Постанова № 33074788, 29.07.2013, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

29 липня 2013 року № 826/9122/13-а

Окружний адміністративний суд м.Києва у складі судді Клименчук Н.М., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Фабрика «Феррум» доДержавної податкової інспекції у Печерському районі м.Києва Державної податкової службипро визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0007092208, №0007072208, №0007082208 від 24.05.2013ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

ТОВ «Фабрика «Феррум» звернулось до суду з позовом до ДПІ у Печерському районі м.Києва ДПС про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0007092208, №0007072208, №0007082208 від 24.05.2013.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що за результатами проведеної перевірки податковим органом встановлено порушення ст.134, пп.138.1.1 п.138.1, п.138.2 ст.138, пп.139.1.9 п.139.1 ст.139, п.185.1 ст.185, п.198.1, п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України та винесено податкове повідомлення-рішення №0007092208 від 24.05.2013, яким збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 238623,00грн. за основним платежем та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) на суму 1,00грн., податкове повідомлення-рішення №0007072208 від 24.05.2013, яким збільшено грошове зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 307024,00грн. за основним платежем та податкове повідомлення-рішення №0007082208 від 24.05.2013, яким зменшено залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного періоду (рядок 24 Декларації) у розмірі 193384,00грн.

Встановлене порушення, як вважає позивач, не відповідає дійсним обставинам справи. Оскільки твердження представника відповідача щодо нікчемності правочину укладеного між позивачем та контрагентом носять реальний характер, що підтверджується наявними в матеріалах справи документами.

У зв'язку з чим представник позивача просить позов задовольнити та скасувати винесені податкові повідомлення-рішення.

Представник відповідача проти позовних вимог заперечував, суду надано усні та письмові пояснення, які мотивовано тим, що за результатами проведеної перевірки встановлені порушення податкового законодавства, що підтверджується актом перевірки, тому позовні вимоги є необґрунтованими та такими що не підлягають задоволенню.

Представник відповідача до суду не з'явився, хоча про дату, час та місце розгляду справи зазначену особу повідомлено належним чином, відповідно до вимог ст.ст.35, 37 Кодексу адміністративного судочинства України.

З огляду на вищевикладене та з урахуванням вимог ст.128 Кодексу адміністративного судочинства України, суд приходить до висновку про доцільність розгляду справи у письмовому провадженні на підставі наявних матеріалів справи.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

ТОВ «Фабрика «Феррум» зареєстровано Печерською районною державною адміністрацією у м.Києва 17.06.2010 та взято на податковий облік 02.03.2011 за №32053.

На підставі наказу від 17.04.2013 №1257, направлення на проведення перевірки від 17.04.2013 №1019/22.8 та на виконання постанови слідчого в СВ ДПІ у Подільському районі м.Києва ДПС та згідно пп.75.1.2 ст.75, пп.78.1.11 п.78.1.1 п.78.1 ст.78 Податкового кодексу України проведено документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ «Фабрика «Феррум» з питань дотримання вимог податкового законодавства України при здійсненні фінансово-господарських відносин з ТОВ «ТБК Оріон» за період з 01.04.2011 по 31.05.2011.

За результатами проведеної перевірки податковим органом складено акт від 30.04.2013 №436/22.8/37144912, яким встановлено порушення ст.134, пп.138.1.1 п.138.1, п.138.2 ст.138, пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України, в результаті чого ТОВ «Фабрика «Феррум» занижено податок на прибуток за ІІ квартал 2011 року всього у сумі 307024,00грн. та порушення п.185.1 ст.185, п.198.1, п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, в результаті чого ТОВ «Фабрика «Феррум» занижено податок на додану вартість, який підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет (рядок 25 Декларації) всього у сумі 238623,00грн., в тому числі за квітень 2011 року на загальну суму - 25926,00грн., за травень 2011 року на загальну суму - 212697,00грн.; завищено залишок від'ємного значення попереднього звітного (податкового) періоду, що включається до складу податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду (рядок 21 Декларації) за травень 2011 року на загальну суму - 165090,00грн.; завищено залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного періоду (рядок 24 Декларації) за квітень 2011 року на загальну суму - 165090,00грн. та за травень 2011 року на загальну суму - 28294,00грн.

В зв'язку з чим, податковим органом винесено податкове повідомлення-рішення №0007092208 від 24.05.2013, яким збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 238623,00грн. за основним платежем та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) на суму 1,00грн., податкове повідомлення-рішення №0007072208 від 24.05.2013, яким збільшено грошове зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 307024,00грн. за основним платежем та податкове повідомлення-рішення №0007082208 від 24.05.2013, яким зменшено залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного періоду (рядок 24 Декларації) у розмірі 193384,00грн.

Представник позивача, вважає встановлені порушення необґрунтованими та такими, що не знаходять свого підтвердження, а винесені податкові повідомлення-рішення протиправними та такими, що підлягають скасуванню.

Матеріалами перевірки встановлено, що між ТОВ «Фабрика «Феррум» (Замовник) та ТОВ «ТБК Оріон» (Перевізник) укладено договір перевезення вантажу від 01.04.2011 №13/04.

Згідно даного Договору, Перевізник приймає та виконує перевезення по маршруту протяжність 10 км. по території комплексу по збагаченню гематитових кварцитів шостого залізистого горизонту кар'єру «Південний» за адресою: м.Кривий Ріг, вул.Гусєва, 15а (п.1.1).

Відповідно до п.2.1 даного Договору Перевізник виконує для Замовника пов'язані з перевезені з перевезенням вантажів такі види транспортно-експедиторських операцій та послуг перевезення руди.

Пунктом 2.2 Договору передбачено, що мінімальний договірний об'єм повинен складати 500000 т. вантажу, що перевозиться або 12 500 000,00грн. (в т.ч. ПДВ 20% - 2 083 333,33грн.).

Згідно п.4.1 даного Договору вартість транспортних послуг за перевезення вантажу автомобілями по маршруту, вказаному в п.1.1 (з урахуванням зворотного завантаження автотранспорту), виходячи з оплати їх роботи за 1 тонну вантажу - 25.00грн. в т.ч. ПДВ 20% - 4.17грн., за послуги самоскидів (розвантаження кузова) - 1 600,00грн. за 1 мотогодину послуг самоскидів, а т.ч. ПДВ 266,67грн.

Відповідно до п.2.2 Договору, Перевізник проводить розрахунок вартості послуг за весь час дії договору та надає Замовнику рахунок для оплати, акт виконаних робіт та податкову накладну. Термін дії цього Договору з 01.04.2011 по 01.04.2012 (п.7.1).

Згідно Договору від 06.05.2011 №1005 про переведення боргу ТОВ «ТБК «ОБС-Групп» (Первісний боржник) переводить на ТОВ «ТБК Оріон» (Новий боржник) борг (грошове зобов'язання) у розмірі 1 287 795,78грн. з ПДВ, що виник на підставі Договору перевезення вантажу №01/03-11 від 01.03.2011, укладеного між Первісним боржником та ТОВ «Фабрика «Феррум» (Кредитор). Кредитор, підписуючи даний Договір, дає свою згоду на переведення боргу по зобов'язанням Первісного боржника перед Кредитором по Основному договору на Нового боржника в порядку та на умовах, визначених цим Договором.

Відповідно до Договору поставки від 06.05.2011 №57 ТОВ «ТБК Оріон» зобов'язується передати у власність ТОВ «Фабрика «Феррум» (Покупця) товар згідно Специфікації з ціною, кількістю товару, що є невід'ємною частиною цього Договору, Покупець зобов'язується прийняти Товар та сплатити його на умовах цього Договору. Предметом поставки є дизельне паливо.

Відповідно до п.2.1 цього Договору ціна на Товар є договірною та вказується у рахунках и видаткових накладних на кожну поставку Товару. Згідно п.4.1 Договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами та діє до 31.12.2011.

Згідно Специфікації №1 від 06.05.2011 до Договору №57 постачається дизельне паливо у кількості 9230 л. за ціною 7,50грн. на загальну суму 83 070,00грн. (в т.ч. ПДВ - 13845,00грн.).

ТОВ «ТБК Оріон» на виконання умов Договору №13/04 видано акти здачі-прийняття робіт (надання послуг), податкові накладні: №31 від 30.04.2011, №41 від 11.05.2011, №42 віді06.05.2011 та видаткові накладні: №ОУ-0000018 від 30.04.2011, №26 від 11.05.2011, №14 від 06.05.2011 та платіжні доручення №326 від 16.05.11, №381 від 07.06.2011.

Відповідно до акту ДПІ у Дарницькому районі м.Києва ДПС від 20.10.2011 №58/2307/34289808 встановлено, що згідно довідки по формі 1ДФ кількість працюючих на підприємстві у 2011 році становила 1 особа - директор підприємства, який, враховуючи загальний обсяг задекларованих доходів від реалізації товарів (робіт, послуг) фізично одній особі здійснити не можливо. Остання податкова звітність подана в 2011 році (Декларація з ПДВ за серпень 2011 року №209904).

Висновком спеціаліста Науково-дослідного експертно-криміналістичного центру при УМВС України на Південно-західній залізниці №403 від 14.10.2011 встановлено, що підписи від імені гр.ОСОБА_1 (директор ТОВ «ТБК Оріон»), які виконані на протоколі №5 загальних зборів учасників ТОВ «ТБК Оріон» та довіреності від 27.11.2010 здійснені іншою особою та підпис від імені гр.ОСОБА_1 на договорі оренди від 23.08.2011 також здійснені іншою особою. А також, підписи від імені гр.ОСОБА_1 на оригіналі листа від 06.09.2011 №2 здійснені іншою особою.

В провадженні СВ ДПІ у Подільському районі м.Києва ДПС знаходиться кримінальна справа №77-00199, порушена за ознаками складу злочину передбачених ч.3 ст.212, ч.2 ст.205, ч.1 ст.358 Кримінального кодексу України. Досудовим слідством встановлено, що невстановленими слідством особами з метою прикриття незаконної діяльності створені/придбані ряд підприємств (в тому числі ТОВ «ТБК Оріон»), які задіяні в злочинній схемі, а саме через рахунки вказаних підприємств, суб'єкти господарювання (без ознак фіктивності), незаконно переводили безготівкові кошти в готівкові під виглядом легальних фінансово-господарських операцій з придбання товарів та послуг. Засновниками вказаних підприємств являються малозабезпечені особи, які за матеріальну винагороду взяли участь у їх створенні/придбанні з метою прикриття незаконної діяльності невстановлених слідством осіб.

На думку представника відповідача, укладений правочин між позивачем та ТОВ «ТБК Оріон» за вищезазначеними договорами не спричинили реального настання правових наслідків. Представник позивача проти даного твердження представника відповідача заперечував та посилався на те, що у товариства є в наявності всі документи, що підтверджують реальність виконання договорів.

Представником позивача не надано суду додаткових документів, окрім податкових та видаткових накладних та товарно-транспортних накладних, які б свідчили про реальність ведення господарської діяльності товариства з ТОВ «ТБК Оріон», щодо укладених договорів.

Представником відповідача також наголошено на тому, що перевіяючими під час аналізу наданих до перевірки первинних бухгалтерських документів ТОВ «Фабрика «Феррум» встановлено, що у видаткових накладних та актах здачі-прийняття робіт (надання послуг) виписаних ТОВ «ТБК Оріон» не зазначено місце їх складання (місце поставки товару, послуг). Також, не зазначено місце поставки та інші умови постачання дизельного палива не зазначені у Договорі поставки від 06.05.2011 №57. Тобто, ТОВ «ТБК Оріон» не виконано вимоги законодавства щодо оформлення первинних документів, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Оцінюючи подані сторонами документи та докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на безпосередньому, всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд прийшов до висновку про безпідставність позовних вимог, виходячи з наступного.

Законом України «Про бухгалтерський обік та фінансову звітність в Україні» передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Таким чином, для підтвердження включення сум сплаченого податку на додану вартість у складі ціни за придбаний товар (роботи, послуги) до складу податкового кредиту, необхідні первинні документи - податкові накладні, оформлені відповідно до вимог Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні» (надалі - Закон).

Закон поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, а також на представництва іноземних суб'єктів господарської діяльності, які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством (ст.2).

Частиною 2 ст.3 Закону визначено, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Пунктом 4.2 ст.3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку підприємства. Фінансова, податкова та статистична звітність, використовуючи грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку. 4.1 ст.9 цього закону встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. 4.2 цієї статті визначено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях

Відповідно до ст.1 Закону, первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно ст.9 Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно п.2.4, п.2.15 та п.2.16 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, від 24.05.1995 №88, первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать нормативно-правовим актам, встановленому порядку приймання, зберігання і витрачання грошових коштів, товарно-матеріальних цінностей та іншого майна, порушують договірну і фінансову дисципліну, завдають шкоди державі, власникам, іншим юридичним і фізичним особам. Такі документи повинні бути передані керівнику підприємства, установи для прийняття рішення.

Крім того, відповідно до Наказу Міністерства палива та енергетики України, Міністерства економіки України, Міністерства транспорту та зв'язку України, Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 20.05.2008 №281/171/578/155, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 02.09.2008 №805/15496 «Про затвердження Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України» вимоги цієї Інструкції є обов'язковими для всіх суб'єктів господарювання (підприємств, установ, організацій та фізичних осіб - підприємців), що займаються хоча б одним із таких видів нафтопродуктів на території України (далі - підприємства).

Згідно розділу ІІІ Інструкції №№281/171/578/155 облік та нафти і нафтопродуктів - операція, яка проводиться на підприємстві під час технологічного процесу і яка полягає у визначенні об'єму і маси нафтопродуктів для подальших облікових операцій

Розрахунковий документ - документ установленої форми та змісту (касовий чек, товарний чек, розрахункова квитанція, проїзний документ тощо), що підтверджує факт продажу (повернення) товарів, надання послуг, отримання (повернення) коштів, купівлі-продажу іноземної валюти, надрукований у випадках, передбачених законодавством України, і зареєстрований у встановленому порядку реєстратором розрахункових операцій або заповнений вручну.

Сертифікат відповідності - документ, який підтверджує, що продукція, системи якості, системи управління якістю, системи управління довкіллям, персонал відповідають установленим вимогам конкретного стандарту чи іншого нормативного документа, визначеного законодавством.

Пунктом 5.4 Інструкції №281/171/578/155 визначено, що перевезення нафтопродуктів автомобільним транспортом здійснюється згідно з Правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затвердженими наказом Мінтрансу України від 14.10.1997 №363, зареєстрованими в Міністерстві юстиції України 20.02.1998 за №128/2568, та ГОСТ 27352-87 «Автотранспортные средства для заправки и транспортирования нефтепродуктов. Типы, параметры и общие технические требования».

З прибуттям нафтопродуктів до вантажоодержувача в автоцистерні перевіряється наявність і цілісність пломб, технічний стан автоцистерни, відповідність об'єму і густини нафтопродукту в автоцистерні об'єму і густині, зазначеним у товарно-транспортній накладній на відпуск нафтопродуктів (нафти) за формою №1-ТТН (нафтопродукт) (далі - ТТН) (додаток 3), відповідність найменування, марки і виду (залежно від масової частки сірки) нафтопродукту, зазначених у ТТН і паспорті якості на відвантажений нафтопродукт. Відповідність густини нафтопродукту під час відвантаження та приймання визначається після її приведення до температури 20°C відповідно до ГОСТ 3900.

Маса нафтопродукту в автоцистерні визначається зважуванням на автомобільних вагах або об'ємно-масовим методом.

Маса нафтопродуктів, розфасованих у тару, визначається зважуванням на вагах або за трафаретами на тарі (якщо нафтопродукти в заводській упаковці). Про прийнятий нафтопродукт матеріально відповідальна особа складає акт за своїм підписом, підписами водія та представника одержувача чи відправника із зазначенням їх прізвищ і посад.

Згідно п.6.1 Інструкції №281/171/578/155 на всіх підприємствах ведеться облік нафти і нафтопродуктів із записом у журналі реєстрації проведення вимірювань нафтопродуктів (нафти) у резервуарах за формою №7-НП (додаток 6) (на НПЗ у спеціальних регістрах складського обліку) для кожного резервуара з відображенням усіх технологічних операцій, що здійснюються кожною зміною.

Пунктом 7.5 Інструкції №281/171/578/155 встановлено порядок відпуску нафти та нафтопродуктів автомобільним транспортом - нафта і нафтопродукти вантажоодержувачам постачаються централізовано або вивозяться самостійно вантажоодержувачем. Контролювання наливання нафти або нафтопродуктів здійснює оператор автоматизованої системи наливу, а кількість налитого до міри повної місткості продукту здійснюється водієм автоцистерни на підставі договору постачання. Відпуск нафти або нафтопродуктів до мір повної місткості здійснюється лише за наявності свідоцтва про її повірку. За наявності простроченого свідоцтва про повірку відпуск нафти або нафтопродуктів до мір повної місткості забороняється. Міри повної місткості з нафтопродуктами під час їх відвантаження мають пломбуватись вантажовідправником (якщо інше не передбачено договором). Нафтопродукти відпускаються у технічно справну та чисту тару відповідно до вимог ДСТУ 4454 після пред'явлення представником вантажоодержувача доручення і свідоцтва про повірку автоцистерни. На вимогу вантажоодержувача може застосовуватись вибіркове контрольне зважування розфасованих нафтопродуктів. За відсутності розбіжностей у вимірюванні маси брутто із зазначеною на тарі маса нафтопродукту визначається за трафаретом на тарі.

Згідно п.9 даної Інструкції, передбачено, що товарний балансовий звіт перекачувальних станцій за формою №12-НП (додаток 12) складається матеріально відповідальними особами в трьох примірниках, з яких два - передаються підприємству нафтопродуктопровідного транспорту, а один - залишається у матеріально відповідальної особи.

На підставі товарного балансового звіту перекачувальних станцій у двох примірниках складається зведений товарний балансовий звіт за формою №12-НП за місяць нарощувальним підсумком за квартал, рік. Один примірник товарного балансового звіту залишається у перекачувальної станції, а другий - разом з примірником товарного балансового звіту перекачувальної станції - передається до бухгалтерської служби підприємства трубопровідного транспорту для звірення залишків нафтопродуктів з бухгалтерським обліком.

Враховуючи те, що товариством не надано до перевірки документів, які передбачені Законом України «Про бухгалтерський обік та фінансову звітність в Україні», Інструкцією Про затвердження Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України від №281/171/578/155, перевіряючими зроблено висновок, що фінансово-господарські операції позивача з ТОВ «ТБК Оріон», в перевіряємий період не містять по своїй суті розумних економічних або інших причин (ділової мети) систематичного (протягом місяця) придбання та продажу товарів. Такі причини можуть бути наявні лише за умови, що платник податку має намір одержати економічний ефект у результаті підприємницької діяльності або іншої економічної діяльності. Наслідок діяльності ТОВ «ТБК Оріон» є виключно чи переважно формування податкових зобов'язань та податкового кредиту на адресу контрагентів.

Відповідно до ст.134 ПК України об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу; дохід (прибуток) нерезидента, що підлягає оподаткуванню згідно зі статтею 160 цього Кодексу, з джерелом походження з України.

Пунктом 138.2 ст.138 ПК України передбачено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України (надалі - ПК України), витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Згідно абз. «а» п.185.1 ст.185 ПК України постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю

Відповідно до п.198.3 ст.198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з п.198.6 ст.198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються непідтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону. Відповідно до п. 123.1 ст.123 ПК України у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суми податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 64.3.5, 64.3.6 пункту 64.3 статті 54 цього Кодексу,- тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми нарахованого податкового зобов'язання, неправомірно заявленої до повернення суми бюджетного відшкодування та/або неправомірно заявленої суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість.

У зв'язку з наведеним слід також зазначити, що відповідно до пп.16.1.2, 16.1.3 п.16.1 ст.16 ПК України платник податків зобов'язаний, зокрема, вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків і зборів; подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів.

Згідно з п.44.1 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням та сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Зазначене свідчить про те, що первинні документи не відповідають вищенаведеним нормам законодавства, тобто не можуть бути первинними документами.

Крім того суд зазначає, що в ході судового розгляду справи встановлено фіктивність та порушення законодавства контрагентом позивача.

Зазначене підтверджує доводи представника відповідача стосовно того, що правочини суперечить вимогам Цивільного кодексу України, та є нікчемними.

Враховуючи вищенаведене, суд погоджується із висновком податкового органу про те, що в порушення норм ПК України, встановлено завищену суму податкового кредиту з податку на додану вартість та податку на додану вартість по взаємовідносинах з ТОВ «ТБК Оріон».

Таким чином, суд проаналізувавши викладене, погоджується з доводами відповідача про те, що зазначена господарська операція фактично не здійснювалися, а первинні документи були складені з метою штучного формування податкового кредиту.

Отже, незалежно від того, чи визнавались зазначені господарські договори недійсними в судовому порядку, останні не були спрямовані на досягнення будь-яких наслідків, пов'язаних із здійсненням підприємницької господарської діяльності, що унеможливлю врахування їх наслідків в податковому обліку платника податку.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулює Податковий кодекс України (надалі - ПК України), він, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Згідно пп.14.1.181. п.14.1.ст.14 ПК України, податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду.

Відповідно до пп. а п.198.1, п.198.2, п.198.3. ст.198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.193.1 ст.193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно п.198.6 ст.198 ПК України, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п.201.11 ст.201 Кодексу). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Відповідно до п.201.10. ст.201 ПК України, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Враховуючи наведені правові норми, а також ті обставини, що первинні документи - податкові накладні, видаткові накладні, видані позивачеві контрагентом ТОВ «ТБК Оріон» на виконання укладеного договору поставки, не мають ознак реально вчиненої господарської операції та, як наслідок, юридична дефектність відповідних первинних документів за змістом п.44.1 ст.44 Податкового кодексу України не дозволяє формувати дані податкового обліку незалежно віл спрямованості умислу платників податку - часників відповідної операції, то суд приходить до висновку про відсутність підстав вважати подані представником позивача достатніми документи на підтвердження податкового кредиту первинними бухгалтерськими документами в розумінні Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні», тобто документами, які підтверджують фактичне придбання позивачем товарів (робіт, послуг) від контрагента, фактичне здійснення господарських операцій та дають позивачу право податковий кредит.

Крім того, суд звертає увагу на позицію Вищого адміністративного суду України, викладу в оглядовому листі від 06.07.2009 №982/13/13-09, правильність формування платником податків валових витрат та податкового кредиту вимагає наявності зв'язку витрат платника податків на придбання послуг з його господарською діяльністю, що полягає у намірі платника податку отримати користь від придбаних послуг. За відсутності ж останнього, відсутні підстави для зменшення бази оподаткування податком на прибуток та податком на додану вартість за рахунок валових витрат та податкового кредиту.

Враховуючи вищевикладене, беручи до уваги правову позицію викладену у листі Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 №742/11/13-11, а також керуючись внутрішнім переконанням, суд приходить до висновку про відсутність факту реального здійснення господарських операцій.

З метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, рух активів у процесі здійснення господарської операції. При цьому, дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо. Необхідно перевірити фізичні, технічні та технологічні можливості певної особи до вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської операції, як-то: наявність кваліфікованого персоналу, основних фондів, у тому числі транспортних засобів для перевезення або виробництва, приміщень для зберігання товарів тощо, якщо такі умови необхідні для здійснення певної операції; можливість здійснення операцій з відповідною кількістю певного товару у відповідні строки з урахуванням терміну його придатності, доступності на ринку тощо; наявність відповідних ліцензій та інших дозвільних документів, що необхідні для ведення певного виду господарської діяльності.

В той же час, згідно матеріалів справи, позивачем а ні на перевірку, а ні до суду не подано жодних документів, які б спростовувати висновки податкового органу, зокрема, не надано доказів обліку (прийняття на склад, оприбуткування) придбаного товару (робіт, послуг), враховуючи його значну кількість дизельного палива, не доведено використання придбаного товару у власній господарській діяльності позивача, а також не надано доказів щодо наявності на даний час товару у позивача або реалізації його іншим контрагентам.

Статтею 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України.

Згідно з ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Аналіз викладених законодавчих норм та обставин справи свідчить про те, що відповідач, приймаючи оскаржуване податкове-повідомлення рішення, діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України та Законами України.

Відповідно до ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові особи і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із ч.1 ст.11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно ч.1, 2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

За таких обставин, суд за правилами, встановленими ст.86 Кодексу адміністративного судочинства України, перевіривши наявні у справі докази та заслухавши пояснення представників сторін, вважає заявлені позовні вимоги необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст.9, 11, 69, 70, 71, 94, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

у задоволенні позовних вимог ТОВ «Фабрика Феррум» відмовити в повному обсязі.

Постанова набирає законної сили в порядку передбаченому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства та може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя Н.М. Клименчук