ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
15 серпня 2013 року м. Київ К/9991/7831/11
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
головуючого Степашка О.І.
суддів: Рибченка А.О.
Островича С.Е.
розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Житомирі
на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 27.09.2010
та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 20.01.2011
у справі № 2а-313577/08/0670
за позовомВідкритого акціонерного товариства «Енергопостачальна компанія «Житомиробленерго»доДержавної податкової інспекції у м. Житомиріпроскасування податкових повідомлень-рішеньВСТАНОВИВ:
Відкрите акціонерне товариство «Енергопостачальна компанія «Житомиробленерго» (далі по тексту - позивач, ВАТ «Енергопостачальна компанія «Житомиробленерго») звернулось до Житомирського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Житомирі (далі по тексту - відповідач, ДПІ у м. Житомирі) про скасування податкових повідомлень-рішень № 0002292301/1 та № 0002732301/1 від 14.11.2008, якими визначено податкові зобов'язання із сплати податку на додану вартість в розмірі 775877,00 грн. та 1145439,00 грн.
Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 27.09.2010, яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 20.01.2011, позов задоволено.
В касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій і прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що з 20.08.2008 по 22.08.2008 ДПІ у м. Житомирі проведено виїзну позапланову перевірку фінансово-господарської діяльності позивача з питань встановлених розбіжностей при звірці показників податкової звітності контрагентів по податку на додану вартість за квітень 2008 року, за результатами якої складений акт № 4476/23-1/22048622/0100 від 01.09.2008, яким встановлено наступні порушення: пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» внаслідок віднесення до складу податкового кредиту сум ПДВ виходячи із договірної вартості товару, яка вища рівня звичайних цін більш ніж на 20 %.
На підставі акту перевірки відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення № 0002292301/0 від 09.09.2008, яким позивачеві визначено податкове зобов'язання із сплати податку на додану вартість в сумі 775877,00 грн., в тому числі 517251,00 грн. за основним платежем та 258626,00 грн. за штрафними санкціями.
За результатами апеляційного оскарження відповідачем прийнято рішення № 0002292301/1 від 14.11.2008, яким зазначений розмір податкового зобов'язання залишено без змін.
Крім того, наслідком розгляду скарги позивача стало прийняття відповідачем податкового повідомлення-рішення № 0002732301/1 від 14.11.2008, яким позивачу визначено зобов'язання із сплати податку на додану вартість в розмірі 1145439,00 грн., в тому числі 763626,00 грн. за основним платежем та 381813,00 грн. за штрафними санкціями.
Приймаючи назване рішення податковий орган виходив з того, що включивши до складу податкового кредиту податок на додану вартість з вартості придбаних у ТОВ «Експостил» зливків шихтових з легованої сталі, позивач порушив вимоги ст. 11 Закону України «Про податок на додану вартість» в частині звільнення від оподаткування операцій з поставки відходів і брухту чорних металів.
За загальним правилом, установленим п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про податок на додану вартість» база оподаткування операції з поставки товарів (послуг) визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними цінами, але не нижче за звичайні ціни, з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших загальнодержавних податків та зборів (обов'язкових платежів), згідно із законами України з питань оподаткування (за винятком податку на додану вартість, а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на послуги стільникового рухомого зв'язку, що включається до ціни товарів (послуг). До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв'язку з компенсацією вартості товарів (послуг). У разі якщо звичайна ціна на товари (послуги) перевищує договірну ціну на такі товари (послуги) більше ніж на 20 відсотків, база оподаткування операції з поставки таких товарів (послуг) визначається за звичайними цінами.
Правовідносини, що виникають у зв'язку з формуванням платником податку на додану вартість податкового кредиту, регулюються ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».
Так, пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 6.1 ст. 6 та ст. 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Підпунктом 1.18 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість» встановлено, що звичайні ціни розуміються та застосовуються за правилами, визначеними п. 1.20 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».
Відповідно до пп. 1.20.1 п. 1.20 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», якщо цим пунктом не встановлено інше, звичайною вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору. Якщо не доведене зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін. Справедлива ринкова ціна - це ціна, за якою товари (роботи, послуги) передаються іншому власнику за умови, що продавець бажає передати такі товари (роботи, послуги), а покупець бажає їх отримати за відсутності будь-якого примусу, обидві сторони є взаємно незалежними юридично та фактично, володіють достатньою інформацією про такі товари (роботи, послуги), а також ціни, які склалися на ринку ідентичних (а за їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг).
Згідно з пп. 1.20.2 п 1.20 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» для визначення звичайної ціни товару (робіт, послуг) використовується інформація про укладені на момент продажу такого товару (роботи, послуги) договори з ідентичними (однорідними) товарами (роботами, послугами) у співставних умовах. Зокрема, враховуються такі умови договорів, як кількість (обсяг) товарів (наприклад, обсяг товарної партії), строки виконання зобов'язань, умови платежів, звичайних для такої операції, а також інші об'єктивні умови, що можуть вплинути на ціну. При цьому умови договорів на ринку ідентичних (у разі їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг) визнаються співставними, якщо відмінність між такими умовами суттєво не впливає на ціну, або може бути економічно обґрунтована. При цьому враховуються звичайні при укладанні угод між непов'язаними особами надбавки чи знижки до ціни. Зокрема, але не виключно, враховуються знижки, пов'язані з сезонними та іншими коливаннями споживчого попиту на товари (роботи, послуги), втратою товарами якості або інших властивостей; закінченням (наближенням дати закінчення) строку зберігання (придатності, реалізації); збутом неліквідних або низьколіквідних товарів; маркетинговою політикою, у тому числі при просуванні товарів (робіт, послуг) на ринки; наданням дослідних моделей і зразків товарів з метою ознайомлення з ними споживачів.
Повертаючись до фактів цієї справи колегія суддів зазначає, що при визначенні рівня звичайних цін на зливки шихтові з легованої сталі податковий орган діяв не у межах наведеної норми законодавства, оскільки не використовував інформацію про укладені на момент продажу такого товару (роботи, послуги) договори з ідентичними (однорідними) товарами (роботами, послугами) у співставних умовах, із врахуванням звичайних при укладанні угод між непов'язаними особами надбавок чи знижок до ціни.
Посилання ж відповідача на інформацію про середній розрахунковий рівень цін на зливки шихтові з легованої сталі отриману від державного підприємства «Укрпромзовнішпекспертиза» є таким, що не ґрунтується на приписах законодавства.
Згідно з пп. 1.20.8 п. 1.20 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» обов'язок доведення того, що ціна договору не відповідає рівню звичайної ціни у випадках, визначених цим Законом, покладається на податковий орган у порядку, встановленому законом.
В процедурі адміністративного оскарження податкового повідомлення-рішення № 0002292301/0 від 09.09.2008 відповідачеві був наданий експертний висновок Запорізької торгово-промислової палати про ціни на зливки з легованої сталі, що склались на ринку металопродукції в Україні. За даними цього висновку в квітні 2008 року ціна на зливки шихтові з легованої сталі становила від 31680,00 грн. до 39360,00 грн. за тонну.
В порушення наведеної норми відповідач не навів будь-яких аргументів щодо відхиленням податковим органом зазначеного експертного висновку.
Крім того, податкова інспекція не проаналізувала та не надала оцінки тому факту, що на ціну придбаних ВАТ «Енергопостачальна компанія «Житомиробленерго» зливків мала вплив і вартість послуг із їх зберігання. Так згідно п. 2.5 договору № 01/29-08 від 29.01.2008 продавець може зберігати товар покупця до моменту його вивозу на власних складах на протязі 90 днів. Вартість зберігання врахована у вартість товару.
З огляду на викладене суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку про недоведеність податковим органом завищення позивачем рівня звичайних цін за операцією з купівлі шихтових зливків.
Непрямі методи визначення сум податкових зобов'язань щодо конкретного податку, збору (обов'язкового платежу) платника податків можуть бути застосовані виключно за наявності підстав, встановлених пп. 4.3.1 п. 4.3 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами». Таких підстав у податкової інспекції не було, тому остання будь-який непрямий метод не повинна була застосовувати і його не застосовувала.
Оскільки помилкове посилання суду першої інстанції на необхідність застосування податковим органом непрямих методів при донарахуванні податкових зобов'язань не призвело до неправильного вирішення спору, у цій частині, тому суд апеляційної інстанції вірно дійшов висновку щодо відсутності підстав для скасування рішення.
Згідно п. 11.44 Закону України «Про податок на додану вартість» тимчасово, до 01.01.2009, операції з поставки відходів і брухту чорних металів, у тому числі операції з імпорту таких товарів, звільняються від оподаткування. Перелік таких товарів із зазначенням кодів згідно з УКТ ЗЕД затверджує Кабінет Міністрів України.
На виконання зазначеної норми Кабінетом Міністрів України прийнято постанову від 31.01.2007 № 104, якою затверджено Перелік відходів і брухту чорних металів, операції з поставки яких, у тому числі операції з імпорту, звільняються від обкладення податком на додану вартість (постанова втратила чинність згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 12.01.2011 № 15), (надалі по тексту - Постанова № 104).
За змістом цієї постанови до згаданого Переліку включено і відходи у зливках (шихтові зливки) для переплавки з легованої сталі.
Судами зазначено, що ухвалою Господарського суду м. Києва від 27.04.2007 у справі № 6/302-А за позовом ТОВ «Виробничо-комерційна фірма «Конвет, ЛТД» до Кабінету Міністрів України про визнання частково незаконною постанови задоволено клопотання позивача про вжиття заходів забезпечення позову та зупинено дію Постанови № 104 в частині включення до переліку відходів і брухту чорних металів, операції з поставки яких, у тому числі операції з імпорту, звільняються від обкладення податком на додану вартість відходів у зливках (шихтових зливків) для переплавки з легованої сталі.
Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 22.08.2007 ухвала Господарського суду м. Києва від 27.04.2007 залишена без змін.
Постановою Господарського суду м. Києва від 28.02.2008 у справі № 6/302-А позов задоволено повністю та визнано незаконною Постанову № 104 в частині включення до переліку відходів і брухту чорних металів, операції з поставки яких, у тому числі операції з імпорту, звільняються від обкладення податком на додану вартість відходів у зливках (шихтових зливків) для переплавки з легованої сталі за кодом УКТЗЕД 7204 50 10 00.
За змістом резолютивної частини названого судового рішення заходи забезпечення позову скасовуються після набрання постановою суду законної сили.
Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 29.10.2009 у справі № 22-а-23484/08 постанову Господарського суду м. Києва від 28.02.2008 залишено без змін.
Таким чином, судова колегія погоджується з висновком судів попередніх інстанцій щодо правомірності дій позивача при формуванні податкового кредиту в частині включення до його складу податку на додану вартість з вартості придбаних у ТОВ «Експостил» зливків шихтових з легованої сталі, оскільки на той період дія Постанови № 104 була зупинена в частині, що передбачала звільнення від оподаткування податком на додану вартість операції з поставки цієї товарної позиції.
Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що судами першої та апеляційної інстанцій належним чином з'ясовані обставини справи та дано їм відповідну правову оцінку. Порушень норм матеріального та процесуального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішень судів першої та апеляційної інстанцій не встановлено.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 220-1, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
УХВАЛИВ:
Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Житомирі відхилити.
Постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 27.09.2010 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 20.01.2011 залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.
Головуючий(підпис)О.І. СтепашкоСудді(підпис)А.О. Рибченко (підпис)С.Е. Острович
З оригіналом згідно Помічник суддіО.Я. Меньшикова
Судове рішення № 33060306, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України) було прийнято 15.08.2013. Форма судочинства - Адміністративне, форма рішення - Ухвала суду. На цій сторінці ви зможете знайти необхідні відомості про це судове рішення. Ми надаємо зручний та швидкий доступ до поточних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі останніх судових прецедентів. Наша база даних охоплює повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам зручно знаходити необхідні відомості.
Це рішення відноситься до справи № 2а-31357/08/0670. Компанії, які зазначені в тексті цього судового документа: