Ухвала суду № 33070200, 06.08.2013, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 серпня 2013 р.Справа № 1570/3107/2012Категорія: 8.2.1 Головуючий в 1 інстанції: Тарасишина О.М. Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Коваля М.П.,

суддів - Потапчука В.О.,

- Семенюка Г.В.,

при секретарі - Журкіній І.І.,

за участі: представник позивача - Лісецька Н.В. (довіреність від 27.05.2013 р.),

представник відповідача - Копанський С.А. (довіреність від 03.03.2012 р.),

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Агроком» на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 06 вересня 2012 року по справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Агроком» до Роздільнянської міжрайонної державної податкової інспекції Одеської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення форми «Р» № 0000292200 від 27 квітня 2012 року,-

В С Т А Н О В И Л А:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Агроком» (далі - позивач, або ТОВ «Агроком») звернулось до суду з позовом до Роздільнянської міжрайонної державної податкової інспекції Одеської області Державної податкової служби (далі - відповідач, або Роздільнянська МДПІ Одеської області ДПС) про скасування податкового повідомлення-рішення форми «Р» № 0000292200 від 27 квітня 2012 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 129 023, 75 грн. (з яких за основним платежем - 103 219 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 25 804, 75 грн.).

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 06 вересня 2012 року у задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Агроком» відмовлено в повному обсязі.

Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить вищезазначену постанову скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог. В обґрунтування скарги апелянт зазначив, що судом першої інстанції порушені норми матеріального та процесуального права.

В судовому засіданні представник апелянта підтримав вимоги апеляційної скарги, з підстав викладених в поданій апеляційній скарзі.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечував проти задоволення апеляційної скарги позивача та просив залишити останню без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, з підстав викладених в поданих запереченнях на апеляційну скаргу позивача (а.с.17-23 т.2).

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, в період з 20.03.2012 року по 26.03.2012 року, згідно п.п. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI, відповідно до наказу від 16.03.2012 року № 57, посадовими особами Роздільнянської МДПІ Одеської області ДПС було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «Агроком» щодо підтвердження господарських відносин із платником податків ПП «Сервіс - Актив» за період лютий - березень 2009 року, за результатами якої було складено акт від 02.04.2012 року № 63-22/22-00/22470373 (а.с.20-26 т.1).

На підставі висновків вказаного акту перевірки Роздільнянської МДПІ Одеської області ДПС прийняла податкове повідомлення-рішення № 0000292200 від 27 квітня 2012 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 129 023, 75 грн. (з яких за основним платежем - 103 219 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 25 804, 75 грн.) (а.с.17).

З матеріалів справи вбачається, що підставою для визначення позивачу грошового зобов'язання з ПДВ стали господарські операції між ТОВ «Агроком» та ПП «Сервіс - Актив», в межах яких між позивачем та зазначеним контрагентом були укладені Договори купівлі-продажу обладнання для переробки молока та виробництва молочної продукції (яке вже знаходилось у використанні) від 05.02.2009 року № 090205 та від 03.03.2009 року № 090303. Так, встановлюючи порушення позивачем вимог податкового законодавства, відповідач в акті перевірки зазначив, що в порушення вимог ч.ч. 1, 2, 5 ст. 203, п.п. 1, 2 ст. 215, п. 1 ст. 216, ст. 228 Цивільного кодексу України, п.п. 198.1, 198.3, ст.198 Податкового кодексу України ТОВ «Агроком» по взаємовідносинам з ПП «Сервіс - Актив» завищено податковий кредит у сумі 103 213 грн., що призвело до заниження суми податку на додану вартість всього у розмірі 103 213 грн., в тому числі за лютий 2009 року - 43 400 грн., за березень 2009 року - 59 819 грн. При цьому, з акта перевірки вбачається, що висновок відповідача про заниження ТОВ «Агроком» податку на додану вартість ґрунтується на обставинах, які свідчать про відсутність реального характеру господарських операцій між позивачем та ПП «Сервіс - Актив», з огляду на той факт, що стосовно посадової особи ПП «Сервіс - Актив» було винесено вирок про визнання її винною у здійсненні кримінального злочину, передбаченого ч.ч. 1, 2 ст. 205 Кримінального кодексу України, тобто, фіктивного підприємництва - створення або придбання суб'єктів підприємницької діяльності (юридичних осіб) з метою прикриття незаконної діяльності або здійснення видів діяльності щодо яких є заборона.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог ТОВ «Агроком», суд першої інстанції повністю погодився із висновками податкового органу, зазначивши, що надані позивачем первинні документи не відповідають вимогам законодавства, викликають сумніви щодо їх достовірності та не підтверджують фактичне здійснення позивачем операцій з контрагентом ПП «Сервіс - Актив».

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції та вважає їх обґрунтованими виходячи з наступного.

Так, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, на підставі даних, не підтверджених документами.

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено загальне поняття та характеристика документу на підставі якого виникає право та обов'язок в платника податків на формування показників податкової, бухгалтерської та фінансової звітності. Таким документом є первинний документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Вимоги до первинного документу встановлені ст. 9 цього ж Закону та повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, проведення будь-якої господарської операції підприємства фіксується та підтверджується первинними документами, на підставі яких ведеться бухгалтерський облік. Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», на даних бухгалтерського обліку базуються фінансова, податкова, статистична та інші види звітності. Отже, первинні документи по відображенню господарської операції є підставою й для податкового обліку.

Відповідно до положення п. 1.7 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість» (чинного та в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 вказаного Закону податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Підпунктом 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 цього ж Закону передбачено, що платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками реквізити, визначені цією статтею.

Згідно пп. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (чинного та в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом. Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до абз. 1 пп.7.2.6 п. 7.2 ст. 7 вказаного Закону податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

У взаємозв'язку з вищенаведеним, слід додати, що Порядком заповнення податкової накладної, затвердженого наказом ДПА від 30.05.1997 року № 165 та зареєстрованого в Мінюсті України 23.06.1997 року за № 233/2037 (в редакції на час видачі спірних податкових накладних), з урахуванням положень пп. 7.2.4 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (чинного та в редакції на момент виникнення спірних правовідносин), встановлено, що податкова накладна дає право покупцю, зареєстрованому як платник податку, на включення до податкового кредиту витрат по сплаті податку на додану вартість.

Пунктом 18 цього ж Порядку передбачено, що всі складені примірники податкової накладної підписуються особою, уповноваженою платником податку здійснювати поставку товарів (послуг), та скріплюються печаткою такого платника податку - продавця.

Підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (чинного та в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

Також, слід зазначити, що порядок формування податкового кредиту з 01.01.2011 року визначений ст. 198 Податкового кодексу України. Зокрема, п. 198.1 зазначеної статті передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг. Пунктом 198.2 встановлено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг, або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Крім того, пунктом 201.8 статті 201 Податкового кодексу України визначено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Отже, виходячи зі змісту пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (чинного та в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) в цілому у взаємозв'язку з положеннями пп. 3.1.1, п. 3.1 ст. 3, п. 7.2 та п. 7.5 ст. 7 цього Закону, в тому числі виходячи зі змісту Податкового кодексу України, правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на податковий кредит наступають, зокрема, у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів/робіт/послуг та невід'ємно від цього - на підставі податкової накладної. При цьому, обов'язковими реквізитами у праві визнаються обов'язкові дані, які мають бути в будь-якому документі для визнання його дійсним, таким, що має юридичну силу (значимість).

Тобто, підписання первинних документів, податкової накладної уповноваженою особою на підтвердження фактичного здійснення операцій надає документу юридичну значимість, робить його дійсним та, відповідно, є підставою для виникнення відповідних податкових наслідків за фактично здійсненою господарською операцією.

У той же час, у разі підписання первинного документу (податкової накладної) не уповноваженою особою, такий документ, як юридично дефектний, не створює будь-яких правових наслідків у бухгалтерському та податковому обліку (у вигляді виникнення права на податковий кредит).

Підписання первинних та податкових накладних не уповноваженими особами позбавляє такі документи юридичної значимості для цілей формування податкового кредиту з ПДВ.

Відсутність сукупності зазначених чинників, з якими Закон України «Про податок на додану вартість» (чинний та в редакції на момент виникнення спірних правовідносин), а також в подальшому і Податковий кодекс України, пов'язують можливість формування платником податків податкового кредиту, у т.ч. недоведеність фактичного (реального) виконання операцій, відсутність складених та підписаних уповноваженими особами постачальника первинних документів та податкових накладних на підтвердження фактично вчинених операцій (підписання первинних документів не уповноваженими (невідомими) особами, виключає можливість формування податкового кредиту з ПДВ навіть за наявності правильно оформлених за зовнішніми ознаками та формою первинних документів (у т.ч. податкових накладних).

Згідно матеріалів справи, 05 лютого 2009 року та 03 березня 2009 року, між ПП «Сервіс - Актив», іменоване надалі «Продавець», в особі директора ОСОБА_5, що діє на підставі Статуту, з одного боку, та ТОВ «Агроком», іменоване надалі «Покупець», в особі генерального директора Іванова О.В., що діє на підставі Статуту, з іншого боку, були укладені Договори купівлі - продажу за № 090205 та № 090303, згідно умов яких Продавець передає у власність Покупцеві, а Покупець зобов'язується прийняти та оплатити Товар. Найменування Товару - обладнання для переробки молока та виробництва молочної продукції (яке вже знаходилось у використанні). Вартість товару - 260 400 грн., в т.ч. ПДВ - 43 400 грн. (а.с.38-39 т.1).

Відповідно до п. 2.1 вказаних Договорів поставка Товару здійснюється на умовах: франко-склад покупця.

Згідно вимог п.п. 3.1, 3.2 цих же Договорів приймання - здавання Товару оформляється і підписується уповноваженими представниками сторін. При передачі Товару продавець передає покупцеві завірені власною печаткою необхідні документи та свідоцтва на Товар.

На підтвердження виконання умов зазначених Договорів купівлі-продажу від 05.02.2009 року № 090205 та від 03.03.2009 року № 090303 позивачем до суду надано: видаткові накладні б/н від 06.02.2009 року (а.с.44 т.1), від 12.02.2009 року (а.с.45 т.1), від 24.02.2009 року (а.с.46 т.1), від 03.03.2009 року (а.с.47 т.1) та податкові накладні № 68 від 06.02.2009 року (а.с.41 т.1), № 72 від 12.02.2009 року (а.с.42 т.1), № 81 від 24.02.2009 року (а.с.43 т.1), № 4 від 03.03.2009 року (а.с.40 т.1), всього на суму 619 279, 98 грн. (в тому числі ПДВ 103 213, 33 грн.).

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено під час апеляційного розгляду справи, на Договорах купівлі-продажу товарів від 05.02.2009 року № 090205 та від 03.03.2009 року № 090303 укладених між ПП «Сервіс - Актив» та ТОВ «Агроком», а також податкових та видаткових накладних маються підписи директора ПП «Сервіс - Актив» ОСОБА_5 та документи скріплені печаткою підприємства.

Разом з тим, з наявного в матеріалах справи вироку Приморського районного суду м. Одеси від 27.07.2011 року по справі № 1-1249/11 вбачається, що ОСОБА_5 - засновника та директора ПП «Сервіс - Актив» визнано винним у вчинені кримінального злочину, передбаченого ч.ч. 1, 2 ст. 205 Кримінального кодексу України (фіктивне підприємництво) (а.с.206-210 т. 1). Зазначений вирок набрав законної сили 11.08.2011 року, про що свідчить відповідний запис на наданій до суду копії вироку (а.с.210 т. 1 зв.б.).

У вказаному вироку, зокрема, встановлено, що громадянин ОСОБА_5 познайомився з невстановленими особами, які за грошову винагороду запропонували йому зареєструвати на своє ім'я ПП «Сервіс - Актив», шляхом підписання Статуту підприємства та необхідних реєстраційних документів. Без наміру займатися підприємницькою діяльністю, переслідуючи корисливі наміри, розуміючи протиправність зазначеної пропозиції та можливі наслідки, ОСОБА_5 дав згоду зареєструвати на своє ім'я зазначене підприємство. Так, 08.08.2008 року ОСОБА_5 перебуваючи в приміщенні приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_6, підписав заздалегідь підготовлені невстановленими особами документи: рішення засновника ПП «Сервіс - Актив» ОСОБА_5, а також Статут зазначеного підприємства, згідно яких він вирішує відкрити ПП «Сервіс - Актив», затвердити його Статут, створити уставний фонд та призначити себе на посаду директора вказаного підприємства. Також, 08.08.2008 року ОСОБА_5 підписав довіреність згідно якої він уповноважив громадянина ОСОБА_8 представляти його інтереси з питань реєстрації ПП «Сервіс - Актив» в органах влади. В наступному, на підставі підписаних ОСОБА_5 установчих документів, 11.08.2008 року виконавчим комітетом Одеської міської ради було зареєстровано Статут ПП «Сервіс - Актив» та 12.08.2008 року зазначене підприємство взято на податковий облік в ДПІ Приморського району м. Одеса.

Крім того, в зазначеному вироку Приморським районним судом м. Одеси наголошено, що став засновником та директором ПП «Сервіс - Актив» ОСОБА_5 намірів здійснювати заявлену ним в Статуті підприємства фінансово-господарську діяльність не мав та в період діяльності підприємства її не здійснював. Після реєстрації в державних органах влади ПП «Сервіс - Актив» та відкриття рахунків в банківських установах, ОСОБА_5, передав печатку, уставні та реєстраційні документи ПП «Сервіс - Актив» невстановленим слідством особам. Своїми умисними діями ОСОБА_5 здійснив фіктивне підприємництво, створив суб'єкт підприємницької діяльності з метою прикриття незаконної діяльності, здійснене повторно.

Також, зі змісту вказаного вироку Приморського районного суду м. Одеси від 27.07.2011 року по справі № 1-1249/11 вбачається, що допитаний у судовому засіданні ОСОБА_5 вину в інкриминуємих йому злочинах визнав повністю. В судовому засіданні ОСОБА_5 заявив, що він з доказами, зібраними у підтвердження його вини згоден, їх не оскаржує.

На підставі вищевикладеного, Приморський районний суд м. Одеси кваліфікував зазначені дії ОСОБА_5 за ч. 1 ст. 205 Кримінального кодексу України за ознаками злочину - фіктивне підприємництво, тобто створення суб'єктів підприємницької діяльності (юридичних осіб) в умовах прикриття незаконної діяльності та за ч. 2 ст. 205 Кримінального кодексу України за ознаками злочину - фіктивне підприємництво, тобто створення суб'єктів підприємницької діяльності (юридичних осіб) в умовах прикриття незаконної діяльності, здійснене повторно.

В силу ч. 4 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України, вирок суду в кримінальній справі, який набрав законної сили, є обов'язковим для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Таким чином, оскільки вироком Приморського районного суду м. Одеси від 27.07.2011 року по справі № 1-1249/11 встановлено, що ОСОБА_5 не здійснював фінансово-господарської діяльності за участю ПП «Сервіс - Актив» та не уповноважував нікого на її здійснення, тобто встановлено факт фіктивного підприємництва за участю ПП «Сервіс - Актив», колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що зазначені обставини є підставою вважати непідтвердженим первинними документами податковий кредит сформований ТОВ «Агроком» на підставі податкових накладних, виписаних директором ПП «Сервіс - Актив» ОСОБА_5

Колегія суддів вважає, що в даному випадку податкові накладні виписані від імені ПП «Сервіс - Актив» невстановленими особами, тобто особами, які не мали законних повноважень на його представництво, на вчинення від його імені юридично значимих дій, не мають значення звітних податкових та розрахункових документів, з яким підпункт 7.4.5 пункту 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (чинний та в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) пов'язує право платника ПДВ на включення сум податку до податкового кредиту.

Тобто, зважаючи на те, що податкові накладні від імені ПП «Сервіс - Актив» виписані та підписані невстановленими особами, колегія суддів приходить до висновку, що надані ТОВ «Агроком» податкові накладні від імені вказаного підприємства складені в порушення вимог чинного законодавства і тому не можуть слугувати документами, які підтверджують право позивача на включення до податкового кредиту сум ПДВ за вказаними податковими наклданими.

Така ж правова позиція висловлена Верховним Судом України у постановах від 21 січня 2011 року та від 05 березня 2012 року (справи №№ 21-37а10, 21-421а11) за наслідками розгляду за винятковими обставинами у зв'язку з наявністю підстави, встановленої п. 1 ч. 1 ст. 237 Кодексу адміністративного судочинства України, - неоднакове застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах, справ за позовом ТОВ «СІБ» до ДПІ у Жовтневому районі м. Луганська про визнання недійсним податкового повідомлення - рішення та за позовом ТОВ «Нафта» до Шосткинської МДПІ Сумської області про визнання висновків перевірки неправомірними, визнання чинним договору, скасування податкових повідомлень-рішень. Зокрема, у зазначених постановах Верховий Суд України вказав, що оскільки ТОВ «Фенстер-Омега» та ТОВ «Любомир-1», податкові накладні яких стали підставою для формування ТОВ «Нафта» податкового кредиту, зареєстровані в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України і Реєстрі платників податку на додану вартість за зверненням невстановлених осіб від імені осіб, які заперечують свою участь у створенні та діяльності цих товариств, зокрема, й у підписанні будь-яких первинних документів, виписані від їх імені податкові накладні не можна вважати належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг, а тому віднесення відображених у них сум ПДВ до податкового кредиту є безпідставним. Також, Верховний Суд України зазначив, що висновок Вищого адміністративного суду України про протиправність донарахування позивачу податкових зобов'язань з податку на прибуток та ПДВ, який зроблений з посиланням на те, що сама лише наявність у ТОВ «Нафта» податкових накладних, виписаних від імені його контрагентів, є достатньою підставою для включення сум ПДВ до податкового кредиту, не ґрунтується на правильному застосуванні норм матеріального права. Неналежним чином оформлена (підписана невідомою особою) податкова накладна не може бути підставою для нарахування податкового кредиту при наявності фактів, що ставлять під сумнів реальність наданої послуги.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано не прийняв в якості належних доказів надані позивачем податкові накладні ПП «Сервіс - Актив» на обґрунтування реального характеру вчинених цим контрагентом господарських операцій та права ТОВ «Агроком» на формування податкового кредиту з ПДВ по взаємовідносинам із зазначеним суб'єктом господарювання.

Колегія суддів, також, вважає, що інші надані позивачем документи в обґрунтування здійснення господарських операцій з ПП «Сервіс - Актив» не можуть вважатися первинними документами для цілей податкового обліку та не можуть бути прийняті в якості належних доказів реальності господарських операцій з придбання товару та правомірності віднесення сум ПДВ ТОВ «Агроком» сплачених в ціни придбаних товарів у свого контрагента до складу податкового кредиту. Так, слід наголосити, що ані під час проведення перевірки ані під час судового розгляду справи позивачем не надано документу встановленого зразка, що є підтвердженням якості постановлено товару, обов'язковість надання якого (Продавцем-покупцю) передбачено п. 3.2 укладених Договорів купівлі-продажу від 05.02.2009 року № 090205 та 03.03.2009 року № 090303. Відсутність зазначених документів, також, підтверджується наявним в матеріалах справи протоколом виїмки від 17.08.2010 року (а.с.62 т.1), відповідно до якого у ТОВ «Агроком» було вилучено балансові довідки № 12/10 від 17.08.2010 року, однак інші документи згідно постанови про виїмку від 11.08.2010 року (а.с.61 т.1) не надані, в тому числі, свідоцтва (сертифікати якості, технічні паспорти) на товар згідно умов Договорів купівлі-продажу від 05.02.2009 року № 090205 та 03.03.2009 року № 090303. При цьому, колегія суддів наголошує, що самі по собі Договори купівлі-продажу від 05.02.2009 року № 090205 та 03.03.2009 року № 090303 не містить будь-яких відомостей щодо якісних та кількісних характеристик предмету поставки, у зв'язку із чим відсутність згаданих документів не надає змоги ідентифікувати придбаний товар та встановити взаємозв'язок згаданих Договорів з наданими позивачем видатковими та податковими накладними.

Також, слід наголосити, що позивачем не доведений факт доставки товару від його контрагента. Так, згідно з п. 11.1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 року № 363, основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля.

Згідно з положеннями п. 1 Правил товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Замовник (вантажовідправник) засвідчує всі екземпляри товарно-транспортної накладної підписом і при необхідності печаткою (штампом).

Після прийняття вантажу згідно з товарно-транспортною накладною водій (експедитор) підписує всі її екземпляри. Перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у Замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом), передається Перевізнику.

Таким чином, згідно з встановленими правилами один екземпляр товарно-транспортної накладної повинен залишатися у вантажоотримувача, однак, позивачем відповідні документи до суду не надані.

Поряд з цим, досліджуючи матеріали справи, колегія суддів встановила, що позивачем взагалі не надано будь-яких доказів на підтвердження бухгалтерського обліку придбаного товару, зокрема, на складських приміщеннях, майнові права на які наявні у позивача.

Поміж іншого, колегія суддів вважає, за необхідне зазначити, що з наявних в матеріалах справи, зокрема, видаткової накладної б/н від 03.03.2009 року та податкової накладної № 4 від 03.03.2009 року від 03.03.2009 року (а.с.40 т.1) вбачається, що вони виписані відповідно до Договору від 15.04.2009 року № 090303, однак зазначений Договір до суду не надано. Наявні в матеріалах справи Договори укладені між ТОВ «Агроком» та ПП «Сервіс - Актив» датовані 05.02.2009 року та 03.03.2009 року, що не надає змоги ідентифікувати придбаний товар та встановити взаємозв'язок згаданих Договорів з наданими позивачем видатковими та податковими накладними.

Вищенаведене, з урахуванням встановлених вироком Приморського районного суду м. Одеси від 27.07.2011 року по справі № 1-1249/11 обставин щодо порядку укладення позивачем спірних Договорів з ПП «Сервіс - Актив» та здійснення господарської діяльності з цим підприємством, на думку колегії суддів, не дають підстав вважати реальними господарські операції між цими суб'єктами господарювання, та навпаки свідчить про те, що позивач, при здійсненні ним підприємницької діяльності на власний ризик, діяв без належної обачності та обережності щодо обрання ним свого контрагента. Надані представником позивача до суду відомості бухгалтерського обліку ТОВ «Агроком» (а.с.48-54, 119-181 т. 1), документи про наявність у позивача орендованих складських приміщень не дають підстав суду вважати, що надані позивачем документи є належними доказами реальної поставки йому товарно-матеріальних цінностей ПП «Сервіс - Актив», та не спростовують висновків податкового органу. Колегія суддів зазначає, що навіть якщо під час вирішення спору буде встановлено, що товар справді придбавався платником, але не в тих осіб, що зазначені в первинних документах, то відповідні первинні документи не є достовірними та не можуть підтверджувати право платника на податковий кредит.

Доводи апелянта, про те, що він діяв добросовісно, а відтак у відповідача не має правових підстав для позбавлення останнього право на податковий кредит, колегія суддів вважає безпідставними з огляду на наступне.

Так, частиною 7 статті 179 Господарського кодексу України передбачено, що господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Відповідно до положень статті 180 Цивільного кодексу України зміст господарського договору становить умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства.

Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з частиною 1 статті 207 Цивільного кодексу України правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.

Отже, сторони договору, в тому числі купівлі-продажу, зобов'язані знати про повноваження свого контрагента, тобто вчинити дії щодо перевірки повноважень осіб, які від його імені укладають договори та виконують його. Платник не може вважатися добросовісним, якщо при виборі контрагента він не проявив необхідного ступеня обережності шляхом перевірки наявності повноважень у особи, яка вчиняє юридично значимі дії та підписує документи від імені контрагента.

В даному випадку позивач не скористався своїм правом забезпечити документальне підтвердження відомостей, зазначених у первинних документах, тим самим взявши на себе ризик негативних наслідків своєї бездіяльності, зокрема, таких як неможливість документально підтвердити права на податковий кредит.

Таким чином, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, встановивши, що подані платником (в даному випадку ТОВ «Агроком») документи підписані невстановленими особами, які не належить до кола засновників або керівників ПП «Сервіс - Актив», не були в установленому порядку уповноважені представляти інтереси цього підприємства у правовідносинах з іншими особами, дійшов об'єктивного висновку про відсутність у ТОВ «Агроком» правових підстав для формування даних податкової звітності (зокрема, податкового кредиту) на підставі спірних первинних документів.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відмову у задоволенні позовних вимог ТОВ «Агроком», тому підстави для скасування оскаржуваного рішення відсутні. Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують.

Керуючись ст.ст. 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Агроком» на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 06 вересня 2012 року - залишити без задоволення.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 06 вересня 2012 року по справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Агроком» до Роздільнянської міжрайонної державної податкової інспекції Одеської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення форми «Р» № 0000292200 від 27 квітня 2012 року - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає чинності негайно та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом 20 днів після набрання чинності безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Повний текст ухвали складено та підписано колегією суддів 09 серпня 2013 року.

Головуючий суддя: /М.П. Коваль/

Суддя: /В.О. Потапчук/

Суддя: /Г.В. Семенюк/