Ухвала суду № 33060338, 14.08.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"14" серпня 2013 р. м. Київ К/9991/20328/12

Вищий адміністративний суд України у складі: суддя Костенко М.І. - головуючий, судді Маринчак Н.Є., Приходько І.В.,

за участю секретаря Сватко А.О.

та представників сторін:

позивача - Левченка О.В.,

відповідача - не з'явились,

розглянув у судовому засіданні касаційну скаргу спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків в м. Запоріжжі (далі - СДПІ)

на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 14.02.2011

та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 27.10.2011

у справі № 2а-0870/269/11

за позовом відкритого акціонерного товариства "Запорізький завод феросплавів" (далі - Товариство)

до СДПІ

про скасування податкових повідомлень-рішень.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий адміністративний суд України

ВСТАНОВИВ:

Товариство звернулося до Запорізького окружного адміністративного суду з позовом, в якому просило скасувати податкові повідомлення-рішення СДПІ від 29.06.2010 № 0000480808/0, від 18.08.2010 № 0000480808/1, від 20.10.2010 № 0000480808/2 та від 05.01.2011 № 0000480808/3, за якими позивачеві донараховано податкове зобов'язання з ПДВ у сумі 8 620 163,50 грн. (У тому числі 6 630 895 грн. за основним платежем та 1 989 268,50 грн. за штрафними санкціями), а також податкові повідомлення-рішення від 29.06.2010 № 0000490808/0, від 18.08.2010 № 0000490808/1, від 20.10.2010 № 0000490808/2 та від 05.01.2011 № 0000490808/3, згідно з якими Товариству визначено суму завищення бюджетного відшкодування ПДВ за березень 2010 року в розмірі 1 090 443 грн.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 14.02.2011, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 27.10.2011, позов задоволено повністю.

Судові рішення по справі мотивовано тим, що Товариством дотримано законодавчо встановлені умови формування податкового кредиту за правилом «першої події», тоді як податковою інспекцією не доведено існування обставин, з якими чинне законодавство пов'язує необґрунтованість податкової вигоди.

Посилаючись на невідповідність висновків судів нормам чинного податкового законодавства (зокрема, вимогам підпунктів 7.2.1, 7.2.3 пункту 7.2, підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»), СДПІ звернулася до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій скаржник просить скасувати прийняті у справі судові акти та відмовити у позові.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши відповідність висновків судів наявним у матеріалах справи доказам, правильність застосування судами норм матеріального права та дотримання ними процесуальних норм, обговоривши доводи касаційної скарги, Вищий адміністративний суд України не вбачає підстав для задоволення касаційних вимог з урахуванням такого.

Як встановили суди за наслідками дослідження наявних у матеріалах справи документів, оспорювані податкові повідомлення-рішення було прийняті СДПІ за наслідками проведення позапланової виїзної перевірки Товариства з питання достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування ПДВ на рахунок платника у банку за березень 2010 року, яка виникла за рахунок від'ємного значення з ПДВ, що декларувалось в лютому 2010 року, оформленої актом від 16.06.2010 № 211/08-08/00186542.

Правова позиція податкового органу, покладена в основу прийняття зазначених актів індивідуальної дії, полягає у тому, що позивач незаконно включив до податкового кредиту суми ПДВ, сплачені постачальникові (відкритому акціонерному товариству «Нікопольський завод феросплавів») у складі авансових платежів за поставку коксової продукції. На обґрунтування цього висновку СДПІ зазначає, що право на податковий кредит виникає у платника за фактом придбання товару, що має опосередковуватись переходом права власності на такий товар.

Крім того, за твердженням податкової інспекції, невиконання названим постачальником поставки товару в адресу позивача свідчить про те, що договори поставки з відкритим акціонерним товариством «Нікопольський завод феросплавів» було укладено Товариством без мети настання відповідних цим правочинам правових наслідків, а виключно для створення видимості руху активів без реальних економічних змін майнового стану у процесі здійснення фактичної господарської діяльності з ціллю безпідставного зменшення податкового навантаження та отримання коштів з бюджету.

Відповідно до пункту 1.4 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість (який діяв на час виникнення спірних правовідносин) податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно з підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 названого Закону податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

В силу вимог підпункту 7.5.1 пункту 7.5 цієї ж статті Закону датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Отже, наведені законодавчі положення пов'язують виникнення права платника на податковий кредит з датою здійснення «першої події» (якою може виступати і факт перерахування авансу постачальникові за майбутню поставку товару), а не безпосередньо з відвантаженням товарів, робіт, послуг в адресу платника.

А відтак суди цілком об'єктивно погодилися із законністю формування Товариством податкового кредиту за наслідками перерахування постачальникові попередньої оплати за товар.

Правильною є і надана судами правова оцінка доводам податкового органу щодо відсутності у позивача розумної мети, обумовленої цілями ділового характеру, під час укладення договорів поставки з відкритим акціонерним товариством «Нікопольський завод феросплавів». Адже зазначений висновок податкового органу ґрунтується виключно на тому, що спірну кокосову продукцію не було поставлено позивачеві у періоді, охопленому перевіркою. Втім зазначені посилання СДПІ спростовуються наявними у матеріалах справи первинними документами (договорами, специфікаціями-замовленнями, актами приймання-передачі продукції, прибутковими ордерами тощо), які підтверджують фактичне виконання поставки зазначеного товару позивачеві в подальшому.

Податковою інспекцією не представлено інших доводів щодо фіктивності розглядуваних операцій та їх невідповідності дійсному економічному змісту поняття «поставки товарів» для цілей оподаткування.

За таких обставин висновок судів про відсутність підстав для невизнання права позивача на податковий кредит та на отримання з бюджету оспорюваної суми бюджетного відшкодування слід визнати таким, що відповідає вимогам чинного законодавства та фактичним обставинам даного спору.

Доводи касаційної скарги були розглянуті судами першої та апеляційної інстанцій по суті, цим доводами було надано правильну юридичну оцінку. Підстави для їх переоцінки у суду касаційної інстанції відсутні в силу статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України.

Порушення норм матеріального чи процесуального права, які є підставою для скасування оскаржуваних рішень попередніх судових інстанцій, судом касаційної інстанції не встановлені.

З урахуванням викладеного, керуючись статтями 160, 167, 220, 221, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків в м. Запоріжжі залишити без задоволення, а постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 14.02.2011 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 27.10.2011 у справі № 2а-0870/269/11 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку статей 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: М.І. Костенко судді:Н.Є. Маринчак І.В. Приходько