Ухвала суду № 33060367, 08.08.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 серпня 2013 року м. Київ К/9991/15959/11

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого Степашка О.І.

суддів: Голубєвої Г. К.

Островича С.Е.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Добропільської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області

на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 27.12.2010

та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 23.02.2011

у справі № 2а-24929/10/0570

за позовомПриватного підприємства «Лана-Ойл»доДобропільської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької областіпровизнання недійсними податкових повідомлень-рішеньВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство «Лана-Ойл» (далі по тексту - позивач, ПП «Лана-Ойл») звернулось до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Добропільської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області (далі по тексту - відповідач, Добропільська ОДПІ) про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень № 0000672340/1 та 0000682340/1 від 30.09.2010.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 27.12.2010, яка залишена без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 23.02.2011, позов задоволено.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій і прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що в період з 10.08.2010 по 21.08.2010 Добропільською ОДПІ проведено планову виїзну перевірку ПП «Лана Ойл» з питань дотримання вимог податкового та валютного законодавства за період з 16.12.2008 по 30.06.2010, валютного та іншого законодавства за період з 16.12.2008 по 30.06.2010, за результатами якої складено акт № 996/23-2/34766795 від 29.08.2010, яким встановлено наступні порушення, а саме: пп. 5.2.1 п. 5.2 та п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

На підставі акту перевірки 09.09.2010 відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення № 0000682340/0 про донарахування податкових зобов'язань з податку на додану вартість в загальній сумі 43926,00 грн., з яких за основним платежем 29284,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 14642,00 грн. та № 0000672340/0 про донарахування податкових зобов'язань з податку на прибуток в сумі 165633,00 грн., з яких за основним платежем 136434,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 29199,00 грн.

За наслідками адміністративного розгляду первинної скарги на податкові повідомлення-рішення № 0000672340/0 та № 0000682340/0 від 09.09.2010, Добропільською ОДПІ прийнято рішення № 20453/10/25-012 від 30.09.2010, яким залишено без задоволення первинну скаргу позивача, а податкові повідомлення-рішення без змін, та прийнято податкові повідомлення-рішення № 0000672340/1 та № 0000682340/1.

Підставами для донарахування податкових зобов'язань з податку на додану вартість (за основним платежем) в сумі 29284,00 грн. за податковим повідомленням-рішенням № 0000682340/1 від 30.09.2010 та податкових зобов'язань з податку на прибуток (за основним платежем) в сумі 36606,00 за податковим повідомленням рішенням № 0000672340/1 від 30.09.2010 стало відображення позивачем в податковому обліку операцій з виконання господарського договору, укладеного між позивачем та ТОВ «Провімакс-Торг».

При апеляційному розгляді податковий орган підтвердив, що позивачем на підставі податкових накладних виданих ТОВ «Провімакс-Торг» до складу валових віднесені витрати на придбання товарно матеріальних цінностей на підставі умов договору №1/2 від 02.03.2009 в сумі 146423,23 грн., яких у першому кварталі 2009 року в сумі 36536,00 грн., у 2-му кварталі 2009 року в сумі 109 887,23 грн.; до складу податкового кредиту березня 2009 року віднесено податок на додану вартість в сумі 7307,20 грн., червня 2009 року 21977,45 грн.

У матеріалах справи наявні договір № 1/2 від 02.03.2009, умовами якого передбачено постачання паливно-мастильних матеріалів, копії видаткових накладних, копії товарно-транспортних накладних на перевезення паливно-мастильних матеріалів, які підтверджують факт здійснення господарських операцій по придбанню товарно-матеріальних цінностей, за наслідками придбання яких позивачем сформований податковий кредит та валові витрати. Також до матеріалів справи долучені платіжні документи, згідно яких позивачем здійснена оплата отриманих товарно-матеріальних цінностей.

Крім того, судами встановлено, що між сторонами відсутній спір щодо здійснення позивачем платежів на користь ТОВ «Провимакс-Торг».

Наведені документи, як первині, підтверджують факт здійснення господарських операцій. Під час апеляційного провадження встановлено не тільки придбання позивачем але й використання придбаних товарно-матеріальних цінностей в господарській діяльності шляхом здійснення подальшого продажу придбаних паливно-мастильних матеріалів приватному підприємству «Піраміда-АЗС». Факт подальшого продажу підтверджений наявним в матеріалах справи накладними № Л-006 від 04.03.2009, видатковими накладними, товарно-транспортними накладними.

З огляду на зазначене, колегія суддів погоджує висновки судів першої та апеляційної інстанцій стосовно того, що спірні операції мали товарний характер.

Судами встановлено, що позивач правомірно у відповідності до пп. 5.2.1 п. 5.2 та п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» сформував валові витрати та у відповідності до пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» сформував податковий кредит, по даті отримання податкових накладних.

Суди попередніх інстанцій вірно зазначають, що доводи податкового органу стосовно відсутності матеріально-технічної бази контрагента позивача є безпідставними, оскільки наявність певних умов не є передумовою надання товариству статусу суб'єкта господарської діяльності. Товариство відповідним чином зареєстровано, наділено господарською компетенцією, відповідно до Господарського кодексу України, і як учасник господарських відносин у сфері господарювання, реалізував свою компетенцію шляхом укладання та виконання господарського договору. Відповідно до ч. 4 ст. 12 Господарського кодексу України обмеження щодо здійснення господарської діяльності встановлюються Конституцією та законами України.

Податковий орган жодним чином не довів підстави за яких умов для здійснення господарських операцій поставлені в залежність від певних обставин.

Стосовно виявлених податковим органом порушень формування валових витрат звітного податкового періоду 2-го кварталу 2010 року та віднесення витрат в сумі 339311,31 грн., пов'язаних із виконанням умов договору укладеного між позивачем та ТОВ «Нафтосінтез» судами було встановлено наступне.

15.02.2010 між позивачем та ТОВ «Нафтосінтез» був укладений договір № 67 на постачання нафтопродуктів. За умовами зазначеного договору, ТОВ «Нафтосінтез» (продавець) зобов'язувався передати у власність покупця (позивача), а позивач прийняти та сплатити нафтопродукти у відповідності до умов договору та додатків до нього. Пунктом 1.2. договору визначено, що кількість, вартість та умови поставки визначають сторонами в додатках до договору. Відповідно до додатку № 2 від 12.04.2010 та № 3 від 04.06.2010 сторонами за договором було узгоджено постачання ТОВ «Нафтосінтез» нафтопродуктів у квітні та червні 2010 року. На підтвердження здійснення поставки за умовами цих угод позивач надав товарно-транспортні накладні, які містять найменування, марку та вид нафтопродуктів, пункт навантаження та розвантаження.

Суди першої та апеляційної інстанцій дійшли висновку щодо підтвердження наявними в матеріалах справи розрахунковими, платіжними та іншими документами, правомірності віднесення до складу валових витрат в сумі 399311,00 грн. з придбання паливно-мастильних матеріалів за умовами договору № 67 від 15.02.2010. Первинні документи, що наявні в матеріалах справи спростовують висновки відповідача про порушення позивачем пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» при формуванні валових витрат 2-го кварталу 2010 року та відсутність підстав для донарахування податкових зобов'язань з податку на прибуток за 2-й квартал 2010 року в сумі 99828,00 грн.

Пунктом 10.1 ст. 10 Закону України «Про оподаткування прибутку у підприємств» визначено, що прибуток платників податку, включаючи підприємства, заснованих на власності окремої фізичної особи, оподатковується за ставкою 25 відсотків до об'єкта оподаткування.

Згідно пп. 3.1 ст. 3 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» об'єктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з пунктом 4.3 цього Закону на суму валових витрат платника податку, визначених статтею 5 цього Закону та суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно із статтями 8 і 9 цього Закону.

Підпунктом 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» передбачено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

Враховуючи не підтвердження наявними в матеріалах справи документами висновків податкового органу щодо порушень позивачем правил формування валових витрат звітних періодів 1-го та 2-го кварталу 2009 року та податкового кредиту звітних податкових періодів березня та червня 2009 року, колегія зауважує на тому, що наявними в матеріалах справи документами підтверджено визначення позивачем суми податку на прибуток, що підлягає до сплаті в бюджет у 1-му кварталі 2009 року, півріччі 2009 року, півріччі 2010 року у відповідності і вимогами п. 3.1 ст. 3 та п. 10.1 ст. 10 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та податку на додану вартість, що підлягає до сплати в бюджет за звітні податкові періоди березень та червень 2009 року, у відповідності із вимогами пп. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Недоведеність податковим органом порушення платником податку податкового законодавства при прийнятті спірних податкових повідомлень-рішень доводить протиправність визначення податку і як наслідок цього безпідставність застосування штрафних (фінансових) санкцій.

Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що судами першої та апеляційної інстанцій належним чином з'ясовані обставини справи та дано їм відповідну правову оцінку. Порушень норм матеріального та процесуального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішень судів першої та апеляційної інстанцій не встановлено.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 220-1, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Добропільської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області відхилити.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 27.12.2010 та ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 23.02.2011 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.

Головуючий(підпис)О.І. СтепашкоСудді(підпис)Г.К. Голубєва (підпис)С.Е. Острович

З оригіналом згідно Помічник суддіО.Я. Меньшикова