Ухвала суду № 33060082, 06.08.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 серпня 2013 року м. Київ К-40771/10

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Рибченка А.О.

суддів: Голубєвої Г.К.

Степашка О.І.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва

на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 28 грудня 2009 року

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 22 листопада 2010 року

у справі № 2а-14311/09/2670

за позовом Відкритого акціонерного товариства «Банк Руский Стандарт»

до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва

про скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Відкрите акціонерне товариство «Банк Руский Стандарт» (позивач) звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва (відповідач) про скасування податкових повідомлень-рішень № 0000402201/0 від 13 березня 2009 року, № 0000402201/1 від 21 травня 2009 року, № 0000892201/1 від 21 травня 2009 року, № 0000402201/2 від 24 липня 2009 року, № 0000402201/3 від 15 жовтня 2009 року.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 28 грудня 2009 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 листопада 2010 року, адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення № 0000892201/1 від 21 травня 2009 року та № 0000402201/3 від 15 жовтня 2009 року. В задоволенні позовних вимог про скасування податкових повідомлень-рішень № 0000402201/0 від 13 березня 2009 року, № 0000402201/1 від 21 травня 2009 року та № 0000402201/2 від 24 липня 2009 року відмовлено. Стягнуто з Державного бюджету України на користь ВАТ «Банк Руский Стандарт» 3,40 грн. відшкодування сплаченого судового збору.

Не погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями у справі, відповідач оскаржив їх в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України.

В поданій касаційній скарзі, ДПІ у Шевченківському районі м. Києва, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 28 грудня 2009 року, ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 22 листопада 2010 року та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову.

В запереченні на касаційну скаргу позивач просить залишити її без задоволення, а постановлені у справі судові рішення - без змін.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційну скаргу слід відхилити, виходячи з таких підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що відповідачем проведено виїзну планову перевірку ВАТ «Банк Руский Стандарт» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 квітня 2007 року по 30 вересня 2008 року, за результатами якої складено акт № 25/2201/34186061 від 27 лютого 2009 року.

На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000402201/0 від 13 березня 2009 року, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 1 068 004,93 грн. (726 226,49 грн. - основний платіж, 341 778,44 грн. - штрафні (фінансові) санкції).

За результатами адміністративного оскарження, відповідачем остаточно прийнято податкові повідомлення-рішення № 0000402201/3 від 15 жовтня 2009 року, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 943 444,00 грн. (609 927,00 грн. - основний платіж, 339 517,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції), та № 0000892201/1 від 21 травня 2009 року, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 16 246,39 грн. (0,00 грн. - основний платіж, 16 246,39 грн. - штрафні (фінансові) санкції).

Перевіркою встановлено порушення позивачем пункту 3.1 статті 3, підпункту 5.2.4 пункту 5.2, підпункту 5.3.9 пункту 5.3, підпункту 5.4.6 пункту 5.4 статті 5, підпунктів 8.1.1, 8.1.2 пункту 8.1, підпункту 8.2.2 пункту 8.2, підпункту 8.3.2 пункту 8.3, підпункту 8.6.1 пункту 8.6 статті 8, підпункту 12.2.3 пункту 12.2 статті 12 Закону України від 28 грудня 1994 року № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - Закон № 334/94-ВР) у зв'язку з неправомірним включенням витрат на страхування орендованого приміщення до складу валових витрат, завищенням амортизаційних відрахувань на загальну суму в розмірі 1 298 850,00 грн. внаслідок ненадання підтверджуючих показники, відображені в уточнюючих розрахунках, платіжних, розрахункових та інших документів, неправомірним віднесенням до четвертої групи основних фондів, замість першої групи, системи для персоналізації пластикових карток Datacard 7000, системи гарантованого електроживлення ембосерів, міні - автоматичної телефонної станції, комутаторів, маршрутизаторів та, як наслідок, проведенням нарахування амортизаційних відрахувань в податковому обліку за ставкою 15 відсотків, замість 2 відсотків, а також неправомірним віднесенням до складу валових витрат суми збільшення страхового резерву в розмірі 647 504,93 грн.

Задовольняючи адміністративний позов частково, суди попередніх інстанцій виходили з наступних мотивів, з якими погоджується суд касаційної інстанції.

Зокрема, судами при дослідженні розшифровки рядка 04.14 «Інші витрати» декларації з податку на прибуток за перший квартал 2008 року встановлено, що сума в розмірі 23 105,87 грн., сплачена за страхування орендованого майна, до складу валових витрат позивачем не включалась, а відтак є безпідставними доводи податкового органу про порушення ВАТ «Банк Руский Стандарт» підпункту 5.4.6 пункту 5.4 статті 5 Закону № 334/94-ВР.

Згідно з підпунктом 8.3.5 пункту 8.3 статті 8 Закону № 334/94-ВР облік балансової вартості основних фондів, які підпадають під визначення другої, третьої та четвертої груп ведеться за сукупною балансовою вартістю відповідної групи основних фондів незалежно від часу введення в експлуатацію таких основних фондів. При цьому окремий облік балансової вартості індивідуальної матеріальної цінності, що входить до складу основних фондів другої, третьої та четвертої груп, з метою оподаткування не ведеться.

Підпунктом 8.3.1 пункту 8.3 статті 8 Закону № 334/94-ВР передбачено, що сума амортизаційних відрахувань кварталу, щодо якого проводяться розрахунки (розрахунковий квартал), визначаються шляхом застосування норм амортизації, визначених пунктом 8.6 цієї статті, до балансової вартості груп основних фондів на початок такого розрахункового кварталу.

Таким чином, для основних фондів другої, третьої та четвертої груп нарахування амортизації здійснюється з кварталу, наступного за кварталом оприбуткування матеріальних цінностей, що входять до складу цих груп, незалежно від фактичного здійснення розрахунків за такі основні фонди.

Відповідно до пункту 5.1 статті 5 Закону України від 21 грудня 2000 року № 2181-III «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 15 цього Закону) платник податків самостійно виявляє помилки у показниках раніше поданої податкової декларації, такий платник податків має право надати уточнюючий розрахунок.

Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, з метою перерахування амортизації основних фондів другої та четвертої груп з кварталу, наступного за кварталом оприбуткування, позивачем 05 лютого 2009 року подано уточнюючі розрахунки податкових зобов'язань у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок за 2007 рік та за три квартали 2008 року. При цьому перерахунок амортизації основних фондів здійснено ВАТ «Банк Руский Стандарт» на підставі тих самих розрахункових та платіжних документів, які надано платником та враховано податковим органом під час проведення перевірки. Будь-яких додаткових первинних документів позивачем не використовувалось.

Отже, посилання відповідача на порушення ВАТ «Банк Руский Стандарт» підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону № 334/94-ВР в частині завищення амортизаційних відрахувань є безпідставним. Крім того, слід враховувати, що вказана норма Закону № 334/94-ВР встановлює вимоги щодо формування валових витрат та не регулює нарахування амортизації.

Підпунктом 8.2.2 пункту 8.2 статті 8 Закону № 334/94-ВР передбачено, що основні фонди підлягають розподілу за групами. При цьому до першої групи належать будівлі, споруди, їх структурні компоненти та передавальні пристрої, в тому числі жилі будинки та їх частини (квартири і місця загального користування), вартість капітального поліпшення землі; до другої групи - автомобільний транспорт та вузли (запасні частини) до нього; меблі; побутові електронні, оптичні, електромеханічні прилади та інструменти, інше конторське (офісне) обладнання, устаткування та приладдя до них; до третьої - будь-які інші основні фонди, не включені до першої, другої та четвертої груп; до четвертої - електронно-обчислювальні машини, інші машини для автоматичного оброблення інформації, пов'язані з ними засоби зчитування або друку інформації, інші інформаційні системи, комп'ютерні програми, телефони (у тому числі стільникові), мікрофони і рації, вартість яких перевищує вартість малоцінних товарів (предметів).

Так, судами встановлено, що система для персоналізації пластикових карток Datacard 7000 є єдиним програмно-апаратним комплексом (сукупністю електронно-обчислювальної машини, програмного забезпечення та апаратних пристроїв) для кодування (запису інформації) та друку інформації. Комплекс Datacard 7000 є сукупністю базового (центрального) модуля та набору підключених до нього додаткових функціональних модулів для зчитування та друку інформації. В склад базового модуля входять ЕОМ з операційною системою OS/2 та обладнання для автоматичної обробки даних. Вказана система не є складовою частиною будівлі або споруди та використовується окремо.

В свою чергу, система гарантованого електроживлення ембосерів, міні - автоматична телефонна станція, комутатори, маршрутизатори є сучасним електронним обладнанням, яке застосовується для функціонування інформаційної системи банку, та мають невеликий строк служби, що обумовлений моральним старінням, а також не можуть самостійно використовуватись як окремо функціонуючі пристрої.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суди попередніх інстанцій повно та всебічно, оцінивши фактичні обставини справи, з дотриманням норм матеріального та процесуального права дійшли обґрунтованого висновку, що витрати на придбання системи для персоналізації пластикових карток Datacard 7000, системи гарантованого електроживлення ембосерів, міні - автоматичної телефонної станції, комутаторів, маршрутизаторів правомірно відображено в податковому обліку як створення основних фондів четвертої групи.

При цьому суди обґрунтовано відхилили доводи податкового органу про необхідність віднесення вказаних пристроїв до першої групи основних фондів, оскільки, за приписами підпункту 8.2.2 пункту 8.2 статті 8 Закону № 334/94-ВР до вказаної групи відносяться передавальні пристрої саме будівель та споруд, якими, в свою чергу, спірні пристрої не є.

Відповідно до підпункту 12.2.3 пункту 12.2 статті 12 Закону № 334/94-ВР розмір страхового резерву, що створюється за рахунок збільшення валових витрат фінансової установи, не може перевищувати для комерційних банків - 10 відсотків від суми боргових вимог, а саме сукупної заборгованості за кредитами, гарантіями та поруками, фактично наданими (виставленими на користь) дебіторам на останній робочий день звітного податкового періоду.

Актом перевірки № 25/2201/34186061 від 27 лютого 2009 року встановлено, що сукупна заборгованість за кредитами, гарантіями та поруками, виставленими на користь позивача, станом на 01 січня 2007 року становить 160 059 720,72 грн., тобто граничний розмір страхового резерву складає 16 005 972,07 грн.

Однак, судами першої та апеляційної інстанцій при дослідженні оборотно-сальдових відомостей встановлено, що сукупна заборгованість за кредитами, гарантіями та поруками ВАТ «Банк Руский Стандарт» станом на 01 липня 2007 року становить 166 534 766,92 грн., відтак граничним розміром страхового резерву є 16 653 476,69 грн.

Таким чином, висновок податкового органу про порушення позивачем підпункту 5.2.4 пункту 5.2 статті 5, підпункту 12.2.3 пункту 12.2 статті 12 Закону № 334/94-ВР не можна визнати правомірним.

За наведених обставин та з урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 28 грудня 2009 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 22 листопада 2010 року такими, що прийняті з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, а тому суд касаційної інстанції не знаходить підстав, які могли б призвести до їх зміни чи скасування.

Керуючись статтями 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва відхилити, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 28 грудня 2009 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 22 листопада 2010 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, встановленими главою 3 розділу IV Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий Рибченко А.О.

Судді Голубєва Г.К.

Степашко О.І.