Рішення № 33063447, 20.08.2013, Покровський міськрайонний суд Донецької області (до 25.04.2025 - Красноармійський міськрайонний суд Донецької області)

Провадження 2/235/1774/13

Справа 235/4509/13-ц

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 серпня 2013 року Красноармійський міськрайонний суд Донецької області

в складі: головуючого судді Філь О.Є.

при секретарі Колосовій О.П.

за участю представника позивача ОСОБА_1, представника відповідача Лакіза Н.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Красноармійську цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ДП «Красноармійськвугілля», третя особа Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Димитров, про відшкодування моральної шкоди, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до ДП «Красноармійськвугілля», третя особа Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Димитров, про відшкодування моральної шкоди в зв»язку з нещасним випадком на виробництві.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що з відповідачем по справі він перебував у трудових відносинах з 04.11.1987 року по 07.12.2008 року.

02.02.2008 року під час виконання своїх трудових обов'язків на підприємстві відповідача він був травмований, внаслідок травмування отримав травму - компресійний перелом тіла хребта, забій передньої черевної стінки з гематомами.

За цією травмою було складено акт за формою Н-5 про розслідування нещасного випадку на виробництві та був виданий акт форми Н-1 від 22.02.201008 року.

Згідно висновку МСЕК від 21.11.2008 року йому було встановлено 40% втрати працездатності в зв»язку з нещасним випадком на виробництві строком, третя група інвалідності. 27.11.2009 року йому повторно було встановлено 40% втрати працездатності та 3 групу інвалідності.

Внаслідок нещасного випадку на виробництві, який стався на виробництві, позивач зазнав моральну шкоду в зв»язку з душевними та фізичними стражданнями, зміною укладу життя, ставлення до нього рідних, а також з наявністю причинного зв»язку між шкодою, заподіяною йому та протиправністю діянь відповідача. Заподіяну моральну шкоду позивач оцінює в 22532 грн.

В судове засідання позивач ОСОБА_3 не з»явився, про час і місце розгляду справи повідомлений належним чином, надав суду заяву про розгляд справи у його відсутність.

Представник позивача ОСОБА_1 позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача ДП «Красноармійськвугілля» позовні вимоги не визнав в повному обсязі, просив відмовити у їх задоволенні.

Представник третьої особи відділення виконавчої дирекції Фонду соцстрахування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Димитрові Донецької області в судове засідання не з»явився, про час і місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Вислухавши пояснення сторін, дослідивши докази у їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню за наступних підстав:

В судовому засіданні встановлено, що позивач ОСОБА_3 з відповідачем по справі перебував в трудових відносинах з у трудових відносинах з 04.11.1987 року по 07.12.2008 року (а.с. 7-9).

02.02.2008 року під час виконання своїх трудових обов'язків на підприємстві відповідача позивач ОСОБА_3 був травмований, внаслідок травмування отримав травму - компресійний перелом тіла хребта, забій передньої черевної стінки з гематомами.

За цією травмою було складено акт за формою Н-5 про розслідування нещасного випадку на виробництві та був виданий акт форми Н-1 від 22.02.201008 року (а.с. 10-13).

Згідно засіданню комісії з охорони праці було встановлено 5% вини позивача в настанні нещасного випадку (а.с. 32).

Згідно висновку МСЕК від 21.11.2008 року позивачу вперше було встановлено 40% втрати працездатності в зв»язку з нещасним випадком на виробництві строком, третя група інвалідності (а.с. 27-28). 27.11.2009 року йому повторно було встановлено 40% втрати працездатності та 3 групу інвалідності безстроково (а.с. 30-31).

Відповідно до ст. 237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв"язків і вимагають він нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Згідно ст. 153 КЗпП України забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.

Законом України "Про охорону праці", а саме, ч. 1 ст. 9, було визначено, що відшкодування шкоди, заподіяної працівнику внаслідок ушкодження здоров"я або у випадку смерті працівника, здійснюється Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України. Відповідно до змін, внесених до Закону України "Про загальнообов"язкове державне соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, які спричинили втрату працездатності" від 23.02.2007 року були виключені положення щодо відшкодування моральної шкоди з Фонду соціального страхування.

Проте, право цих громадян на відшкодування моральної шкоди не порушено, оскільки статтею 1167 ЦК України та статтею 237-1 КЗпП України їм надано право відшкодовувати моральну шкоду за рахунок власника або уповноваженого ним органу. Встановлений законодавцем розподіл обов»язків щодо відшкодування моральної шкоди потерпілим на виробництві від нещасного випадку та професійного захворювання не суперечить вимогам статті 22 Конституції України.

Судом встановлено, що тяжкі та шкідливі умови праці призвели до травмування позивача, яке мало місце 02.02.2008 року. Висновком МСЕК від 21.11.2008 року йому було вперше встановлено 40% втрати професійної працездатності в зв»язку з травмою на виробництві та третю групу інвалідності, дата переогляду 21.11.2009 року, 27.11.2009 року йому повторно було встановлено третю групу інвалідності та 40% втрати професійної працездатності безстроково (а.с. 30-31).

В зв»язку з цим 02.08.2013 року позивач звернувся до суду за захистом своїх прав з позовом про відшкодування моральної шкоди. Оскільки на час звернення позивача до суду Законом України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» не передбачено обов'язку Фонду відшкодовувати потерпілому моральну шкоду, то таку шкоду позивачу, законні права якого порушено, повинен відшкодовувати роботодавець, згідно з правилами статті 237-1 КЗпП України.

Відповідно до роз"яснень Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди)" спори про відшкодування заподіянної фізичній чи юридичній особі моральної (немайнової) шкоди розглядаються лише у випадках, передбачених законодавством.

Судом встановлено, що в зв"язку з нещасним випадком на виробництві позивачу заподіяно моральну шкоду, яка полягає в тому, що він, був здоровою працездатною людиною, втратив 40% працездатності в зв»язку з травмою, визнаний інвалідом третьої групи. Після втрати працездатності у нього змінилися умови життя, що тягнуть за собою зниження життєвої активності, систематичне нездужання і послаблення організму, переживання з приводу погіршення відносин з оточуючими. Спостерігається критичне відношення до себе, як до неповноцінного, в трудовому відношенні, громадянина.

Вищезазначене законодавство, а також роз"яснення Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року із змінами від 25.05.2001 року «Про судову практику по справам про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» пов"язують факт заподіяння моральної шкоди не лише зі станом напруженості під впливом сильнодіючого впливу, яким є стресс, а із наявністю втрат фізичного і психичного характеру, які тягнуть за собою порушення нормальних життєвих зв"язків потерпілого, зменшення його суспільної активності, потребують від нього додаткових зусиль для організації життя.

Виходячи із наведених вище обставин, довідки МСЕК, суд вважає, що позивачу ОСОБА_3 заподіяно моральну шкоду, і згідно ст. 237-1 КЗпП України, роз"ясненням Пленуму Верховного Суду України, позивач має право на його відшкодування.

Визначаючи розмір моральної шкоди, суд враховує ступінь, характер, обсяг і тривалість страждань, а саме незначне погіршення стану здоров"я позивача, те, що професійна працездатність в зв»язку з нещасним випадком на виробництві втрачена на 40% , він визнаний інвалідом третьої групи безстроково.

Виходячи із викладеного, суд вважає можливим стягнути з відповідача ДП «Красноармійськвугілля» на користь позивача в рахунок відшкодування моральної шкоди 15000 грн.

Згідно ст. 268 ЦК України позовна давність не поширюється на вимогу про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров»я.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України з відповідача на користь держави підлягають стягненню судові витрати: по сплаті судового збору в розмірі 114,70 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст. 237-1 КЗпП України, ст. 23, 268 ЦК України, ст. ст. 3, 5, 7, 8, 10, 14, 57-60, 79, 88, 208-209, 212-218 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_3 задовольнити частково.

Стягнути з Державного підприємства «Красноармійськвугілля», р\р 26008300241884, у філії Донецького ОУ АТ «Ощадбанк» МФО 335106, ЄДРПОУ 32087941 на користь ОСОБА_3, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 грошову компенсацію у розмірі 15000 (п'ятнадцять тисяч) грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди в зв»язку з травмою на виробництві.

Стягнути з Державного підприємства «Красноармійськвугілля», р\р 26008300241884, у філії Донецького ОУ АТ «Ощадбанк» МФО 335106, ЄДРПОУ 32087941 на користь держави судовий збір в розмірі 114,70 грн.

В задоволенні іншої частини позовних вимог ОСОБА_3 відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Донецької області через Красноармійський міськрайонний суд протягом десяти днів з дня його проголошення.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя:

20.08.2013