Постанова № 33060514, 15.08.2013, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 серпня 2013 року Справа № 5009/3945/12 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддіПоліщука В.Ю. (доповідач),суддів:Білошкап О.В., Хандуріна М.І.,розглянувши касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Перший український міжнародний банк",на постановуДонецького апеляційного господарського суду від 10 червня 2013 року,та постановуГосподарського суду Запорізької області від 1 листопада 2012 року,у справі№ 5009/3945/12,за заявоюУправління Пенсійного фонду України в м. Бердянську та Бердянському районі Запорізької області (м. Бердянськ, Запорізька область),до Товариства з обмеженою відповідальністю "Коровай" (м. Бердянськ, Запорізька область),провизнання банкрутом, -за участю представників:від ПАТ "ПУМБ": Микитенко О.В. - представник (довіреність від 20.06.2013 року);представники інших учасників судового провадження не з'явились;в с т а н о в и в :

У жовтня 2012 року Управління Пенсійного фонду України в м. Бердянську та Бердянському районі Запорізької області (далі за текстом - УПФ України в м. Бердянську та Бердянському районі) звернулось до Господарського суду Запорізької області із заявою про порушення справи про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Коровай" (далі за текстом - ТзОВ "Коровай"), в порядку ст. 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 23.10.2012 року за заявою УПФ України в м. Бердянську та Бердянському районі порушено провадження у справі № 5009/3945/12 про банкрутство ТзОВ "Коровай", в порядку ст. 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Постановою Господарського суду Запорізької області від 01.11.2012 року у справі № 5009/3945/12 (суддя - Дьоміна А.В.) визнано ТзОВ "Коровай" банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру, ліквідатором боржника призначено арбітражного керуючого Докієна О.Ю., інше. Постанову місцевого господарського суду обґрунтовано наявністю передбачених ст. 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" підстав для визнання боржника банкрутом в порядку, встановленому цією статтею Закону.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 10.06.2013 року у справі № 5009/3945/12 (головуючий суддя - М'ясищев А.М., судді: Будко Н.В., Манжур В.В.) апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Перший український міжнародний банк" (далі за текстом - ПАТ "ПУМБ") залишено без задоволення, постанову Господарського суду Запорізької області від 01.11.2012 року залишено без змін. Залишаючи без змін постанову місцевого господарського суду, апеляційний господарський суд вказав про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, оскільки встановлено наявність підстав для визнання боржника банкрутом, згідно зі ст. 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Не погоджуючись з прийнятими господарськими судами першої та апеляційної інстанцій постановами, ПАТ "ПУМБ" звернулось з касаційною скаргою у якій, посилаючись на порушення місцевим та апеляційним господарським судами норм матеріального та процесуального права (ст. ст. 6, 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", ст. ст. 17, 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців", ст. 1 Закону України "Про виконавче провадження"), просить постанову Господарського суду Запорізької області від 01.11.2012 року та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 10.06.2013 року скасувати та припинити провадження у справі № 5009/3945/12.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 09.08.2013 року, згідно зі ст. 1114 ГПК України, касаційну скаргу ПАТ "ПУМБ" прийнято до провадження та призначено її до розгляду у судовому засіданні за участю уповноважених представників учасників судового провадження.

За Розпорядженням заступника Секретаря судової палати від 09.08.2013 року, розгляд справи здійснено у складі колегії суддів: головуючий суддя - Поліщук В.Ю., судді: Білошкап О.В., Хандурін М.І. (за вказаних у Розпорядженні підстав).

В судовому засіданні касаційної інстанції представник ПАТ "ПУМБ" подану касаційну скаргу підтримала за наведених у ній підстав, просила її задовольнити, постанову Господарського суду Запорізької області від 01.11.2012 року та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 10.06.2013 року скасувати та припинити провадження у справі № 5009/3945/12.

Інші учасники касаційного провадження уповноважених представників в судове засідання касаційної інстанції не направили, хоча про дату, час та місце розгляду касаційної скарги були повідомлені належним чином. Враховуючи, що учасників судового провадження було повідомлено про те, що не з'явлення їх представників в судове засідання касаційної інстанції не тягне за собою відкладення розгляду справи, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку про можливість розгляду касаційної скарги за відсутності в судовому засіданні уповноважених представників учасників касаційного провадження, які не з'явились.

Заслухавши доповідь судді Поліщука В.Ю., обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи, проаналізувавши застосування господарськими судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково, з наступних підстав.

Статтею 41 ГПК України встановлено, що господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом, які превалюють, як спеціальні норми права, у застосуванні над загальними нормами ГПК України.

У відповідності з п. п. 1, 3 ст. 5 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", провадження у справах про банкрутство регулюється цим Законом, ГПК України, іншими законодавчими актами України. Провадження у справах про банкрутство окремих категорій суб'єктів підприємницької діяльності регулюється з урахуванням особливостей, передбачених розділом VI цього Закону.

Господарськими судами першої та апеляційної інстанцій під час розгляду справи встановлено наступні обставини.

Провадження у справі № 5009/3945/12 про банкрутство ТзОВ "Коровай" порушено в порядку ст. 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" ухвалою Господарського суду Запорізької області від 23.10.2012 року за заявою УПФ України в м. Бердянську та Бердянському районі.

В обґрунтування поданої заяви УПФ України в м. Бердянську та Бердянському районі вказує на наявність безспірної заборгованості боржника у розмірі 2 927 грн. 00 коп., що підтверджується Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 26.05.2011 року у справі № 2а-0870/2701/11, якою присуджено до стягнення з ТзОВ "Коровай" на користь УПФ України в м. Бердянську та Бердянському районі заборгованість зі сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, фінансових санкцій та пені на загальну суму 2 927 грн. 00 коп.; виконавчим листом, виданим 03.11.2011 року Запорізьким окружним адміністративним судом на виконання вказаної постанови; Постановами ДВС Бердянського міськрайонного управління юстиції Запорізької області від 24.11.2011 року та від 16.02.2012 року про відкриття виконавчого провадження; Постановою ДВС Бердянського міськрайонного управління юстиції Запорізької області від 28.12.2011 року про повернення виконавчого документа стягувачеві.

Звертаючись із заявою про порушення справи про банкрутство ТзОВ "Коровай", в порядку ст. 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", УПФ України в м. Бердянську та Бердянському районі вказувало на відсутність божника за місцезнаходженням, про що свідчить Довідка з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців № 11687587 від 11.11.2011 року, згідно з якою, станом на 11.11.2011 року, місцезнаходження боржника: Запорізька обл., м. Бердянськ, Пролетарський проспект, буд. 99; 11.02.2011 року внесено запис 12, яким внесено інформацію щодо відсутності юридичної особи за вказаною адресою.

Встановивши наведені обставини, місцевий господарський суд, з яким погодився господарський суд апеляційної інстанції, дійшов висновку про наявність встановлених ст. 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" підстав для визнання боржника банкрутом.

Не погоджуючись з такими висновками місцевого та апеляційного господарських судів, ПАТ "ПУМБ" звернулось з касаційною скаргою, у якій просить постанову Господарського суду Запорізької області від 01.11.2012 року і постанову Донецького апеляційного господарського суду від 10.06.2013 року скасувати та припинити провадження у справі № 5009/3945/12, оскільки вважає, що передбачені ст. 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" підстави для визнання ТзОВ "Коровай" відсутні.

Частиною 1 ст. 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" встановлено, що, у разі, якщо громадянин-підприємець - боржник або керівні органи боржника - юридичної особи відсутні за її місцезнаходженням, або у разі ненадання боржником протягом року до органів державної податкової служби згідно із законодавством податкових декларацій, документів бухгалтерської звітності, а також за наявності інших ознак, що свідчать про відсутність підприємницької діяльності боржника, заява про порушення справи про банкрутство відсутнього боржника може бути подана кредитором незалежно від розміру його вимог до боржника та строку виконання зобов'язань.

В силу вимог ст. 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", заява про порушення справи про банкрутство відсутнього боржника може бути подана кредитором незалежно від розміру його вимог до боржника і строку виконання зобов'язань та за умови наявності доказів нездійснення боржником підприємницької діяльності, зокрема, у зв'язку з його відсутністю за місцезнаходженням. Для ініціювання справи про банкрутство в порядку ст. 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" кредитор зобов'язаний у заяві зазначити певні ознаки для її застосування та додати докази, які підтверджують наявність обставин, що дозволяють віднести боржника до відсутнього.

01.11.2012 року, визнаючи ТзОВ "Коровай" банкрутом, в порядку ст. 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", господарський суд першої інстанції вказав, що, згідно наявної у матеріалах справи Довідки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (станом на 11.11.2011 року), вбачається про внесення 11.02.2011 року до реєстру інформації щодо відсутності юридичної особи за вказаною адресою.

Однак, матеріали справи, окрім Довідки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців (станом на 11.11.2011 року) містять також і Витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців станом на 06.04.2012 року, який містить відомості про статус відомостей про юридичну особу, та який, в порушення вимог ст. ст. 47, 43 ГПК України, не був предметом дослідження господарських судів першої та, всупереч ст. ст. 99, 101 ГПК України, апеляційної інстанцій.

У відповідності зі ст. 17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців", в Єдиному державному реєстрі містяться такі відомості щодо юридичної особи, зокрема як, місцезнаходження. В Єдиному державному реєстрі містяться також відомості про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням та про відсутність підтвердження відомостей про юридичну особу.

Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін (ч. 1 ст. 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців").

В силу приписів ст. 20 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців", відомості, що містяться в Єдиному державному реєстрі, надаються, серед іншого, у вигляді: витягу з Єдиного державного реєстру; довідки про наявність або відсутність в Єдиному державному реєстрі інформації, яка запитується.

Згідно з Положенням про надання відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, затвердженого Наказом Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва "Щодо затвердження деяких нормативно-правових актів про надання відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" № 97 від 20.10.2005 року (зареєстровано у Міністерстві юстиції України 28.10.2005 року за № 1294/11574 (в редакції, чинній на дату видачі наявних у справі Витягу та Довідки та на дату звернення УПФ України в м. Бердянську та Бердянському районі до місцевого господарського суду із заявою про порушення справи про банкрутство ТзОВ "Коровай")), витяг - це документ, що містить відомості про юридичних осіб або фізичних осіб - підприємців за критерієм пошуку, зазначеним у запиті. Критерій пошуку в Єдиному державному реєстрі формується з використанням таких показників: за певною територією України (область, район, місто (село), вулиця); за ідентифікаційним кодом юридичної особи; за організаційно-правовою формою та найменуванням юридичної особи; за прізвищем, ім'ям та по батькові фізичної особи - підприємця.

За вибором запитувача до витягу можуть бути внесені, зокрема, такі відомості про юридичну особу, як статус відомостей про юридичну особу.

Статус відомостей про юридичну особу може набувати значення: у Єдиному державному реєстрі є підтвердження даних про юридичну особу; у Єдиному державному реєстрі відсутні підтверджені дані про юридичну особу; виявлено відсутність юридичної особи за місцезнаходженням.

Статтею 47 ГПК України встановлено, що судове рішення приймається суддею за результатами обговорення усіх обставин справи, а якщо спір вирішується колегіально - більшістю голосів суддів. У такому ж порядку вирішуються питання, що виникають у процесі розгляду справи.

Рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі. Господарським судам слід виходити з того, що рішення може ґрунтуватись лише на тих доказах, які були предметом дослідження і оцінки судом. При цьому необхідно мати на увазі, що згідно зі ст. 43 ГПК України, наявні докази підлягають оцінці у їх сукупності і жодний доказ не має для господарського суду заздалегідь встановленої сили (Постанова Пленуму Вищого господарського суду України "Про судове рішення" № 6 від 23.03.2012 року).

Постановою Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування розділу XII-1 Господарського процесуального кодексу України" № 11 від 24.10.2011 року, з метою забезпечення однакового і правильного застосування законодавства про перегляд судових рішень у касаційному порядку роз'яснено, що, згідно із ст. 1117 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не зв'язаний доводами касаційної скарги щодо порушення чи неправильного застосування нижчими судовими інстанціями норм матеріального і процесуального права та може встановлювати порушення чи неправильне застосування відповідних норм, на які не було посилання в такій скарзі.

Відповідно до ч. 1 ст. 47 ГПК України, судове рішення приймається за результатами обговорення усіх обставин справи, а ч. 1 ст. 43 названого Кодексу передбачено всебічний, повний і об'єктивний розгляд в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності. Недодержання судом першої або апеляційної інстанції цих норм процесуального права, якщо воно унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного розгляду справи, також є підставою для скасування судового рішення з передачею справи на новий розгляд до відповідного суду (п. 3 ч. 1 ст. 1119 ГПК України), оскільки касаційна інстанція не має права сама встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові місцевого чи апеляційного господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Відповідно до п. 3) ч. 1 ст. 1119 ГПК України, касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції і передати справу на новий розгляд, якщо суд припустився порушень норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи. Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

Враховуючи наведене та з урахуванням встановлених ст. ст. 1115, 1117 ГПК України повноважень суду касаційної інстанції, колегія суддів касаційної інстанції дійшла висновку про скасування постанови апеляційного та постанови місцевого господарських судів повністю з направленням справи на новий розгляд до господарського суду першої інстанції, з метою достеменного з'ясування наявності/відсутності підстав визнання боржника банкрутом саме в порядку ст. 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", зокрема, з мотивів відсутності боржника за місцезнаходженням, на що посилався заявник ініціюючи порушення провадження у цій справі про банкрутство.

Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119 - 11112 ГПК України, Вищий господарський суд України, -

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Перший український міжнародний банк" задовольнити частково.

2. Постанову Донецького апеляційного господарського суду від 10 червня 2013 року та постанову Господарського суду Запорізької області від 1 листопада 2012 року у справі № 5009/3945/12 скасувати.

3. Справу № 5009/3945/12 направити на новий розгляд до Господарського суду Запорізької області.

Головуючий суддяВ.Ю. Поліщук суддіО.В. Білошкап М.І. Хандурін