Рішення № 33068424, 20.08.2013, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

РIШЕННЯ

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20.08.2013 Справа № 901/2242/13За позовом Спільного українсько - німецького підприємства «МАРКОМ» у формі товариства з обмеженою відповідальністю, м. Київ

до відповідача Фірми «Вавілон», м. Сімферополь

про стягнення 21 884,24 грн.

Суддя С.О. Лукачов

Представники:

Від позивача - не з'явився, повідомлений належним чином.

Від відповідача - не з'явився, повідомлений належним чином.

Суть спору: Спільне українсько - німецьке підприємство «МАРКОМ» у формі товариства з обмеженою відповідальністю звернулось до Господарського суду Автономної Республіки Крим з позовною заявою до Фірми «Вавілон» про стягнення загальної суми боргу в розмірі 21 884,24 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач не виконав зобов'язання щодо оплати за поставлений товар згідно договору поставки № 7815 від 21.12.2012 р.

09.08.2013 р. від позивача надійшло клопотання, у якому останній повідомляє про неможливість забезпечення для участі у справі повноважного представника та просить задовольнити позовні вимоги.

Представник відповідача у засідання суду тричі не з'явився, відзив на позов не надав. Про причини неявки суд не повідомив. Про дату та час судового засідання був повідомлений належним чином, рекомендованою кореспонденцією. При цьому, процесуальні документи направлялись відповідачу за адресою, зазначеною у витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців.

Відповідно до п. 3.9.1 постанови Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК. За змістом зазначеної статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Враховуючи наявні в матеріалах справи докази, суд дійшов висновку про те, що неявка відповідача не перешкоджає розгляду справи, у зв'язку з чим, справа розглядається за наявними у неї матеріалами в порядку статті 75 ГПК України.

Розгляд справи відкладався відповідно до ст. 77 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи та оцінивши наявні в матеріалах справи докази, суд -

встановив:

21 грудня 2012 року між Спільним українсько - німецьким підприємством «МАРКОМ» у формі Товариства з обмеженою відповідальністю (постачальник) та Фірмою «Вавілон» (покупець) був укладений договір поставки № 7815 (а.с. 11-13).

Відповідно ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до п. 1.1 договору, постачальник зобов'язується передати (поставити) у визначені в узгодженій сторонами заявці на кожну поставку строки покупцеві товар, а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар і своєчасно сплатити його вартість.

Розділом 3 договору «Ціна, загальна вартість та порядок розрахунків» визначено, що загальна сума договору складається з суми цін усіх товарів, що вказані в накладних за весь строк дії договору, якщо інше не випливає з положень цього договору. Покупець здійснює оплату товару на поточний рахунок постачальника в гривнях у розмірі повної вартості отриманого за накладною товару не пізніше 30 днів (тридцять) діб від дати приймання товару. При перерахуванні грошових коштів за одержаний товар, покупець зобов'язується вказати в платіжному дорученні номер та дату накладної, згідно з якою покупець одержав конкретний товар.

На виконання умов договору позивач поставив відповідачу товар, що підтверджується видатковою накладною № 8У006614 від 26.12.2012 р. на загальну суму 14 485,50 грн. (а.с. 20-21) та видатковою накладною № 8У000963 від 06.03.2013 р. на загальну суму 1 139,64 грн. (а.с. 37).

Проте відповідач свої зобов'язання за договором, в частині оплати отриманого товару, не виконав, у зв'язку з чим за останнім склалась заборгованість у розмірі 15 625,14 грн.

Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до частини 1 статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

При цьому, майново-господарськими, згідно з частиною 1 статті 175 Господарського кодексу України, визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Статтею 525 Цивільного кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Виходячи з положень ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню в цей строк (термін).

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що вимоги позивача щодо стягнення основної суми заборгованості у розмірі 15 625,14 грн. обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Крім основної суми заборгованості позивач просить стягнути 90 % річних у розмірі 6 259,10 грн.

У відповідності зі ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до п. 5.2 договору покупець у випадку прострочення виконання оплати, сплачує постачальнику суму боргу з урахуванням дев'яносто процентів річних від простроченої суми.

Враховуючи встановлення судом факту прострочення з боку відповідача по оплаті за поставлений товар, суд визнає вимогу позивача щодо стягнення 90 % річних у розмірі 6 259,10 грн. обґрунтованою та такою, що підлягає стягненню з відповідача.

Згідно статті 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона має довести суду ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень способом, який встановлений законом для доведення такого роду фактів.

Враховуючи встановлення судом факту порушення терміну оплати за поставлений товар за договором поставки № 7815 від 21.12.2012 р., а також те, що відповідач не представив суду доказів відсутності з його боку заборгованості або контррозрахунок суми позову, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Згідно зі статтею 49 ГПК України, судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 1 720,50 грн., покладаються судом на відповідача.

Враховуючи викладене та керуючись ст. ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Фірми «Вавілон» (код ЄДРПО України 20701615) на користь Спільного українсько - німецького підприємства «МАРКОМ» у формі товариства з обмеженою відповідальністю (код ЄДРПО України 14364757) борг у розмірі 21 884,24 грн. та судовий збір у розмірі 1 720,50 грн.

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя С.О. Лукачов