОВ «Белагро-77» правомірно, тому підстави для визнання укладеного договору нікчемним відсутні.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив суд позов задовольнити.

Представник відповідача позов не визнав, надав суду письмові заперечення проти позову, в яких зазначив, що посадові особи Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби при проведенні перевірки позивача та оформленні її результатів діяли на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені законодавством України. Податкові повідомлення-рішення є обґрунтованими, оскільки у ході перевірки встановлено порушення вимог законодавства, що свідчить про заниження ПП «Екогеотерм» грошових зобов'язань з податку на додану вартість та податку на прибуток.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, врахувавши норми закону, які діяли на момент виникнення правовідносин між сторонами, суд вважає встановленими наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Приватне підприємство «Екогеотерм» зареєстроване виконавчим комітетом Білоцерківської міської ради Київської області 12 листопада 2008 року що підтверджується випискою з єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців серії АВ № 000157 (т.1 а.с.68).

Згідно свідоцтва про взяття на облік платника податку на додану вартість від 24 листопада 2008 року № 100152076, ПП «Екогеотерм» з 24 листопада 2008 року перебуває на податковому обліку в Білоцерківській об'єднаній державній податковій інспекції (т.1 а.с.72).

Відповідно до матеріалів справи, у період з 16 травня 2013 року по 21 травня 2013 року посадовими особами Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби на підставі підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20, підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75, підпункту 78.1. 1 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України та на виконання наказу від 16 травня 2013 року № 1011 проведено позапланову виїзну перевірку ПП «Екогеотерм» з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ «Белагро-77» за період з 1 серпня 2010 року по 31 грудня 2010 року. Результати перевірки оформлено актом (далі по тексту - Акт перевірки) від 28 травня 2013 року № 2166/22-3/36210813/93(т.1 а.с.16-55).

У ході перевірки встановлено факт порушення ПП «Екогеотерм» вимог пункту 3.1 статті 3, підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» у результаті заниження грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 12056,00 грн. та вимог пункту 3.1 статті 3, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» у результаті заниження грошового зобов'язання з податку на прибуток на суму 15069,00 грн. Виявлені порушення пов'язані з безпідставним, на думку перевіряючих, формуванням ПП «Екогеотерм» показників податкового кредиту та валових витрат за господарськими операціями з ТОВ «Белагро-77».

На підставі висновків акту перевірки Білоцерківською об'єднаною державною податковою інспекцією Київської області Державної податкової служби прийнято податкове повідомлення-рішення від 12 липня 2013 року № 0003192203/17, яким збільшено суму грошового зобов'язання ПП «Екогеотерм» на 15069,00 грн.( в тому числі за основним платежем на 12055,00 грн. та за штрафними санкціями на 3014,00 грн.)(т.1 а.с.12) та податкове повідомлення-рішення від 12 липня 2013 року № 0003202203/18, яким збільшено суму грошового зобов'язання ПП «Екогеотерм» з податку на прибуток приватних підприємств на 18836,00 грн. ( в тому числі за основним платежем на 15069,00 грн. та за штрафними санкціями на 3767,00 грн.)(т.1 а.с.14).

Не погоджуючись з рішеннями відповідача ПП «Екогеотерм» звернулось до суду.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно із частиною 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого: 1) суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; 2) суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Суд погоджується з висновком податкового органу про порушення позивачем вимог податкового законодавства, вважає доводи податкового органу обґрунтованими, а спірні податкові повідомлення-рішення правомірними, виходячи з наступного.

Законодавчим актом, що визначав платників податку на додану вартість, об'єкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету на момент формування позивачем показників податкового кредиту за господарськими операціями з ТОВ «Белагро-77» діяв Закон України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 року № 168/97-ВР.

За визначенням, наведеним у пункті 1.7 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість», податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно із підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку ;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

У силу вимог підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Відносини, що виникають у сфері справляння податку на прибуток врегульовує Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 року № 334/94-ВР (в редакції Закону України від 22.05.97 року № 283/97-ВР), який був чинний на момент виникнення спірних правовідносин.

Згідно пункту 5.1 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» встановлено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Відповідно до підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку. Згідно з пунктом 5.11 статті 5 вказаного Закону встановлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі, не дозволяється.

Зі змісту зазначених положень слідує, що необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів сум податку на додану вартість до податкового кредиту та формування показників валових витрат є факт придбання товарів з метою їх використання в господарській діяльності.

Тому, при розгляді тверджень органу державної податкової служби про безтоварність господарської операції підлягає перевірці факт здійснення господарської операції.

В такому випадку дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції - договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання, використання у господарській діяльності товарів тощо.

Вирішуючи питання про реальність здійснення господарських операцій та використання позивачем у господарській діяльності товарів, придбаних за господарським договором з ТОВ «Белагро-77», суд звертає увагу на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 2 серпня 2010 року між ПП «Екогеотерм» та ТОВ «Белагро-77» укладено договір купівлі-продажу № 02/08. Згідно умов вказаного договору, Продавець (ТОВ «Белагро-77») зобов'язується передати у власність Покупця (ПП «Екогеотерм») продукцію, а саме: спецодяг, матеріали та фурнітуру відповідно до замовлень, а Покупець зобов'язується прийняти та оплатити товар (т.1 а.с.86-87). Загальна сума договору складає 250000,00 грн., в тому числі ПДВ (підпункт 3.1 пункту 3 договору купівлі-продажу № 02/08).

На підтвердження факту виконання господарських зобов'язань за договором купівлі-продажу № 02/08 виписано: видаткову накладну від 11 серпня 2010 року № 1106 (т.1 а.с.88), рахунок від 11 серпня 2010 року № 1106 (т.1 а.с.89), податкову накладну від 11 серпня 2010 року № 1106 на загальну суму 18000,00 грн. в тому числі ПДВ - 3000,00 грн. (т.1 а.с.90), видаткову накладну від 3 вересня 2010 року № 0313(т.1 а.с.91), рахунок від 3 вересня 2010 року № 0313 (т.1 а.с.92), податкову накладу від 3 вересня 2010 року на загальну суму 10200,00 грн. в тому числі ПДВ - 1700,00 грн. (т.1 а.с.93), видаткову накладну від 8 вересня 2010 року № 0810 (т.1 а.с.94), рахунок від 8 вересня 2010 року № 0810 (т.1 а.с.95), податкову накладну від 8 вересня 2010 року № 0810 на загальну суму 30000,00 грн. в тому числі ПДВ - 5000,00 грн. (т.1 а.с.96), видаткову накладну від 10 вересня 2010 року № 1013 (т.1 а.с.97), рахунок від 10 вересня 2010 року № 1013 (т.1 а.с.98), податкову накладну від 10 вересня 2010 року № 1013 на загальну суму 17040,00 грн. в тому числі ПДВ - 2840,00 грн. (т.1 а.с.99), видаткову накладну від 1 жовтня 2010 року № 0106 (т.1 а.с.100), рахунок від 1 жовтня 2010 року № 0106(т.1 а.с.101), податкову накладну від 1 жовтня 2010 року № 0106 на загальну суму 11406,00 грн. в тому числі ПДВ - 1901,00 грн. (т.1 а.с.102), видаткову накладну від 11 жовтня 2010 року № 1101 (т.1 а.с.103), рахунок від 11 жовтня 2010 року № 1101 (т.1 а.с.104), податкову накладну від 11 жовтня 2010 року № 1101 на загальну суму 10800,00 грн. в тому числі ПДВ - 1800,00 грн. (т.1 а.с.105), рахунок від 12 жовтня 2010 року № 1212 (т.1 а.с.107), податкову накладну від 12 жовтня 2010 року № 1212 на загальну суму 6900,00 грн. в тому числі ПДВ - 1150,00 грн.(т.1 а.с.108), рахунок від 13 жовтня 2010 року № 1310 (т.1 а.с.110), податкову накладну від 13 жовтня 2010 року № 1310 на загальну суму 612,00 грн. в тому числі ПДВ - 102,00 грн. (т.1 а.с.111), видаткову накладну від 21 жовтня 2010 року № 2105 (т.1 а.с.112), рахунок від 21 жовтня 2010 року № 2105 (т.1 а.с.113), податкову накладну від 21 жовтня 2010 року № 2105 на загальну суму 34920,00 грн. в тому числі ПДВ - 5820,00 грн. (т.1 а.с.114), видаткову накладну від 5 листопада 2010 року № 0503 (т.1 а.с.115), рахунок-фактуру від 5 листопада 2010 року № 0503 (т.1 а.с.116), податкову накладну від 5 листопада 2010 року № 0503 на загальну суму 20222,64 грн. в тому числі ПДВ - 3370,44 грн.(т.1 а.с.117), рахунок - фактуру від 9 листопада 2010 року № 0905 (т.1 а.с.119), податкову накладну від 9 листопада 2010 року № 0905 на загальну суму 9360,00 грн. в тому числі ПДВ - 1560,00 грн. (т.1 а.с.120), рахунок - фактуру від 30 листопада 2010 року № 3003 (т.1 а.с.122), податкову накладну від 30 листопада 2010 року № 3003 на загальну суму 11028,18 грн. в тому числі ПДВ - 1838,03 грн. (т.1 а.с.123), видаткову накладну від 15 грудня 2010 року № 1512 (т.1 а.с.124), рахунок-фактуру від 15 грудня 2010 року № 1512 (т.1 а.с.125), податкову накладну від 15 грудня 2010 року № 1512 на загальну суму 13737,13 грн. в тому числі ПДВ - 2289,52 грн.(т.1 а.с. 126), видаткову накладну від 28 грудня 2010 грудня №2805 (т.1 а.с. 127), рахунок-фактуру від 28 грудня 2010 року № 2805 (т.1 а.с.128), податкову накладну від 28 грудня 2010 року № 2805 на загальну суму 55127,40 грн. в тому числі ПДВ - 9187,90 грн. (т.1 а.с.129), акт здачі приймання робіт (надання послуг) від 12 жовтня 2010 року № 1212 (т.1 а.с.106), акт здачі приймання робіт (надання послуг) від 13 жовтня 2010 року № 1310 (т.1 а.с. 109), акт здачі приймання робіт (надання послуг) № 0905 (т.1 а.с.118), акт здачі приймання робіт (надання послуг) № 3003 (т.1 а.с.121), платіжні доручення (т.1 а.с.130-148).

З метою підтвердження реальності господарських операцій, ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 22 липня 2013 року витребувано у позивача документи, що підтверджують факт виконання господарських зобов'язань за договором купівлі-продажу, укладеним з ТОВ «Белагро -77», у тому числі: товарно-транспортні накладні, довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей, складські документи. Позивачем вимог ухвали не виконано. При цьому, на запитання суду, позивач відповів, що надано усі докази на підтвердження позовних вимог.

Суд звертає увагу на те, що продаж товарів за договором купівлі-продажу на будь-яких умовах не звільняє учасників господарської операції від обов'язку щодо складання первинних документів, якими супроводжується виконання відповідного договору.

Разом з тим, в матеріалах справи відсутні докази виконання господарських зобов'язань, що були визначені умовами договору купівлі-продажу від 2 серпня 2010 року № 02/08.

Так, пунктом 1.1 договору купівлі-продажу № 02/08 передбачено, що Продавець (ТОВ «Белагро -77») зобов'язується поставити та передати у власність Покупця (ПП «Егогеотерм») продукцію: спецодяг, матеріали та фурнітуру відповідно до замовлення.

Однак, в ході судового засідання було встановлено, що крім поставки товарів, ТОВ "Белагро-77" надавало позивачу послуги з пошиття спецодягу. На запитання суду про те, яким чином позивачем передавався матеріал(тканина та фурнітура) для виготовлення спецодягу до ТОВ "Белагро-77" позивач пояснив, що ніякі документи, на підтвердження факту передачі матеріалів, не оформлялись.

Пунктом 4.3 договору купівлі-продажу № 02/08 встановлено, що поставка здійснюється за рахунок Продавця (ТОВ «Белагро-77»).

Згідно із Правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затвердженими наказом Міністерства транспорту України від 14 жовтня 1997 року № 363, до товарно-транспортних документів належить товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Відповідно до пункту 11.5 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів.

Перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у Замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом), передається Перевізнику (пункт 11.7 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні).

Таким чином, саме товарно-транспортні накладні є належними доказами факту відвантаження, перевезення, прийняття, обліку товарно-матеріальних цінностей.

Товарно-транспортна накладна є первинним транспортним документом, на підставі якого здійснюється оприбуткування, оперативний та бухгалтерський облік товару. У свою чергу, на підставі даних бухгалтерського обліку ведеться податкова звітність, визначаються об'єкти оподаткування.

Проте, ПП «Екогеотерм» на підтвердження факту виконання господарських зобов'язань з ТОВ «Белагро-77» не надано суду товарно-транспортних накладних та подорожніх листів вантажного автомобілю.

Враховуючи, що позивачем не надано товарно-транспортних накладних на підтвердження факту перевезення товарів від ТОВ «Белагро-77», суд приходить до висновку про неможливість отримання позивачем товарів для подальшої їх реалізації.

Пунктом 4.6 договору купівлі-продажу № 02/08 встановлено, що представник Покупця (ПП «Екогеотерм»), що отримує товар, зобов'язаний надати Продавцю (ТОВ «Белагро-77») належним чином оформлену довіреність на отримання товару.

Відповідно до пункту 2 Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 16 травня 1996 року N 99 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 12 червня 1996 року за N 293/1318, сировина, матеріали, паливо, запчастини, інвентар, худоба, насіння, добрива, інструмент, товари, основні засоби та інші товарно-матеріальні цінності, а також нематеріальні активи, грошові документи і цінні папери (надалі - цінності) відпускаються покупцям або передаються безплатно тільки за довіреністю одержувачів.

У силу вимог пункту 13 вказаної Інструкції, довіреність, незалежно від строку її дії, залишається у постачальника при першому відпуску цінностей. У разі відпуску цінностей частинами на кожний частковий відпуск складається накладна (акт приймання-здачі або інший аналогічний документ) з поміткою на ній номера довіреності та дати її видачі. В цих випадках один примірник накладної (або документа, що її заміняє) передається одержувачу цінностей, а другий - додається до залишеної у постачальника довіреності і використовується для спостереження і контролю за відпуском цінностей згідно довіреності, а також для проведення розрахунків з одержувачем.

В порушення вимог Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 16 травня 1996 року N 99 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 12 червня 1996 року за N 293/1318, ПП «Екогеотерм» не виписувало довіреностей на отримання товарно-матеріальних цінностей від ТОВ «Белагро-77», що вказує на неможливість отримання позивачем товарів.

Суд не вважає достатнім та належними доказом здійснення господарської операції факт оформлення видаткових накладних та податкових накладних, наданих позивачем, зважаючи на наступне.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначено Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16 липня 1999 року № 996-XIV. Цей Закон поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, а також на представництва іноземних суб'єктів господарської діяльності (далі - підприємства), які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством (стаття 2 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»).

Первинні документи для надання їм юридичної сили повинні мати обов'язкові реквізити, передбачені статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні». В іншому випадку, відповідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, у платника податків не виникає права відносити до складу податкового кредиту, витрати без належних на те документів, обов'язковість заповнення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

У силу вимог частин 1 та 2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до пункту 2.4 статті 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року N 88, первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа ( форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Зі змісту зазначених положень чинного законодавства вбачається, що для підтвердження правомірності включення витрат на послуги до складу податкового кредиту, підприємством має бути складено первинний бухгалтерський документ, який повинен містити необхідні відомості, у тому числі про зміст господарської операції та її обсяги. У випадку поставки товару, у первинному документі має бути конкретизовано, який саме товар було поставлено із зазначенням їх вартості (вартісний вираз). Крім того, для включення до складу податкового кредиту, такі послуги повинні бути використані у господарській діяльності платника податку.

Разом з тим, з наданих позивачем видаткових накладних не зазначено місця складання,

вказано лише найменування товару та відсутня інформація щодо місць приймання та видачі товару (найменування вулиці, номеру будинку), данні щодо прізвища, ініціалів та повноважень особи, яка прийняла товар, що робить неможливим встановлення змісту господарської операції та факту використання її результатів у господарській діяльності позивача.

Суд не бере до уваги надані позивачем акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) зважаючи на наступне.

У випадку виконання робіт з пошиття спецодягу має бути конкретизовано, який саме спецодяг було пошито (зміст та обсяг господарської операції) із зазначенням їх вартості (вартісний вираз), годин виконання робіт (одиниця виміру господарської операції).

У наданих позивачем актах здачі - прийняття робіт (надання послуг) до договору купівлі продажу № 02/08 вказано лише загальне найменування робіт « послуги по пошиву - костюм чоловічий» та їх вартість і не вказано годин виконання робіт (одиниця виміру господарської операції), кількості працівників, які виконували роботи;

Слід також зауважити, що операції з продажу товарів ТОВ «Белагро-77» не підтверджуються стосовно місцезнаходження майна, наявності ресурсів, які економічно необхідні для виконання постачання про що свідчить відсутність: технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів.

Так, у зв'язку з відсутністю розшифровок до декларацій з податку на прибуток та іншої податкової звітності неможливо зробити висновок про наявність у ТОВ «Белагро-77» основних засобів, виробничого обладнання, товарних запасів, трудових ресурсів, необхідних для здійснення господарської діяльності.

Таким чином, в матеріалах справи відсутнє документальне підтвердження виконання господарських зобов'язань за договором купівлі - продажу № 02/08 саме ТОВ "Белагро-77".

Щодо використання товарів, придбаних за господарськими операціями за договором купівлі-продажу №02/08, укладеним між ПП «Екогеотерм» та ТОВ «Белагро-77», суд звертає увагу на наступне.

З метою підтвердження факту реалізації придбаних товарів у ТОВ «Белагро-77», судом було витребувано у позивача наступні документи: договори, товарно-транспортні накладні, довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей, видаткові накладні, податкові накладні тощо.

Позивачем вимогу суду не виконано. При цьому, на запитання суду, позивач відповів, що надано усі докази на підтвердження позовних вимог.

З урахуванням вищевикладеного суд констатує відсутність документального підтвердження виконання господарських зобов'язань за договором купівлі-продажу № 02/08, а також доказів використання придбаного товару в господарській діяльності позивача.

Водночас, за відсутності факту придбання товарів (послуг) або в разі якщо придбані товари (послуги) не призначені для використання у господарській діяльності платника податку, відповідні суми не можуть включатися до складу податкового кредиту з податку на додану вартість та до валових витрат, навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Таким чином суд вважає висновок відповідача про порушення ПП «Екогеотерм» вимог пункту підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5, пункту 10.1 статті 10 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», пункту 3.1 статті 3, підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» при формуванні показників податкового кредиту та валових витрат за господарськими операціями з ТОВ «Белагро-77» законним та обґрунтованим. Податкові повідомлення-рішення від 12 липня 2013 року № 0003192203/17 та № 0003202203/18 є правомірними та скасуванню не підлягають.

Згідно частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 71 цього Кодексу передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв'язок доказів у їх сукупності, та враховуючи, що органом державної податкової служби доведено законність та обґрунтованість податкових повідомлень-рішень від 12 липня 2013 року № 0003192203/17 та № 0003202203/18, суд дійшов висновку, що адміністративний позов ПП «Екогеотерм» задоволенню не підлягає.

Відповідно до частини 2 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз.

Оскільки спір вирішено на користь суб'єкта владних повноважень, звільненого від сплати судового збору, а також за відсутності витрат відповідача - суб'єкта владних повноважень, пов'язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати стягненню з позивача не підлягають.

Керуючись статтями 9, 14, 70, 71, 86, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні адміністративного позову відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішення за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі проголошення лише вступної та резолютивної частини постанови або прийняття постанови у письмовому провадженні - протягом десяти днів з дня отримання її копії.

Суддя Леонтович А.М.

Повний текст постанови виготовлено 20 серпня 2013 року.