Ухвала суду № 33060101, 13.08.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"13" серпня 2013 р. м. Київ К/9991/6618/11

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Рибченка А.О.

суддів: Голубєвої Г.К.

Муравйова О.В.

за участю секретаря судового засідання: Лисенко Ю.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва

на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 13 січня 2011 року

у справі № 2а-17051/09/2670

за позовом Державного підприємства «Національний центр Олександра Довженка»

до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва

про визнання недійсними та скасування рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій, -

ВСТАНОВИВ:

Державне підприємство «Національний центр Олександра Довженка» (позивач) звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва (відповідач) про визнання недійсними та скасування рішень № 0000732202/0 від 25 травня 2009 року та № 000732202/2 від 07 жовтня 2009 року про застосування штрафних (фінансових) санкцій.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 20 квітня 2010 року в позові відмовлено повністю.

Рішення суду першої інстанції мотивовано ненаданням позивачем під час проведення перевірки доказів на підтвердження наявності форс-мажорних обставин.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, позивач оскаржив її в апеляційному порядку.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 13 січня 2011 року апеляційну скаргу ДП «НЦ Олександра Довженка» задоволено. Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 20 квітня 2010 року скасовано. Прийнято нову постанову, якою адміністративний позов задоволено. Визнано протиправними та скасовано рішення № 0000732202/0 від 25 травня 2009 року та № 000732202/2 від 07 жовтня 2009 року про застосування штрафних (фінансових) санкцій.

Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням у справі, відповідач оскаржив його в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України.

В поданій касаційній скарзі, з посиланням на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального права ставиться питання про скасування постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 13 січня 2011 року та залишення в силі постанови Окружного адміністративного суду м. Києва від 20 квітня 2010 року.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з таких підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що відповідачем проведено виїзну позапланову перевірку з питань дотримання вимог чинного валютного законодавства України ДП «НЦ Олександра Довженка» відповідно до листа Акціонерного банку «Кліринговий дім» № 8440/10 від 07 квітня 2009 року, за результатами якої складено акт № 261/1-22-02-22928085 від 12 травня 2009 року.

На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем прийнято рішення № 0000732202/0 від 25 травня 2009 року, яким до позивача застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 2 109 463,17 грн.

За результатами адміністративного оскарження, скарги позивача залишено без задоволення, а також остаточно прийнято рішення № 000732202/2 від 07 жовтня 2009 року про застосування штрафних (фінансових) санкцій.

Перевіркою встановлено порушення позивачем статті 2 Закону України від 23 вересня 1994 року № 185/94-ВР «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - Закон № 185/94-ВР) у зв'язку з порушенням законодавчо встановленого терміну надходження товару на митну територію України на підставі зовнішньоекономічного імпортного контракту № 04/08 від 21 серпня 2008 року, укладеного з фірмою «СМТ-Debrie» (Франція).

Поряд з цим судами встановлено, що позивачем отримано висновок Міністерства економіки України № 767 від 31 грудня 2009 року щодо продовження строків розрахунків за імпортною зовнішньоекономічною операцією за контрактом № 04/08 від 21 серпня 2008 року на суму в розмірі 3 136 000,00 євро, додатковою угодою від 23 грудня 2008 року, додатковою угодою № 2 від 26 березня 2009 року, додатковою угодою № 3 від 30 березня 2009 року, додатковою угодою № 4 від 25 вересня 2009 року, додатковою угодою № 5 від 02 листопада 2009 року.

Зокрема, у висновку вказано, що ДП «НЦ Олександра Довженка» продовжено строк розрахунків за імпортною зовнішньоекономічною операцією з 15 березня 2009 року до 25 вересня 2009 року на суму в розмірі 1 400 000,00 євро, оскільки зовнішньоекономічний імпортний контракт № 04/08 від 21 серпня 2008 року відноситься до договорів поставки складних технічних виробів.

Задовольняючи адміністративний позов, суд апеляційної інстанції виходив з наступних мотивів, з якими погоджується суд касаційної інстанції.

Відповідно до статті 2 Закону № 185/94-ВР імпортні операції резидентів, які здійснюються на умовах відстрочення поставки, в разі, коли таке відстрочення перевищує 180 календарних днів з моменту здійснення авансового платежу або виставлення векселя на користь постачальника продукції (робіт, послуг), що імпортується, потребують висновку центрального органу виконавчої влади з питань економічної політики.

Статтею 6 Закону № 185/94-ВР передбачено, що строки, зазначені у статтях 1 і 2 цього Закону, можуть бути продовжені центральним органом виконавчої влади з питань економічної політики у разі виконання резидентами операцій за договорами виробничої кооперації, консигнації, комплексного будівництва, тендерної поставки, гарантійного обслуговування, поставки складних технічних виробів і товарів спеціального призначення.

Порядок віднесення операцій резидентів до зазначених у частині першій цієї статті та умови видачі висновків на перевищення строків, зазначених у статтях 1 і 2 цього Закону, встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Згідно з пунктом 1 Порядку продовження строків розрахунків за зовнішньоекономічними операціями, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 грудня 2007 року № 1409 (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - Порядок), він визначає механізм віднесення операцій резидентів до таких, що здійснюються за договорами виробничої кооперації, консигнації, комплексного будівництва, тендерної поставки, гарантійного обслуговування, поставки складних технічних виробів і товарів спеціального призначення, а також умови видачі висновків щодо перевищення встановлених у статтях 1 та 2 Закону № 185/94-ВР строків проведення розрахунків за такими операціями.

Відповідно до пункту 3 Порядку висновок стосовно віднесення операцій резидента до таких, що здійснюються за договорами виробничої кооперації, консигнації, комплексного будівництва, тендерної поставки, гарантійного обслуговування, поставки складних технічних виробів і товарів спеціального призначення, та продовження встановлених строків видається Мінекономіки.

Висновок Мінекономіки може бути виданий за зверненням резидента як в межах строку, передбаченого статтею 2 Закону № 185/94-ВР, так і після його закінчення. В той же час передбачені статтею 4 Закону № 185/94-ВР санкції підлягають застосуванню при перевищенні строку розрахунків лише у разі відсутності такого висновку, а не у випадку несвоєчасного його отримання.

Відтак слід погодитись з правовою позицію суду апеляційної інстанції, відповідно до якої висновок Мінекономіки за своєю правовою природою є індивідуальним правовим актом, виданим на перевищення встановленого законодавством строку розрахунків за зовнішньоекономічним договором, який, у тому числі, усуває відповідальність за правопорушення, скоєне у минулому. Тобто, висновок, виданий після перевищення законодавчо встановленого терміну розрахунків в іноземній валюті, ретроспективно звільняє від відповідальності у вигляді сплати пені.

За наведених обставин та з урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 13 січня 2011 року такою, що прийнята з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, а тому суд касаційної інстанції не знаходить підстав, які могли б призвести до її зміни чи скасування.

Керуючись статтями 220, 221, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва залишити без задоволення, а постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 13 січня 2011 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, встановленими главою 3 розділу IV Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий Рибченко А.О.

Судді Голубєва Г.К.

Муравйов О.В.