Постанова № 33074360, 16.08.2013, Волинський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 серпня 2013 року Справа № 803/1642/13-a

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Сороки Ю.Ю.,

при секретарі судового засідання Шепталовій А.П.,

за участю представника позивача Кучми В.Ю.,

представника відповідача Остапюка С.П.,

розглянувши в відкритому судовому засіданні в місті Луцьку адміністративну справу за позовом Приватного підприємства "Грабінскі" до Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Волинській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство "Грабінскі" (далі ПП "Грабінскі", позивач) звернулося з позовом до Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Волинській області (далі луцька ОДПІ, відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0004791702 від 20.06.2013 року.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Луцькою ОДПІ проведено позапланову виїзну перевірку ПП «Грабінскі» з питань дотримання податкового та іншого законодавства в частині трудових взаємовідносин з найманими працівниками за період з 01.04.2010 року по 31.03.2013 року за результатами якої складений акт від 06.06.2013 року №3140/17.2/35923028 та винесене на його підставі податкове повідомлення-рішення від 20.06.2013 року № 0004791702, яким збільшене зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб, в розмірі 4715,88 грн. та застосовані штрафні санкції в розмірі 1688,97 грн.

Позивач вважає податкове повідомлення-рішення від 20.06.2013 року №0004791702 протиправним, оскільки на його думку, ПП «Грабінскі» з громадянами ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 не мала трудових відносин, а відтак не є податковим агентом відносно зазначених осіб і не зобов'язана утримувати податок з доходів зазначених фізичних осіб.

Також у позовній заяві позивач наголошує на тому, що згідно укладених договорів від 31.01.2013 року з ОСОБА_3, та від 01.02.2013 року із ОСОБА_6, відносини ПП «Грабінські» із зазначеними особами носили виключно цивільно-правовий характер, а не трудові відносини, що в свою чергу виключає застосування норм Податкового кодексу України до даних цивільно-правових відносин.

З урахуванням наведеного, а також з урахуванням пояснень наданих в судовому засіданні представник позивача просив позов задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнав. В наданих суду письмових запереченнях наголошував на тому, що за період з 01.04.2010 року по 31.03.2013 року ПП «Грабінскі» здійснювало господарську діяльність із залученням найманих працівників, заробітна плата яким виплачувалась, податок з доходів фізичних осіб не утримувався та до бюджету не перераховувався у встановлені законодавством терміни.

Так, згідно наданих письмових пояснень: ОСОБА_9 - з жовтня 2012 року - по лютий 2013 року виконував обов'язки бармена в ресторані «Грабінскі» та отримав заробітну плату в розмірі 9000,00 грн.; ОСОБА_10 - з липня 2012 року по жовтень 2012 року виконував обов'язки бармена в ресторані «Грабінскі» та отримав заробітну плату в розмірі 5500,00 грн.; ОСОБА_5 - з серпня 2012 по жовтнь 2012 року виконував обов'язки офіціанта в ресторані «Грабінскі» та отримав заробітну плату в розмірі 2000,00 грн.; ОСОБА_6 - з грудня 2012 року по лютий 2013 року виконувала обов'язки офіціанта в ресторані «Грабінскі» та отримала заробітну плату у розмірі 1900,00 грн.; ОСОБА_11 - з жовтня 2012 року по лютий 2013 року виконував обов'язки бармена в ресторані «Грабінскі» та отримав заробітну плату у розмірі 6700,00 грн.; ОСОБА_8 з вересня 2012 року по березень 2013 року виконувала обов'язки кухаря в ресторані «Грабінскі» та отримала заробітну плату у розмірі 7600,00 грн.

ПП «Грабінскі» не утримано податку з доходів фізичних осіб із заробітної плати найманих працівників на підставі п.п. 167.1 ст.167 Податкового кодексу України, у зв'язку з чим Луцькою ОДПІ донараховано податку з доходів фізичних осіб із виплат найманим працівникам в сумі - 4715,88 грн., а саме: за липень 2012 року - 225,00 грн., за серпень 2012 року - 225,00 грн., за вересень 2012 року - 300,00 грн., за жовтень 2012 року - 758,21 грн., за листопад 2012 року - 734,50 грн., за грудень 2012 року - 928,49 грн., за січень 2013 року - 495,00 грн., за лютий 2013 року - 419,68 грн. та за березень 2013 року - 630,00 грн..

З урахуванням наведених обставин представник Луцької ОДПІ вважає, що податкове повідомлення-рішення №0004791702 від 20.06.2013 року є обґрунтованим та законним, а позовні вимог такими, що не підлягають до задоволення.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні у матеріалах справи письмові докази, судом встановлені наступні обставини.

Відповідно до ст. 6 ч. 1 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) кожному гарантується право на захист його прав, свобод та інтересів.

Згідно ч. 1 ст.17 КАС України компетенція адміністративних судів поширюються на: спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктами владних повноважень, щодо його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дії чи бездіяльності.

Судом встановлено, що ПП «Грабінскі» з 23.05.2008 року зареєстроване виконавчим комітетом Луцької міської Ради, реєстраційний номер 11981020000004444 та включено до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України код ЄДРПОУ 35923028, дані фактичні обставини підтверджуються свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи серія НОМЕР_1 та довідкою АА №690770 від 26.12.2012 року з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України ( а.с.16,17).

Як вбачається з матеріалів справи, 25.03.2013 року до ДПС у Волинській області надійшла скарга від 23.03.2013 року ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_11 на ОСОБА_12, щодо порушення законодавства про працю.

В скарзі зазначені особи зазначали, що протягом 2012-2013 років ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 перебували у трудових відносинах із ОСОБА_12 без оформлення трудових договорів з обіцяною заробітною платою 2000 грн. барменів та 1500 грн. офіціантів.

В подальшому керівником ПП «Грабінські» складались акти про нестачу продукції на суму заборгованості по заробітній платі, у зв'язку з чим заробітна плата скаржникам не виплачувалась.

Як вбачається зі змісту скарги від 23.03.2013 року, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_11 звертались до ОСОБА_12 з вимогою виплатити заробітну плату, однак такі вимоги ОСОБА_12 проігноровані.

На підставі викладеного, скаржники просили податковий орган провести перевірку фінансово-господарської діяльності ОСОБА_12 з питань викладених у скарзі. (а.с.42-43).

Судом також встановлено, Луцькою ОДПІ з 27.05.2013 року по 31.05.2013 року проведено позапланову виїзну перевірку Приватного підприємства «Грабінскі» з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства в частині трудових відносин з найманими працівниками ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_11 в період з 01.04.2013 року по 31.03.2013 року за результатами якої складений акт від 06.06.2013 року № 3140/17.2/35923028.

В зазначеному акті перевірки відповідачем зафіксовано, що за період з 01.04.2010 року по 31.03.2013 року ПП «Грабінскі» здійснювало господарську діяльність із залученням найманих працівників, заробітна плата яким виплачувалась, податок з доходів фізичних осіб не утримувався та до бюджету не перераховувався у встановлені законодавством терміни.

Як вбачається із акту перевірки, а саме наданих пояснень: ОСОБА_9 - з жовтня 2012 року - по лютий 2013 року виконував обов'язки бармена в ресторані «Грабінскі» та отримав заробітну плату в розмірі 9000,00 грн.; ОСОБА_10 - з липня 2012 року по жовтень 2012 року виконував обов'язки бармена в ресторані «Грабінскі» та отримав заробітну плату в розмірі 5500,00 грн.; ОСОБА_5 - з серпня по жовтень 2012 року виконував обов'язки офіціанта в ресторані «Грабінскі» та отримав заробітну плату в розмірі 2000,00 грн.; ОСОБА_6 з грудня 2012 року по лютий 2013 року виконувала обов'язки офіціанта в ресторані «Грабінскі» та отримала заробітну плату у розмірі 1900,00 грн.; ОСОБА_11 - з жовтня 2012 року по лютий 2013 року виконував обов'язки бармена в ресторані «Грабінскі» та отримав заробітну плату у розмірі 6700,00 грн.; ОСОБА_8 з вересня 2012 року по березень 2013 року виконувала обов'язки кухаря в ресторані «Грабінскі» та отримала заробітну плату у розмірі 7600,00 грн.(а.с.9 зворотній бік, а.с.10)

В акті також зафіксовано, що ПП «Грабінскі» в ході перевірки не було надано документів, які б засвідчували утримання податку з доходів на найманих працівників ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_8 (розрахунково-платіжні відомості, особові рахунки по нарахуванню заробітної плати, тощо) та перерахування його до бюджету (платіжних доручень, квитанцій, інших розрахункових документів) за період що перевіряється, у зв'язку з чим Луцькою ОДПІ зроблений висновок про порушення ПП «Грабінскі» п.51.1 ст.51, п.163.1.1 ст.163, п.п.167.1 ст.167, п.п.168.1.1 п.п.168.1.2 ст.168, п.п.169.2.2 ст.169, п.171.1 ст.171, п.п. «а» та п.п. «б» п.176.2 ст.176 Податкового кодексу України.

На підставі акту перевірки від 06.06.2013 року № 3140/17.2/35923028 Луцькою ОДПІ винесене податкове повідомлення-рішення від 20.06.2013 року № 0004791702, яким збільшене грошове зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб, в розмірі 4715,88 грн. та застосовані штрафні санкції в розмірі 1688,97 грн.

Проте, суд із зазначеним податковим повідомленням-рішенням не погоджується, вважає його протиправним з огляду на наступне.

Відповідно до п.14.1.180 статті 14 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI з наступними змінами та доповненнями, (далі - ПК України) - податковий агент щодо податку на доходи фізичних осіб - юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ), самозайнята особа, представництво нерезидента - юридичної особи, інвестор (оператор) за угодою про розподіл продукції, які незалежно від організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками та/або форми нарахування (виплати, надання) доходу (у грошовій або негрошовій формі) зобов'язані нараховувати, утримувати та сплачувати податок, передбачений розділом IV цього Кодексу, до бюджету від імені та за рахунок фізичної особи з доходів, що виплачуються такій особі, вести податковий облік, подавати податкову звітність контролюючим органам та нести відповідальність за порушення його норм в порядку, передбаченому статтею 18 та розділом IV цього Кодексу.

Згідно із п.164.1 ст.164 ПК України базою оподаткування податком з доходів фізичних осіб є загальний оподатковуваний дохід, з урахуванням особливостей, визначених цим розділом. Загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду.

Як передбачено в пунктах 164.2.1 та 164.2.1 статті 164 ПК України, до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються: доходи у вигляді заробітної плати, нараховані (виплачені) платнику податку відповідно до умов трудового договору (контракту); суми винагород та інших виплат, нарахованих (виплачених) платнику податку відповідно до умов цивільно-правового договору.

Відповідно до підпунктів 168.1.2 та 168.1.5 пункту 168 ПК України податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов'язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 цього Кодексу. Якщо оподатковуваний дохід нараховується податковим агентом, але не виплачується (не надається) платнику податку, то податок, який підлягає утриманню з такого нарахованого доходу, підлягає перерахуванню до бюджету податковим агентом у строки, встановлені цим Кодексом для місячного податкового періоду.

Підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 ПК України передбачено, що контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань.

Як встановлено судом, підставою для донарахування позивачу податкового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб у розмірі 4719,88 грн. є висновки Луцької ОДПІ про виплату ПП «Грабінскі» доходу (заробітної плати) працівникам ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_11 та ОСОБА_8

Єдиною підставою, на яку посилається податковий орган як на доказ існування трудових відносин між позивачем і наведеними вище громадянами, є письмові пояснення ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_11 та ОСОБА_8, які містять інформацію стосовно періоду роботи на підприємстві позивача, виду робіт, що виконувались, та розміру отриманої заробітної плати.(а.с.35-41)

У свою чергу, позивач, та його представник в судовому засіданні, заперечують про існування заборгованості по заробітній платі та фактично невиплаченій заробітній платі ОСОБА_6, ОСОБА_3 та ОСОБА_11, а також використання найманої праці ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_8

Статтею 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах про оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, у тому числі: обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія).

Враховуючи, що спірні правовідносини які є предметом розгляду, стосуються питання правомірності визначення податковим органом податкового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб, вирішення даного публічно-правового спору пов'язується, в першу чергу з оцінкою тієї обставини чи є ПП «Грабінскі» по відношенню до платників податків ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_8, податковим агентом.

Як вже зазначалось судом вище, об'єктом оподаткування податком на доходи фізичних осіб є доходи у вигляді заробітної плати, інші виплати та винагороди, нараховані (виплачені) платнику податку його працедавцем відповідно до умов трудового або цивільно-правового договору.

В силу приписів статті 2 Кодексу законів про працю України, працівники реалізують своє право на працю шляхом укладення трудового договору про роботу на підприємстві, в установі, організації або з фізичною особою.

Статтею 24 цього Кодексу передбачено, що трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі. Додержання письмової форми є обов'язковим: при організованому наборі працівників; при укладенні трудового договору про роботу в районах з особливими природними географічними і геологічними умовами та умовами підвищеного ризику для здоров'я; при укладенні контракту; у випадках, коли працівник наполягає на укладенні трудового договору у письмовій формі; при укладенні трудового договору з неповнолітнім; при укладенні трудового договору з фізичною особою; в інших випадках, передбачених законодавством України.

Укладення трудового договору оформляється наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу про зарахування працівника на роботу. Трудовий договір вважається укладеним і тоді, коли наказу чи розпорядження не було видано, але працівника фактично було допущено до роботи.

Відповідно до приписів статті 21 Закону України "Про оплату праці", працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного трудового договору. Джерелом коштів на оплату праці працівників є частина доходу підприємства та інші кошти, одержані внаслідок їх господарської діяльності.

Обов'язковість ведення обліку доходів і витрат підприємства закріплена приписами Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні". Так, статтею 9 зазначеного Закону передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Відповідно до приписів ст. 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Суд при вирішенні даної справи виходить із презумпції сумлінності платників податків та інших учасників правовідносин у економічній сфері. У зв'язку із цим презюмується, що дії платника податків, пов'язані з веденням господарської діяльності, економічно виправдані, а відомості, що містяться в його податковій та бухгалтерській та кадровій звітності, - є достовірними, якщо податковий орган не доведе, що такі відомості не відповідають дійсності.

При цьому, обов'язок доведення таких фактів покладається на податковий орган у спосіб проведення перевірки та оформлення її результатів шляхом складення акту, який є носієм доказової інформації та повинен містити усі відомості про виявлені порушення законодавства.

Однак, податковим органом під час встановлення обставин виплати заробітної плати ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_8 взято до уваги лише пояснення цих осіб, і офіційно не з'ясовано факт перебування ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_8 у трудових відносинах і виплату з 01.04.2013 року по 31.03.2013 року ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_8 тих сум заробітної плати про яку зазначені особи повідомили відповідача у письмових поясненнях.

Відповідно до ч.1 та ч.4 ст.11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.

Так, судом з власної ініціативи витребувано від Луцької ОДПІ відомості з центральної бази даних Державного реєстру фізичних осіб ДПА України відносно: ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_8.

З отриманих відомостей вбачається, що ОСОБА_6 в період з 01.10.2012 року по 31.03.2013 року, а саме: у І кварталі 2013 року отримала від ПП «Грабінські» заробітну плату в розмірі 800 грн. з якої нараховано та утримано податку в розмірі 115,68 грн.; ОСОБА_9 у І кварталі 2013 року отримав від ПП «Грабінські» заробітну плату в розмірі 1000,00 грн. з якої нараховано та утримано податку в розмірі 144,60 грн.; ОСОБА_11 у IV кварталі 2012 року та І кварталі 2013 року отримано від ПП «Грабінські» заробітну плату в розмірі 1370,48 грн., та 1301,88 грн., з яких утриманий податок в загальному розмірі 107,33 грн.

Стосовно фізичних осіб ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_8, в центральній базі даних Державного реєстру фізичних осіб ДПА України відомості щодо отриманого доходу в період з 01.10.2012 року по 31.03.2013 року відсутні.

Відповідно до п.70.3 ст.70 ПК України до інформаційної бази Державного реєстру включаються такі дані про фізичних осіб: джерела отримання доходів; об'єкти оподаткування; сума нарахованих та/або отриманих доходів; сума нарахованих та/або сплачених податків; інформація про податкову знижку та податкові пільги платника податків.

Згідно з вимогами ч. 4 ст. 70 КАС України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Отже, наявна інформація бази даних Державного реєстру фізичних осіб ДПА України спростовує висновки викладені в акті перевірки від 6.06.2013 року № 3140/17.2/35923028 щодо порушення ПП «Грабінскі» п.51.1 ст.51, п.163.1.1 ст.163, п.п.167.1 ст.167, п.п.168.1.1 п.п.168.1.2 ст.168, п.п.169.2.2 ст.169, п.171.1 ст.171, п.п. «а» та п.п. «б» п.176.2 ст.176 Податкового кодексу України.

Приписами статті 71 КАС України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу; в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем не було надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження обставин викладених в акті від 06.06.2013 року № 3140/17.2/35923028 та не доведено правомірності винесення податкового повідомлення-рішення № 0004791702 від 20.06.2013 року в частині збільшення грошового зобов'язання в розмірі 4715,88 грн., а відтак податкове повідомлення-рішення № 0004791702 від 20.06.2013 року в частині збільшення грошового зобов'язання в розмірі 4715,88 грн. є протиправним та підлягає скасуванню.

Відповідно до п.123.1 ст.123 ПК України у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, - тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

Враховуючи протиправність збільшення Луцькою ОДПІ Приватному підприємству «Грабінскі» суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб, а відтак і застосування штрафних санкцій в розмірі 1688,97 грн. є неправомірним.

Згідно ч. 1 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Судом встановлено, що позивачем понесені судові витрати по сплаті судового збору, що підтверджується квитанцією від 24 липня 2013 року на суму 114 гривень 70 копійок, а відтак, на підставі ч. 1 ст. 94 КАС України суд присуджує з Державного бюджету України на користь ПП "Грабінскі" понесені витрати зі сплати судового збору в розмірі 114 гривень 70 копійок.

Керуючись частиною 3 статті 160, статтями 162, 163 КАС України, на підставі Податкового кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Волинській області № 0004791702 від 20.06.2013 року.

Присудити з Державного бюджету України на користь Приватного підприємства "Грабінскі" (Код ЄДРПОУ 35923028, Волинська область, місто Луцьк, вул. Грушевського,26) документально підтверджені витрати по сплаті судового збору в розмірі 114 гривень 70 копійок.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Львівського апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови, повний текст якої буде виготовлено 21 серпня 2013 року. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду.

Суддя Ю.Ю. Сорока