Рішення № 330642, 19.12.2006, Господарський суд Житомирської області

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

_______________

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "19" грудня 2006 р. Справа № 12/3303

Господарський суд Житомирської області у складі:

Головуючого судді

судді Сікорської Н.А.

судді

за участю представників сторін

від позивача Лещенко Л.В., дов. від 05.05.06.

від відповідача Кувшинець С.В., дов. від 28.11.06 № 300

Розглянув справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Дельфін" (м. Житомир)

до Товариства з обмеженою відповідальністю ТК "Полісся- продукт" (м. Житомир)

про стягнення 130318,91 грн.

В порядку ч. 3 ст. 69 ГПК України, спір вирішено у більш тривалийстрок, ніж передбачено ч. 1 ст. 69 ГПК України.

Подано позов про стягнення з ТзОВ „Торгівельна компанія „Полісся –Продукт” на користь позивача 87868,67 грн. основного боргу, 1781,23 грн. 30% річних, 1128,11 грн. пені, 39540,90 грн. 45 %штрафу. Всього 130318,91 грн.

Заявою від 17.10.06 № 810 позивач збільшив позовні вимоги і просить стягнути 87868,67 грн. основного боргу, 3423,33 грн. 30% річних, 1939,89 грн. пені, 39540,90 грн. - 45 % штрафу. Всього 132772,79 грн.

В судовому засіданні від 19.12.06 представник позивача уточнила позовні вимоги і просить стягнути з відповідача 83420,22 грн. основного боргу, 3399,52 грн. 30% річних, 1898,45 грн. пені, 39540,90 грн. 45 %штрафу. Всього 128259,09 грн.

Представник відповідача проти позовних вимог заперечує з підстав викладених у письмовому відзиві (а.с.141,142).

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

На виконання думов договору купівлі-продажу № 21592 від 01.01.06 за період з 22.08.06 по 12.09.06, згідно довіреностей відповідача, які видані матеріально відповідальним особам, за накладними, копії яких знаходяться в матеріалах справи (а.с.18-51) відповідачу відпущений товар на суму 115344,05 грн.

Згідно ст. ст. 509, 530 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до умов п. 3.1 договору , розрахунки за товар, здійснюються в безготівковій формі, шляхом перерахунку коштів на поточний рахунок позивача з зазначенням номера і дати видаткової накладної, в протилежному випадку погашається заборгованість по першій неоплаченій накладній.

Умовами п. 3.2 цього договору передбачено, що відповідач повинен оплатити вартість поставленного позивачем товару не пізніше терміну зазначеного в накладній. При огляді накладних встановлено, що в них дійсно проставлені дати остаточного розрахунку.

Свої зобов'язання за договором відповідач виконав частково та з порушення строків проведення розрахунків.

В результаті неналежного виконання зобов'язання щодо проведення розрахунків у відповідача на момент звернення до суду утворилась заборгованість в сумі 87868,67 грн.

В процесі вирішення спору відповідач провів розрахунки в сумі 10032,22 грн. за накладною № ГЛВ-033842, по якій товар відпущено на суму 5583,77 грн. і на день звернення до суду строк розрахунків ще не настав .

Різниця в сумі 4448,48 грн. (10032,22 грн. – 5583,77 грн.) позивачем занесена в рахунок оплати заборгованості, що виникла раніше, тобто заборгованості, яку позивач просить стягнути з відповідача.

Оскільки заборгованість в сумі 4448,48 грн. погашена після звернення до суду, в цій частині провадження у справі слід припинити за п. 1-1 ст. 80 ГПК України за відсутністю предмету спору.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України,одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Позовні вимоги в частині стягнення 83420,22 грн. є обгрунтованими, підтверджуються належними доказами, що містяться в матеріалах справи, а тому в цій частині підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Договором, а саме пунктом 6.4 за несвоєчасну або неповну оплату отриманого товару встановлено інший розмір процентів - 30% річних від простроченої суми.

Згідно уточненого розрахунку позивача 30% річних, які нараховані окремо по кожній накладній з першого дня прострочення і по 17.10.06 загалом становить 3399,52 грн. (а.с. 67,68,128.)

Відповідно до ст.216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

У відповідності до Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов”язань” та у відповідності до п. 6.3 договору, за несвоєчасно проведені розрахунки відповідачу нарахована пеня у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення платежу. Згідно розрахунку позивача пеня становить 1898,45 грн.

Відповідно до ст.ст. 626, 627 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільногого законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Одним з показників вільного визначення умов договору є п. 6.2 договору купівлі-продажу № 21592 від 01.01.06, яким передбачено нарахування покупцю (відповідачу) за несвоєчасну (неповну) оплату товару штраф у розмірі 45%.

Відповідно до п. 6.2 договору, відповідачу нараховано штраф у розмірі 39540,90 грн.

Відповідач позовні вимоги визнає частково в сумі основного боргу. Проти позовних вимог в частині стягнення 30% річних та штрафних санкцій заперечує.

Відповідач вважає, що позивач навмисно сприяв збільшенню розміру збитків та не вживав заходів для їх зменшення.

Як вказав відповідач, в порушення ст. 613 ЦК України, позивач періодично не приймав належне виконання відповідача, повертаючи відповідачу отримані в рахунок оплати відпущеного товару кошти.

На думку відповідача позивач по невідомим причинам повернув йому кошти 12.04.06 платіжним дорученням № 1539 в сумі 29000,00 грн.; 18.05.06 платіжним дорученням № 2757 в сумі 20000,00 грн.; 29.06.06 платіжним дорученням № 1539 в сумі 30000,00 грн.; 04.06.06 платіжними дорученнями № 3767 та 3769 в сумі 118000,00 грн. та 7200,00 грн.; 05.09.06 платіжним дорученням № 3768 – 34000,00 грн.

Представник позивача заперечила пояснення представника відповідача. Вказала, що між сторонами крім договірних правовідносин, згідно яких позивач виступає в якості продавця, а відповідач в якості покупця, склались і інші господарські правовідносини, згідно яких відповідач виступає як продавець, а позивач як покупець.

Кошти, які були отримані відповідачем за вищевказаними накладними, перераховувались в рахунок оплати за отриманий від відповідача товар. В підтвердження своїх доводів представник позивача надала карточку рахунку: 63,1 „Розрахунки з постачальниками” (а.с.131-140), з якої вбачається, що дійсно відповідач поставляв позивачу товар, а останній здійснював оплату, в тому числі і коштами, про які наголошує відповідач.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає що нарахування відповідачу 30% річних від простроченої суми заборгованості, пені та штрафу у розмірі 45 % від простроченої або несвоєчасно сплаченої суми є правомірним, обгрунтованим і таким, що відповідає діючому законодавству.

У письмовому відзиві (а.с. 141,142) представник відповідача наголосив, що ТОВ ТК "Полісся Продукт" не має значних обігових коштів, тому частково працює із залученням банківських кредитів.

На момент розгляду справи, ТОВ ТК "Полісся-Подукт" придбало в кредит додаткові площі з метою розширення господарської діяльності та утворення нових робочих місць. Негайне стягнення (вилучення оборотних коштів) може призвести до неможливості подальшої господарської діяльності, втрати майна товариства, звільнення працівників.

За таких обставин, в порядку ст. 616 ЦК України та ст. 83 ГПК України, представник відповідача просить зменшити розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню з відповідача та розстрочити виконання рішення.

Відповідно до ст. 616 ЦК України, якщо порушення зобов'язання сталося з вини кредитора, суд відповідно зменшує розмір збитків та неустойки, які стягуються з боржника.

Суд має право зменшити розмір збитків та неустойки, які стягуються з боржника, якщо кредитор умисно або з необережності сприяв збільшенню розміру збитків, завданих порушенням зобов'язання, або не вжив заходів щодо їх зменшення.

Оскільки судом не встановлено, що порушення зобов'язання сталось з вини позивача - ТзОВ "Дельфін", підстави для зменшення неустойки, яка підлягає стягненню з вдіповідача із врахуванням ст. 616 ЦК України відсутні.

Пункт 3 частини 1 статті 83 ГПК України наголошує, що господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Позивач, заявивши клопотання про зменшення розміру неустойки та розстрочення виконання рішення з підстав, які викладені у його клопотанні не підтвердив їх відповідними доказами. За таких обставин суд залишений можливості дати оцінку виключності випадку для для застосування приписів ст. 83 ГПК України.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача обгрунтовані, підтверджуються належними доказами, підлягають задоволенню в сумі 128259,09 грн., з яких 83420,22 грн. основного боргу, 3399,52 грн. 30% річних, 1898,45 грн. пені, 39540,90 грн. 45 %штрафу. В частині стягнення 4448,45 грн. провадження у справі слід припинити за п. 1-1 ст. 80 ГПК України за відсутністю предмету спору.

Судові витрати покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст. 22, 33, 49, 69, 82-85 ГПК України

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельна компанія "Полісся-Продукт", 10001, м. Житомир, вул. Кооперативна, 6, код 32265298

на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Дельфін", 10004, м. Житомир, вул. Гречка, 11, к. 76, код 30620802

- 83420,22 грн. основного боргу;

- 3399,52 грн. 30% річних;

- 1898,45 грн. пені;

- 39540,90 грн. 45 % штрафу;

- 1327,08 грн. державного мита.

- 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Припинити провадження у справі в частині стягнення суми 4448,45 грн. за п. 1-1 ст. 80 ГПК України.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу.

Суддя Сікорська Н.А.

Дата підписання: 25 грудня 2006 року.

Віддрукувати:

1 - в справу

2,3 - сторонам.