Постанова № 33076506, 12.08.2013, Житомирський окружний адміністративний суд

справа № 806/1762/13-a

категорія 8.2.1

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 серпня 2013 р. м.Житомир

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Семенюк М.М.,

при секретарі - Лисайчуку А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Житомирі адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Церсаніт Інвест"

до Новоград-Волинської об'єднаної державної податкової інспекції Житомирської області державної податкової служби

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 07.06.2010 року №0005482330/0, зобов'язання вчинити дії,

встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Церсаніт Інвест», в якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення форми «В1» Новоград-Волинської ОДПІ від 07.06.2010 року № 0005482330/0 частково в сумі 290247,00 грн. та зобов’язати відповідача зарахувати суму бюджетного відшкодування по податку на додану вартість за січень 2010 року в розмірі 290247 грн. у зменшення податкових зобов’язань з ПДВ наступних податкових періодів. В обґрунтування позову зазначає, що діюче законодавство не ставить право позивача на податковий кредит та бюджетне відшкодування в залежність від сплати податку продавцем.

В судовому засіданні представник позивача заявлений позов підтримав повністю.

Представники відповідача проти позву заперечували з підстав, викладених в письмових запереченнях на позовну заяву (а.с.151-156).

Проаналізувавши досліджені докази у сукупності, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до висновків акту від 21.05.2010 року № 726/05-53/23-30/33529350 «Про результати позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Церсаніт Інвест» (код 33529350) з питань достовірності нарахування бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у зменшення податкових зобов’язань з ПДВ наступних податкових періодів за лютий 2010 року, яка виникла за рахунок від’ємного значення ПДВ що декларувалась в період з 01.12.2009 року по 31.01.2010 року» (а.с.12-58), на порушення п.1.3, п.1.8 ст.1, п.п.7.4.1 п.7.4, п.п.7.7.2 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», ТОВ «Цесаніт Інвест» завищено заявлену суму бюджетного відшкодування за лютий 2010 року в розмірі 328916,00 грн.

Як вбачається з акту перевірки, позивачем завищено податковий кредит за січень 2010 року в розмірі 290247 грн. за рахунок того, що товариством включено в реєстрі отриманих та виданих податкових накладних податкові накладні від постачальників, якими не задекларовані та не сплачені податкові зобов’язання (ТОВ «Март-2005» на суму ПДВ 266000,00 грн., ПП «Спецголовгосптехпостач» - 10490,67 грн., ТОВ «Будпласт» - 9711,32 грн., ТОВ «Ел Сі Ес Логістікс Україна» - 4045,13 грн.), а тому у ТОВ «Церсаніт Інвест» відсутнє право вимагати бюджетне відшкодування за січень 2010 року у розмірі 290247 грн., формуючи від’ємне значення по вищезгаданим контрагентам.

На підставі вказаного акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення рішення форми «В1» від 07.06.2010 року № 0005482330/0 (а.с.77), згідно якого встановлено порушення п.1.4, п.1.8 ст.1, п.п.7.4.1 п.7.4, абз. «а» п.п.7.7.2 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» і ТОВ «Церсаніт Інвест» зменшено суму бюджетного відшкодування (в тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових забов’язань наступних податкових періодів) з податку на додану вартість у розмірі 328916,00 грн. за лютий 2010 року.

Висновок відповідача про відсутність у позивача права на формування податкового кредиту за відсутності підтвердження факту сплати сум податку на додану вартість до Державного бюджету постачальниками позивача суд визнає таким, що суперечить вимогам законодавства, яким визначається порядок та умови формування податкового кредиту платником податку у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг).

Згідно з пп.7.4.1 п.7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Як вбачається з пп.7.4.5 п.7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Відповідно до пп.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг);

Таким чином, право платника податку - покупця на податковий кредит кореспондується з податковими зобов'язанням іншого платника податку - постачальника товарів (послуг), який зобов'язаний включити до податкових зобов'язань суму податку на додану вартість, сплачену (нараховану) покупцем у ціні придбання товарів (послуг).

Положення п.1.8 ст.1 Закону України "Про податок на додану вартість" щодо надмірної сплати податку як неодмінної умови бюджетного відшкодування стосується саме платника податку - покупця постачальникам товарів (послуг) у зв'язку з придбанням товарів (послуг).

Факт включення позивачем суми податку на додану вартість до податкового кредиту у розмірі 290247,00 грн. в декларацію за січень 2010 року (а.с.78-83) підтверджені податковими накладними, виписаними платником податку на додану вартість ТОВ «Март-2005», ПП «Спецголовгосптехпостач», ТОВ «Будпласт», ТОВ «Ел Сі Ес Логістікс Україна», що не заперечується відповідачем, як і те, що ПДВ у вказаній сумі сплачено позивачем в ціні придбаного товару, послуг, робіт.

За таких обставин суд вважає, що відсутність підтвердження сплати податку на додану вартість постачальником товарів, робіт, послуг не впливає на віднесення позивачем до складу податкового кредиту сплаченого податку на додану вартість та не ставить формування податкового кредиту та визначення суми до бюджетного відшкодування в залежність від неналежного виконання постачальником своїх податкових зобов'язань та сплати ними сум до державного бюджету. Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Тому оскаржуване податкове повідомлення-рішення в частині зменшення суми бюджетного відшкодування у розмірі 290247,00 грн. є протиправним і підлягає скасуванню.

Крім того, суд звертає увагу на приписи ч.2 ст.8 КАС України, яка зобов'язує суд застосовувати принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

У відповідності до ст. 1 Закону України "Про ратифікацію Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції", ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23 лютого 2006 року, Україна визнає джерелом права рішення Європейського суду з прав людини, а також юрисдикцію цього суду в усіх питаннях, що стосуються тлумачення і застосування Конвенції. Рішення Європейського суду є частиною національного законодавства і є обов'язковими для правозастосування органами правосуддя.

Так, Європейський Суд з прав людини (далі по тексту - Суд) у своєму рішенні у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява № 3991/03) від 22 січня 2009 року (п.57 Рішення) зазначив, що оскільки компанія-заявник у повному обсязі та вчасно виконала обов'язки з дотримання встановлених Державою-членом Конвенції норм стосовно ПДВ та не мала засобів для забезпечення виконання податкових зобов'язань постачальником і не знала про невиконання останнім своїх обов'язків, вона могла правомірно очікувати отримання вигоди від застосування одного із основних правил системи оподаткування ПДВ, а саме від визнання права на податковий кредит щодо суми ПДВ, яка була сплачена постачальнику. Більше того, лише після подачі декларації із віднесенням відповідних сум до складу податкового кредиту та проведення податковими органами зустрічної перевірки постачальника могло бути встановлено, чи виконав постачальник свій обов'язок подання звітності з ПДВ у повному обсязі.

Також, судом вказано, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Як вбачається з податкової декларації з податку на додану вартість за лютий 2010 року (а.с.84-93), позивачем, у відповідності з приписами п.п.7.7.3 п.7.3 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", до бюджетного відшкодування у зменшення податкових зобов'язань з ПДВ наступних податкових періодів заявлена сума 1646350,00 грн., в яку, відповідно до матеріалів справи, увійшла сума у розмірі 290247,00 грн. Беручи до уваги, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення в частині зменшення суми бюджетного відшкодування у розмірі 290247,00 грн. є протиправним, суд вважає, що про зобов'язання Новоград-Волинську об'єднану державну податкову інспекцію зарахувати суму бюджетного відшкодування по податку на додану вартість за січень 2010 року в розмірі 290247,00 грн. у зменшення Товариству з обмеженою відповідальністю "Церсаніт Інвест" податкових зобов'язань з ПДВ наступних податкових періодів підлягає задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 158-163 КАС України, суд -

постановив:

Позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Новоград-Волинської об'єднаної державної податкової інспекції від 07.06.2010 року №0005482330/0 в частині зменшення суми бюджетного відшкодування у розмірі 290247,00 грн.

Зобов'язати Новоград-Волинську об'єднану державну податкову інспекцію зарахувати суму бюджетного відшкодування по податку на додану вартість за січень 2010 року в розмірі 290247,00 грн. у зменшення Товариству з обмеженою відповідальністю "Церсаніт Інвест" податкових зобов'язань з ПДВ наступних податкових періодів.

Присудити Товариству з обмеженою відповідальністю "Церсаніт Інвест" понесені ним судові витрати у розмірі 2328,41 грн. з Державного бюджету України, зобов'язавши орган Державної казначейської служби України стягнути судові витрати із Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строків апеляційного оскарження, якщо апеляційної скарги не було подано.

Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Житомирський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Головуючий суддя: М.М. Семенюк

Повний текст постанови виготовлено: 19 серпня 2013 р.