Ухвала суду № 33068848, 13.08.2013, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/7423/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Аблов Є.В. Суддя-доповідач: Троян Н.М.

У Х В А Л А

Іменем України

13 серпня 2013 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Троян Н.М.,

суддів - Федорової Г.Г., Файдюк В.В.

при секретарі - Мельниченко В.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центральний офіс з обслуговування великих платників на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 11 червня 2013 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Райффайзен Лізинг Аваль» до Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центральний офіс з обслуговування великих платників про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И Л А :

У травні 2013р. ТОВ «Райффайзен Лізинг Аваль» звернулось до Окружного адміністративного суду м. Києва з адміністративним позовом до Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центральний офіс з обслуговування великих платників про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 11 червня 2013 року року позовні вимоги задоволено повністю.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 11 червня 2013 року, прийняти нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги,вивчивши письмові заперечення позивача на апеляційну скаргу, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з наступного:

Так, судом першої інстанції встановлено, що відповідачем в період з 22.11.12р. по 25.01.13р. проводилась документальна планова виїзна перевірка ТОВ ««Райффайзен Лізинг Аваль» код ЄДРПОУ 34480657 з питань дотримання вимог податкового валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2009р. по 30.06.2012р., за результатами якої складено акт від 01.02.2013р. №104/43-20/34480657.

Відповідач, провівши перевірку встановив порушення позивачем,а саме п.4.1 ст.4, п.7.4 ст.7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (в редакції Закону України від 22.05.97 №283/97-ВР) із змінами та внесеннями та п.135.1 ст. 135, п.п,153.2.5 п.153.2 ст.153 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI із змінами та доповненнями, в результаті чого занижено податкове зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 14 051 202,43 грн., в т.ч. по періодах: З квартали 2010 року - 9 624 613,13 грн.; 2010 рік - 9 841 598,44 грн.; 2-4 квартали 2011 року -3 083 191,65 грн.; 1 квартал2012року- 521 131,76грн.; Півріччя 2012 року -1 126 412,34 грн.; абз.«б» та «е» п.п.4.2.9 п.4.2 ст.4 з урахуванням вимог п.1.6 та п.1.15 ст.1, ст.8, ст.14, 6, абз.«а» п.17.2 ст.17 Закону України від 22.05.2003 №889-IV «Про податок з доходів фізичних осіб» із змінами та доповненнями та абз. «б» та «е» п.п. 164.2.17 п.164.2 ст.164 з урахуванням п.п. 162.1.1 п.162.1 ст.162, п.п. 168.1.1 п.168.1, п.168.4 ст. 168 абз. «а»п.171.1 ст.171 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 року з №2755-VI, зі змінами та доповненнями, в результаті чого TOB «Райффайзен Лізинг Аваль» не нараховано, не утримано та не сплачено перераховано) до бюджету податок з доходів фізичних осіб на загальну суму 138 034,77 а саме по періодах: березень 2010 року - 437,01 грн., квітень 2010 року - 161,85 грн., нь 2010 року - 414,75 грн., червень 2010 року - 195,59 грн., липень 2010 року - 203,10 грн.' нь 2010 року - 613,84 грн., листопад 2010 року - 154,04 грн., грудень 2010 року - 356,43 . січень 2011 року - 929,60 грн., лютий 2011 року - 4 978,91 грн., березень 2011 року - 5 79 грн., квітень 2011 року - 2 179,80 грн., травень 2011 року - 4 880,78 грн., червень 2011 - 226,91 грн., липень 2011 року - 47 302,92 грн., серпень 2011 року - 178,65 грн., вересень року - 44 842,13 грн., жовтень 2011 року - 22 112,69 грн., листопад 2011 року - 560,27 грн., " 2012 року - 394,68 грн., березень 2012 року - 568,89 грн., квітень 2012 року - 117,14 грн. травень 2012 року - 655,02 грн.; п.239.1 та п.239.2 ст.239 Податкового Кодексу України від 02.12 2010 №2755 змінами та доповненнями, в частині неподання розрахунків сум збору за першу - транспортних засобів: трактора Chelleger МТ685С з номерним знаком 54612АА та вантажного сідлового тягача - Е Volvo FH 4X2 з номерним знаком ААІ532МА, а також не нараховано, та не сплачено збір за першу реєстрацію сідлового тягача - Е Volvo FH 4X2 з номерним АА1532МА у сумі 171,21 грн. за січень 2012 року; п.3.1.1 п.3.1 ст.3 п.п.7.3.6 п.7.3, п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 з урахуванням п.6.5 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 №168/97-ВР п 185.1 ст. 185 - п. 187.8 ст.187, п. 188.1 ст.188, пп. 189.1 ст.189, п.п.192.1.1 п. 192.1, п. 192.3 ст. 192 п 201.10 ст.201 з урахуванням пп.14.1185 п.14.1 ст.14, п.153.7 ст.153, п.192.2 ст.192 Податкового України від 02.12.2010 №2755-IV із змінами та доповненнями та Порядку заповнення Податкової декларації з податку на додану вартість, затвердженого наказом ДПА України від 25.01.2011 №41, в частині заниження обсягів пропажу на вартість отриманих послуг, що призвело до заниження податкових зобов'язань з податку на додану вартість на загальну суму 1 176 056,86 грн., у тому числі по періодах: квітень 2010 року - 18 785,17 грн липень року - 3 354,68 грн.. лютий 2011 року - 258.32 грн., березень 2011 року - 125 884 81 квітень 2011 року - 368 516,85 грн., травень 2011 року - 153 663,33 грн., серпень 2011 г 9 842,92 грн., листопад 2011 року - 2 516,60 грн, грудень 2011 року - 3 854,46 грн січень 2012 року - 7 133,76 грн., лютий 2012 року - 1 065,і 7 грн. квітень 2012 року - 4 635 28 грн 2012 року-476 545,50 грн.

Позивач,не погодившись з висновком акту перевірки, надав заперечення на нього,за результатами розгляду яких, відповідач надав відповідь листом від 15.02.2013р. №2692/10/43-222, відповідно до якого частково задовольнив вимоги позивача (в частині нарахування податкового зобов'язання з податку на додану вартість).

Відповідач, у відповіді на заперечення від 15.02.2013р. №2692/10/43-222, виклав п. 4 висновків акту перевірки в новій редакції, встановивши наступні порушення: п.3.1.1 п.3.1ст.3 п.п.7.3.6 п.7.3, п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 з урахуванням п.6.5 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 №168/97-ВР п 185 1 ст. 185 - п. 187.8 ст.187, п. 188.1 ст.188, пп. 189.1 ст.189, п.п.192.1.1 п. 192.1, п. 192.3 ст. 192 п 201.10 ст.201 з урахуванням пп.14.1185 п.14.1 ст.14, п.153.7 ст.153, п.192.2 ст.192 Податкового України від 02.12.2010 №2755-IV із змінами та доповненнями та Порядку заповнення Податкової декларації з податку на додану вартість, затвердженого наказом ДПА України від 25.01.2011 №41, в частині заниження обсягів продажу на вартість отриманих послуг, що призвело до заниження податкових зобов'язань з податку на додану вартість на загальну суму 558 606,72 грн., у тому числі по періодах: квітень 2010 року - 18 785,17 грн., липень2010 року - 3 354,68 грн. лютий 2011 року - 258.32 грн., квітень 2011 року - 18615,51грн., травень 2011 року - 8 259,58 грн., серпень 2011 г 9 842,92 грн., листопад 2011 року - 2 516,60 грн, грудень 2011 року - 3 854,46 грн січень 2012 року - 7 133,76 грн., лютий 2012 року - 1 065,17 грн. квітень 2012 року - 4 635 28 грн 2012 року-476 545,50 грн.

Згідно з актом перевірки від 01.02.2013р. №104/43-20/34480657 та відповіді на заперечення від 15.02.2013р. №2692/10/43-222 відповідач прийняв податкові повідомлення рішення: податкове повідомлення-рішення від 19 лютого 2013р. №0000104320 за платежем податок на прибуток приватних підприємств на загальну суму 16 793205,13грн., з яких за основним платежем 14 051 202,43 та штрафними (фінансовими) санкціями 2 742 002,7грн.; податкове повідомлення-рішення від 19 лютого 2013р. №0000114320 за платежем податок на доходи фізичних осіб, що сплачується податковими агентами, із доходів платника податку інших заробітна плата, на загальну суму 167 853,02грн., з яких за основним платежем 138 034,77 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 29 818,25грн.; податкове повідомлення-рішення від 18 травня 2013р. №0000264320 за платежем податок на додану вартість, на загальну суму 94 859,23грн., з яких за основним платежем 82 061,22грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 12 798,01грн.

В ході розгляду справи,судом першої інстанції встановлено, що між ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» та ТОВ «Райффайзен Лізинг Аваль» укладено Генеральний депозитний договір від 10 грудня 2008 року №02/56-1-2/027, в рамках якого укладено договори про вклад та додаткові угоди.

Крім цього,встановлено, що ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» володіє часткою (паєм, пакетом акцій) на рівні вісімдесяти відсотків від статутного капіталу TOB «Райффайзен Лізинг Аваль» та відноситься до пов'язаних осіб на Підставі умов, визначених п. 1.26 ст. 1 Закону та п. 14.1.159 п.п. 14.1 ст. 14 ПК України.

Як зазначено в пункті 1.2 Генерального депозитного договору, сума валюта вкладу, розмір процентної ставки або доходу в іншій формі, дата початку вкладу, дата закінчення вкладу, періодичність сплати процентів або доходу в іншій формі, можливість продовження строку, збільшення суми вкладу, повернення вкладу до дати закінчення вкладу та інші умови розміщення та обслуговування вкладу, визначаються сторонами шляхом укладання окремих Договорів про вклад.

Умовами Договорів про Вклад та Додатковим угодами, укладених на підставі Генерального депозитного договору, визначено процентні ставки на рівні нижче процентної ставки за залученими депозитами (середньозваженої за день вартості в процентах річних, %) офіційно оприлюдненої Національним Банком України на дату укладання відповідних Договорів про вклад та додаткових угод.

Спірні правовідносини регулюються Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств». Порядок визначення звичайної ціни був встановлений п.1.20 ст.1 вказаного Закону, який згідно п.8 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідних положень» Податкового кодексу діяв до 01 січня 2013р.

Національним банком України була прийнята постанова від 19.03.2003 №124 «Про затвердження Правил організації статистичної звітності, що подається до Національного банку України» (зареєстровано в Міністерств, юстиції України 7 травня 2003 року за №353/7674, далі-Постанова),якою передбачена Форма статистичної звітності №350Д (щоденна) «Звіт про суми і вартість депозитів (у процентах річних)».

З використанням даних, які подаються банками України до Національного банку за формою статистичної звітності №350Д «Звіт про суми і вартість депозитів (у процентах річних)». Національним банком України визначено та оприлюднені процентні ставки за залученими депозитами (середньозважену за день вартість в процентах річних, %).

За правилами пункту 3.1 глави 3 Постанови, оприлюднення статистичних даних з грошової і банківської статистики, статистики платіжного балансу та з міжнародної інвестиційної позиції здійснюється шляхом їх публікації в офіційних виданнях Національного банку України, а також на сторінці Національного банку України в міжнародній мережі Інтернет.

Підпунктом 153.2.5 ст. 153 Податкового кодексу України встановлено,що доходи платника податку, отримані у вигляді процентів за депозитами, кредитами (операціями фінансового лізингу), позиками, іншими цивільно-правовими договорами із пов'язаними з платником податку особами, визначаються відповідно до ставок процента, зазначених у договорі але не нижчих від звичайної процентної ставки за депозит, звичайної ставки процента за кредит (позику) на дату укладення відповідних договорів.

Відповідно до 1.32 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи,а пунктом 1.13 ст.1 вказаного Закону передбачено,що депозит (вклад) - кошти, які надаються фізичними чи юридичними особами в управління резиденту, визначеному фінансовою організацією згідно із законодавством України, або нерезиденту на строк та під процент. Залучення депозитів може здійснюватися у формі випуску (емісії) ощадних (депозитних) сертифікатів. Правила здійснення депозитних операцій встановлюються: для банківських депозитів - Національним банком України відповідно до законодавства; для депозитів (внесків) до інших фінансових установ - державним органом, визначеним законом.

Разом з цим,підпунктом 14.1.44 п.14.1 ст.14 ПК України встановлено,що депозит (вклад) - кошти, які надаються фізичними чи юридичними особами в управління резиденту, визначеному фінансовою організацією згідно із законодавством України, або нерезиденту на строк або на вимогу та під процент на умовах видачі на першу вимогу або повернення зі спливом встановленого договором строку. Залучення депозитів може здійснюватися у формі випуску (емісії) ощадних (депозитних) сертифікатів. Правила здійснення депозитних операцій встановлюються: для банківських депозитів - Національним банком України відповідно до законодавства; для депозитів (внесків) до інших фінансових установ - державним органом, визначеним законом.

Згідно п.14.1.206 ПК України, проценти - дохід, який сплачується (нараховується) позичальником на користь кредитора як плата за використання залучених на визначений або невизначений строк коштів або майна.При цьому до процентів включаються: а)платіж за використання коштів або товарів (робіт, послуг), отриманих у кредит; б)платіж за використання коштів, залучених у депозит;в) платіж за придбання товарів у розстрочку;г) платіж за користування майном згідно з договорами фінансового лізингу (оренди) (без урахування частини лізингового платежу, що надається в рахунок компенсації частини вартості об'єкта фінансового лізингу);ґ) винагорода (дохід) орендодавця як частина орендного платежу за договором оренди житла з її викупом, сплачена фізичною особою платнику податку, на користь якого відступлено право на отримання таких платежів.

Порядок визначення звичайної ціни регламентується п. 1.20 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Правилами підпункту 1.20.7 п.1.20 ст. 1 ПКУ встановлено,що звичайна процентна ставка за депозит - процентна ставка, що встановлюється залежно від строків та розміру депозиту за рішенням платника податку, яке має бути оприлюдненим та встановлювати однакові правила щодо укладення депозитного договору з будь-якими категоріями осіб з урахуванням обмежень, установлених законом. Порядок оприлюднення інформації щодо умов укладення депозитного договору визначається для банківських установ Національним банком України, для небанківських фінансових установ - державним органом, визначеним законом. До депозитів не належать суми завдатку, внесеного як забезпечення договірних зобов'язань однією стороною договору перед іншою.

Таким чином, з урахуванням викладеного, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що з метою оподаткування податком на прибуток у разі застосування звичайної процентної ставки за депозитом до 01.01.2013р. відповідно до пп.1.20.7 п.1.20 ст.1 Закону №334 така ставка визначається на рівні процентної ставки, яка встановлюється залежно від строків та розміру депозиту за рішенням платника податку, яке має бути оприлюдненим та встановлювати однакові правила щодо укладення депозитного договору з будь-якими категоріями осіб з урахуванням обмежень, установлених законом.

Отже, з даного слідує, що визначення процентної ставки за Договорами про вклад та Додатковими угодами було здійснено позивачем у повній відповідності до вимог діючого на той час податкового законодавства, а така ставка відповідає звичайній процентній ставці за депозит, що діяла на момент укладення Договорів про вклад та Додаткових угод.

Крім того, в ході розгляду справи судом першої інстанції встановлено, що перевіркою ТОВ «Райффайзен Лізинг Аваль» щодо правильності утримання, повноти та своєчасності нарахування до бюджету податку з доходів фізичних осіб за період з 01.07.2009р.по 30.06.2012р., встановлено неутримання та не перерахування до бюджету податку з фізичних осіб з отриманих послуг та харчування на загальну суму 770 968,63грн.

На момент виникнення спірних правовідносин діяв Закон України «Про податок з доходів фізичних осіб».

Правилами пункту 2.1. ст.2 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», платниками податку є: резидент, який отримує як доходи з джерелом їх походження з території України, так і іноземні доходи; нерезидент, який отримує доходи з джерелом їх походження з території України.

Згідно п.8.1.1. п.8.1. ст.8 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», оподаткування доходів, нарахованих (виплачених) платнику податку є податковим агентом. Податковий агент, який нараховує (виплачує) оподатковуваний дохід на користь платника податку, утримує податок від суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену у відповідних пунктах статті 7 цього Закону.

Відповідно до ст. 69 Господарського кодексу України власник і органи управління підприємства мають права та обов'язки в частині соціального розвитку підприємства. Зазначені питання соціального розвитку вирішуються трудовим колективом за участю власника або уповноваженого ним органу відповідно до законодавства, установчих документів підприємства, колективного договору.

За змістом підпункту 1.1 ст. 1 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» термін "додаткові блага" визначається як кошти, матеріальні чи нематеріальні цінності, послуги, інші види доходу, що виплачуються (надаються) платнику податку його працедавцем (самозайнятою особою), якщо такий " дохід не є зарплатою чи виплатою, відшкодуванням чи компенсацією за цивільно-правовими угодами, укладеними з таким платником податку (далі - інші виплати і винагороди). Під терміном "заробітна плата" розуміються також інші заохочувальні та компенсаційні виплати або інші виплати та винагороди, які виплачуються (надаються) платнику податку у зв'язку з відносинами трудового найму згідно із законом,а пунктом 1.2 ст. 1 названого Закону,встановлено, що дохід - це сума будь-яких коштів, вартість матеріального і нематеріального майна, інших активів, що мають вартість, у тому числі цінних паперів або деривативів, одержаних платником податку у власність або нарахованих на його користь, чи набутих незаконним шляхом у випадках, визначених пп. 4.2.16 ст. 4 цього Закону, протягом відповідного звітного податкового періоду з різних джерел як на території України, так і за її межами.

Отже, враховуючи вищевикладене, витрати коштів (прибутку) підприємства (працедавця) на проведення корпоративних заходів є витратами, що пов'язані із соціальними програмами і послугами підприємства, а тому не є особистим (персоніфікованим) доходом ("додатковим благом") працівників.

Відповідно до пп. 5.3.1 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (для визначення об'єкта оподаткування) такі витрати кваліфікуються як витрати на потреби, не пов'язані з веденням господарської діяльності, а саме організацію та проведення свят, розваг та відпочинку, придбання та розповсюдження подарунків.

На підставі викладеного колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що обов'язок податкового агента з нарахування, утримання та сплати податку з доходів фізичних осіб міг бути виконаний лише за умови наявності достатньої інформації про платника податку фізичну особу,але за відсутності такої інформації дохід, що одержується невизначеною кількістю фізичних осіб у вигляді додаткового блага, не може бути персоніфікований, а тому не може бути об'єктивно виконаний.

Висновками акту перевірки, встановлено, що позивачем за період , що підлягав перевірці, були занижені податкові зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 1 176 056,86 грн. за результатами розгляду заперечень до акту перевірки та часткового задоволення вимог позивача, викладених у запереченнях, відповідач зменшив зазначену суму до 558 606,72грн.

Внаслідок оскарження позивачем висновку відповідача в частині заниження податкових зобов'язань з податку на додану вартість на загальну суму 517 381,46 грн., Міністерство доходів і зборів України частково зменшило зазначену суму на 476 575,50грн.до 40 835 ,96 грн.

Актом перевірки зроблено висновок про те, що позивачем було занижено податкове зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 40 835,96грн., внаслідок не визначення позивачем об'єкта оподаткування при виплаті комісії по операціях з отримання послуг за користування кредитами, отриманими від нерезидента. Так, перевіркою встановлено, що позивачем не визначено об'єкт оподаткування з податку на додану вартість по операціях з отримання послуг за управління коштами, отриманими від нерезидента за кредитними договорами. Товариством здійснювались виплати комісії за отримання таких послуг. За користування кредитами від нерезидента за кредитними договорами.

Судом також встановлено,що пунктом 1.11.1. ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», фінансовий кредит - кошти, які надаються банком-резидентом або нерезидентом, кваліфікованим як банківська установа згідно із законодавством країни перебування нерезидента, або резидентами і нерезидентами, які мають статус небанківських фінансових установ, згідно з відповідним законодавством, а також іноземними урядами або його офіційними агентствами чи міжнародними фінансовими організаціями та іншими кредиторами-нерезидентами у позику юридичній або фізичній особі на визначений строк, для цільового використання та під процент. Правила надання фінансових кредитів встановлюються Національним банком України (стосовно банківських кредитів), а також Кабінетом Міністрів України (стосовно небанківських фінансових організацій) відповідно до законодавства.

Згідно п. 3.2.5. ст.3 ЗУ "Про податок на додану вартість", визначено, що не є об'єктом оподаткування операції щодо: надання послуг з інкасації, розрахунково-касового обслуговування, залучення, розміщення та повернення коштів за договорами позики, депозиту, вкладу (у тому числі пенсійного), управління коштами та цінними паперами (корпоративними правами та деривативами), доручення, надання, управління і переуступки фінансових кредитів, кредитних гарантій і банківських поручительств особою, що надала такі кредити, гарантії або поручительства; торгівлі за грошові кошти або цінні папери борговими зобов'язаннями, за винятком операцій з інкасації боргових вимог та факторингу (факторингових) операцій, крім факторингових операцій, якщо об'єктом боргу є валютні цінності, цінні папери, у тому числі компенсаційні папери (сертифікати), інвестиційні сертифікати, іпотечні сертифікати з фіксованою дохідністю, житлові чеки, земельні бони та деривативи; імпорту майна як технічної або благодійної (гуманітарної) допомоги згідно з нормами міжнародних договорів України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або відповідно до закону.

Вказані норми є аналогічними з нормами п.п.196.1.5. та пп.14.1.258 п.14.1 ст.14 Податкового Кодексу України .

Приймаючи до уваги викладене, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що кредити, які отримані позивачем від нерезидентів, підпадають під визначення фінансових кредитів, операції позивача зі сплати на користь таких нерезидентів відсотків (процентів) за користування кредитами та комісій за управління кредитами не є об'єктом оподаткування, і тому не повинні мати наслідком нарахування позивачем податкових зобов'язань з податку на додану вартість, отже відповідачем порушено норми податкового законодавства при прийнятті оскаржуваних податкових повідомлень-рішень

Статтею 200 КАС України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції, викладені в оскаржуваному рішенні, та не можуть бути підставами для його скасування.

Таким чином колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про задоволення позовних вимог, тому підстави для скасування рішення відсутні.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центральний офіс з обслуговування великих платників - залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 11 червня 2013 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, передбачені ст. 212 КАС України.

Головуючий суддя Н.М. Троян

Судді Г.Г. Федорова

В.В. Файдюк

.

Головуючий суддя Троян Н.М.

Судді: Федорова Г. Г.