Рішення № 33068493, 19.08.2013, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"19" серпня 2013 р.Справа № 916/1639/13

За позовом: Дочірнього підприємства з іноземною інвестицією "САНТРЕЙД";

До відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "ТІС-ЗЕРНО";

про стягнення

Суддя Меденцев П.А.

Представники:

Від позивача: Вілінський С.І. (за довіреністю).

Від відповідача: Мирончак А.П. (за довіреністю).

СУТЬ СПОРУ: 19.06.2013р. за вх. №2567/13 Дочірнє підприємство з іноземною інвестицією "САНТРЕЙД" (далі - позивач) звернулося до господарського суду Одеської області з позовною заявою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "ТІС-ЗЕРНО" (далі - відповідач) в сумі 643 767,28 грн.

Позивач на позовних вимогах наполягає.

Відповідач у судових засіданнях проти позову заперечував, посилаючись на підстави викладені у письмовому відзиві.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив наступне:

У позовній заяві Дочірнє підприємство з іноземною інвестицією "САНТРЕЙД" зазначає, що Товариство з обмеженою відповідальністю "ТІС-ЗЕРНО" протягом двох періодів (травень - червень 2011 року та червень - червень 2012 року) надавало позивачу послуги з перевалки, накопичення та експедирування зернових вантажів в порту „Південний".

Ці послуги мали надаватися в рамках договору №010709 від 01.07.2009р., раніше укладеного між позивачем з Товариством з обмеженою відповідальністю „Трансінвестсервіс", у відповідності до додаткової угоди №6 від 29.04.2011р., згідно з якою до відповідача мали перейти усі права та обов'язки Виконавця за договором №010709 від 01.07.2009р.

Проте Дочірнє підприємство з іноземною інвестицією "САНТРЕЙД" стверджує, що додаткова угода №6 від 29.04.2011р. до договору №010709 від 01.07.2009р. так і не була укладена з боку Товариства з обмеженою відповідальністю „Трансінвестсервіс" та Товариства з обмеженою відповідальністю "ТІС-ЗЕРНО", а тому права та обов'язки між сторонами, виникали із фактичних дій відповідача направлених на надання послуг позивачу, а також зустрічних дій позивача, направлених на прийняття та оплату таких послуг.

Всього з травня по червень 2011 року відповідач надав послуги позивачу на загальну суму 4 362 268,80 грн., проте позивачем було здійснено оплату у надмірному обсязі, а саме в загальній сумі 5 089 214,72 грн.

У подальшому, протягом червня - серпня 2012 року відповідачем було надано, а позивачем прийнято за актами приймання-передачі нові послуги на загальну суму 219 313,53 грн., в оплату яких позивачем було зараховано грошове зобов'язання Відповідача із повернення безпідставно утримуваних коштів позивача 726 578,61 грн.

Незважаючи на неодноразові звернення позивача, які залишилися без відповіді та задоволення, відповідач так і не повернув безпідставно утримувані кошти позивача.

Зважаючи на вищевикладене, Дочірнє підприємство з іноземною інвестицією "САНТРЕЙД" просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ТІС-ЗЕРНО" безпідставно утримувані кошти в розмірі 507 265,08 грн. (п'ятсот сім тисяч двісті шістдесят п'ять грн. 08 коп.), проценти за користування чужими коштами в розмірі 97 552,76 грн., а також 3% річних в розмірі 38 949,44 грн., всього кошти у загальному розмірі 643 767,28 грн. (шістсот сорок три тисячі сімсот шістдесят сім грн. 28 коп.).

12.07.2013 року за вх. №21195/13 Товариство з обмеженою відповідальністю "ТІС-ЗЕРНО" подало до суду відзив на позовну заяву, відповідно до якого не погоджується з позицією позивача та вважає доводи останнього хибними та безпідставними.

26.07.2013 року 22666/13 Дочірнє підприємство з іноземною інвестицією "САНТРЕЙД" надало суду заперечення на відзив Товариства з обмеженою відповідальністю "ТІС-ЗЕРНО", де стверджує, що твердження відповідача не ґрунтуються на фактичних обставинах справи та положеннях матеріального та/чи процесуального права і є надуманими за своєю правовою суттю, тому підтримує свій позов у повному обсязі.

12.08.2013 року за вх. №24226/13 відповідач звернувся до суду із клопотанням про припинення провадження по справі, та письмовими поясненнями від 16.08.2013 року за вх. №24939/13, через наявність між сторонами арбітражної (третейської) угоди за п. 5 ст. 80 ГПК України, у задоволенні якого судом відмовлено через невідповідність нормам чинного законодавства.

Позивач у письмовому вигляді заперечував проти вищезгаданого клопотання відповідача, посилаючись на підстави викладені у поясненнях від 15.08.2013 року за вх. №24923/13.

Досліджуючи матеріали справи, аналізуючи норми чинного законодавства, що стосується суті спору, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до ст.509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язаний вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

У п.1 ч.2 ст.11 ЦК України встановлено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договір, який в силу вимог ч.1 ст.629 ЦК України є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст.181 Господарського кодексу України встановлено, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Відповідно до ч.1 ст.639 Цивільного кодексу України, договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Статтею 193 Господарського кодексу України, статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов`язань не допускається, крім випадків, передбачених законом. (ч.ч.1, 7 ст.193 Господарського кодексу України).

Відповідно до ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.

Як вище встановлено господарським судом, Товариство з обмеженою відповідальністю "ТІС-ЗЕРНО", надалі відповідач, протягом двох періодів травень - червень 2011 року та червень - серпень 2012 року надавало Дочірньому підприємству з іноземною інвестицією "САНТРЕЙД" послуги з перевалки, накопичення та експедирування зернових вантажів в порту „Південний".

Як спочатку передбачалося, ці послуги мали надаватися в рамках договору №010709 від 01.07.2009р., раніше укладеного позивачем з ТОВ „Трансінвестсервіс", у відповідності до додаткової угоди №6 від 29.04.2011р., згідно з якою до відповідача мали перейти усі права та обов'язки Виконавця за договором №010709 від 01.07.2009р.

Однак, додаткова угода №6 від 29.04.2011р. до договору №010709 від 01.07.2009р. так не була укладена з боку ТОВ „Трансінвестсервіс" та ТОВ "ТІС-ЗЕРНО", а тому права та обов'язки між сторонами, у відповідності до ст.11 (п.2. ч.1) та ст.202 (п.1) ЦК України, виникали із дій Сторін спрямованих на виникнення та припинення цивільних прав й обов'язків між ними, а саме із фактичних дій відповідача направлених на надання послуг позивачу, а також зустрічних дій позивача, направлених на прийняття та оплату таких послуг.

Надані відповідачем та прийняті позивачем вищевказані послуги зафіксовані у відповідних первинних документах - актах приймання-передачі, які підписані та скріплені печатками з обох сторін (аркуш справи 44-125).

Оплата таких послуг здійснювалася позивачем на підставі відповідних рахунків відповідача, реквізити яких зазначалося у відповідних платіжних дорученнях позивача на оплату.

Всього з травня по червень 2011 року ТОВ "ТІС-ЗЕРНО" надав послуги позивачу на загальну суму 4 362 268,80 грн., проте позивачем було здійснено оплату у надмірному обсязі, а саме в загальній сумі 5 089 214,72грн.

Зокрема надмірні платежі були здійснені позивачем останніми платежами, а саме: платіжними дорученнями: №15010271 від 04.07.2011р. на суму 1 227 617,90 грн.; №15010370 від 05.07.2011р. на суму 39 599,38 грн. та №15010555 від 06.07.2011р. на суму 11 550,43 грн. (аркуш справи 126-128).

За таких обставин починаючи з 07.07.2011р. відповідачем без належних правових підстав утримувалися кошти позивача у загальному розмірі 726 945,92 грн., що зокрема підтверджується актом зведення взаєморозрахунків, складений ТОВ "ТІС-ЗЕРНО" станом на 27.12.2011р. (аркуш справи 129), згідно останніх уточнень відповідача - 726 578,61 грн.

У відповідності до ч.1. ст. 1212 ЦК України передбачено обов'язок особи повернути безпідставно утримуване майно: особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Крім того, статтею 1214 ЦК України передбачено відповідальність особи, яка безпідставно утримує гроші у вигляді сплати процентів за користування чужими коштами з моменту коли ТОВ "ТІС-ЗЕРНО" дізнався чи міг дізнатися про володіння коштами без достатньої правової підстави: у разі безпідставного одержання чи збереження грошей нараховуються проценти за користування ними (стаття 536 цього Кодексу).

Законом, а саме ст.ст. 536, 1048 ЦК України визначено що, коли договором не встановлений розмір процентів за користування чужими коштами, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Також, у відповідності до ст. 625 ЦКУ Боржник зобов'язаний повернути кошти з врахуванням 3% річних та індексу інфляції за весь період прострочення грошового зобов'язання.

У подальшому, протягом червня - серпня 2012 року відповідачем було надано, а позивачем прийнято за актами приймання-передачі нові послуги на загальну суму 219 313,53 грн., в оплату яких позивачем було зараховано грошове зобов'язання відповідача із повернення безпідставно утримуваних коштів позивача 726 578,61 грн.

Актом звіряння станом на 31.12.2012р. відповідачем визнано існування у нього заборгованості на користь позивача у розмірі 507 265,08 грн., що є коштами позивача, які продовжують безпідставно утримуватися відповідачем з вищевказаних підстав.

Незважаючи на неодноразові звернення позивача, зокрема листом головного бухгалтера у 2012 році, претензією-вимогою позивача від 21.01.2013р., які залишилися без відповіді та задоволення позивач так і не повернув безпідставно утримувані кошти позивача.

Зважаючи на вищевикладене, загальна сума коштів, яку ТОВ "ТІС-ЗЕРНО" належить сплатити за порушення своїх зобов'язань з повернення безпідставно утримуваних коштів станом на дату розрахунку цього позову складає 643 767,28 грн. (шістсот сорок три тисячі сімсот шістдесят сім грн. 28 коп.) згідно із розрахунком ціни позову.

У судовому засіданні до справи було долучено клопотання відповідача про припинення провадження у справі на підставі ч.1 ст.80 ГПК України, оскільки позов Дочірнього підприємства з іноземною інвестицією "САНТРЕЙД" не підлягає вирішенню в господарських судах України, оскільки п.13.7 Договору №010709 від 01.07.2009р. визначено, що спори за цим договором підлягають передачі на розгляд та остаточне вирішення до Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України.

Проте, таке твердження відповідача спростовується наступним.

Позовні вимоги Дочірнього підприємства з іноземною інвестицією "САНТРЕЙД" не ґрунтуються на договірних зобов'язаннях між сторонами, зокрема на невиконанні, чи неналежному виконанні зобов'язань відповідача за Договором №010709 від 01.07.2009р.

Позовні вимоги, ґрунтуються з позадоговірних зобов'язань, а саме із зобов'язань з повернення безпідставно набутого та/чи збереженого майна, яке встановлене в ст.1212 ЦК України.

За договором №010709 від 01.07.2009р. передбачено обов'язок надавати послуги з перевалки, накопичення та експедирування зернових вантажів в порту „Південний", і у позивача не має претензій до виконання відповідачем договірних зобов'язань, а саме до надання відповідачем послуг.

Утримування відповідачем надміру сплачених коштів позивача не передбачено зазначеним Договором, і зобов'язання відповідача з повернення таких коштів, що встановлено в ст.1212 ЦК України є позадоговірним.

Відповідач не заперечує, що він отримав від позивача на 726 578,61 грн. більше ніж вартість послуг, які відповідач надав за договором, але заявляє, що такі кошти відповідач вправі був утримувати в якості попередньої оплати.

Такого права відповідача ані спірним Договором, ані первинними документами (платіжними дорученнями на оплату послуг, актами приймання-передачі послуг) не передбачено, про що було прямо вказано позивачем у своєму запереченні на відзив (подано до суду 26.07.2013р.).

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Враховуючи вищевикладене, оцінюючи докази у справі в їх сукупності, законодавство, що регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі, як обґрунтовані, підтверджені належними доказами та наявними матеріалами справи.

Витрати по сплаті судового збору віднести за рахунок Відповідача, згідно норм чинного законодавства.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 82-85 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ТІС-ЗЕРНО" (67543, Одеська область, Комінтернівський район, с. Визирка, вул. Чапаєва, буд. 60, код ЄДРПОУ 37468469) на користь Дочірнього підприємства з іноземною інвестицією "САНТРЕЙД" (01030, м. Київ, Шевченківський район, вул. Б.Хмельницького, буд. 19-21 А, код ЄДРПОУ 25394566) безпідставно утримувані кошти в розмірі 507 265,08 грн. (п'ятсот сім тисяч двісті шістдесят п'ять грн. 08 коп.), проценти за користування чужими коштами в розмірі 97 552,76 грн., а також 3% річних в розмірі 38 949,44 грн., всього кошти у загальному розмірі 643 767,28 грн. (шістсот сорок три тисячі сімсот шістдесят сім грн. 28 коп.) та 12 875,34 грн. - судового збору.

Рішення господарського суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Одеського апеляційного господарського суду, яка подається через місцевий господарський суд протягом 10-денного строку з моменту складення та підписання повного тексту рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо не буде подано апеляційну скаргу. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено 20 серпня 2013 року.

Суддя Меденцев П.А.