Постанова № 33073822, 15.08.2013, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" серпня 2013 р. Справа № 917/394/13-г

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Могилєвкін Ю.О., суддя Пушай В.І. , суддя Барбашова С.В.

при секретарі Казаковій О.В.

за участю представників сторін:

позивача - не з'явився.

відповідача - Рябінін В.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача (вх. № 1777 П/3-9) на рішення господарського суду Полтавської області від 07.05.13 р. у справі № 917/394/13-г

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "СКС Консалд", м. Суми

до Лубенського комунального житлово-експлуатаційного управління, м. Лубни, Полтавської області

про стягнення 39262,26 грн.

ВСТАНОВИЛА:

Позивач - Товариства з обмеженою відповідальністю "СКС Консалд" звернувся до господарського суду з позовною заявою, в якій просив суд стягнути з відповідача - Лубенського комунального житлово-експлуатаційного управління, м. Лубни, Полтавської області 60065,89 грн. боргу, 1720,50 грн. витрат пов'язаних зі сплатою судового збору.

04.04.2013 р. позивач звернувся до господарського суду з заявою про зміну позовних вимог, в якій просив стягнути з відповідача 50762,26 грн. боргу та 1720,50 грн. витрат по сплаті судового збору.

22.04.2013 р. позивач звернувся до господарського суду з заявою про збільшення позовних вимог, в якій просив стягнути з відповідача 40262,26 грн. боргу, 1815,25 грн. витрат по сплаті судового збору, яка прийнята судом відповідно до ст. 22 ГПК України.

30.04.2013 р. позивач звернувся до господарського суду з заявою, в якій просив стягнути з відповідача 39262,26 грн. боргу, 1815,25 грн. витрат по сплаті судового збору у сумі 1815,25 грн., яка прийнята судом відповідно до ст. 22 ГПК України.

Рішенням господарського суду Полтавської області від 07.05.2013 року у справі № 917/394/13-г позов задоволений частково, стягнуто з Лубенського комунального житлово-експлуатаційного управління на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "СКС Консалд" - 39262,26 грн. боргу, 1815,24 грн. витрат по сплаті судового збору, припинено провадження в частині стягнення 51500,00 грн.

Рішення мотивоване з посиланням на те, що відповідач не надав суду жодного доказу, який би спростовував наявність заборгованості перед позивачем в сумі 39262,26 грн., хоча мав можливість скористуватись своїми процесуальними правами та надати документи в обґрунтування своєї позиції по справі, тому позовні вимоги в цій частині визнані правомірними та обґрунтованими, підлягаючими задоволенню, в іншій частині доведено часткове погашенням відповідачем боргу та ін.

Відповідач із вказаним рішенням господарського суду не погодився, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішенням господарського суду Полтавської області від 07.05.2013 року у справі № 917/394/13-г та прийняти нове рішення, з мотивів та підстав, зазначених в апеляційній скарзі та ін.

Позивач у запереченнях на апеляційну скаргу просить рішення господарського суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення, посилаючись на законність та обґрунтованість рішення суду, з мотивів викладених у запереченнях та ін.

Позивач у призначене судове засідання не з'явився.

Враховуючи факт належного повідомлення позивача про час та місце розгляду апеляційної скарги, та те, що норми ст. 38 ГПК України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, судова колегія вважає, що судом в межах наданих ним повноважень створені належні умови для надання сторонами доказів та вважає за можливе розглядати справу за наявними у справі документами.

Неявка в судове засідання представника позивача не перешкоджає розгляду апеляційної скарги по суті.

Відповідно до ч. 2 ст. 101 ГПК України, апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Судова колегія, повторно розглянувши справу, перевіривши законність та обґрунтованість рішення встановила наступне:

Як свідчать матеріали справи, між Лубенським комунальним житлово-експлуатаційним управлінням (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "СКС Консалд" (підрядник) укладений договір № 23 від 15.08.2008 р. на повне технічне обслуговування та ремонт ліфтів і диспетчерських систем (далі - договір), відповідно до якого замовник доручає і оплачує, а підрядник приймає на себе і здійснює організацію та виконання робіт по повному технічному обслуговуванню та ремонту ліфтів і диспетчерських систем на об'єктах замовника відповідно до додатку № 1, який є невід'ємною частиною цього договору.

Відповідно до п. 2.1. договору сторони визначили вартість предмету договору (щомісячна оплата робіт), яка складає 12181,95 грн.

Відповідно до п. 5.1. договору, оплата фактично виконаних робіт по технічному обслуговуванню ліфтів і диспетчерських систем здійснюється згідно з підписаним сторонами актом здачі-приймання виконаних робіт по технічному обслуговуванню та ремонту ліфтів і ОДС не пізніше 10 (десятого) числа наступного за звітним місяця. Оплата за виконані роботи проводиться замовником по мірі надходження коштів від мешканців (споживачів), але не пізніше 15 числа наступного за розрахунковим місяця (тобто розрахунковий період складає 45 календарних днів). Різниця сплачується замовником по факту надходження оплати заборгованості мешканцями. Відшкодування підряднику пільг та субсидій за послугу «технічне обслуговування та ремонт ліфтів і ОДС» здійснюється замовником в той же день, коли вони були отримані з державного бюджету. Замовник самостійно проводить роботу безпосередньо з мешканцями багатоповерхових будинків, обладнаних ліфтами (споживачами): здійснює нарахування, корегування чи зняття грошових коштів за послугу «технічне обслуговування та ремонт ліфтів і ОДС».

На виконання умов укладеного договору позивач виконав роботи по техобслуговуванню ліфтів на суму 153762,26 грн., що підтверджується відповідними актами за номерами 23 в період з жовтня 2012 р. по лютий 2013 р. (а. с. 24, 43).

Позивач у позовній заяві посилається на те, що рішенням господарського суду Полтавської області від 01.11.2012 р. по справі № 18/1693/12 з відповідача на користь позивача стягнуто 424412,14 грн. боргу по технічному обслуговуванню ліфтів по договору № 23 від 15.08.2008 р. за період з 01.01.12 р. по 29.10.12 р. включно (без урахування обсягів робіт за жовтень 2012 р.).

Також позивач зазначає, що відповідач за період з 30.10.2012 р. по 25.02.2013 р. сплатив суму боргу в розмірі 63000,00 грн., що підтверджується карткою рахунку 361 за 27.10.2012 р. по 19.02.2013 р. (а. с. 25-27), платіжним дорученням № 24 від 06.02.2013 р. перерахована сума 2000,00 грн.

Позивач зазначає, що заборгованість відповідача за роботи по технічному обслуговуванню ліфтів і диспетчерських систем за договором № 23 від 15.08.2008 р. станом на 25.02.2013 р. складає 60065,89 грн.

Зазначені обставини стали підставою для звернення позивача до суду з позовом по даній справі.

В процесі розгляду справи відповідач частково виконав свої грошові зобов'язання по договору, перерахувавши на рахунок позивача суму заборгованості платіжними дорученнями: № 498 від 07.03.2013 р., № 503 від 11.03.2013 р., № 508 від 12.03.2013 р., № 538 від 15.03.2013 р., № 554 від 20.03.2013 р., № 578 від 22.03.2013 p., № 581 від 25.03.2013 p., № 602 від 28.03.2013 p., № 2 від 05.04.2013 p., № 4 від 05.04.2013 p., № 2325 від 08.04.2013 p., № 36 від 18.04.2013 p., № 47 від 24.04.2013 р. на загальну суму 51 500,00 грн. (а. с. 35-42, 53-56, 67).

З матеріалів справи також вбачається, що господарський суд приймаючи оскаржуване рішення крім іншого виходив з того, що відповідач частково сплатив борг перед позивачем у зв'язку з чим припинено провадження в частині стягнення 51500,00 грн., відповідач не надав суду жодного доказу, який би спростовував наявність заборгованості перед позивачем в сумі 39262,26 грн., хоча мав можливість скористуватись своїми процесуальними правами та надати документи в обґрунтування своєї позиції по справі, тому позовні вимоги в цій частині визнані правомірними та обґрунтованими, підлягаючими задоволенню та ін.

Викладені вище висновки господарського суду, на думку колегії суддів, здебільшого відповідають фактичним обставинам спору та матеріалам справи, їм надана правильна та належна правова оцінка, в зв'язку з чим відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги і скасування прийнятого по справі рішення.

Відповідно до вимог ст. ст. 32, 34 ГПК України, доказами у справі є будь -які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до статті 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Згідно зі статтею 43 цього ж кодексу, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно зі ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 525, 526 Цивільного кодексу України та положень ст. 193 Господарського кодексу України, зобов'язання повинні виконуватись належним чином згідно умов договору та вимог діючого законодавства. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором чи законом.

За своєю правовою природою укладений між сторонами договір № 23 від 15.08.2008 р. на повне технічне обслуговування та ремонт ліфтів і диспетчерських систем є договором підряду.

Згідно зі ст. 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Згідно з ст. 843 ЦК України у договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення.

Пунктом 2.1. договору сторони визначили вартість предмету договору (щомісячна оплата робіт), яка складає 12181,95 грн.

Відповідно до п. 5.1. договору, оплата фактично виконаних робіт по технічному обслуговуванню ліфтів і диспетчерських систем здійснюється згідно з підписаним сторонами актом здачі-приймання виконаних робіт по технічному обслуговуванню та ремонту ліфтів і ОДС не пізніше 10 (десятого) числа наступного за звітним місяця. Оплата за виконані роботи проводиться замовником по мірі надходження коштів від мешканців (споживачів), але не пізніше 15 числа наступного за розрахунковим місяцем (тобто розрахунковий період складає 45 календарних днів). Різниця сплачується замовником по факту надходження оплати заборгованості мешканцями. Відшкодування підряднику пільг та субсидій за послугу «технічне обслуговування та ремонт ліфтів і ОДС» здійснюється замовником в той же день, коли вони були отримані з державного бюджету. Замовник самостійно проводить роботу безпосередньо з мешканцями багатоповерхових будинків, обладнаних ліфтами (споживачами): здійснює нарахування, корегування чи зняття грошових коштів за послугу «технічне обслуговування та ремонт ліфтів і ОДС».

На виконання умов договору позивач виконав роботи на загальну суму 153762,26 грн., що підтверджується відповідними актами за номерами 23 в період з жовтня 2012 р. по лютий 2013 р. (а. с. 24, 43).

Однак відповідач частково виконав свої грошові зобов'язання по договору.

Відповідач доказів виконання зобов'язань за договором, оплати за технічне обслуговування у спірний період в повному обсязі ні суду першої інстанції ні суду апеляційної інстанції не надав, обставини, на які посилається позивач також не спростував.

Враховуючи викладене, судова колегія погоджується з висновками господарського суду про задоволення позову та стягнення з відповідача на користь позивача 39262,26 грн.

З матеріалів справи також вбачається, що господарський суд приймаючи оскаржуване рішення з огляду на задоволення позову та з посиланням на ст. ст. 44, 49 ГПК України зазначив про розподіл судових витрат, та стягнув з відповідача на користь позивача 1815,24 грн. судового збору.

З урахуванням викладеного, суд визнає доводи відповідача позбавленими фактичного та правового обґрунтування, а так само такими, що не відповідають, як матеріалам справи, так і нормам чинного законодавства, у зв'язку з ненаданням всупереч вимогам ст. 33 ГПК України доказів в підтвердження обставин, на існуванні яких наполягає відповідач.

На підставі вищевикладеного, рішення господарського суду Полтавської області від 07.05.2013 р. по справі № 917/394/13-г прийнято з урахуванням фактичних обставин справи та чинного законодавства.

Таким чином, висновки, викладені в рішенні господарського суду відповідають вимогам законодавства та фактичним обставинам справи, а мотиви заявника скарги, з яких вони оспорюються не можуть бути підставою для його скасування.

Керуючись ст. ст. 101, 102, п. 1 ст. 103, ст. ст. 105 ГПК України, судова колегія -

ПОСТАНОВИЛА:

Рішення господарського суду Полтавської області від 07.05.13 р. у справі № 917/394/13-г залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягм двадцяти днів до касаційної інстанції Вищого господарського суду України.

Повний текст постанови підписано 19.08.2013 р.

Головуючий суддя Могилєвкін Ю.О.

Суддя Пушай В.І.

Суддя Барбашова С.В.