Постанова № 33060060, 13.08.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"13" серпня 2013 р. м. Київ К-42983/10

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Рибченка А.О.

суддів: Голубєвої Г.К.

Муравйова О.В.

розглянувши в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Таламус ЛТД»

на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 13 січня 2010 року

та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 09 грудня 2010 року

у справі № 2а-11522/09/1570

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Таламус ЛТД»

до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Одесі

про скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Таламус ЛТД» (позивач) звернулось до суду з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Одесі (відповідач) про скасування податкового повідомлення-рішення № 0000871630/3 від 18 вересня 2009 року.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 13 січня 2010 року, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 09 грудня 2010 року, в задоволенні адміністративного позову відмовлено повністю.

Не погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями у справі, позивач оскаржив їх в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України.

В поданій касаційній скарзі, ТОВ «Таламус ЛТД», посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального та матеріального права, просить скасувати постанову Одеського окружного адміністративного суду від 13 січня 2010 року, ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 09 грудня 2010 року та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

В запереченні на касаційну скаргу відповідач просить її повернути.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з таких підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що відповідачем проведено позапланову виїзну перевірку ТОВ «Таламус ЛТД» з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за жовтень 2008 року, яка виникла за рахунок від'ємного значення з податку на додану вартість, що декларувалось за період з 01 вересня 2008 року по 30 вересня 2008 року, та за грудень 2008 року, яка виникла за рахунок від'ємного значення з податку на додану вартість, що декларувалось за період з 01 листопада 2008 року по 30 листопада 2008 року, за результатами якої складено акт № 275/16-3/20936229/17 від 14 травня 2009 року.

На підставі зазначеного акту перевірки та за результатами адміністративного оскарження, відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000871630/3 від 18 вересня 2009 року, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість в розмірі 25 762,00 грн.

Перевіркою встановлено порушення позивачем підпунктів 7.4.3, 7.4.4 пункту 7.4 статті 7 Закону України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - Закон № 168/97-ВР) у зв'язку із завищенням суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість з огляду на придбання металопродукції, яка частково використовувалась в оподатковуваних операціях, а частково ні.

Відмовляючи в задоволенні адміністративного позову повністю, суди попередніх інстанцій виходили з того, що відповідно до приписів підпункту 7.4.3 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР до складу податкового кредиту включається тільки та частка сплаченого податку на додану вартість у зв'язку з придбанням товарів, яка використовується безпосередньо в оподатковуваних операціях.

А відтак, оскільки, перевіркою встановлено придбання позивачем металопродукції, яка частково використовувалась в оподатковуваних операціях, а частково ні, з огляду на те, що операції з продажу металобрухту звільнено від оподаткування податком на додану вартість, судові інстанції визнали доводи податкового органу про завищення позивачем суми бюджетного відшкодування обґрунтованими.

Проте, з таким висновком погодитись не можна, зважаючи на таке.

Згідно з підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Таким чином, використанням придбаних товарів у господарській діяльності як обов'язкової умови для віднесення їх вартості до складу податкового кредиту є їх залучення до виробничого процесу, тобто використання таких товарів у виробництві продукції. В свою чергу, оцінка ефективності такого використання (вихід готової продукції, наявність або відсутність відходів, подальше використання цих відходів) не впливає на податковий облік платника податків.

Як встановлено судами, металосировина, у зв'язку із придбанням якої сплачені позивачем суми податку на додану вартість відносились до податкового кредиту, була повністю залучена до виробничого процесу із виготовлення товаро-пакувальних виробів з харчової жерсті та сталевих прямошовних зварних газо-водогінних труб з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності ТОВ «Таламус ЛТД».

Технологічний процес такого виробництва неможливий без одержання відходів у вигляді металобрухту, який позивач відповідно до пункту 11.44 статті 11 Закону № 168/97-ВР мав право поставляти та поставляв без нарахування податку на додану вартість.

Згідно з підпунктом 7.4.2 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР якщо платник податку придбаває (виготовляє) товари (послуги) та основні фонди, які призначаються для їх використання в операціях, які не є об'єктом оподаткування згідно зі статтею 3 цього Закону або звільняються від оподаткування згідно зі статтею 5 та пунктом 11.44 статті 11 цього Закону, то суми податку, сплачені у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включаються до складу податкового кредиту такого платника.

Підпунктом 7.4.3 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР передбачено, що у разі коли товари (роботи, послуги), виготовлені та/або придбані, частково використовуються в оподатковуваних операціях, а частково ні, до суми податкового кредиту включається та частка сплаченого (нарахованого) податку при їх виготовленні або придбанні, яка відповідає частці використання таких товарів (робіт, послуг) в оподатковуваних операціях звітного періоду.

Враховуючи те, що реалізований позивачем металобрухт не придбавався ним з метою його використання в неоподатковуваних операціях, що за змістом підпункту 7.4.2 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР позбавляє платника права на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту, а також що зазначені відходи власного виробництва позивача не можуть кваліфікуватись як наведений у підпункті 7.4.3 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР товар, який придбаний чи виготовлений платником і частково використовувався ним у неоподатковуваних операціях, що за правилами цієї норми передбачає перерозподіл податкового кредиту, у контролюючого органу були відсутні правові підстави для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Згідно із статтею 229 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.

При цьому відповідно до частини 2 статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України законним вважається рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

За наведених обставин та з урахуванням викладеного, порушення судами норм матеріального права є підставою для скасування постановлених у справі судових рішень та прийняття нової постанови про задоволення позову.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 229, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Таламус ЛТД» задовольнити.

Скасувати постанову Одеського окружного адміністративного суду від 13 січня 2010 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 09 грудня 2010 року.

Прийняти у справі нову постанову, якою позов задовольнити.

Скасувати податкове повідомлення-рішення № 0000871630/3 від 18 вересня 2009 року.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, встановленими главою 3 розділу IV Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий Рибченко А.О.

Судді Голубєва Г.К.

Муравйов О.В.