Рішення № 33063017, 15.08.2013, Господарський суд Миколаївської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

=====

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" серпня 2013 р. Справа № 915/1194/13

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробнича фірма «Рецикл»

54017, м. Миколаїв, вул. Чкалова, 46, кв. 10

до відповідача: ОСОБА_1

54001, АДРЕСА_1

про визнання права власності.

Суддя Смородінова О.Г.

ПРЕДСТАВНИКИ:

Від позивача: ОСОБА_2 - заступник директора;

Від відповідача: ОСОБА_1 - директор.

СУТЬ СПОРУ:

Позивач 10.07.2013 р. звернувся до господарського суду з позовом визнати право власності Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробнича фірма «Рецикл» на нерухоме майно - будівлю картонажного цеху, що розташована за адресою: АДРЕСА_2.

Позовні вимоги ґрунтуються на підставі положень пункту 7.2 Статуту ТОВ «Науково-виробнича фірма «Рецикл» (в редакції 11.01.2007 року), протоколу загальних зборів № 20 від 18.12.2006 р., листа КП «Миколаївське МБТІ» від 20.05.2010 р. за № 10, норм ст. ст. 331, 321, 115, 317, 318, 319, 392, 328 Цивільного кодексу України, ст. ст. 12, 13 Закону України «Про господарські товариства», п. 33 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 24.10.2008 р. № 13 та мотивовані тим, що оскільки до цього часу відповідач не виконав свого обов'язку щодо внесення внеску до статутного фонду позивача, а позивачем не отримано свідоцтво про право власності на будівлю картонажного цеху, розташовану за адресою: АДРЕСА_2, то має місце порушення прав позивача, як власника цієї будівлі.

Відповідач у відзиві на позов заперечує, просить відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог мотивуючи тим, що придбане нерухоме майно- будівля картонажного цеху, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 згідно з ч. 1 ст. 60 Сімейного кодексу є його спільна сумісна власність та громадянки ОСОБА_3 Під час формування статутного фонду товариства згідно нової редакції Статуту підприємства 11.01.2007 року, з метою захисту прав подружжя учасників товариства ОСОБА_2 та ОСОБА_1, рішенням загальних зборів за пропозицією ОСОБА_2, було здійснено передачу майна до статутного фонду ТОВ НВФ «Рецикл» на підставі ст. ст. 136, 139 ГК України. Саме це зафіксовано у протоколі № 23 загальних зборів учасників ТОВ НВФ «Рецикл» від 19 січня 2007 року. Таким чином, виконуючи рішення протоколу від 19 січня 2007 р. № 23 загальних зборів учасників ТОВ НВФ «Рецикл», ОСОБА_1 передав на баланс підприємства нерухоме майно - будівлю картонажного цеху, що розташоване за адресою: АДРЕСА_2. А також, передав ТОВ НВФ «Рецикл» усю правовстановлюючу та технічну документацію на це нерухоме майно.

15.08.13 р. в судовому засіданні дослідивши надходження від відповідача наступної кореспонденції:

- заява (15.07.13 р.) про припинення провадження у справі;

- заява (26.07.13 р.) про залишення позову без розгляду;

- заяви (07.08.13 р.) про відмову від позову; про витребування доказів; прохання вважати недійсним платіжний документ про сплату судового збору;

- клопотання (07.08.13 р.) про витребування доказів; про відкладення розгляду справи

суд дійшов висновків про необґрунтованість та безпідставність вищенаведених заявлених вимог, а отже відмову в їх задоволенні.

15.08.2013 року за результатами розгляду справи суд, на підставі ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, оголосив вступну та резолютивну частини рішення.

Ознайомившись з матеріалами справи, вислухавши представників сторін, суд -

встановив:

11 січня 2007 року Виконавчим комітетом Миколаївської міської ради за реєстраційним № 152210500010012106 було зареєстровано нову редакцію Статуту Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробнича фірма «Рецикл», яка затверджена загальними зборами засновників товариства згідно протоколу № 20 від 18.12.2006 р.

Відповідно до п. 1.2 Статуту ТОВ «НВФ «Рецикл» (нова редакція) засновниками товариства виступають громадяни України: ОСОБА_2 та ОСОБА_1.

За змістом пунктів 6.4 та 6.5 цього Статуту директор товариства має право діяти від імені товариства одноособно і без доручення: купувати і продавати за готівку і в кредит, укладати різного роду угоди, пов'язані з діяльністю товариства, відкривати будь-які рахунки в банках і отримувати по них гроші, в тому числі готівкові, перераховувати через банк гроші на підставі здійснених угод, видавати доручення і здійснювати інші дії, пов'язані з керівництвом справами товариства і в його інтересах. Заступник директора з наукової роботи має право діяти від імені Товариства одноособно і без доручення: купувати і продавати за готівку і в кредит, укладати різного роду угоди, пов'язані з діяльністю товариства, відкривати будь-які рахунки в банках і отримувати по них гроші, в тому числі готівкові, перераховувати через банк гроші на підставі здійснених угод видавати доручення і здійснювати інші дії, пов'язані з керівництвом справами товариства і в його інтересах.

Згідно протоколу № 22 зборів учасників ТОВ від 29.12.2006 року директором ТОВ «НВФ «Рецикл» призначено - ОСОБА_1, заступником директора по науковій праці - ОСОБА_2

Рішенням апеляційного суду Миколаївської області від 03 липня2012 р. по справі № 22ц-1490/2001/12 ОСОБА_2 поновлено на посаді заступника директора, Т08 НВФ «Рецикл» по науковій роботі, після незаконного звільнення.

Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців станом на 05.06.2013 р. стосовно Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробнича фірма «РЕЦИКЛ», як ОСОБА_1 так і ОСОБА_2 кожен є підписантом, тобто особою, яка обирається (призначається) до органу управління юридичною особи (позивача), уповноваженою представляти юридичну особу (позивача) у правовідносинах з третіми особами, а також є особою, яка має право вчиняти дії від імені юридичної особи (позивача) без довіреності.

Предметом даного спору виступає визнання права власності за ТОВ «Науково-виробнича фірма «Рецикл» на майно, яке було передано відповідачем до статутного фонду цього товариства.

Позивач стверджує що вказане майно є об'єктом права власності товариства.

Відповідач наполягає на тому, що майно у власність товариства ним не передавалось.

Дослідивши матеріали даної справи, оцінивши надані сторонами докази у відповідності з вимогами ст. 43 ГПК України, проаналізувавши чинне законодавство, яке регулює спірні відносини, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позову, виходячи з наступного:

Відповідно до розділу 7 Статуту ТОВ «НВФ «Рецикл» для забезпечення діяльності товариства створено статутний фонд у розмірі 133 000,00 грн. за рахунок вкладів учасників зроблених в натуральній формі. Вклади учасників у статутному фонді товариства розподілені між ними таким чином: ОСОБА_2 - 50 % обладнання вартістю 66 500,00 грн.; ОСОБА_1 - 50% нежитлова будівля картонажного цеху вартістю 66 500,00 грн.

Частка кожного засновника відповідає розміру його вкладу у відсотках.

За змістом п. 1 ч. 1 ст. 115 Цивільного кодексу України господарське товариство є власником: майна, переданого йому учасниками товариства у власність як вклад до статутного (складеного) капіталу.

Відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону України «Про господарські товариства» товариство є власником: майна, переданого йому учасниками у власність як вклад до статутного (складеного) капіталу; продукції, виробленої товариством в результаті господарської діяльності; одержаних доходів; іншого майна, набутого на підставах, не заборонених законом.

Водночас, матеріали справи свідчать, що:

19.12.2006 року учасниками (засновниками) ТОВ, шляхом складання відповідного акту, було проведено оцінку та приймання- передача вкладів учасників до статутного фонду Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробнича фірма «Рецикл».

19.01.2007 року згідно протоколу № 23 зборів учасників ТОВ по другому питанню порядку денного засновниками було прийнято рішення: для забезпечення належного фінансового обліку та ефективного використання товариством майнових вкладів його учасників, необхідно в строк до 01.02.2007 р. передати директору підприємства оригінали документів, які підтверджують право власності учасників на внесені майнові вклади. Майнові вклади прийняти на баланс ТОВ «Науково-виробнича фірма «Рецикл» на підставі порядку, передбаченого ст. ст. 136 та 139 Господарського кодексу України. Та видати кожному учаснику товариства свідоцтво підприємства в обмін на документи, які підтверджують право власності учасника товариства за внесено майно у статутний фонд підприємства.

Оригінал цього протоколу оглянуто в судовому засіданні.

Відповідно ж з приписами частин 1 та 2 ст. 136 Господарського кодексу України право господарського відання є речовим правом суб'єкта підприємництва, який володіє, користується і розпоряджається майном, закріпленим за ним власником (уповноваженим ним органом), з обмеженням правомочності розпорядження щодо окремих видів майна за згодою власника у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законами. Власник майна, закріпленого на праві господарського відання за суб'єктом підприємництва, здійснює контроль за використанням та збереженням належного йому майна безпосередньо або через уповноважений ним орган, не втручаючись в оперативно-господарську діяльність підприємства.

Отже, виходячи з наведених норм та обставин, нерухоме майно: будівля картонажного цеху, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 була передана засновником ОСОБА_1 товариству у користування.

Про намір ОСОБА_1 передати свій вклад товариству не у власність, а у користування (господарське відання) свідчать як протокол № 23 загальних зборів учасників ТОВ від 19.01.2007 р. (який є чинним) так і подальші дії учасників цього товариства.

Абзацом 3 ч. 2 ст. 331 ЦК України передбачено, що якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту його державної реєстрації.

Закон України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмеження» не встановлює будь-яких винятків із загального правила про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно. Отже, право власності на нерухоме майно виникає тільки з моменту реєстрації цього права. Це - досить визначене, хоч і алогічне правило: права не існує, поки воно не буде зареєстроване, але за відсутності права не може бути здійснена його реєстрація.

Належних доказів того, що за ТОВ «НВФ «Рецикл» було зареєстровано право власності на вказаний об'єкт позивач суду не надав.

Відповідно до приписів ст. 392 Цивільного кодексу України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Беручи до уваги наведені обставини, суд по даній справі констатує відсутність наявності у позивача права власності на майно: нежитлова будівля картонажного цеху, що розташована за адресою: АДРЕСА_2, що фактично унеможливлює доведення позивачем оспорювання цього права іншою особою.

Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Оцінивши надані позивачем докази, суд дійшов висновку, що товариство, всупереч ст. ст. 32, 33 ГПК України, не довело належними доказами порушення відповідачем його прав та законних інтересів по даній справі.

Отже, виходячи з вищевикладеного, правові підстави у позивача для звернення за судовим захистом з відповідним позовом відсутні.

Керуючись ст. ст. 32, 33, 43, 44, 49, 82, 82-1, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

В позові відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

Повне рішення складено 20 серпня 2013 року.

Суддя О.Г.Смородінова