Рішення № 33073612, 16.08.2013, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-23-25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" серпня 2013 р. Справа № 911/2919/13

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Компанія „НІКО-ТАЙС"

до першого відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю „ПК Трейдсервісгруп"

та другого відповідача Асоціації фермерів „АГРОКОМПЛЕКС"

про стягнення 22 806,83грн.

Суддя Горбасенко П.В.

За участю представників:

від позивача Грищенко О.М. (дов. від 25.03.2013р.);

від першого відповідача не з'явилися;

від другого відповідача не з'явилися.

Обставини справи:

Товариство з обмеженою відповідальністю „Компанія „НІКО-ТАЙС" (далі - позивач) звернулося з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю „ПК Трейдсервісгруп" (далі - перший позивач) та Асоціації фермерів „АГРОКОМПЛЕКС" (далі - другий відповідач) про солідарне стягнення з відповідачів 300грн. пені, стягнення з другого відповідача 1 437,21грн. пені, 20 954,01грн. відсотків за користування чужими грошовими коштами та 115,61грн. інфляційних втрат. Крім того, позивач просить стягнути з відповідачів 1 500грн. витрат на послуги адвоката.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачами своїх зобов'язань за договором поставки на умовах товарного кредиту № ТК150611/1 від 15.06.2011р. та договором поруки № 21-12-2012-20 від 21.12.2012р.

Ухвалою господарського суду Київської області від 30.07.2013р. порушено провадження у справі № 911/2919/13, розгляд справи призначено на 16.08.2013р.

08.08.2013р. до канцелярії господарського суду Київської області від представника першого відповідача надійшов відзив на позов (вх. № 16972 від 08.08.2013р.), згідно якого останній визнав позовні вимоги у повному обсязі та просив розглянути справу без участі представника ТОВ „ПК Трейдсервісгруп", який задоволено судом в частині розгляду справи без участі представника першого відповідача.

У судовому засіданні 16.08.2013р. представник позивача підтримав позов повністю.

Другий відповідач у судове засідання 16.08.2013р. не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Абзацом першим пункту 3.9.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" № 18 від 26.12.2011р. передбачено, що у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Враховуючи, що неявка другого відповідача в судове засідання не перешкоджає розгляду спору по суті, суд вважає за можливе здійснити розгляд справи за наявними в ній матеріалами відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України за відсутності представника другого відповідача.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні в ній докази, оцінивши їх в сукупності та заслухавши пояснення представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

15.06.2011р. між Товариством з обмеженою відповідальністю „Корпорація „Агросинтез" (Постачальник) та Асоціацією фермерів „АГРОКОМПЛЕКС" (Покупець) укладено договір поставки на умовах товарного кредиту № ТК150611/1, згідно якого постачальник зобов'язався поставити та передати у власність покупця насіннєвий матеріал та хімічні засоби захисту рослин, а покупець - прийняти товар для власних та виробничих потреб, сплатити проценти за користування товарним кредитом та ціну товару відповідно до умов договору.

Згідно ч. 2 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Суд встановив, що постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 21.06.2012р. (головуючого судді Широбокової Л.П., суддів Орєшкіної Е.В., Прудникова В.В.) (а.с. 34-41), яка набрала законної сили, у справі № 36/5005/1870/2012 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Корпорація „Агросинтез" до Асоціації фермерів „АГРОКОМПЛЕКС" про стягнення 50 657,92грн., встановлено, що заборгованість відповідача перед позивачем за отриманий товар становить 7 225,52грн., стягнуто з відповідача на користь позивача 7 225,52грн. боргу, 958,97грн. пені, 3 118,23грн. штрафу, 11 291,12грн. процентів за користування чужими грошовими коштами та 1 609,50грн. судового збору.

15.11.2012р. між Товариством з обмеженою відповідальністю „Корпорація „Агросинтез" (Первісний кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю „Компанія „НІКО-ТАЙС" (Новий кредитор) укладено угоду № 15-11/12-120 про заміну кредитора у зобов'язанні (відступлення права вимоги в порядку ст.ст. 512-519 ЦК України), за умовами якої сторони дійшли згоди, що первісний кредитор відступає новому кредитору право вимоги виконання Асоціацією фермерів „АГРОКОМПЛЕКС" (Боржник) зобов'язання щодо сплати розміру пені, відсотків за користування чужими грошовими коштами та інфляційних витрат, набутих первісним кредитором на підставі договору поставки на умовах товарного кредиту № ТК150611/7 від 15.06.2011р., у зв'язку із неналежним, несвоєчасним та неповним виконанням боржником грошового зобов'язання згідно договору поставки на умовах товарного кредиту № ТК150611/7 від 15.06.2011р.

Відповідно до п.п. 2.1., 2.2., 2.3. угоди вартість зобов'язання, що відступається за угодою, становить 12 238,27грн. Первісний кредитор повідомляє, а новий кредитор погоджує те, що сума, вказана у п. 2.1., що відступається згідно договору поставки на умовах товарного кредиту № ТК150611/7 від 15.06.2011р., є загальною сумою (розміром) пені, відсотків за користування чужими грошовими коштами та інфляційних витрат, котрі нараховані за період з 22.12.2011р. по 15.11.2012р. відповідно до умов та норм чинного законодавства України. Сума нарахованих інфляційних витрат становить 79,48грн. Сума нарахованої пені становить 308,93грн. Сума нарахованих відсотків за користування чужими грошовими коштами становить 11 849,86грн.

Згідно п. 3.2. угоди новий кредитор зобов'язаний протягом 5 днів з дати виконання на його користь зобов'язання боржником письмово повідомити первісного кредитора про таке виконання.

Відповідно до п. 6.1. угоди угода набуває чинності з моменту її підписання і діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за угодою.

22.04.2013р. між Товариством з обмеженою відповідальністю „Корпорація „Агросинтез" (Первісний кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю „Компанія „НІКО-ТАЙС" (Новий кредитор) укладено додаткову угоду № 1 до угоди № 15-11/12-120 про заміну кредитора у зобов'язанні (відступлення права вимоги в порядку ст.ст. 512-519 ЦК України), за умовами якої сторони вирішили змінити пункти 2.1., 2.2., 2.3. угоди, згідно яких вартість зобов'язання, що відступається за угодою, становить 17 975,33грн. Первісний кредитор повідомляє, а новий кредитор погоджує те, що сума, вказана у п. 2.1., що відступається згідно договору поставки на умовах товарного кредиту № ТК150611/7 від 15.06.2011р., є загальною сумою (розміром) пені, відсотків за користування чужими грошовими коштами та інфляційних витрат, котрі нараховані за період з 22.12.2011р. по 22.04.2013р. відповідно до умов та норм чинного законодавства України. Сума нарахованих інфляційних витрат становить 108,38грн. Сума нарахованої пені становить 308,82грн. Сума нарахованих відсотків за користування чужими грошовими коштами становить 17 558,02грн.

23.04.2013р. між Товариством з обмеженою відповідальністю „Корпорація „Агросинтез" (Первісний кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю „Компанія „НІКО-ТАЙС" (Новий кредитор) укладено додаткову угоду № 2 до угоди № 15-11/12-120 про заміну кредитора у зобов'язанні (відступлення права вимоги в порядку ст.ст. 512-519 ЦК України), за умовами якої сторони вирішили змінити пункти 1.2., 2.1. угоди, доповнити статтю 2 угоди „ЦІНА УГОДИ" пунктом 2.4., згідно якої новий кредитор одержує право замість первісного кредитора вимагати від боржника сплати грошової суми в нарахованому розмірі пені, відсотків за користування чужими грошовими коштами та інфляційних витрат за весь період існування основної заборгованості (прострочення виконання боржником грошового зобов'язання) згідно договору поставки на умовах товарного кредиту № ТК150611/7 від 15.06.2011р.

21.05.2013р. на виконання угоди № 15-11/12-120 про заміну кредитора у зобов'язанні (відступлення права вимоги в порядку ст.ст. 512-519 ЦК України) від 15.11.2012р. ТОВ „Корпорація „Агросинтез" надіслало на адресу Асоціації фермерів „АГРОКОМПЛЕКС" повідомлення про заміну кредитора у зобов'язанні (а.с. 48), що підтверджується фіскальним чеком № 1310 від 21.05.2013р. (а.с. 49) та описом вкладення у цінний лист від 08.04.2013р. (а.с. 49).

21.12.2012р. між Товариством з обмеженою відповідальністю „ПК Трейдсервісгруп" (Поручитель) та Товариством з обмеженою відповідальністю „Компанія „НІКО-ТАЙС" (Кредитор) укладено договір поруки № 21-12-2012-20, згідно якого поручитель поручається перед кредитором за виконання обов'язку Асоціацією фермерів „АГРОКОМПЛЕКС" щодо виконання грошового зобов'язання щодо сплати розміру пені у зв'язку із неналежним, несвоєчасним та неповним виконанням боржником грошового зобов'язання згідно договору купівлі-продажу та угоди, передбаченими ст. 2 договору.

У разі порушення боржником обов'язку за основним договором боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники (п. 1.2. договору поруки № 21-12-2012-20 від 21.12.2012р.).

Згідно п.п. 2.1., 3.1. договору поруки № 21-12-2012-20 від 21.12.2012р. під основним договором в договорі розуміють угоду № 15-11/12-120 про заміну кредитора у зобов'язанні (відступлення права вимоги в порядку ст.ст. 512-519 ЦК України) від 15.11.2012р., укладену згідно договору поставки на умовах товарного кредиту № ТК150611/7 від 15.06.2011р. Відповідальність поручителя перед кредитором обмежується частковою сплатою розміру пені у сумі 300грн.

Відповідно до п. 4.1. договору поруки № 21-12-2012-20 від 21.12.2012р. у разі порушення (невиконання чи неналежного виконання) боржником обов'язку за основною угодою, кредитор вправі звернутися із вимогою про виконання як до боржника, так і до поручителя, які несуть солідарну відповідальність перед кредитором.

Пунктом 6.1. договору поруки № 21-12-2012-20 від 21.12.2012р. передбачено, що договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та його скріплення печатками сторін і діє до моменту припинення поруки.

27.12.2012р. позивач звернувся до першого відповідача з вимогою № 27-20/12 від 27.12.2012р. (а.с. 52), згідно якої позивач просив першого відповідача виконати зобов'язання відповідно до договору поруки № 21-12-2012-20 від 21.12.2012р., яка 29.12.2012р. отримана директором Товариства з обмеженою відповідальністю „ПК Трейдсервісгруп" Назаркевичем О.В., що підтверджується підписом останнього на вказаній вимозі.

09.01.2013р. перший відповідач звернувся до позивача з відповіддю на вимогу № 27-20/12 від 27.12.2012р. (а.с. 53), згідно якої останній повідомив позивача, що зобов'язання за договором поруки № 21-12-2012-20 від 21.12.2012р. будуть виконанні в строк до 31.03.2013р.

Предметом позову є вимоги про солідарне стягнення з відповідачів 300грн. пені, стягнення з другого відповідача 1 437,21грн. пені, 20 954,01грн. відсотків за користування чужими грошовими коштами та 115,61грн. інфляційних втрат.

Частиною першою ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (абз. 2 ч. 1 ст. 175 ГК України).

Приписами частини першої ст. 512 ЦК України передбачено, що кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: 1) передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); 2) правонаступництва; 3) виконання обов'язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); 4) виконання обов'язку боржника третьою особою.

Згідно ч. 1 ст. 513 ЦК України правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 514 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

За договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі. Поручителем може бути одна особа або кілька осіб (ст. 553 ЦК України).

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Пунктом першим статті 193 Господарського кодексу України та статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Суд встановив, що до позивача згідно угоди № 15-11/12-120 про заміну кредитора у зобов'язанні від 15.11.2012р. та договору поруки № 21-12-2012-20 від 21.12.2012р. перейшло право вимоги до відповідачів, у зв'язку з неналежним виконанням останніми договору поставки на умовах товарного кредиту № ТК150611/1 від 15.06.2011р.; станом на момент судового розгляду справи відповідачами позивачу борг за договором поставки на умовах товарного кредиту № ТК150611/1 від 15.06.2011р. у розмірі 7 225,52грн. не сплачено.

У зв'язку з неналежним виконанням відповідачами грошового зобов'язання за договором, позивачем за період з 22.12.2011р. по 26.07.2013р. нарахована пеня в розмірі 1 737,21грн., зокрема: 279,23грн. за період з 22.12.2011р. по 22.03.2012р. на суму боргу 7 225,52грн. та 1 457,98грн. за період з 23.03.2012р. по 26.07.2013р. на суму боргу 7 225,52грн.

Частинами першою і третьою ст. 549 Цивільного кодексу України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові в разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення.

У сфері господарювання згідно ч. 2 ст. 217 та ч. 1 ст. 230 ГК України застосовуються господарські санкції, зокрема, штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до статті 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

За прострочення (порушення) строків виконання грошових зобов'язань покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі 0,05 %, але не більше подвійної облікової ставки НБУ від простроченої суми грошового зобов'язання за кожен день прострочення (п. 8.2.3. договору поставки на умовах товарного кредиту № ТК150611/1 від 15.06.2011р.).

Пунктом 8.6. договору поставки на умовах товарного кредиту № ТК150611/1 від 15.06.2011р. передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання грошових зобов'язань за договором здійснюється до моменту їх виконання, а строк позовної давності по цих вимогах складає 3 роки.

Враховуючи положення вищезазначених норм, а також період нарахування пені, що вказаний позивачем в поданому ним розрахунку пені (а.с. 11), арифметично вірний розмір пені, нарахованої за період з 22.12.2011р. по 26.07.2013р. складає загалом 1 727,36грн., зокрема: 282,29грн. за період з 22.12.2011р. по 22.03.2012р. на суму боргу 7 225,52грн. та 1 445,07грн. за період з 23.03.2012р. по 26.07.2013р. на суму боргу 7 225,52грн. Відтак, вимога про солідарне стягнення з відповідачів 300грн. пені підлягає задоволенню у повному обсязі, а вимога про стягнення з другого відповідача 1 437,21рн. пені підлягає частковому задоволенню у розмірі 1 427,36грн. пені

У зв'язку з неналежним виконанням відповідачами грошового зобов'язання за договором поставки на умовах товарного кредиту № ТК150611/1 від 15.06.2011р., позивачем за період з листопада 2011р. по травень 2012р. нараховано 115,61грн. інфляційних втрат та 20 954,01грн. відсотків за користування чужими грошовими коштами за період з 22.12.2011р. по 22.04.2012р.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Пунктом 8.5. договору поставки на умовах товарного кредиту № ТК150611/1 від 15.06.2011р. сторони домовились, що згідно ч. 3 ст. 692, 694, 536 ЦК України у разі прострочення сплати будь-якого платежу покупець сплачує постачальнику проценти за користування чужими грошовими коштами від простроченої суми за весь час прострочення, сума яких розраховується таким чином: СП = (СПП * 0,5 * Д) : 100, де СП - сума процентів, що підлягає сплаті покупцем постачальнику, СПП - сума простроченого платежу; Д - кількість календарних днів прострочення платежу.

Частиною 3 ст. 692, ст. 694 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства (частина друга статті 536 Цивільного кодексу України).

З огляду на викладене, а також приймаючи до уваги періоди нарахування інфляційних втрат та відсотків за користування чужими грошовими коштами, що вказані позивачем у розрахунку інфляційних втрат та відсотків за користування чужими грошовими коштами (а.с. 10-11), арифметично вірний розрахунок інфляційних втрат, нарахованих за період з листопада 2011р. по травень 2012р. та відсотків за користування чужими грошовими коштами з урахуванням суми боргу 7 225,52грн. складає 115,61грн. інфляційних втрат та 20 954,01грн. відсотків за користування чужими грошовими коштами відповідно. Відтак, вимоги про стягнення з другого відповідача 20 954,01грн. відсотків за користування чужими грошовими коштами та 115,61грн. інфляційних втрат підлягають задоволенню повністю.

Крім того, позивач просить покласти на відповідача витрати, пов'язані з оплатою послуг адвоката в розмірі 1 500грн.

На підтвердження своїх вимог в цій частині позивачем надано суду, зокрема, договір про надання адвокатських послуг (правових послуг) № 25-44/03 від 25.03.2013р. (а.с. 54-56), акт здачі-приймання виконаних робіт щодо надання адвокатських послуг (правової допомоги) від 26.07.2013р. (а.с. 58), копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю № 3888 від 29.10.2009р. (а.с. 59), платіжне доручення № 254 від 29.03.2013р. на суму 1 500грн. (а.с. 60).

Відповідно до ч. 1 ст. 44 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Згідно ч. 5 ст. 49 ГПК України, суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Пунктом 6.3. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України „Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" № 7 від 21.02.2013р. передбачено, що витрати позивачів та відповідачів, третіх осіб, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених частиною п'ятою статті 49 ГПК.

Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригінала ордеру адвоката, виданого відповідним адвокатським об'єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій.

У разі неподання відповідних документів у господарського суду відсутні підстави для покладення на іншу сторону зазначених сум.

За змістом частини третьої статті 48 та частини п'ятої статті 49 ГПК у їх сукупності можливе покладення на сторони у справі як судових витрат тільки тих сум, які були сплачені стороною за отримання послуг саме адвоката (у розумінні пункту 1 статті 1 та частини першої статті 6 Закону України „Про адвокатуру та адвокатську діяльність"), а не будь-якої особи, яка надавала правову допомогу стороні у справі.

Розподіл сум інших, крім судового збору, судових витрат здійснюється за загальними правилами частини п'ятої статті 49 ГПК, тобто при задоволенні позову вони покладаються на відповідача, при відмові в позові - на позивача, а при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. За тими ж правилами здійснюється й розподіл сум цих витрат у розгляді господарським судом апеляційних і касаційних скарг. Вирішуючи питання про такий розподіл, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним порівняно з ціною позову. У зв'язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити даний розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи (п. 6.5. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України „Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" № 7 від 21.02.2013р.).

Враховуючи наведене, предмет даного спору, час, який адвокат витратив на підготовку матеріалів у даній справі та часткове задоволення позовних вимог, суд обмежує розмір відшкодування витрат на оплату послуг адвоката з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи пропорційно розміру задоволених позовних вимог та вважає, що вимога позивача про стягнення з відповідача 1 500грн. витрат, пов'язаних з оплатою послуг адвоката підлягає частковому задоволенню у розмірі 1 499,35рн., які підлягають стягненню з відповідачів пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

За таких обставин суд вважає, що позовні вимоги про солідарне стягнення з відповідачів 300грн. пені, стягнення з другого відповідача 1 427,36грн. пені, 20 954,01грн. відсотків за користування чужими грошовими коштами та 115,61грн. інфляційних втрат є обґрунтованими, підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами і відповідно підлягають задоволенню.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до статей 44, 49 ГПК України, покладаються судом на відповідачів пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Солідарно стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „ПК Трейдсервісгруп" (08633, Київська обл., Васильківський район, с. Мархалівка, вул. Комсомольська, буд. 22; код ЄДРПОУ 38267861) та Асоціації фермерів „АГРОКОМПЛЕКС" (51215, Дніпропетровська обл., Новомосковський р-н., с. Орлівщина, вул. Куйбишева, буд. 3; код ЄДРПОУ 25521214) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Компанія „НІКО-ТАЙС" (03187, м. Київ, Голосіївський район, вул. Академіка Заболотного, буд. 38, кв. 23; код ЄДРПОУ 38039872) 300 (триста гривень) 00 коп. пені, 19 (дев'ятнадцять гривень) 73 коп. витрат на послуги адвоката та 22 (двадцять дві гривні) 64 коп. судового збору.

3. Стягнути з Асоціації фермерів „АГРОКОМПЛЕКС" (51215, Дніпропетровська обл., Новомосковський р-н., с. Орлівщина, вул. Куйбишева, буд. 3; код ЄДРПОУ 25521214) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Компанія „НІКО-ТАЙС" (03187, м. Київ, Голосіївський район, вул. Академіка Заболотного, буд. 38, кв. 23; код ЄДРПОУ 38039872) 1 427 (одну тисячу чотириста двадцять сім гривень) 36 коп. пені, 20 954 (двадцять тисяч дев'ятсот п'ятдесят чотири гривні) 01 коп. відсотків за користування чужими грошовими коштами, 115 (сто п'ятнадцять гривень) 61 коп. інфляційних втрат, 1 472 (одну тисячу чотириста сімдесят дев'ять гривень) 62 коп. витрат на послуги адвоката та 1 697 (одну тисячу шістсот дев'яносто сім гривень) 11коп. судового збору.

4. У задоволенні решти позову - відмовити.

Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено: 21.08.2013р.

Суддя П.В. Горбасенко