Рішення № 33068516, 19.08.2013, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 239-72-81

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" серпня 2013 р. Справа № 911/2814/13

Господарський суд Київської області у складі судді Щоткіна О.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

Товариства з обмеженою відповідальністю "Кримська водочна компанія",

с. Мазанка, Сімферопольський район, АР Крим

до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, Кагарлик

про стягнення 8 341,40 грн.

за участю представників:

від позивача: Хомяков С.М. - предст., дов. від 21.06.2012р.;

від відповідача: не з'явився.

Обставини справи:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Кримська водочна компанія» (позивач) звернулось до господарського суду Київської області з позовом до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (відповідач) про стягнення 8 341,40 грн., яка складається з заборгованості в розмірі 6000,00 грн., 417,21 грн. пені, 1839,86 грн. штрафу, 84,33 грн. 3% річних.

В обґрунтування заявлених позовних вимог, позивач посилається на неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань в частині оплати поставленого товару за договором поставки № 0755-511 від 23.12.2010р.

Ухвалою господарського суду Київської області від 24.07.2013 р. у справі 911/2814/13 було порушено провадження та призначено до розгляду на 19.08.2013 р.

Позивачем було подано до суду витребувані судом документи, в тому числі, витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Відповідач в судове засідання не з'явився, хоча про час та місце слухання справи був повідомлений належним чином та завчасно за адресою зазначеною в позовній заяві та витягу з ЄДР юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, письмового відзиву на позов та інших документів, на вимогу суду не надав.

Відповідно до ч. 1 статті 85 ГПК України, прийняте рішення оголошується господарським судом у судовому засіданні після закінчення розгляду справи.

В судовому засіданні 19.08.2013р. було оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд, -

встановив:

29 грудня 2010 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Кримська водочна компанія" (постачальник) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (покупець) було укладено договір поставки № 0755-511, відповідно до умов якого постачальник зобов'язується передати у власність покупця, а покупець прийняти та оплатити алкогольні та безалкогольні напої (продукція, товар) в асортименті, партіями відповідно до накладних на умовах даного договору.

Договірна сторонами кількість, асортимент та ціна продукції вказується у видаткових (товарних або товарно-транспортних) накладних, які є невід'ємною частиною даного договору.

Ціна, асортимент, сортамент, номенклатура, найменування, кількість продукції, місце та строк поставки вважаються погодженими сторонами після підписання уповноваженими представниками сторін накладних (п. 2.1 договору).

Згідно п. 2.7 договору, покупець оплачує вартість кожної поставленої продукції шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника або шляхом внесення грошових коштів в касу постачальника. Основою для оплати вартості продукції, отриманої покупцем є видаткова накладна, товарно-транспортна накладна або даний договір.

У відповідності до умов договору, позивач передав, а відповідач прийняв товар на загальну суму 9199,32 грн. за видатковими накладними № РН-11-022257 від 29.12.2012р., № РН-11-000056 від 03.01.2013р., № РН-11000300 від 09.01.2013р., за які відповідач в повному обсязі не розрахувався, здійснивши часткову оплату в загальній сумі 3199,32 грн., у зв'язку з чим вартість поставленого та неоплаченого товару залишилась в розмірі 6000,00 грн.

Пунктом 2.9 договору, покупець зобов'язаний оплатити кожну партію товару не пізніше 7 календарних днів з моменту її передачі.

Таким чином, кінцевий строк виконання зобов'язання за накладною від 29.12.2012р. настав 02.01.2013р., за накладною від 03.01.2013р. настав 06.01.2013р., за накладною від 09.01.2013р. настав 12.01.2013р.

Згідно частини першої та частини сьомої статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

Частиною другою статті 712 Цивільного кодексу України передбачено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Приписами пункту 2 статті 692 Цивільного кодексу України передбачено: покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Враховуючи те, що відповідач у встановлений договором строк, за отриманий товар за договором не розрахувався, доказів погашення заборгованості суду не надав, стягнення з 6000,00 грн. боргу є обґрунтованим, документально підтвердженим та таким, що підлягає задоволенню в повному обсязі.

Крім того, позивачем заявлені до стягнення 417,21 грн. пені та 1839,86 грн. штрафу.

Відповідно до п. 4.1 договору, у випадку порушення термінів оплати товару, передбачених п.2.9 договору, покупець оплачує на користь постачальника неустойку в розмірі 0,1% від вартості неоплаченої продукції за кожен день прострочки. У випадку якщо прострочка оплати становить більше ніж 30 календарних днів покупець крім того зобов'язаний виплатити постачальнику штраф в розмірі 20% від вартості партії продукції, оплата якого прострочена.

Згідно ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 6 ст. 231 Господарського кодексу України встановлено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до п. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язань припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Статтею 3 вказаного закону встановлено, що розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Враховуючи положення п. 2.9 договору, кінцевий строк виконання зобов'язання за накладними, а також те, що розмір пені не може перевищувати встановлену законодавством подвійну облікову ставку Національного банку України, суд встановив, що заявлена до стягнення позивачем пеня в розмірі 417,21 грн. (від кожної накладної окремо) підлягає задоволенню в повному обсязі.

Позивач також просить суд стягнути з відповідача штраф у розмірі 20% від суми заборгованості в порядку п. 4.1 Договору.

Право встановити в договорі розмір та порядок нарахування штрафу надано сторонам частиною четвертою статті 231 ГК України. Можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов'язань передбачено частиною другою статті 231 ГК України.

В інших випадках порушення виконання господарських зобов'язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень передбачати в договорі одночасне стягнення пені та штрафу, що узгоджується із свободою договору, встановленою статтею 627 ЦК України, коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 ЦК України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 ГК України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 27.04.2012 року у справі № 06/5026/1052/2011.

Позивач у поданому розрахунку просить стягнути з відповідача 1839,86 грн. штрафу розрахованого від вартості поставленого товару на суму 9 199, 32 грн. Однак, зважаючи на те, що доведеною позивачем належною до сплати сумою вартості товару, яка залишилась відповідачем несплаченою є сума в розмірі 6000,00 грн., застосовуючи п. 4.1 договору, суд задовольняє 20% розмір штрафу виходячи з суми боргу 6000,00 грн., у зв'язку з чим заявлений до стягнення штраф в розмірі 1839,86 грн. підлягає задоволенню частково в сумі 1200,00 грн.

Крім того, позивачем заявлені до стягнення 84,33 грн. 3% річних та за період з 17.01.2013р. по 06.07.2013р.

Частиною другою ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд, здійснивши власний розрахунок 3% з врахуванням встановленого періоду, встановив, що заявлена позивачем до стягнення сума 3% річних підлягає задоволенню повністю в сумі 84,33 грн.

За таких обставин, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню та з відповідача підлягає до стягнення 6000,00 грн. боргу, 417,21 грн. пені, 84,33 грн. 3% річних, 1200, 00 грн. штрафу. В іншій частині позовних вимог, суд відмовляє.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до статті 44 Господарського процесуального кодексу України судом покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених вимог.

Враховуючи вищезазначене, керуючись статтею 124 Конституції України, статтями 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,

вирішив:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (09200, АДРЕСА_1, код НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Кримська водочна компанія» (97530, АР Крим, Сімферопольський р-н, с. Мазанка, вул. Садова, 19, код ЄДРПОУ 36499654) - 6000 (шість тисяч) грн. 00 коп. боргу, 417(чотириста сімнадцять) грн. 21 коп. пені, 84 (вісімдесят чотири) грн. 33 коп. 3% річних, 1200 (одну тисячу двісті) грн. 00 коп. штрафу, 1 588 (одну тисячу п'ятсот вісімдесят вісім) грн. 52 коп. судового збору.

3. В іншій частині позову - відмовити.

4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Дата підписання повного тексту рішення: 20.08.2013р.

Суддя О.В. Щоткін